Здійснення угод з земельними частками (паями)

Власник земельної частки (паю), в тому числі посвідчених сер­тифікатами Львівського зразка, мають право здати свій земельний пай в оренду юридичним і фізичним особам, фермерським господарством, господарським товариствам, приватним агрофірмам тощо.

Між орендодавцем і орендарем укладається договір, який містить інформацію про умови оренди, права і обов'язки сторін, розмір орендної плати інше.

Договір повинен пройти державну реєстрацію. Як відомо, в оренду можна давати лише конкретний об'єкт (земельна ділянка). Оренда зе­мельної частки (паю) здійснюється за тим самим правилом, що й оренда земельної ділянки. Це є тимчасове явище, поки не будуть замінені сер-

Земелыю-правовий процес

тифікати на земельну частку (пай) на державні акти на право власності на землю.

Як правило в оренду земельні ділянки беруть конкретні підприємства, фермерські господарства. Якщо особа передала свою земельну частку в оренду конкретному користувачу, то в подальшому, при заміні сер­тифіката на державний акт на право власності на земельну ділянку, як правило, вона отримає державний акт, який прив'язаний до ділянки цього користувача.

В договорі оренди повинно бути вказано:

• орендар,

• орендодавець,

• умови оренди,

• права і обоє 'язкгі сторін,

• розмір і форма орендної плати,

• відповідальність сторін пргі дії непереборних сил (повінь, земле­труси)

• термін договору оренди.

Договір оренди може бути нотаріально посвідчений за вимо­гою однієї із сторін, але обов'язково повинен пройти державну реєстрацію.

Земельні частки (паї) можуть використовуватись лише для сільсько­господарських потреб.

Орендар не має права земельну частку продавати, заставити або відчужити іншим методом, якщо інше не передбачено угодою сторін. При цьому слід враховувати пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України про мораторій на продажу землі.

Спадкування земельних часток (паїв) здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України.

Угоди з купівлі-продажу земельних часток (паїв) можливі за загаль­ними правилами купівлі-продажу, тобто з нотаріальним посвідченням, але Земельним кодексом України, пунктом 15 перехідних положень, сказано, що до 1 січня 2008 року не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського при­
значення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу)
їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних діля­
нок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок,

______________ Тема 2. Процесуальний порядок формування сільскогосподарськчх нідпри еств

які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних діля­нок та земельних часток (паїв) запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогоспо­дарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) в частині їх купівлі-продажу та іншим спосо­бом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними л моменту їх укладення (посвідчення)».(Пункт 15 розділу X Земельного кодексу України із змінами до Земельного кодексу України, внесеними згідно із Законом № 490-У від 19.12.2006 р.)

Окремим групам громадян, які цього бажають, виділення земельних чисток (паїв) може здійснюватись масивами або у складі майнових комплексів. Крім цього можлива передача землі у спільну часткову власність, коли одна особа отримує державний акт, а інші є співвлас­никами.

6. Передача земельних часток (паїв) в натурі

Передача земельних часток (паїв) в натурі здійснюється в процесі заміни сертифікатів на державні акти. Основою для встановлення меж земельних ділянок є землевпорядна документація. Правовою осно­вою її розробки є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5.06.2003 року № 899-ІУ.

Підставою для виділення земельної частки в натурі є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особа, яка хоче отримати земельну частку (пай) повинна

Земелы ю-правовий процес

Подати до відповідної ради заяву про виділення земельної частки (паю).

Виділення як правило проводиться одним масивом, але допускається виділення двох земельних ділянок із різним складом сільськогоспо­дарських угідь (рілля і сад, рілля і пасовище).

У разі виходу власників більшості земельних часток (паїв) у межах населених пунктів розробляється проект землеустрою. У проекті ви­значається:

^ місце розташування земельних ділянок,

> обмеження, щодо їх використання,

> виключаються деградовані, техногенно забруднені земельні ділянки, що підлягають консервації, заболоченні і земельні ділянки, що недоцільно використовувати для сільськогосподарсь­ких цілей (при цьому в окремих випадках при згоді всіх власників сертифікатів можливе уточнення розміру земельної частки (паю).

Проекти підлягають проходженню державної експертизи (20% проектів) термін експертизи не повинен перевищувати 20 днів.

Списки учасників виділення земельних ділянок в натурі оприлюдню­ються за 10 днів до початку проведення розподілу. Розподіл земельних ділянок проводиться за згодою 2/3 учасників, у випадку відсутності згоди проводиться жеребкування, при цьому звертається увага на те, щоб розподіл здійснювався із забезпеченням гласності. Результати роз­поділу оформляються протоколом.

Оформлення державних актів, щодо власності земельних часток (паїв) здійснюється організацією, яка виконала землевпорядні роботи із розподілу земельних ділянок між власниками сертифікатів. Власнику однієї або більше земельних часток у межах земель, що перебувають у користуванні одного підприємства видається державний акт.

Питання для самоконтролю

1. Які нормативні акти є правовою основою реструктуризації сільськогосподарських підприємств?

2. Яка послідовність формування нових землеволодінь після паю­вання землі?

3. Хто є учасниками формування нових землеволодінь після паю­вання землі?

Тема 2. Процесуальний порядок формування сільскогосподарськнх підприєств

4. З чого починається реструктуризація сільськогосподарських підприємств?

5. Які завдання має комісія з реструктуризації сільськогосподарсь­кого підприємства?

6. Як і хто відкриває справу з реструктуризації сільськогосподарсь­кого підприємства?

7. Як здійснюється аналіз визначеності громадян з своїми земель­ними частками (паями)?

8. Що таке установчий договір і для чого він складається?

9. Яким вимогам повинен відповідати проект реструктуризації сільськогосподарського підприємства?

 

10. На якій основі власники земельних часток паїв можуть переда­вати землю новоствореним агроформуванням?

11. Який мінімальний розмір орендної плати рекомендується при укладенні договорів оренди?

12. Яка інформація повинна бути в договорі оренди земельної ча­стки (паю)?

13. Які особливості нотаріального посвідчення договору оренди зе­мельної частки (паю)?

14. Як може розпорядитись своєю земельною часткою (паєм) її власник?

15. Які особливості відчуження земельних ділянок відповідно до пе­рехідних положень Земельного кодексу України?

16. Хто здійснює оплату робіт з реструктуризаг/ії сільськогоспо­дарського підприємства?

Тема З

Процесуальний порядок

створення та діяльності

фермерського господарства

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Загальні положення

2. Право на створення фермерського господарства

3. Процесуальний порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства

4. Склад земель фермерського господарства, їх приватизація та ви­куп.

5. Права та обов'язки фермерського господарства та його членів

6. Державна підтримка фермерських господарств

7. Майно фермерського господарства

8. Діяльність фермерського господарства

9. Припинення діяльності фермерського господарства

Загальні положення

Фермерство - нова для сучасного періоду форма господарювання на землях сільськогосподарського призначення. Отже, це явище, яке харак­теризує сільськогосподарський сектор економіки, а через нього - всієї економіки України.

Певні зародки фермерства в Україні (особливо в західному її регіоні) існували давно, але від переходу в 30-х роках (на Галичині - в 50-х) до суцільної колективізації сільського господарства вони були придушені монополією колгоспів і фактично зникли.

Сильний поштовх розвиткові фермерських господарств дало прого­лошення України суверенною незалежною державою та пов'язані з цим радикальні економічні реформи.

Принципово важливим положенням нового Земельного Кодексу України, прийнятого Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року, щодо фермерських господарств є те, що розміри земельної ділянки, яка може перебувати у власності, або в оренді фермерського господарства не обмежуються.

_______ Тема 3. Процесуальний порядок створення та діяльно сті фермерського господарства

Нині в Україні зареєстровано біля 36 тисяч фермерських господарств. Вони використовують 1004,2 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, але це лише біля 2% від їхньої загальної площі. У середньому в Україні на одне господарство припадає 28 гектарів земель.

Найбільше фермерських господарств зареєстровано в Одеській (4329), Миколаївській (4203), Херсонській (2998), Дніпропетровській (2755), Кіровоградській (2036) областях. Певною мірою це зумовлено наявністю значних площ земель сільськогосподарського призначення в цих областях, а тому багаті на земельні масиви там і фермерські госпо­дарства (у середньому від 49 до 25га). Станом на початок липня 1998 р. у Львівській області існує понад 1200 фермерських господарств (се­редня площа сільгоспугідь - 19 га), Закарпатській - 1351 (4 га), Івано-Франківській - 632 (15 га), Волинській - 537 (17 га), Рівненській -436 (13 га).

Невелика поки що питома вага виробництва продукції фермерсь­кими господарствами: 7,5 - 3,0% до всієї продукції рослинництва. І все ж таки фермерство сьогодні стало загальним всеукраїнським явищем. Головна причина цього полягає в тому, що воно яскраво відображає якісно нові процеси, що відбуваються в сучасний період в економіці

Правовою основою створення фермерського господарства є Закон України "Про фермерське господарство", який був прийнятий 19.06.2003 року № 973-ІУ Дія цього Закону не поширюється на громадян, які ве­дуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, госпо­дарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, город­ництва, сінокосіння та випасання худоби.

Земельним кодексом 1992 року та відповідним Законом України вжи­вався термін "селянське (фермерське) господарство" Зараз за Земель­ним кодексом 2001 року вживається термін "фермерське господарство". Ці два терміни говорять про одну і ту ж форму господарювання.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності гро­мадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, нада­них їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

, 77

Земелыю-правовий процес

Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп і діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються наймену­вання господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до госпо­дарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законо­давству України.