Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками.

 

Відбір проб та гідрохімічний аналіз поверхневих вод області в 2011 році здійснювався Деснянським басейновим управлінням, Державною екологічною інспекцією Чернігівської області, Чернігівською обласною санітарно – епідеміологічною станцією, Чернігівським обласним центром з гідрометеорології, КП «Чернігівводоканал» та КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ «ТехНова». Поверхневі води контролювались відповідно до затверджених відомчих планів робіт.

В результаті проведених досліджень встановлено, що екологічний стан за індексом забруднення води (ІЗВ) відповідає ІІ або ІІІ класу якості (чиста - помірно забруднена). Виключення становить річка Білоус, яка за комплексною оцінкою якості води на основі ІЗВ відноситься до ІV класу (забруднена). До ІІ класу якості на основі ІЗВ, відносяться води р. Десна (с. Спаське, смт. Макошине), р. Дніпро, р. Сож, р. Ревна. До третього класу якості відносяться води р. Десна, р. Сейм, р. Цата, р. Стрижень, р. Ірпа, р. Удай, р. Остер, р. Снов, р. Судость.

В усіх річках, як і в попередні роки, спостерігалось перевищення норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення переважно по залізу загальному, марганцю, фосфатах, БСК₅, та іноді, по амонію – іонам і нітрит - іонам.

Кисневий режим водних об’єктів області задовільний. Вміст розчиненого кисню у річках впродовж 2011 року знаходився в межах 6,17 – 9,27 мг/дм3 при нормі не менше 6,0 мг/дм³. В цілому, за результатами гідрохімічного моніторингу, показники якості поверхневих вод значних змін не зазнали.

На якісний стан поверхневих вод Чернігівщини впливає антропогенне навантаження та природні чинники. Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся відносяться до гумідної зони, ґрунтові і дренажні води якої мають підвищену концентрацію органічних сполук гумусового ряду (гумусові кислоти). Головним джерелом надходжень гумусових кислот (гумінової і фульвіокислоти) в ґрунтові, дренажні і поверхневі води є ґрунти і торф’яники болотистої і лісистої місцевості області, з яких вони вимиваються дощовими і дренажними водами. Підвищений вміст гумусових сполук у воді спричиняє порушення кисневого режиму у водоймах і каналах у бік його погіршення, особливо в умовах підвищеного температурного режиму повітря. Особливо чутливий до цих змін марганець. В анаеробних умовах він здатний накопичуватись в значній кількості. Таким чином, вміст марганцю у дренажних та поверхневих водах має природне походження.

Органічні сполуки фосфору присутні в поверхневих водах у розчинному, зваженому і колоїдному стані. Мінеральний фосфор потрапляє в природні води у вигляді поліфосфат-іонів. Це домішки добрив, компоненти господарсько-побутових стічних вод (с/г підприємств, неочищених чи недостатньо очищених побутових стічних вод), які надходять з водозбору осушувальних систем в умовах зниженого та застійного водообміну у каналах.

Під час паводку, коли діючі гідро-технічні споруди відкриваються, велика кількість органічного фосфору, який утворюється в непроточних каналах продовж попереднього вегетаційного періоду в результаті життєдіяльності і посмертного розпаду водних організмів і обміну з донними відкладами, потрапляє у водотоки. Таким чином, вміст сполук фосфору у дренажних та поверхневих водах має як природне, так і антропогенне та техногенне походження.

Джерелом аміакових сполук є азотовмісні речовини, що потрапляють в поверхневі і дренажні води різними шляхами: з тваринницьких ферм, з накопичених твердих відходів несанкціонованих сміттєзвалищ, накопичених органічних відходів життєдіяльності сільськогосподарських тварин, за рахунок скидів господарсько-побутових стічних вод, залишків складів мінеральних добрив та пестицидів, мінералізації донних відкладень каналів. Утворення нітритів і нітратів (нітрифікація) зумовлено подальшим окисленням аміакових сполук.

 

Річка Дніпро. Контролювався гідрохімічний стан в створах на кордоні з Білоруссю: с. Кам’янка Ріпкинського р-ну та с. Дніпровське Чернігівського району. Кисневий режим на протязі року був задовільним – середня концентрація 8,3 мгО₂/дм³, а за час спостереження концентрація коливалась в межах 7,1 - 9,7 мгО₂/дм³.

Перевищення норм ГДК (гранично допустимих концентрацій) для водойм рибогосподарського призначення у цьому створі у 2011 році спостерігалось по: БСК₅ – у 1,1 рази (2,03 – 2,91 мгО₂/дм³), залізу загальному – у 3,2 рази (0,08 – 0,62 мг/дм³), фосфат-іонам у 2,2 рази (0,25 – 0,49 мг/дм³), марганцю – у 7,4 рази (0,065 – 0,085 мг/дм³). Концентрації інших гідрохімічних показників знаходились в межах норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Дніпро можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Дніпро можна віднести до ІІ класу якості (чисті).

 

Річка Сож – ліва притока р. Дніпро. Контрольний створ Деснянського басейнового управління водних ресурсів та Чернігівської обласної санітарно – епідеміологічної станції на кордоні з Білоруссю, с.Ст.Яриловичі Ріпкинського р-ну. Кисневий режим на протязі року був задовільним – середня концентрація 8,5 мгО₂/дм³, а за час онцентрація коливалась в межах 7,0 - 9,8 мгО₂/дм³.

Перевищення середньорічних концентрацій в порівнянні з ГДК, спостерігалось по: залізу загальному – у 3,1 рази (0,22 – 0,55 мг/дм³), фосфат-іонам – у 2,1 рази (0,29 – 0,39 мг/дм³), марганцю – у 7,2 рази (0,060 - 0,080 мг/дм³), БСК5 – у 1,02 рази (2,02 – 2,05 мгО₂/дм³), амоній-іонам – у 1,1 рази (0,29 – 0,90 мг/дм³). Концентрації інших гідрохімічних показників знаходились в межах норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення з незначними коливаннями в залежності від пори року.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Сож можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Сож можна віднести до ІІ класу якості (чисті).

 

Річка Десна – ліва притока р. Дніпра.

У 2011 р. водність річки Десна була дещо нижче водності попереднього року та середньої багаторічної (К=0,92).

Якість води у головній водній артерії області контролювалась починаючи з кордону з Російською Федерацією і закінчуючи кордоном з Київською областю. Кисневий режим у всіх створах був задовільним – 8,66 (6,35 - 10,06) мгО₂/дм³.

Гідрохімічна якість поверхневих вод у створах р. Десна практично не зазнала значних змін, спостерігались тільки поодинокі коливання концентрацій окремих показників, в першу чергу: заліза загального, фосфат - іонів, марганцю та інших. Перевищення концентрацій цих показників, порівняно з ГДК у 2011 році, складали: заліза загального – у 2,7 рази (0,07 – 0,43 мг/дм³), фосфат - іонів – у 2,4 рази (0,26 – 0,69 мг/дм³), марганцю – у 8,6 разів (0,045 - 0,18 мг/дм³), БСК5 – у 1,02 рази (1,91 – 2,12 мгО₂/дм³).

Концентрації інших гідрохімічних показників знаходились в межах норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення і їх значення, з невеликим відхиленням, відповідали сезонним даним 2011 року.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Десна можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Десна можна віднести до ІІ класу якості (чисті) та ІІІ класу (задовільної чистоти).

 

Річка Снов – права притока р. Десна. Якість води контролювалась від кордону з Російською Федерацією в створі с. Тимоновичі Семенівського району до гирла річки в створі с. Брусилів Чернігівського району. Кисневий режим у всіх створах був задовільним – 7,60 (6,55 - 8,26) мгО₂/дм³.

Перевищення середньорічних концентрацій показників порівняно з нормами ГДК для водойм рибогосподарського призначення, у 2011 році складали: заліза загального – у 3,7 рази (0,30 – 0,41 мг/дм³), фосфат - іонів – у 2,4 рази (0,32 – 0,46 мг/дм³), марганцю – у 12,0 разів (0,10 - 0,14 мг/дм³), БСК₅ – у 1,03 рази (2,03 – 2,09 мгО₂/дм³), амоній – іонів – у 1,3 рази (0,52 - 0,78 мг/дм³).

Концентрації інших гідрохімічних показників відповідали нормам ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

Дані гідрохімічних аналізів свідчать, що головними забруднювачами р. Снов та її приток р. Ревна, р. Цата, р. Ірпа є промислові і сільгосппідприємства Брянської області Російської Федерації.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Снов можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Снов можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

 

Річка Судость – права притока р. Десна. Створ на кордоні з Російською Федерацією, с. Грем’яч Новгород-Сіверського р-ну. Кисневий режим продовж року був задовільним – 8,27 (5,0 - 10,4) мгО₂/дм³. Як і у минулих роках, в 2011 році спостерігалось сезонні перевищення норм ГДК: заліза загального – у 2,3 рази (0,11 – 0,43 мг/дм³), фосфат-іонів – у 2,5 рази (0,24 – 1,54 мг/дм³), марганцю – у 8,8 разів (0,057 - 0,16 мг/дм³), БСК₅ – у 1,02 рази (1,87 – 2,10 мгО₂/дм³). Концентрація інших гідрохімічних показників відповідала нормам ГДК для водойм рибогосподарського призначення. На території Чернігівської області р. Судость значного впливу не зазнає, всі основні підприємства-забруднювачі знаходяться на території Російської Федерації.

В третій декаді липня 2011 року в в Погарському районі Брянської області Російської Федерації внаслідок попадання в річку води з торф’яних боліт під час сильних злив, виникли гнилісні процеси і вода отримала червоно-бурий відтінок.

Дослідженнями Державної екологічної інспекції 29 липня 2011 року визначено, що вміст кисню розчиненого становив 4,15 мг О₂/дм³. Зафіксовано перевищення ГДК по залізу загальному – 2,5 рази, азоту амонійному – 1,1 рази, фосфатах у 10,6 раз. Інші гідрохімічні показники знаходилися в межах ГДК для водойм рибогосподарського призначення. В результаті проведеної перевірки встановлено, що на ділянці р. Судость, яка протікає територією України, загибелі риби не виявлено.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води р. Судость можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Судость можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

 

Річка Шостка – ліва притока р. Десна. Створ 0,1 км вище гирла, с. Пирогівка Новгород-Сіверського р-ну. Кисневий режим на протязі року був задовільним – 7,2 - 8,4 мг О₂/дм³. Гідрохімічні показники, порівняно з 2010 роком, практично не змінились. Перевищення середньорічних концентрацій показників порівняно з нормами ГДК для водойм рибогосподарського призначення зафіксовано по залізу загальному в 2,3 - 2,5 рази та азоту амонійному 1,5 – 2,0 рази.

Концентрація інших гідрохімічних показників відповідала нормам ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За комплексною оцінкою якості на основі індексу забруднюючих речовин якість води відповідає 3-му класу (задовільної чистоти).

 

Річка Ірпа – ліва притока р. Снов. Створ на кордоні з Російською Федерацією, с. Городок Семенівського р-ну. Кисневий режим продовж року був задовільним – 7,63 (6,92 - 8,00) мгО₂/дм³. Постійне перевищення норм ГДК у даному створі спостерігається по деяких показниках: заліза загального –у 4,2 рази (0,32 – 0,49 мг/дм³), фосфат - іонів – у 6,6 разів (0,66 – 1,88 мг/дм³), марганцю – у 11,5 разів (0,091 - 0,15 мг/дм³), БСК5 – у 1,06 рази (2,02 – 2,27 мгО₂/дм³), амоній-іонів – у 1,1 рази (0,43 - 0,75 мг/дм³), нітрит – іонів – у 1,4 рази (0,045 – 0,19 мг/дм³). Інші показники знаходились в межах норм для водойм рибогосподарського призначення. Забруднюють річку підприємства Брянської області Російської Федерації.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Ірпа можна віднести до ІІ класу (добрі) 3 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 3 категорії (досить чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Ірпа можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

 

Річка Ревна – ліва притока р. Снов. Створ на кордоні з Російською Федерацією, с. Леонівна, Семенівського р-ну. Кисневий режим продовж року був задовільним – 7,21 (6,04 - 8,7) мгО₂/дм³. У цьому створі спостерігався стабільний хімічний склад води з незначними коливаннями в залежності від пори року. Перевищення концентрацій деяких речовин в 2011 році, порівняно з ГДК, зафіксовані по: залізу загальному – у 4,2 рази (0,26 – 0,54 мг/дм³), марганцю – у 14,0 разів (0,12 – 0,19 мг/дм³), фосфат - іонам – у 1,9 рази (0,20 - 0,38 мг/дм³), БСК₅ – у 1,05 рази (2,07 – 2,14 мгО₂/дм³). Концентрація інших речовин відповідала нормам ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Ревна можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Ревна можна віднести до ІІ класу якості (чисті).

 

Річка Цата – права притока р. Снов. Створ на кордоні з Російською Федерацією, с. Клюси Щорського р-ну. Кисневий режим продовж року був задовільним – 6,17 (4,1 - 7,76) мгО₂/дм³. Перевищення норм ГДК забруднюючих речовин у цьому створі в середньому спостерігалось по деяких показниках: заліза загального – у 8,7 рази (0,64 – 1,27 мг/дм³), фосфат - іонів – у 3,4 рази (0,47 - 0,83 мг/дм³), марганцю – у 18,0 разів (0,097 – 0,40 мг/дм³), БСК₅ – у 1,04 рази (1,93 – 2,20 мгО₂/дм³), амоній – іонів – у 1,6 рази (0,61 – 1,26 мг/дм³). Концентрація інших речовин відповідала нормам ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Цата можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Цата можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

 

Річка Сейм – ліва притока р. Десни. Якість води контролювалась від м. Батурин Бахмацького району на кордоні з Сумською областю до гирла річки в створі с. В.Устя Менського району.

Кисневий режим продовж року був задовільним – 8,39 (7,20 - 9,27) мгО₂/дм³. Перевищення норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення у 2011 році зафіксовані по: залізу загальному – у 1,4 рази (0,08 – 0,21 мг/дм³), марганцю – у 9,2 рази (0,078– 0,11 мг/дм³), фосфат - іонам – у 3,8 рази (0,27 - 1,24 мг/дм³). Концентрація інших показників відповідала нормам ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Сейм можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Сейм можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

 

Річка Стрижень – права притока р. Десна. Створ у м. Чернігів гирло річки. Середня концентрація розчиненого у воді кисню продовж року – 7,79 (5,6 - 10,1) мгО₂/дм³. У порівнянні з минулими роками, гідрохімічний стан р. Стрижень покращився: зменшився вміст заліза загального, фосфат - іонів, марганцю, амоній-іонів та тільки у 1,5 рази збільшилась кількість нітрит – іонів. Перевищення норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення у 2011 році спостерігалось по: залізу загальному – у 3,3 рази (0,16 – 0,53 мг/дм³), марганцю – у 10,6 разів (0,070– 0,16 мг/дм³), фосфат - іонам – у 2,7 раз (0,34 – 0,64 мг/дм³), амоній-іонам – у 1,5 рази (0,47 – 1,25 мг/дм³), БСК₅ – у 1,09 рази (2,05 – 2,30 мгО₂/дм³), нітрит – іонам – у 1,1 рази (0,032 – 0,15 мг/дм³). Інші показники знаходились в межах норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Стрижень можна віднести до ІІ класу (добрі) 3 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 3 категорії (досить чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Стрижень можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

Здійснена очистка частини русла річки покращила гідрологічний режим річки Стрижень. Завдяки видаленню з русла побутового сміття та перегниваючих рослинних решток збільшився вміст розчиненого кисню в воді. Наявність забруднюючих речовин в воді р. Стрижень пов’язана зі значним постійним антропогенним впливом міста. Зливові води з більшої частини м. Чернігова потрапляють в річку без попередньої очистки, що веде до засмічення водного об’єкту сміттям, побутовими відходами, нафтопродуктами та іншими забруднюючими речовинами.

 

Річка Білоус – права притока р. Десна. Створи: 4 км вище м. Чернігів, вище та нижче скиду очисних споруд КП «Чернігівводоканал», гирло річки.

В створі 4 км вище міста кисневий режим на протязі року був задовільним – 8,6 (6,8 – 9,2) мгО₂/дм³. Спостерігається перевищення норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення: заліза загального – 6,2 рази (0,5 – 1,2 мг/дм³), фосфатів – 1,2 рази (0,28 – 0,64 мг/дм³).

В створі 4 км нижче міста, (гирло річки) кисневий режим на протязі року був задовільним – 7,29 (6,02 - 8,50) мгО₂/дм³. Перевищення норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення у 2011 році спостерігалось по: залізу загальному – у 5,5 рази (0,40 – 0,82 мг/дм³), марганцю – у 9,2 рази (0,075– 0,11 мг/дм³), фосфат - іонам – у 8,1 рази (0,93 – 1,89 мг/дм³), БСК₅ – у 1,04 рази (2,03 – 2,13 мгО₂/дм³), амоній-іонам – у 2,3 рази (0,64 – 1,79 мг/дм³), нітрит-іонам – у 3,9 рази (0,19 - 0,45 мг/дм³). Інші показники знаходились в межах норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

Забруднення вод р. Білоус відбувається переважно за рахунок скиду очисних споруд КП «Чернігівводоканал» м. Чернігова, скид яких перевищує витрати самої річки в 20-30 разів.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Білоус можна віднести до ІІ класу (добрі) 3 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти ІІ клас (чисті) 3 категорії (досить чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ води річки Білоус можна віднести до IV класу якості (забруднені).

 

Річка Остер – ліва притока р. Десна. Досліджувався гідрохімічний стан від м. Ніжин до гирла річки. Кисневий режим на протязі року був задовільним – 6,31 – 9,8 мгО₂/дм³. Перевищення норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення, складали: заліза загального – 2,1 – 4,9 рази, марганцю – 7,4 – 10,8 рази; фосфатів – 2,5 – 7,8 рази, БСК₅ – 1,01 -1,15 рази.

Інші показники знаходились в межах норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Остер можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ, води річки Остер можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

 

Річка Удай – права притока р. Сула. Досліджувався гідрохімічний стан від створу 1 км вище м. Прилуки до створу на кордоні з Полтавською областю 1км нижче с. Нова Гребля. Кисневий режим на протязі року був задовільний -4,2 – 9,8 мгО₂/дм³. Негативно впливає на гідрохімічний стан річки скид недостатньо очищених стічних вод КП «Варваводоканал» та КП «Прилукитепловодопостачання». Перевищення норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення, складали: заліза загального – 1,1 – 3,4 рази, марганцю – 2,7 – 9,6 рази, фосфатів – 1,86 – 7,6 рази, БСК5 – 1,1 – 2,4 рази, азоту амонійному – 1,2 – 2,4 рази.

Інші показники знаходились в межах норм ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями на основі середніх значень блокових індексів, води річки Удай можна віднести до ІІ класу (добрі) 2 категорії (добрі) за їх станом, а за ступенем їх чистоти до ІІ класу (чисті) 2 категорії (чисті).

За комплексною оцінкою якості на основі ІЗВ води, річки Удай можна віднести до ІІІ класу якості (задовільної чистоти).

 

У 2011 році продовжені роботи по нагляду за якістю дренажних вод на 12 осушувальних системах (далі о/с) Чернігівської області згідно з вимогами «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель» (НД 33-5.5-15-2008 р.).

Розміщення точок відбору в місцях кінцевих скидів дренажних вод у водоприймачі дає змогу контролювати якість води всього водозбору системи. Хімічні лабораторні вимірювання проводились з метою отримання показників хімічного складу дренажних вод, а також виявлення якісної оцінки речовин - забруднювачів, таких як хлоридів, нітритного азоту, нітратного азоту, амонійного азоту, заліза загального, марганцю, фосфатів, важких металів (Cu, Cr+3, Cr+6, Ni).

Згідно з матеріалами досліджень, на якісний склад дренажних вод впливає ряд чинників: антропогенні (літні табори для випасу худоби, несанкціоновані сміттєзвалища, залишки складів мінеральних добрив та пестицидів), природні (нітрифікація, амонізація, мінералізація донних відкладень), техногенні (незадовільний технічний стан систем і т.п.). Домінуючий вплив на якісний стан дренажних вод Чернігівщини здійснюють природні чинники. Так, Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся відносяться до гумідної зони, ґрунтові і дренажні води якої мають підвищену концентрацію органічних сполук гумусового ряду (гумусові кислоти). Головним джерелом надходжень гумусових кислот (гумінової і фульвіо кислоти) в ґрунтові, дренажні і поверхневі води є ґрунти і торф’яники болотистої і лісистої місцевості області, з яких вони вимиваються дощовими і дренажними водами. Підвищений вміст гумусових сполук у воді спричиняє порушення кисневого режиму у водоймах і каналах у бік його погіршення, особливо в умовах підвищеного температурного режиму повітря. Особливо чутливий до цих змін марганець. В анаеробних умовах він здатний накопичуватись в значній кількості. Таким чином, вміст марганцю у дренажних водах має природне походження.

Органічні сполуки фосфору присутні в поверхневих водах у розчинному, зваженому і колоїдному стані. Мінеральний фосфор потрапляє в природні води у вигляді поліфосфат-іонів. Це домішки добрив, компоненти господарсько-побутових стічних вод (сільськогосподарських підприємств, неочищених чи недостатньо очищених побутових стічних вод), які надходять з водозбору осушувальних систем в умовах зниженого та застійного водообміну у каналах.

Під час паводку, коли діючі ГТС відкриваються, велика кількість органічного фосфору, який утворюється в непроточних каналах продовж попереднього вегетаційного періоду в результаті життєдіяльності і посмертного розпаду водних організмів і обміну з донними відкладами, потрапляє у водотоки. Таким чином, вміст сполук фосфору у дренажних водах має як природне, так і антропогенне та техногенне походження.

Джерелом аміакових сполук в дренажних водах є азотовмісні речовини, що потрапляють в поверхневі і дренажні води різними шляхами: з тваринницьких ферм, з накопичених твердих відходів несанкціонованих сміттєзвалищ, накопичених органічних відходів життєдіяльності сільськогосподарських тварин, за рахунок скидів господарсько-побутових стічних вод, залишків складів мінеральних добрив та пестицидів, мінералізації донних відкладень каналів. Утворення нітритів і нітратів (нітрифікація) зумовлено подальшим окисленням аміакових сполук.

Підвищена концентрація іонів амонію може бути використана у якості індикаторного показника, що віддзеркалює погіршення санітарного стану водного об’єкту, процесу забруднення поверхневих і підземних вод, в першу чергу, побутовими і сільськогосподарськими стоками, які потрапляють у канали в період водопілля (навесні) та зливових дощів продовж вегетаційного періоду. У 2011 році вміст амонійного азоту не перевищує гранично допустимої концентрації (ГДК < 1,6 мг/дм³), але в порівнянні з минулим роком відбулось збільшення цього показника від 1,6 до 44 разів майже на всіх осушувальних системах. Збільшення його спостерігалось на початку вегетаційного періоду на о/с «Смолянка» (шлюз №7) – в 10,8 раз, о/с «Крюкова» – в 2,4 рази, о/с «Чамарово» – в 1,6 рази, о/с «Турчанка» – в 2,2 рази, о/с «Кучинівка» – в 44 рази, о/с «Тур’я» – в 3,3 рази та на середину вегетаційного періоду на о/с «Млинок» – в 4,8 рази. Також, відбулось і незначне зменшення амонійного азоту на о/с «Остер-І» – в 1,2 рази на середину вегетаційного періоду та на о/с «Смолянка» (шлюз №3) – в 1,6 рази на початок вегетаційного періоду. Але присутність амонію у концентрації порядку 1 мг/дм³ (в перерахунку на азот амонійний 0,8 мг/дм³) знижує здатність гемоглобіну риб зв’язувати кисень. Ознаки інтоксикації – збудження, судоми, риба метушиться у воді і вистрибує на поверхню. Токсичність амонію збільшується з підвищенням рН середовища. Концентрація токсичної форми амонійного азоту (вища за 0,8 мг/дм³) спостерігалась на о/с «Доч-Гали» (2004, 2007, 2008 роки); о/с «Остер І ч.» (2007, 2007, 2009 роки); о/с «Кучинівка» (2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2011 роки); о/с «Тур’я» (2004, 2008, 2009 роки); о/с «Крюкова» (2008 рік); о/с «Остер ІІІ ч.» (2011 рік).

Кількісний вміст нітритного азоту, який є проміжною сходинкою у ланцюжку бактеріального процесу окислення амонію до нітратів і, навпаки, відновлення нітратів до азоту і аміаку (денітрифікація – в анаеробних умовах) в порівнянні з минулим роком (0,0001-0,0198 мг/дм³) в 2011 році склав 0,0006-0,0058 (ГДК < 1,0 мг/дм³). Так, на початку вегетаційного періоду збільшення його спостерігалось від 1,3 до 4,6 раз на о/с «Черниш», о/с «Крюкова», о/с «Турчанка», о/с «Тур’я», та на середину вегетаційного періоду – на о/с «Млинок», о/с «Доч - Гали». Також відбулось зменшення нітритного азоту від 1,3 до 2,8 разів на осушувальних системах: «Кучинівка», «Чамарово» – на початок вегетаційного періоду, та на середину вегетаційного періоду – на о/с «Остер-І». На о/с «Калита - Гало» та «Смолянка» нітритного азоту не виявлено. Сезонні коливання нітритів характеризуються відсутністю їх взимку і появою їх навесні при розкладі неживих органічних речовин. Найбільша концентрація спостерігається у кінці літа і пов’язана з активністю фітопланктону. Восени вміст його зменшується.

Вміст нітратного азоту не перевищує ГДК і в порівнянні з минулим роком (0,0045-0,1987 мг/дм³) в 2011 р. склав 0,0045-0,4403 мг/дм³. Присутність нітратних іонів пов’язана з процесами нітрифікації амонійних іонів в присутності кисню під впливом нітрифікуючих бактерій. На початок вегетаційного періоду на о/с «Кучинівка», о/с «Черниш», о/с «Крюкова», о/с «Смолянка» (шлюз №3), о/с «Калита - Гало» вміст його збільшився в 1,9 - 10 разів. На середину вегетаційного періоду на о/с «Остер-І» – в 2,1 рази. Також слід відзначити зменшення нітратного азоту в 1,03-4,8 разів на осушувальних системах: «Смолянка» (шлюз №7), «Чамарово», «Турчанка», «Тур’я» – на початок вегетаційного періоду, та о/с «Млинок» – на середину вегетаційного періоду. Концентрація нітратів, також, знаходиться під впливом сезонних коливань: продовж вегетаційного процесу його вміст мінімальний, а взимку – максимальний.

Кількісний вміст хлоридів в порівнянні з минулим роком (5,3889- 39,0692 мг/дм³) в 2011 році склав 10,7777-30,9859 мг/дм³, що не перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК < 350 мг/дм³). Незначне збільшення цього показника в 1,3-1,4 разів відбулось на о/с: «Турчанка», «Кучинівка», «Калита - Гало» – на початок вегетаційного періоду, та о/с «Доч - Гали» – на середину вегетаційного періоду. Також слід відзначити і незначне зменшення вмісту хлоридів на початок вегетаційного періоду на о/с «Крюкова» – в 1,13 рази, о/с «Чамарово» – в 1,5 рази, о/с «Смолянка» (шлюз №3 та шлюз №7) – в 1,1 - 2,1 рази, та на середину вегетаційного періоду на о/с «Остер-І» – в 1,3 рази, о/с «Млинок» – в 1,2 рази.

В звітному році майже на більшості осушувальних систем на підставі проведеного аналізу, спостерігається підвищена наявність заліза загального, вміст якого в дренажних водах в 2011 році складає 0,0140 - 1,0687 мг/дм³, що в 7 випадках із 11 перевищує норму (ГДК < 0,3 мг/дм³) в 1,4-3,5 разів, (в 2010 році перевищення ГДК було в 1,1 - 5,2 рази). Підвищений вміст заліза спостерігається у природних болотних водах, в яких воно знаходиться у вигляді комплексів з гуматами (солями гумінових кислот), а тому підвищені його концентрації у дренажних водах мають природне походження. За багаторічний період спостережень (2004-2011 роки) на всіх осушувальних системах на продовж майже всього вегетаційного періоду – вміст заліза перевищує ГДК. На о/с «Доч - Гали» і о/с «Смолянка» з 2007 по 2011 роки концентрація загального заліза знижується і знаходиться нижче ГДК. На о/с «Чамарово» продовж всього вегетаційного періоду концентрація нижче ГДК.

Вміст марганцю у 2011 році в порівнянні з минулим роком (0,0015-0,83 мг/дм³) складає 0,031-1,42 мг/дм³ (ГДК < 0,1 мг/дм³), що в 7 випадках із 11 перевищує гранично допустимі концентрації від 1,7 до 14,2 разів, (в 2010 році – в 4 випадках із 8 перевищував ГДК від 1,9 до 8,3 разів). Факторами, які обумовлюють зміни концентрації марганцю у водах каналів осушувальних систем є: інтенсивність споживання його при фотосинтезі, кисневий режим води каналів, температурний режим повітря, розкладання фітопланктону. Як свідчать графіки коливань залежності концентрації марганцю від температури за попередні роки (2004-2011 роки) – найбільша концентрація (більша за ГДК) на більшості о/с продовж вегетаційного періоду спостерігається навесні і влітку на о/с «Калита - Гало», «Чамарово» – у вересні, а на о/с «Остер ІІІ ч.» – постійно).

Підвищений кількісний вміст фосфатів в звітному році спостерігається майже на всіх осушувальних системах, вміст яких в дренажних водах складає 0,052-1,40 мг/дм³, що в 8 випадках із 11 перевищує ГДК в 2,1 - 8,2 раз.

Інші важкі метали (Сu, Ni, Cr+3, Cr+6) в дренажних водах не виявлені.

За результатами хімічних вимірювань, дренажні води за 2011 р. прісні, сухий залишок 0,2-0,6 г/дм³, гідрокарбонатно-кальцієві, першого, другого та третього типу (за класифікацією Альокіна О.А.).