Звернення до органів державної виконавчої служби при вирішенні земельних спорів

Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Створено виконавчу службу відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року, що визначив основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її зав­дання, правовий статус державних виконавців та їх соціальний захист. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці район­них, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів дер­жавної виконавчої служби.

Завданням державної виконавчої служби, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України є своєчасне, повне і неуперед-жене примусове виконання рішень, передбачених законом, в т.ч. і при захисті права власності (ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу"). Виконавче провадження існує для виконання рішень судів та інших органів, які відповідно до закону підлягають примусовому вико­нанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Тема 11. Процесуальний порядок розгляду та вирішення земельних спорів

У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як і здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Державною виконавчою службою у справах про захист прав на зе­мельну ділянку підлягають виконанню:

1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;

2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у час­тині майнових стягнень;

3) постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

4) мирові угоди, затверджені судом;

5) рішення, ухвали, постанови господарських судів;

6) рішення третейських судів відповідно до законів України;

 

7) постанови, винесені органами (посадовими особами), уповнова­женими законом розглядати справи про адміністративні правопору­шення у випадках, передбачених законом;

8) постанови державного виконаві\я про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, накладення штрафу.

Для примусового виконання рішень державною виконавчою служ­бою застосовуються наступні заходи:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні суду;

3) інші заходи, передбачені рішенням суду.

Після набрання рішеннями компетентних органів законної сили у справах з вирішення земельних спорів видаються виконавчі документи, які передаються для провадження до державної виконавчої служби. Ви­конавчими документами у названих справах є:

1) виконавчі листи, що видаються на підставі рішень, вироків, ух­вал, постанов судів загальної юрисдикції, рішень іноземних судів та арбітражів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;

2) ухвали судів у випадках, передбачених законом;

3) ухвали судів загальної юрисдикгіії про затвердження мирових угод;

Земелыю-правовий процес

4) накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов гос­подарських судів;

5) постанови, винесені органами (посадовими особами), уповнова­женими законом розглядати справи про адміністративні правопору­шення у випадках, передбачених законом;

6) постанови державного виконавця про виконавчий збір та накла­дення штрафу.

У виконавчому документі повинні бути зазначені:

У назва документа, У дата видачі

У найменування органу, посадової особи, що видали виконавчий до­кумент;

У дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

У найменування стягувача й боржника, їх адреси, номери рахунків у кредитних установах;

У резолютивна частина рішення;

У дата набрання чинності рішенням;

У строк пред 'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.

Виконавчі дії, як правило, провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Якщо майно боржника знаходиться в декількох різних місцях, право вибору місця виконання можуть розподілятись між кількома відділами Дер­жавної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по вико­нанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягу вачу.

У ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в на­ступні терміни:

1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

2) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

Тема 11. Процесуальний порядок розгляду та вирішення земельних спорів

3) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не вста­новлено законом.

Зазначені строки починають свій відлік у залежності від органу, що прийняв рішення про майнове стягнення:

1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стяг­нень ~ з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки ви­конання рішення;

2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

3) для виконання рішень адміністративних органів - з дня винесення відповідної постанови.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня прийняття виконав­чого документа виносить постанову про відкриття виконавчого про­вадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Копія по­станови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно борж­ника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути ос­каржена сторонами начальнику відповідного відділу державної вико­навчої служби, яка підлягає розгляду у 10-денний строк. У разі непо­годження з наслідками його рішення, що видається як постанова, це рішення може бути оскаржене у свою чергу у 10-денний строк до ви­щестоящого органу державної виконавчої влади або до суду, що виніс відповідне рішення про примусове стягнення.

Якщо боржнику встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове вико­нання у межах вищеназваних строків. У разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником

Земелыю-правовий процес

відповідного відділу Державної виконавчої служби, стягується вико­навчий збір у розмірі п'яти відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна боржника.

Виконавець зобов'язаний провести виконавчі діїта виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісяч­ний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого про­вадження. Продовження строку виконання, пов'язаного з реалізацією майна боржника, можу бути викликано складністю процедури продажу, адже майно може бути не реалізованим протягом встановленого строку. Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано про­тягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець пе­реоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.

У ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" вста­новлюється відповідальність боржника за невиконання рішення. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець ви­носить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двад­цяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.