Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

 

Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси залишаються сільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт та оборонна діяльність.

Зокрема, формування потужних аграрних підприємств у сільському господарстві, які орендують масиви орних земель, що налічують десятки тисяч гектарів, веде до максимального спрощення агроландшафтів. Окремі поля, зайняті зерновими культурами, досягають площі багатьох сотень гектарів на яких відсутнє належне невиснажливе чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах.

Екологічну стійкість земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. Найбільш нестійкими в екологічному відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями. Низькостійкими та найбільш вразливими в екологічному відношенні залишаються території південних районів області, зокрема: Носівського, Варвинського, Бахмацького, Срібнянського, Талалаївського, Прилуцького, Ічнянського.

В ході реалізації практичних заходів щодо охорони земель здійснювалась рекультивація порушених земель (табл. 6.2.).

 

Табл.6.2. Порушення та рекультивація земель

Землі
Порушені, тис. га	3,129	3,129	3,123	3,127	3,127
% до загальної площі території	0,1	0,1	0,098	0,1	0,1
Відпрацьовані, тис. га	1,747	1,747	1,738	1,74	1,74
% до загальної площі території	0,06	0,06	0,054	0,05	0,05
Рекультивовані, тис. га	0,037	0,037	0,008	0,055	0,055
% до загальної площі території	0,001	0,001	0,0002	0,002	0,002

 

Проблеми відтворення і підвищення родючості ґрунтів не можна вирішувати ізольовано від проблеми ерозії та зсуву ґрунтів. Разом з природними факторами, розвитку ерозійних процесів сприяють висока ступінь розораності території.

З огляду на екологічну доцільність необхідно провести оптимізацію структури ґрунтового покриву лукопасовищних угідь. Ці угіддя традиційно приурочені до менш родючих, відносно ріллі, ґрунтів, які мають певні обмеження щодо використання під польові культури, але цілком придатні для використання трав.

Реалізація запропонованих заходів щодо консервації деградованих, малородючих ґрунтів орних земель та трансформації лукопасовищних угідь дозволить отримати в першому наближенні екологічно оптимізовану структуру земельного фонду.

Оптимізація співвідношення ріллі, сіножатей і пасовищ має велике значення, тому що це найдешевший спосіб регулювання еколого-економічних взаємозв’язків у природно-антропогенних відносинах.

Законом України «Про охорону земель» окреслено основні напрями охорони земель із метою раціонального використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захисту від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів та продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення.

 

Стан та якість ґрунтів

Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення

Екологічні дослідження довкілля в області в 2011 році проводились по декількох напрямках. Моніторинг ґрунту вели за 20 радіологічними, токсикологічними і агрохімічними показниками, рослинницької продукції - за 12 показниками. У ґрунті визначали вміст важких металів (свинець, кадмій), залишкові кількості пестицидів (ДДТ, ГХЦГ), радіонукліди (цезій-137, стронцій-90), показники родючості (вміст гумусу, азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію, бору, міді, цинку, кобальту, обмінна та гідролітична кислотність, сума ввібраних основ).

В інформації наводяться дані про виконання заходів щодо зменшення деградації ґрунтів в сільськогосподарських підприємствах області, а саме: проведення хімічної меліорації ґрунтів, застосування органічних і мінеральних добрив. На жаль, їх обсяги не адекватні ситуації, яка склалась в останні роки з відтворення родючості ґрунтів - основи збереження довкілля.

В інформації також наводяться дані щільності забруднення ґрунту сільгоспугідь радіоцезієм і радіостронцієм, а також рівні забруднення радіоцезієм сільськогосподарської продукції.

Наведені дані вказують на досить складний екологічний стан довкілля Чернігівщини і на необхідність застосування невідкладних заходів по його покращанню.

З 1976 року спостереження за щільністю забруднення ґрунту і рівнями забруднення рослинницької продукції радіонуклідами і іншими токсикантами, а також, за динамікою агрохімічних показників ґрунту і рослинницької продукції проводяться в 3х районах на 6 стаціонарних пунктах (табл. 6.3.1.1).

 

Таблиця 6.3.1.1 Місце розташування контрольних ділянок

 

№	Населений пункт,	Географічні координати
пп	район	широта, град. хв.	довгота, град. хв.
	с. Ковпита Чернігівського району	51^023’30’’	30^052’09”
	с. Дніпровське Чернігівського району	51^018’52”	30^039’27”
	с. Боровики Чернігівського району	51^017’46”	30^040’13”
	с. Підлісне Козелецького району	51^007’42”	31^007’09”
	с. Тужар Козелецького району	51^011’14”	30^038’15”
	с. Малинівка Ріпкинського району	51^043’42”	30^044’02”

Перелік показників, за якими велись спостереження в ґрунті і рослинницькій продукції на контрольних ділянках

Моніторинг радіологічних, токсикологічних і агрохімічних даних проводиться в ґрунті по 18, в рослинницькій продукції – по 12 показниках.

Показники, які визначались в ґрунті:

· гамма-фон, мкР/год;

· щільність забруднення цезієм-137, Кі/м²;

· щільність забруднення стронціієм-90, Кі/м²;

· вміст обмінного кальцію, мг-екв/100г ґрунту;

· вміст обмінного магнію, мг-екв/100г ґрунту;

· ємність вбирання, мг-екв/100г ґрунту;

· гідролітична кислотність, мг-екв/100г ґрунту;

· рН(сол);

· вміст гумусу, %;

· вміст обмінного калію, мг/кг ґрунту;

· вміст рухомого фосфору, мг/кг ґрунту;

· вміст важких металів (кадмій, свинець, мідь, цинк), мг/кг ґрунту;

· вміст нітратів, мг/кг ґрунту;

· вміст залишкових кількостей пестицидів (ДДТ, ГХЦГ), мг/кг ґрунту.

Показники, які визначались в рослинницькій продукції:

· вміст цезію-137, Бк/кг;

· вміст стронцію-90, Бк/кг;

· вміст кальцію, %;

· вміст калію, %;

· вміст фосфору, %;

· вміст важких металів (кадмій, свинець, мідь, цинк), мг/кг;

· вміст залишкових кількостей пестицидів (ДДТ, ГХЦГ), мг/кг;

· вміст нітратів, мг/кг.

Веде спостереження ДУ «Чернігівський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції».

Забруднення ґрунту радіонуклідами характеризується такими показниками: рівень гамма-фону – 6-12 мкР/год, щільність забруднення радіоцезієм – 0,32-0,72 Кі/км², радіостронцієм – 0,07-0,22 Кі/км² (табл.6.3.1.2). Відношення щільності забруднення цезієм-137 до щільності забруднення стронцієм-90 в орному шарі знаходиться в межах від 2,3 до 5,8.

Таблиця 6.3.1.2 Щільність забруднення грунту цезієм-137 та стронцієм-90 на контрольних ділянках

№ п/п	Місце знаходження контрольної ділянки	Щільність забруднення грунту Кі/км^2
цезієм-137	стронцієм-90
	с. Ковпита Чернігівського району	0,52	0,09
	с. Дніпровське Чернігівського району	0,56	0,16
	с. Боровики Чернігівського району	0,34	0,15
	с. Підлісне Козелецького району	0,32	0,07
	с. Тужар Козелецького району	0,72	0,22
	с. Малинівка Ріпкинського району	0,45	0,08
	Середнє	0,49	0,13

 

Дослідження останніх 10 років вказують на стабільність щільності забруднення ґрунту радіонуклідами на контрольних ділянках. Так, по 6 контрольних ділянках середня щільність забруднення ґрунту цезієм-137 становила в 2001 – 0,45, 2002 – 0,58, 2003 - 0,44, 2004 - 0,44, 2005 - 0,38, 2006 – 0,34, 2007 - 0,39, 2008 – 0,37 Кі/км², 2009 – 0,57 Кі/км², 2010 – 0,48 Кі/км² , 2010 – 0,49 Кі/км^2, . Щільність забруднення ґрунту стронцієм-90 у вище названі роки дорівнювала, відповідно - 0,20, 0,20, 0,17, 0,16, 0,11, 0,13, 0,14, 0,13, 0,12, 0,11, 0,13 Кі/км². Незначні обсяги досліджень не дають змоги робити належні, об`єктивні висновки, але загальна направленість процесів простежується.

Вміст у ґрунті важких металів (кадмій, свинець, мідь і цинк) не перевищує допустимих рівнів. Залишкову кількість пестицидів у ґрунті не виявлено.

В основній і побічній рослинницькій продукції вміст фосфору, калію, кальцію, важких металів, мікроелементів знаходився в межах допустимих рівнів. Отже, аномальних значень показників, які визначались у ґрунті і рослинницькій продукції, на контрольних ділянках не виявлено.

Забруднення ґрунтів

В 2011 році у ґрунтах сільгоспугідь Бахмацького, Борзнянського, Куликівського, Талалаївського районів визначали вміст найбільш небезпечних для довкілля важких металів – свинцю і кадмію.

Найвищий середній показник вмісту свинцю в ґрунті виявлений в Бахмацькому районі – 7,18 мг/кг ґрунту, що оцінюється як помірний рівень забруднення (табл.6.3.2.1). Середній вміст свинцю у ґрунтах чотирьох районів становить 6,83 мг/кг ґрунту, що близько до показників в цілому по області. Мінімальний вміст свинцю по чотирьох районах, як і в цілому по області, має фонове значення.

 

Таблиця 6.3.2.1 – Вміст рухомих форм свинцю у ґрунті сільгоспугідь, обстежених у 2011 р.

Район	Кількість зразків	Вміст свинцю, мг/кг
мін.	макс.	середній
Бахмацький		2,85	17,04	7,18
Борзнянський		1,50	12,89	6,60
Куликівський		1,84	10,87	6,50
Талалаївський		4,59	12,85	7,03
Всього		1,50	17,04	6,83

 

Найбільший вміст кадмію виявлено в ґрунтах сільгоспугідь Бахмацького району – 1,30 мг/кг, що відповідає підвищеному рівню забруднення (табл.6.3.2.2). Найменший вміст цього токсиканту дорівнював 0,03 мг/кг. Мінімальний вміст його має фонове значення. Перевищення ГДК кадмію при дослідженнях в 2011 році в чотирьох районах, як і в цілому по області не виявлено.

Таблиця 6.3.2.2 – Вміст кадмію у ґрунті сільгоспугідь,

обстежених у 2011 р.

Район	Кількість зразків	Вміст кадмію, мг/кг
мін.	макс.	середній
Бахмацький		0,04	1,30	0,18
Борзнянський		0,03	0,75	0,13
Куликівський		0,04	0,79	0,20
Талалаївський		0,11	0,49	0,18
Всього		0,03	1,30	0,17

Слід відмітити, що ґрунтовий покрив області представлений здебільшого малогумусними, легкими за гранулометричним складом ґрунтами, які мають низьку буферну здатність, що обмежує їх можливості до інактивації техногенних важких металів. Тому вміст в таких ґрунтах навіть відносно невеликих кількостей важких металів може привести до небезпечного забруднення ними сільськогосподарської продукції.

Взагалі, питання забруднення ґрунтів важкими металами недостатньо обґрунтоване методиками досліджень та нормативними показниками. Чинні ГДК занадто загальні, не враховують їх сукупної негативної дії, хоча відомо, що вона в декілька разів вища, ніж найбільш висока дія одного металу. Є необхідність в уточненні методик дослідження, які б визначали рухомі і валові форми вмісту в ґрунті важких металів.