Приватизація земельних ділянок для садівництва

Відповідно до Земельного кодексу України (ст. 121) громадяни ма­ють право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення садівництва. Садівництво може вестися громадянами як у складі садівницького товариства, що є юридичною особою (колективне садівництво), так і індивідуально, коли громадянин займається даним видом діяльності окремо і незалежно від інших громадян.

Обсяг прав громадянина на отримання земельної ділянки для садівництва залежить від його громадянства. Відповідно до Земель­ного кодексу лише громадяни України мають право на отримання зе­мельних ділянок для ведення садівництва у власність. Крім цього, вони мають також право орендувати земельні ділянки для ведення садівниц­тва. Стосовно іноземних громадян та осіб без громадянства, то вони можуть використовувати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

Основним джерелом отримання громадянами земельних ділянок для садівництва є землі сільськогосподарського призначення, які перебува­ють у державній або комунальній власності. Однак дана стаття не забо­роняє використання для ведення садівництва земельних ділянок, взятих в оренду у громадян та юридичних осіб. Громадяни - власники земель* них ділянок, наданих їм для садівництва, мають право передавати їх в оренду іншим громадянам, але без зміни цільового призначення таких ділянок, тобто тільки для садівництва.

Садівництво громадяни можуть вести:

Ч> в складі садівничого товариства, яке є юридичною особою;

^ індивідуально.

На ділянках призначених для садівництво дозволяється будівництво та експлуатація будинків житлових і господарських для сезонного про­живання.

В садовому товаристві землі поділяються на 2 частини:

• земельні ділянки загального користування;

* земельні ділянки, які закріпленні за конкретними членами това­
риства.

Землі загального користування садівницького товариства і земельні ділянки, закріплені за його членами, мають різний правовий режим. Землі загального користування садівницького товариства є об'єктом його приватної власності як юридичної особи. До таких земель на­лежать ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування. Земельні ділянки садівницького товариства, які закріплюються за його членами, призначені для закладення та вирощування багаторічних плодових насаджень, а також для зведення та експлуатації житлового будинку та господарських споруд. Такі земельні ділянки передаються громадянам - членам товариства у власність.

Раніше земельні ділянки загального користування здавалися у ко­лективну власність. Згідно нового Земельного кодексу України такі землі повинні бути переданы у приватну власність.

Вся діяльність товариства регулюється статутом. Статутом не вста­новлюється обмеження для власників ділянок під садівництво, дане обмеження встановлюється договором. Слід мати на увазі, якщо при створенні товариства до 2005р. складався установчий договір і в ньому зазначенні обмеження, то вони мають юридичну силу і на сьогодні є обов'язковими для виконання всіма громадянами.

Земельно-правовий процес

Основним цільовим призначенням таких земельних ділянок є за­кладення та вирощування садів (деревних та кущових плодових на­саджень). Однак частина наданої громадянину земельної ділянки для садівництва може використовуватися для будівництва та експлуатації житлового будинку і господарських будівель, необхідних для сезонного проживання громадянина та членів його сім'ї, а також для зберігання господарського інвентаря, вирощеної продукції тощо. Однак, викори­стання громадянином наданої для садівництва земельної ділянки лише для зведення житлового будинку та господарських споруд є порушенням цільового призначення такої земельної ділянки. Закла­дення та вирощування багаторічних плодових насаджень є основною кваліфікуючою ознакою цільового призначення та цільового викори­стання земельних ділянок, наданих для садівництва.

Громадянин - член садівницького товариства, якому виділена зе­мельна ділянка для садівництва, має право на її безоплатну прива­тизацію за умови, що її розмір не перевищує 0,12 гектара (cm. 121 Земельного кодексу України) та що такий громадянин не отримав раніше земельну ділянку, призначену для індивідуального чи колек­тивного садівництва, у приватну власність безоплатно. Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства шля­хом подання заяви до правління товариства або до відповідного ор­гану виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Садівницьке товариство є юридичною особою, яка діє відповідно до Земельного кодексу, згідно з законодавством України та статутом то­вариства. Статутом товариства можуть встановлюватися правила щодо користування його членами землями загального призначення, а також обов'язки членів щодо охорони земель, боротьби з хворобами рослин тощо. Слід зауважити, що громадянин, якому земельна ділянка для садівництва належить на праві власності, має право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний роз­суд. Так, він може передати належну йому земельну ділянку іншому громадянинові в оренду для ведення садівництва або здійснити відчу­ження ділянки в установленому законом порядку. Статутом не можуть встановлюватися обмеження на використання громадянином (власни­ком чи орендарем) земельної ділянки для садівництва. Такі обмеження можуть встановлюватися законом або договором (ст. 110 ЗК України).

______________ Тема б. Процесуальний порядок приватизац ії земельних ділянок громадянами

Водночас, якщо при створенні садівницького товариства його члени ук­лали установчий договір про створення та діяльність такого товариства і передбачили в ньому ряд обмежень щодо використання земельних ділянок членів товариства, то такі обмеження мають юридичну силу і обов'язкові для всіх громадян, які підписали такий договір.

Порядок приватизації садівничих ділянок розглянемо на прикладі порядку, який відповідно до чинного законодавства застосовується в місті Львові.

З метою приватизації земельних ділянок громадянами, правління садівничого товариства звертається з листом на ім'я начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відно­син у м. Львові, про виготовлення "Технічної документації з виготов­лення державного акта на право власності (на землі загального кори­стування) садівничому товариству і видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки членам товариства" (надалі "Технічна документація)"з підтвердженням оплати робіт. Для цього правління скликав збори садівничого товариства, на яких вирішується питання приватизації земельних ділянок членів товариства. Результат зборів оформляється протоколом, який підписується головою товариства, сек­ретарем і скріплюється печаткою.

Наведемо детальний перелік документів для приватизації земель­них ділянок в садівничих товариствах, що знаходяться з межах міста Львова:

> рішення міськвиконкому або райвиконкому про раніше надану зе­мельну ділянку для створення садівничого товариства;

> план земельної ділянки з відомістю координат і червоними лініями вулиць;

'> план кожної земельної ділянки (за формою);

> акт про передачу і показ меж земельної ділянки в натурі;

> зареєстрований або перереєстрований статут у райвиконкомі /відділ реєстрації господарських формувань (громадських ор­ганізацій);

> акт передачі землі від підприємства, організації, установи -садівничому кооперативу;

> витяг з протоколу загальних зборів кооперативу про розгляд пи­тання приватизації земельних ділянок;

 

емелыкьправовий процес

> заява кожного члена кооперативу про передачу йому земельної ділянки у приватну власність;

> довідка про членство в кооперативі;

> рішення загальних зборів кооперативу про підтвердження площ земельних ділянок кожного члена кооперативу відповідно до фак­тичного користування;

> список членів кооперативу з відміткою про громадянство України.

Всі названі вище та і інші документи входять у "Технічну докумен­тацію".

В "Технічній документації"' вміщено опис комплексу топографо-гео­дезичних робіт та юридичних документів, встановлення зовнішніх неж землекористування для видачі Державного акта на право влас­ності на земельну ділянку товариству та Державних актів на право ласності на землю членам товариства.

Пояснювальна записка, як правило, має такі розділи:

1. Загальні відомості про землекористувача (юридична адреса, лрофіль і мета діяльності, загальна площа).

2. Юридичні документи, які підтверджують право користування землею.

3. Підстава для виконання робіт (наводяться дати Постанов Вер­ховної Ради України, Кабінету Міністрів України, розпорядження Державної адміністрації, листа-замовлення,/договору на виконання проектно-пошукових робіт, технічного завдання). Правовою основою створення і діяльності садових товариств є Закон "Про кооперацію", який був прийнятий 10 липня 2003 p. № 1087-IV.

4. Інструктивні матеріали.

5. Технологія виконання робіт (викладаються основні відомості погодження зовнішніх меж із суміжними землекористувачами, метод геодезичної прив'язки кутів повороту межі землекористування, мето­дика виконання польових і камеральних робіт, технічна характеристика ппппа пап пі робіт і їх відповідність вимогам діючих інструкцій).Геоде­зична прив'язка кутів повороту межі землекористування виконується переважно з точок теодолітних ходів полярним методом з належним контролем геодезичного визначення. Точність теодолітних ходів по­винна відповідати вимогам Інструкції з топографічного знімання у мас­штабах 1:5000, 1:2000. 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98).

______________ Тема 6. Процесуальний поря док приватизації земельних ділянок громадянами

На плані земельної ділянки із відомістю координат і червоними лініями показуються наземні і підземні комунікації, а також погодження з теплокомуненерго, міським радіотрансляційним вузлом, міським підприємством електромережі, службою урядового зв'язку, міським виробничим електрооб'єднанням, телефонною мережею, службою га­зового господарства.

Після складання технічної документації скликаються збори, які приішають рішення про приватизацію. Виписка з цих зборів разом з довідкою про членство в кооперативі людей, приймається рішення про приватизацію.

Кожний член кооперативу пише заяву на ім'я міського голови про приватизацію, де він вказує:

Ч> площу земельної ділянки;

*Ь з якого року користується земельною ділянкою;

*k> довідка про членство в кооперативі;

% копія паспорта з відміткою про громадянство.

Матеріали подаються до заступника міського голови, який їх роз­глядає і направляє на сесію для прийняття рішення.

4. Створення об'єднань співвласників багатоквартирного бу­динку і передача їм земельної ділянки.

Правовою основою створення об'єднання співвласників багаток­вартирного будинку є:

> Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 р. № 2866 - III;

> Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію закону України про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" від 11.10.2002 р. № 1521.

> наказ Державного комітету України по земельних ресурсах (Держ-комзему України), Державного комітету України у справах містобуду­вання і архітектури (Держбуду України), Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна від 5 квітня 1996 р. №31/30/53/396 "Про затвердження положення про поря­док встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існую­чого житлового фонду та надання у спільне користування чи спільну сумісну власність для спорудження житлових будинків.

Земельно-правовий процес

Відповідно до цих документів створюються об'єднання, які мають свій статут, який реєструється в місцевих органах влади.

Статут об'єднання складається відповідно до Типового статуту, який затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. У статуті має бути визначено наступне:

• назва і місцезнаходження об'єднання;

• мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання;

• перелік майна, що перебуває у спільній сумісній власності (не­подільного майна), права та обов'язки членів об'єднання щодо цього майна;

• перелік майна, що перебуває у спільній частковій власності (за­гального майна), права та обов'язки членів об'єднання щодо цього майна;

• статутні органи об'єднання, їхні повноваження та порядок фор­мування;

• порядок скликання та проведення загальних зборів;

• періодичність проведення зборів;

• порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них;

• перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів;

• джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання;

• порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об'єднання, включаючи резервні, а також: порядок оплати спільних витрат;

• порядок та умови укладення договорів між; об'єднанням та кож­ним власником квартири, приміщення;

• перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представ­ників;

• порядок прийняття у члени об'єднання та виключення з нього;

• права і обов'язки членів об'єднання;

• відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів;

• порядок внесення змін до статуту;

• підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим.

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних діляноктромадянами

Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання.

Членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багато­квартирному будинку.

Членство в об'єднанні є добровільним і може набуватися одночасно з створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Членство в об'єднанні розпочинається на підставі поданої письмової заяви власника за згодою об'єднання. Порядок прийняття до об'єднання визначається статутом.

Членство в об'єднанні припиняється на підставі поданої письмової заяви власника приміщення або з інших підстав відповідно до статуту об'єднання.

Власники приміщень, розташованих у межах одного житлового ком­плексу, які не є членами об'єднання, можуть укладати з об'єднанням угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах.

Після створення об'єднання всі співвласники багатоквартирних бу­динків автоматично стають його членами, тобто основним документом є статут об'єднання.

Об'єднання може бути створене в будівлях будь-якої власності з числа тих хто приватизує чи придбає квартиру.

Для створення об'єднання скликають установчі збори, ініціатором яких можуть бути не менше 3 власників квартир.

Повідомлення надходить за 2 тижні, збори правомочні, коли на них присутні близько 50% власників, а рішення приймає 2/3 голосів. Збори приймають рішення про створення об'єднання і приймають ста­тут об'єднання зміст якого передбачений ст. 7 "Закону про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Як правило до статуту додаються документи:

'Ь завірені копії, що встановлюють право кожного власника на будівлю чи квартиру;

\ опис земельної ділянки або план земельної ділянки;

^ч> технічний паспорт на будівлю;

^ проект кошторису на рік існування об 'єднання;

Земелыю-правовий процес

^ копія висновку щодо технічного стану будівлі та необхідність

ремонту; % перелік та опис кожної квартири.

Статут реєструється у виконавчих органах у раді, при цьому здійснюється заповнення слідуючи документів:

^ реєстраційна картка, яка є заявою про реєстрацію. В ній

вказується найменше об'єднання, місцезнаходження, телефон,

факс власника будинку та дата проведення установчих зборів, хто

заповняє картку;

> протокол установчих зборів про створення об'єднання у двох
примірниках оригіналу;

У одна копія статуту об 'єднання;

> список членів об'єднання співвласників багатоквартирних бу­
динків з вказанням номеру будівлі, розміру, загальної площі і ча­
стки житлових і не житлових будівель.

Після цього видається свідоцтво об'єднання співвласників будівлі. Об'єднання після набуття статусу юридичної особи може:

• прийняти на власний баланс весь житловий комплекс;

• за договором з попереднім власником залишити його балансоут-римувачем усього житлового комплексу або його частини;

• укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої пе­редбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.

Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та ста­туту об'єднання.

Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.

У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймальної комісії не створюють об'єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призна­чити балансоутримувача.

Призначений балансоутримувач здійснює свої повноваження по забезпеченню управління будинком до прийняття будинку на баланс об'єднанням. Витрати на здійснення цих функцій управління розподіля­ються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності.

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України.

Передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке вхо­дить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Частина багатоквартирного будинку може бути виділена в окремий житловий комплекс за умови, що надбудова, реконструкція або зне­сення цієї частини не порушить цілісності чи можливості використання за призначенням інших частин будівлі, що не входять до складу цього комплексу.

Спори щодо прийняття та передачі на баланс майна вирішуються у судовому порядку.

Спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвлас­ників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчу­женню.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвлас­ників багатоквартирного будинку.

Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників не­подільного та загального майна, які охороняються законом.

Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ре­монт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у влас­ності фізичних або юридичних осіб.

Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквар­тирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Земельно-правовий процес

Частка участі співвласника квартири, власника кімнати (кімнат) у квартирі, де проживають два і більше власників жилих приміщень, співвласника нежилого приміщення на утримання і ремонт визначається відповідно до його частки як співвласника приміщення.

Спори щодо визначення частки в обов'язкових платежах на утри­мання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку.

Після створення об'єднання виникає питання про закріплення меж при будинкової території.

Прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу те­риторії мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку і пов 'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Склад та поділ території мікрорайону (кварталу) на окремі земельні ділянки прибудинкових територій визначаються необхідністю забез­печення ефективного утримання та експлуатації житлового будинку та прибудинкових територій на підставі дотримання встановлених будівельних, протипожежних і санітарних норм.

Прибудинкова територія включає:

^ територію під житловим будинком;

% проїзди та тротуари;

\> озеленені території;

% ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

\> майданчики для відпочинку дорослого населення;

^> майданчики для занять фізичною культурою;

^ майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;

\ майданчики для господарських цілей;

^> майданчики для вигулювання собак;

% інші території, пов 'язані з утриманням та експлуатацією бу­динків та інших пов 'язаних з ними об 'єктів.

Розміриземельнихділянокприбудинковихтериторійвтначаються

' пропорційно в залежності від загальної площі житлових, допоміжних і

нежилих приміщень, поверховості будинків, їх розташування в межах

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

населеного пункту відповідно до державних норм і правил і затверд­женої проектно-технічної документації.

Межі земельних ділянок прибудинкових територій встановлю­ються за проектами відведення цих ділянок відповідно до затвердже­них у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації. Затверджений відповідними органами місцевого самоврядування за місцем розташування цих ділянок проект поділу території мікрорайону (кварталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відве­дення земельних ділянок прибудинкових територій будинку цього мікрорайону (кварталу).

В проекті поділу території мікрорайону виходячи з існуючої ситуації встановлюються також території (об'єкти) спільного користування, які знаходяться у спільній частковій власності. Утримання та використання вказаних територій або об'єктів здійснюється відповідно до угод, укла­дених зацікавленими об'єднаннями власників, що створюються влас­никами для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні (далі - Об'єднання власників будинку). Ці території не підлягають поділу на місцевості.

У складі прибудинкової території також визначаються об'єкти, що використовуються сторонніми користувачами з встановленими правилами експлуатації та користування (спільні проїзди, наскрізні проходи у будовах тощо), їх межі. В проекті також встановлюються сто­ронні користувачі.

До цих об'єктів відносяться окремі ділянки (ігрові майданчики, май­данчики для занять фізичною культурою, для тимчасового зберігання ав­томобілів, для господарських цілей та для вигулювання собак), об'єкти загального призначення для групи будинків кварталу, мікрорайону. Зе­мельні ділянки, необхідні для здійснення реконструкції, ремонту та ек­сплуатації існуючих магістральних наземних та підземних інженерних мереж передаються Об'єднанням власників будинків у користування, інші види мереж - надаються у власність з встановленими правилами експлуатації. Усі ці ділянки використовуються власниками землі з об­меженнями, що передбачаються правилами затверджуваними у вста­новленому порядку. Межі цих об'єктів та особливості їх використання встановлюються у проекті поділу території (мікрорайону, кварталу) та подаються в складі проекту відведення земельних ділянок прибудинко­вих територій.

Земельно-правовий процес

У разі неможливості поділу території мікрорайону, кварталу, групи будинків окремі складові якої створювалися для спільного обслу­говування групи будинків, без ущемлення інтересів співвласників цих будинків та порушення діючих норм і проектно-технічної документації прибудинкова територія об'єднується в одну земельну ділянку, яка переходить у спільне користування або у спільну часткову власність співвласників будинків.

Замовниками проекту поділу території мікрорайону, кварталу висту­пають, як правило, відповідні органи місцевого самоврядування.

Проект поділу території є містобудівним обгрунтуванням виділення прибудинкових територій (земельних ділянок). Він роз­робляється на підставі проекту забудови території опорного (черго­вого) плану з урахуванням рішень містобудівної документації і містить графічний матеріал - план поділу прибудинкових територій, який ви­конується на відкоригованому топогеодезичному плані, і пояснювальну записку.

Пояснювальна записка містить відомості про прибудинкові те­риторії та землеволодіння під громадськими та іншими спорудами мікрорайону (кварталу, групи будинків). Подається розрахунок площі прибудинкових територій, яка припадає на одиницю загальної площі будинку.

Наводиться перелік умов використання об'єктів з встановленими правилами експлуатації, обумовленими їх загальним користуванням (спільні проїзди, майданчики, частини споруд, наскрізні проходи у бу­динках тощо).

У тому випадку, коли на території мікрорайону (кварталу, групи бу­динків) є ділянки, неосвоєні згідно з містобудівною документацією або наднормативні надлишки території, необхідно встановлювати їх межі як резервних ділянок.

Передача прибудинкових територій (земельних ділянок) у користу­вання чи власність Об'єднанням власників будинків здійснюється за їх зверненням до відповідних органів місцевого самоврядування.

Дозвіл на підготовку проекту відведення прибудинкової території видається відповідними органами місцевого самоврядування на підставі затвердженого проекту поділу території мікрорайону (кварталу, групи будинків).

Розробку проекту поділу території мікрорайону (кварталу) викону­ють спеціалізовані проектні організації, які мають відповідні дозволи

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

(ліцензії) на розробку проектно-планувальної документації, за догово­ром з замовником.

Замовником розробки проекту відведення прибудинкової території виступають відповідні органи місцевого самоврядування.

Розробку проекту відведення прибудинкової території викону­ють структурні підрозділи міських управлінь (відділів) або районних відділів земельних ресурсів Держкомзему України та інші землевпо­рядні організації, що мають дозволи (ліцензії) на здійснення цього виду діяльності, в термін, обумовлений договором.

Всі витрати, пов'язані з підготовкою та складанням проекту відве­дення прибудинкової території, замовник бере на свій кошт.

Після затвердження проекту відведення прибудинкової території здійснюється перенесення та закріплення меж прибудинкової території в натуру (на місцевість).

Межі встановленої прибудинкової території закріпляються межо­вими знаками на місцевості. Розмір та архітектурне рішення межових знаків встановлюються відповідними органами місцевого самовряду­вання.

Після відведення прибудинкової території складається акт про перенесення меж в натурі. До акта додається план зовнішніх меж: ділянки із зазначенням її розмірів.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі бу­динки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові те­риторії державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійсню­ють управління цими будинками з видачею державного акта на право постійного користування.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність з видачею державного акта на право власності на землю або надаватись у користування (оренду) об'єднанню власників.

У випадку надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлового будинку замовник звертається з клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на підготовку матеріалів про по­переднє погодження місця розташування будівництва житлового бу­динку. До клопотання додаються необхідні обґрунтовуючи матеріали та розрахунки.

Земельно-правовий процес

Відповідні органи місцевого самоврядування розглядають у місяч­ний термін клопотання і дають замовнику дозвіл на підготовку ма­теріалів попереднього погодження місця розташування будівництва житлового будинку.

Замовник погоджує найбільш доцільне місце розташування будівниц­тва житлового будинку, розміри намічуваної земельної ділянки та умови її відведення з власником землі (землекористувачем), місцевими земле­впорядниками, природоохоронними, санітарними органами, органами містобудування та архітектури і подають матеріали погодження до відповідного органу місцевого самоврядування.

Матеріали погодження місця розташування будівництва жит­лового будинку повинні включати:

> викопіювання з генерального плану міста або проекту забудови населеного пункту;

> копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення житлового будинку з зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити, а також визначення умов їх відведення.

Всі витрати, пов'язані з підготовкою матеріалів попереднього по­годження місця розташування об'єкта, замовник громадян бере на свій кошт. Фінансування проектних робіт до погодження місця розташу­вання об'єкта не допускається.

Рішення про погодження місця розташування будівництва житло­вого будинку є підставою для одержання замовником архітектурно-пла­нувального завдання на проектування, яке видається органами містобу­дування та архітектури.

Розробка та затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво житлового будинку здійснюється згідно із існуючими будівельно-планувальними нормативами.

Після розробки та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації замовник звертається до відповідних органів місцевого самоврядування клопотанням про на­дання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку.

До клопотання додаються:

• копія генерального плану будівництва, затвердженого у вста­новленому порядку;

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

• проект організації будівництва житлового будинку;

• титульний список або довідка про фінансування будівництва;

• рішення місцевих органів державної виконавчої влади та ви­конавчих комітетів Рад про погодження місця розташування будівництва житлового будинку;

• інші матеріали.

Відповідні органи місцевого самоврядування розглядають клопо­тання у місячний термін і дають замовнику дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку погоджується з власником землі- (землекористувачем) та подається місцевим органам державної виконавчої влади та виконавчим комітетам Рад, які розглядають його у місячний термін і приймають рішення про вилучення і надання у спільне користування або спільно-сумісну власність земельної ділянки (прибудинкової території) для спо­рудження житлового будинку.

Проект відведення земельної ділянки прибудинкової території роз­робляється на підставі затвердженої проектної документації.

Закріплення меж наданої земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

Земельними ділянками, наданими спочатку під спорудження жит­лового будинку, а потім у спільне користування для обслуговування будинку або спільну часткову власність, члени Об'єднання власників будинків користуються за згодою всіх власників будинку, в залежності від розміру часток у спільній власності на житловий будинок.

Прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі на умовах оренди, Об'єднан­ням власників будинків, для обслуговування існуючого житлового бу­динку відповідно до земельного законодавства.

Суб'єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об'єднання власників бага­токвартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством.

При переході права власності нажитловий будинок(його приміщення) або на частину будинку разом з цим об'єктом переходить і право

Земельно-правовий процес

спільної власності (користування) земельною ділянкою у відповідності з чинним законодавством.

Зміна цільового призначення земельних ділянок прибудинкової території допускається у випадку реконструкції, зміни функціональ­ного призначення споруд, наявності інших обґрунтованих причин у відповідності з діючими нормами за дозволом відповідних органів місцевого самоврядування.

Прибудинкова територія, надана у користування або спільну сумісну власність, може використовуватися лише для властивих селищній тери­торії та нешкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухово-пожежноне-безпечному відношенні функцій (видів діяльності) згідно з державними нормами і правилами.

Частка власності (користування) земельної ділянки кожного влас­ника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній част­ковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитло­вих приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.