Порядок надання земельних ділянок громадянам для індивідуального житлового будівництва.

Після затвердження меж масиву для розміщення індивідуального будівництва, громадяни звертаються з заявами до сільських, селищних, міських рад про виділення ділянки для індивідуального будівництва.

До заяви додасться:

*h довідка про постійне місце проживання,

\ акт обстеження житлових умов складений житлово-побуто­вою комісією за участю депутатів,

% довідка з місця роботи (навчання) заявника,

% документи, які посвідчують право на пільги,

% інші необхідні документи.

Подані заяви реєструються в спеціальній книзі реєстрації заяв громадян про виділення земельних ділянок. Книга повинна бути прош­нурована та скріплена печаткою. Заяви реєструються в порядку надход­ження. а списки заявників вивішуються на дошці оголошень ради для загального ознайомлення.

Подані заяви про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва подаються на розгляд депутатської комісії, пер­сональний склад якої затверджується сесією відповідної ради.

Депутатська комісія розглядає матеріали і рекомендує сесії прий­няти відповідне рішення. Якщо рішення сесії позитивне, то в ньому дається дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. При відмові - заявнику дається мотивована відмова.

Заявник звертається до проектної організації, яка має ліцензію, з зая­вою про складання договору на виготовлення проекту відведення під забудову.

В договорі вказується:

• предмет договору;

• вартість робіт;

• порядок розрахунків;

• виконання робіт;

• завдання на складання проекту відведення, яке додається до до­говору.

Проект відведення земельної ділянки включає такі матеріали: '>■ заява на складання проекту; > пояснююча записка;

Земельно-правовий процес

^ витяг з рішення сесії про надання дозволу на складання проекту

відведення; У план забудови земельної ділянки; У письмовий висновок власника землі або землекористувача, в якого

вилучається (викуповується) земельна ділянка; У план відведення земельної ділянки з підписами начальника рай­онного відділу земельних ресурсів, природоохоронними, місто­будівними та архітектурними службами, охорони культури спадщини ^ розбивочне креслення перенесення проекту в натуру. Після складання проекту відведення матеріали підлягають дер­жавній землевпорядній експертизі.

Після експертизи матеріали передаються на розгляд сільських, се­лищних, міських рад, які приймають рішення про відведення зе­мельної ділянки.

Перенесення земельної ділянки в натуру здійснюється в присут­ності відповідних представників рад, в разі необхідності власників та землекористувачів.

Межі закріплюються межовими знаками.

Після перенесення меж земельної ділянки в натуру проводиться виготовлення державного акту на право власності на землю і його реєстрація.

Лише після цього громадянин має право приступати до викори­стання земельної ділянки.

Тема 5. Процесуальний порядок вилучен ня(викупу) та надання земельних ділянок,,,

6. Які два підходи можуть бути при виділенні земель для індивіду­ального житлового будівництва?

7. Які необхідно виконати роботи, коли масив індивідуальної забу­дови знаходиться за межами населеного пункту, за чиїм рішенням це здійснюється?

8. Як здійснюється вибір земельного масиві для індивідуального будівництва?

9. Який зміст акту вибору земельного масиву для індивідуального житлового будівництва?

 

10. Який процесуальний порядок вилучення земельних ділянок?

11. Чи розробляється проект детального планування території кварталу індивідуальної забудови?

12. Який порядок надання із масиву земельної ділянки індивідуаль­ному забудівельнику?

13. Які документи входять в проект відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва?

Питання для самоконтролю

1. Які розміри земельних ділянок можуть отримати безоплатно громадяни для індивідуального житлового будівництва?

2. Скільки раз може проходити надання земельних ділянок безоплатно для індивідуального житлового будівництва, як г/е оформляється?

3. Чи може громадянин використовувати земельну ділянку в листі площею 0,30 га на законних підставах?

4. На яких принципах базується надання землі для індивідуального будівництва?

5. Які особливості вилучення особливо цінних земель⁷

Тема б

Процесуальний порядок

приватизації земельних

ділянок громадянами

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Загальні засади приватизації землі

2. Приватизація земельних ділянок для будівництва та обслуго­вування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), які знаходяться в користуванні громадян

3. Приватизація земельних ділянок садівничих товариств

4. Створення об'єднань співвласників багатоквартирного будинку і передача їм земельної ділянки

1. Загальні засади приватизації землі громадянами

Земельний кодекс України вступив дію 1 січня 2002 року. В ньому є успішна спроба розв'язання проблеми власності на землю. Власниками землі можуть бути громадяни, юридичні особи, іноземні громадяни, іноземні юридичні особи, особи без громадянства та іноземні дер­жави. Зразу слід зауважити, що для кожного з перелічених суб'єктів є свої обмеження щодо отримання землі у власність.

Об'єктом приватизації є землі України, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Вони можуть перебувати у приватній власності. Земельний кодекс своїми статями це передбачає:

а) землі сільськогосподарського призначення -стаття 25;

б) землі житлової та громадської забудови - стаття 40;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного при­
значення - стаття 45;

г) землі оздоровчого призначення - стаття 49;
ґ) землі рекреаційного призначення - стаття 52;

д) землі історико-культурного призначення - стаття 54;
є) землі лісового фонду - стаття 56;

є) землі водного фонду - етап у. 5^і);

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення:

> промисловості - стаття 66.

> транспорту — стаття 67,

> зв'язку - стаття 75.

> енергетики - стаття 76.

Тобто всі категорії земель за винятком земель оборони можуть при­ватизуватись.

Приватизація може бути безоплатною та платною.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні
громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації держав­
них і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та ор-
ганізацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної
власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земель­
ним Кодексом. (Стаття 116).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм зе­мельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної ча­
стки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств,
розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де зна­
ходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, се­
лищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських
підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній
по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських
підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки
(паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не бічьше 2,0
гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських
будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара,
в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

Земелыю-правовий процес

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гек­тара;

д) для будівництва індивідуальних гараже — не більше 0,01 гек­тара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадя­нину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). (Стаття 121).

Крім цього слід сказати, що. громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років (набувальна давність), але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопо­танням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених Зе­мельним Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування грома­дян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встанов­леному Земельним Кодексом.

Решту випадків приватизації є платними.

Зупинимось більш детально на приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, зокрема для будівництва і об­слуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (приса­дибна ділянка). Основним питанням використання цих земель є забез­печення права на житло, яке є одним з основних конституційних прав громадян нашої країни. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Конституції держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Однією з найваж­ливіших гарантій реалізації цього права є передача або надання грома­дянам земельних ділянок.

На підставі ст. 40 Земельного кодексу громадянам України за рішен­ням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, госпо­дарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельним законодавством. Понад норму безоплатної передачі грома­дяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених по­треб за цивільно-правовими угодами.

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

Наведена земельно-правова норма передбачає низку умов передачі або надання земельних ділянок:

По-перше, їх власниками можуть бути лише громадяни.

По-друге, вони можуть передаватися чи надаватися за рішенням ор­ганів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

По-третє, ділянки повинні передаватися або надаватися для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і гаражного будівництва.

По-четверте, їх передача або надання мають здійснюватись у ме-жах встановлених норм.

Оскільки наведена земельно-правова норма вказує на громадян, можна говорити про індивідуальне житлове, господарське і гаражне будівництво. При цьому громадяни виступають індивідуальними за­будовниками переданих або наданих їм земельних ділянок. Пріори­тетним для них є зведення індивідуального жилого будинку. Водночас земельні ділянки можуть використовуватися для зведення господарсь­ких споруд, наприклад, сараїв, погребів, навісів тощо. Такі будівлі і спо­руди призначені для обслуговування жилого будинку, є підсобними і не можуть розглядатися як самостійні об'єкти індивідуального будівниц­тва, під які мають надаватися відособлені ділянки. Таким чином, жилий будинок, господарські будівлі та допоміжні споруди у комплексі утво­рюють єдине домобудівництво чи домоволодіння.

Проте для набуття громадянами відповідних прав на земельні ділянки недостатньо прийняття рішень уповноваженими органами. їх рішення є лише підставою для передачі або надання громадянам діля­нок. Для реалізації таких рішень необхідні юридично значущі дії, аж до виділення ділянок в натурі (на місцевості), визначення їх меле, видачі відповідних правовстановлюючих документів та державної реєстрації ділянок.

Після передачі громадянам земельних ділянок у власність для зазна­чених цілей вони набувають статусу об'єктів права приватної власності. Отже, індивідуальне будівництво на землях житлової та громадської за­будови здійснюється на ділянках, які належать громадянам на праві при­ватної власності. Крім того, у даному разі має місце садибне будівниц­тво, а земельна ділянка набуває присадибного режиму використання.

Право на забудову полягає у наданні власнику або користувачу зе­мельної ділянки можливості здійснювати на ній у встановленому зако-

!47

Земельно-правовий процес

ном порядку будівництва і надається за рішенням відповідних органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Ухвалення рішення про забудову ділянки надає громадянину статусу забудовника, у якого виникають певні суб'єктивні права та юридичні обов'язки, наприклад, право на замовлення проекту будівництва здійснення його погодження тощо.

Однак реалізація права на забудову залежить від одержання доз­волу на виконання будівельних робіт. Це, зокрема, передбачено Поло­женням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 5 грудня 2000 р. № 273.

Дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з новим будівництвом, ре­конструкцією, реставрацією, капітальним ремонтом, розширенням і технічним переоснащенням будинків, споруд та інших об'єктів, являє собою документ, що засвідчує відповідність проектної документації нормам містобудівних вимог. Він дає забудовнику та його підрядникам право на виконання земляних робіт, підключення до інженерних мереж, енергетичних джерел, комунікацій тощо. Зазначений дозвіл видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів на увесь строк будівництва. Вико­нання будівельних робіт без дозволу забороняється, а їх продовження з простроченим дозволом вважається самовільним будівництвом.

Для одержання дозволу на виконання будівельних робіт передба­чене подання індивідуальним забудовником відповідних документів: ^> заяви, до якої додаються

^> документи, що посвідчують право власності або право користу­вання земельною ділянкою, 1> рішення про падання права на її забудову,

% належним чином погоджена і затверджена проектна докумен­тація % та інші документи.

У разі зведення індивідуального жилого будинку на земельній ділянці зі складними інженерно-геологічними умовами або споруд­ження будинку у два і більше поверхів забудовник повинен подавати зобов'язання про здійснення технічного та авторського нагляду за реалізацією проекту будівництва в порядку, передбаченому Законом України від 20 травня 1999 р. "Про архітектурну діяльність".

Будівельні роботи, які викопуються на підставі дозволу, мають бути завершені протягом зазначеного в ньому строку. Якщо забудов-

Тема 6. Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

ник не завершив ці роботи протягом визначеного строку, дію дозволу може бути продовжено, але не більше ніж на один календарний рік. У тих випадках, коли забудовник не приступив до виконання будівельних робіт протягом двох років після одержання дозволу, останній втрачає чинність.

Згідно зі ст. 18 Закону "Про основи містобудування" завершені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію у

встановленому порядку. Тому користуватися жилими й господарськими спорудами, не прийнятими в експлуатацію, забороняється. Крім того, такі споруди не можуть бути зареєстровані бюро технічної інвентари­зації як об'єкти нерухомого майна.

2. Приватизація земельних ділянок для будівництва та об­слуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), які знаходяться в користуванні громадян

Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 р. № 15-92 та Земельним кодексом України, громадянам України передаються безплатно у приватну власність зе­мельні ділянки для:

ведення фермерського господарства в межах середньої земельної частки;

ведення особистого селянського господарства;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка),

садівництва;

дачного будівництва;

гаражного будівництва у межах граничного розміру, визначеного статтею 121 Земельного кодексу України.