ТОП 10:

Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля



 

Вплив антропогенної діяльності на навколишнє середовище набуло глобального характеру. Через виробничу діяльність відбувається забруднення довкілля, зникнення багатьох видів живих організмів та їх угрупувань. Охорона навколишнього природного середовища стає важливою проблемою для виживання людства.

Науково-технічний прогрес і посилення антропогенного тиску на природне середовище неминуче приводять до загострення екологічної ситуації. Виникає нагальна потреба розробки ефективних наукових підходів, які забезпечували б розумне використання природних ресурсів, охорону та збереження навколишнього природного середовища.

З метою наукового забезпечення виконання Закону України «Про охорону навколишнього середовища» в 2011 р. науковими установами та вищими учбовими закладами Чернігівської області продовжувалась розробка наукових основ охорони навколишнього природного середовища та екологічного сталого соціально-економічного розвитку. Проводились дослідження з питань моніторингу природно-ресурсного потенціалу області, розвитку і раціонального використання водних, лісових та мінерально-сировинних ресурсів,

У наукових дослідженнях особлива увага приділялася вирішенню регіональних екологічних проблем. Пріоритетними напрямами бюджетного фінансування залишались діяльність у галузях сільськогосподарських та біологічних наук, в які спрямовано, відповідно, 55,7% та 23,4% загального обсягу бюджетних коштів.

Найбільш активними, в проведенні наукових досліджень та розробок були: Чернігівський інститут сільськогосподарської мікробіології, Носівська селекційно-дослідна станція, Прилуцька дослідна станція УААН, Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН.

У 2011 р. Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН (м. Чернігів) здійснював науково-дослідні та координаційні роботи, як головна установа, за ПНД НААН «Сільськогосподарська мікробіологія». Дослідження були спрямовані на вивчення взаємовідносин корисних та шкодочинних мікроорганізмів з макроорганізмом, оптимізацію процесів біологічної трансформації елементів живлення рослин у ґрунті, з’ясування особливостей формування мікробних угруповань при консервації кормів, вивчення впливу вірусів на продуктивність рослин і тварин та розробку заходів, що обмежують розвиток інфекцій.

Відомо, що протягом останніх 50-70 років унаслідок необґрунтованого (і часто невмілого) застосування мінеральних добрив, використання пестицидів, порушення сівозмін у більшості ґрунтів суттєво порушено співвідношення між корисними і патогенними для рослин мікроорганізмами. Окремі види бактерій, які завжди вважалися індикаторами родючих ґрунтів, знаходяться на межі зникнення. Їх місце займають не властиві для кореневої зони рослин мікроорганізми, які, відповідно, замість оптимізації кореневого живлення виконують зовсім інші функції. Наслідки відомі: навіть за достатнього внесення добрив у ґрунт культура не здатна реалізувати свій генетичний потенціал, оскільки надходження біогенних елементів до коріння обмежене, притому що розвиток шкодочинних мікроорганізмів не зустрічає спротиву.

Проте технологічно цілком можливим є штучне привнесення агрономічно корисних мікроорганізмів «у потрібне місце, у потрібній кількості, в потрібний час». На цьому базується ідея застосування мікробних препаратів в екологічно безпечних технологіях вирощування сільськогосподарських культур. ЇЇ реалізація є реальним шляхом підвищення ефективності рослинництва за рахунок оптимізації і всебічного використання природних можливостей агрофітоценозів.

Встановлено, що ефективність біопрепаратів суттєво залежала від умов їх застосування, зокрема, агрофонів. Ефективність інокуляції була високою на фонах, що не перевищують фізіологічних потреб рослин у сполуках біогенних елементів. Водночас, за використання методів біологічної індикації показано, що поєднання біопрепаратів з високими дозами мінерального азоту недоцільне з огляду на значні втрати елементу у вигляді газоподібних сполук. Передпосівна інокуляція за вирощування сільськогосподарських культур по високих агрофонах унеможливлює прояв такої функції бактерій як азотфіксація. Натомість, азотфіксувальні бактерії за надлишку сполук азоту в ґрунті стають активними денітрифікаторами. За цих умов біопрепарати забезпечують підвищення урожайності сільськогосподарських культур, проте сприяють збільшенню втрат азоту.

Включення мікробних препаратів до технологій вирощування цукрових буряків, картоплі, пшениці озимої, ячменю ярого, вівса голозерного, люпину вузьколистого, гороху, кукурудзи сприяло достовірним позитивним змінам в урожайності культур за їх вирощування по оптимальних агрофонах. При цьому покращувалася якість продукції. Це обумовлено як кращим засвоєнням поживних речовин, так і (що відомо з попередніх досліджень) активізацією метаболічної діяльності рослинного організму. За таких умов поживні речовини, що надійшли з ґрунту, спрямовуються за призначенням – для конструктивного метаболізму.

Одержано нові штами асоціативних та симбіотичних азотфіксувальних бактерій, які здатні формувати ефективну систему «діазотроф-рослина» та сприяти збільшенню врожайності таких сільськогосподарських культур, як тритикале яре (від 7,2 до 23,6 %)., квасоля (від 15,8 до 23,4,0 %).

Ефективне функціонування агроекосистем не можливе без особливої уваги до проблеми захисту рослин від шкідливих організмів (шкідників, збудників хвороб, бур'янів), життєдіяльність яких призводить до значних втрат (30-50%) урожаю, але протягом тривалого періоду в практиці сільськогосподарського виробництва перевагу надають хімічному методу захисту рослин. Застосування ж пестицидів негативно впливає на екологічні системи: призводить до забруднення навколишнього середовища, утворення стійких штамів і популяцій патогенiв та шкідників. У зв’язку з цим необхідно створити ефективні та екологічно безпечні системи захисту рослин.

Показано багатофункціональну дію гриба C. cochliodes 3250 на рослини люпину. Під його впливом спостерігалося підвищення ростових і біосинтетичних процесів у рослин люпину білого сорту Либідь та захист культури від кореневих хвороб. Так, збільшувалась суха надземна маса рослин, вміст хлорофілу a, кількість та маса бульбочок та їх нітрогеназна активність. Завдяки антагоністичній активності гриба спостерігалось зменшення ураженості рослин кореневими гнилями. Біологічна ефективність застосування C. cochliodes 3250 складала 76,77%, в той час, як ефективність передпосівної обробки насіння хімічним препаратом фундазолом лише 35,0%. Передпосівна обробка насіння люпину білого C. cochliodes 3250 є ефективним засобом підвищення урожайності культури. За даними польового досліду урожайність зерна збільшилась на 24,5%.

Отже бактеризація сільськогосподарських культур перспективними штамами корисних мікроорганізмів є ефективним засобом, що сприяє зростанню урожаю, поліпшенню якості одержаної продукції за одночасного збереження довкілля у благополучному стані.

Рослинництво України несе значні втрати врожаю з погіршенням його якості внаслідок вірусних інфекцій, розповсюджених на вирощуваних у країні сільськогосподарських культурах. За результатами вірусологічного моніторингу агроценозів різних регіонів України встановлено, що на культурі перцю солодкого циркулюють наступні віруси: огіркової мозаїки, плямистого зів’янення томатів, тютюнової мозаїки, м’якої плямистості перцю та мозаїки люцерни. Уперше у агроценозах України на рослинах перцю солодкого було детектовано вірус м’якої плямистості перцю. Проаналізовано насіння перцю солодкого на наявність вірусів, що передаються насінням. Показано, що хлор та тринатрій фосфат мають високоефективний знезаражуючий ефект по відношенню до вірусів, що локалізуються на поверхні насінної шкірки: вірусу огіркової мозаїки, тютюнової мозаїки та мозаїки томатів.

Основу захисту рослин від вірусних хвороб складає рання діагностика інфекції, ефективний контроль матеріалу на всіх етапах вирощування та завчасне прогнозування поширення захворювань. Результати обстеження насіннєвих посадок картоплі північних районів Полісся України показали високий рівень ураженості репродукційного насіння вірусними хворобами. Поширення вірусних захворювань сягало 60-85 %. Ідентифіковано М, Y, S-вiруси картоплi, як за латентного перебігу інфекції, так і з проявом закручування листків та мозаїки. Обстеження посівів люпину виявило значний ступінь ураженості вузьколистістю: люпину жовтого – 91,4-97,5 %, люпину вузьколистого – 11,1-18,7 %, люпину білого – 39,4-40,0 % на різних сортах. Ураження проявляється переважно типовою вузьколистістю, ступінь пригнічення росту і розвитку рослин відрізняється в залежності від сорту і строками інфікування рослин.

Проведено підтримання та аналіз зразків колекції фітопатогенних вірусів, що зберігаються в рослинах картоплі пробіркової культури (30 зразків) та бульбовому матеріалі (80 зразків). На основі виробничих штамів вірусів одержано специфічні компоненти діагностичних тест-систем для виявлення Х-, S-, Y-, М-вірусів картоплі, вірусу скручування листя картоплі, вірусу жовтої мозаїки квасолі.

Одержано нові дані щодо застосування хіміотерапії в технології оздоровлення сортів картоплі від вірусної інфекції. Визначено терапевтичну дію рибавірину та ізатіазону. Продемонстровано, що висока варіабельність клонових ліній в межах сортозразків дає змогу виділяти високопродуктивні лінії оздоровлених сортів на початку досліджень та використовувати клоновий добір як додатковий прийом підвищення якості вихідного матеріалу. Відібрані високопродуктивні лінії додано до колекції оздоровлених сортів in vitro. Відібрано лінію сорту Світоч, ідентичну вихідній формі, для занесення до Банку оздоровлених сортів картоплі.

Застосування біопрепаратів на основі живих мікробних культур – пробіотиків з метою підвищення продуктивності тварин на відміну від антибіотиків, запобігає порушенню балансу між нормальною та умовно-патогенною мікрофлорою, стимулює імунну відповідь організму тварин, відновлює нормоценоз, при цьому продукція тваринництва залишається екологічно безпечною.

У 2011 році виділені штами пробіотичних мікроорганізмів, які є представниками нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту сільськогосподарських тварин та перспективними для подальших досліджень щодо інтенсифікації індукованого синтезу ними біологічно активних речовин, розробки на їх основі пробіотиків метаболітного типу.

У зв’язку з глобальним поширенням у природі токсигенних грибів та забрудненням афлатоксинами кормів, проводились дослідження, спрямовані на використання мікроорганізмів рубця для попередження афлатоксикозів та контролю рівня афлатоксинів у сільськогосподарській продукції, що дозволить попередити економічні втрати внаслідок захворювань і смертності сільськогосподарських тварин.

Пробіотики мають значні переваги при силосуванні кормів над консервантами. Застосування останніх пригнічує нормальну мікрофлору, а передозування може призвести до отруєння тварин. Використання пробіотичних препаратів для силосування кормів сприяє збереженню і підвищенню їх якості: підвищується вміст молочної та оцтової кислот, амілаз, редукуючих цукрів, вітамінів групи В, пригнічується ріст гнильних та маслянокислих бактерій. Дослідження були спрямовані на оптимізацію технологій силосування із застосуванням пробіотичних препаратів за різного видового складу зеленої маси з урахуванням кліматичних особливостей, що дозволить одержувати силос високої якості з виразними пробіотичними властивостями, згодовування якого сприятиме зниженню захворюваності молодняку шлунково-кишковими хворобами та підвищенню продуктивності сільськогосподарських тварин.

Перспективними є дослідження Інституту за напрямами ґрунтової мікробіології та біологічного захисту рослин і тварин, а саме:

- створення новітніх екологобезпечних мікробних препаратів для корекції складу мікробних угруповань у кореневій зоні культурних рослин, що сприятиме поліпшенню їх мінерального живлення (рентабельність виробництва за їх застосування зросте на 20-25%); препаратів-біопестицидів для боротьби із шкідниками і хворобами культурних рослин та препаратів-індукторів стійкості культур до окремих захворювань, що дозволить знизити агрохімічне навантаження на агроценози та забезпечить збереження урожаю; біоорганічних добрив з високим вмістом агрономічно цінних мікроорганізмів та фітогормонів рістстимулювальної дії; застосування яких у землеробстві країни дозволить підвищити родючість ґрунтів та їх біологічну активність;

- виділення комплексів мікроорганізмів-целюлозолітиків та розробка заходів оптимізації процесів мінералізації пожнивних решток у ґрунті (для покращення процесів гуміфікації органічної речовини);

- розробка принципів регулювання фітогормонального навантаження на систему «грунт-мікроорганізми-рослина» на початкових етапах органогенезу рослин за використання мікроорганізмів-продуцентів біологічно активних речовин; дотримання яких сприятиме інтенсифікації росту і розвитку рослин та зростанню урожайності культур на 15-20%;

- відпрацювання технологій консервування кормів за використання бактерій з різною біологічною дією (дозволить вирішити проблему одержання якісних силосів);

- створення мікробних препаратів пробіотичної дії для профілактики шлунково-кишкових хвороб, що забезпечить приріст маси тварин і птиці на 20-25%;

- розробка способів збільшення коефіцієнтів засвоєння рослинами діючої речовини з добрив за використання мікробних препаратів (дозволить економити до 50 кг/га азоту і 30-40 кг/га фосфору);

- розробка принципів ведення органічного землеробства з врахуванням мікробіологічних аспектів ґрунтоутворення і живлення рослин;

- створення діагностичних тест-системи для контролю вірусних хвороб сільськогосподарських культур (дозволять одержувати якісний вихідний та оригінальний насіннєвий матеріал);

- розробка науково-методичних засад молекулярно-генетичного моніторингу збудників вірусних захворювань сільськогосподарських культур.

В Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя на базі природничо-географічного факультету функціонує спільна проблемна науково-дослідна лабораторія Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та ІБОНХ НАН України, яка працює над колективною темою „Пошук нових біологічно активних речовин та екологічні проблеми довкілля”. У результаті проведених досліджень у 2011 році показана перспективність використання металохелатів в якості малотоксичних антиокиснювальних присадок до нафтопродуктів та біологічно активних речовин. Отримані результати свiдчать про те, що досліджувані сполуки можуть бути застосованi як інгібітори окиснення альтернативних моторних палив, одержаних з рослинної сировини. Запатентовані нові фармакогічно активні речовини, які можуть знайти застосування в медичній практиці. Розроблені методики синтезу нових антиоксидантів та фізіологічно активних речовин. Показана перспективність їх застосування в якості білдинг-блоків для нових лікарських засобів.

На кафедрах біології та географії виконуються ще ряд колективних та індивідуальних тем:

l колективна тема «Рослинний світ Чернігівщини та його охорона»

Протягом 2011 року проведені польові дослідження басейну р. Удай, камеральне опрацювання зібраного матеріалу. Продовжується розпочата робота по повторній закладці фітоценотичних профілів у північній частині басейну. Проаналізовано стан Удайського регіонального екокоридору та роль біоцентрів, його значення як складової частини Національної екомережі в лісостеповій зоні, який увійде до складу Галицько-Слобожанського екокоридору в Україні. Здійснено аналіз стану рослинності природно-заповідних територій басейну р. Удай: заказника місцевого значення «Твані».

l індивідуальна тема «Моніторинг степових екосистем відділення «Ямський степ» природного заповідника «Білогір'я» та «Стрілецький степ» Центрально-Чорноземного заповідника»

У 2011 році виконано масиви геоботанічних описів рослинності Державного природного заповідника «Білогір'я» (Бєлгородська обл., Росія), досліджена рослинність відділення Центрально-Чорноземного природного біосферного заповідника «Стрілецький степ» (Курська обл., Росія) згідно з договором про наукове співробітництво.

l колективна тема «Регіональні особливості розвитку Українського Полісся»

У 2011 р. були розпочаті наукові дослідження основних соціально-економічних та екологічних проблем Українського Полісся у складі чотирьох регіонів – Чернігівської, Житомирської, Рівненської та Волинської областей.

У зв’язку з 25-ю річницею аварії на ЧАЕС, найбільш детально у 2011 р. вивчалися радіаційне забруднення території регіону, його вплив на здоров’я населення жителів Полісся, особливості трансформації радіонуклідів у ґрунтах і рослинах, особливості оцінки геоморфолітосфери при визначенні місць будівництва атомних електростанцій.

Значна увага була приділена вивченню населення регіону, зокрема як передумови розвитку ринку туристичних послуг, трансформаційних процесів у сільському розселенні, топонімів Чернігівської області, обґрунтуванню доцільності розвитку в регіонах Українського Полісся сільського зеленого туризму.

Була проведена значна робота щодо формування картографічної та статистичної бази даних у розрізі адміністративних районів Полісся.

5-6 квітня 2011 року в університеті пройшла VІ Всеукраїнська студентська наукова конференція «Сучасні проблеми природничих наук». Для участі в конференції було подано 188 тез доповідей від студентів з 27 вищих навчальних закладів (з них 8 з-за меж України). Працювали секції: «Флора і рослинність, експериментальна ботаніка», «Зоологія, медико-біологічні дослідження», «Екологічні проблеми природокористування та охорона навколишнього середовища», «Географія та туризм», « Сучасна хімія та хімічний експеримент». Конференція пройшла на високому науковому рівні. Передбачається продовжити практику проведення міжвузівських студентських конференцій та ширше залучати до їх роботи магістрантів та аспірантів. Планується в подальшому запрошувати більше студентів з інших держав і підвищити статус конференції до рівня міжнародної.

26-28 квітня 2011 року до 25-річчя Аварії на Чорнобильській АЕС спільно з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, Гомельським державним університетом імені Франциска Скорини, Інститутом біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України була проведена Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні екологічні проблеми Українського Полісся та суміжних територій». В ході конференції розглядалися такі питання: суспільно-географічні та еколого-економічні наслідки аварії на ЧАЕС, екологічний стан ландшафтів Полісся постчорнобильського періоду, хімія і хімічна екологія, екологічний стан рослинного і тваринного світу Полісся у постчорнобильський період.

Викладачі природничо-географічного факультету є членами міського осередку Всеукраїнської екологічної ліги та тісно співпрацюють з Ніжинською міжрайонною організацією Товариства охорони природи України. Університетом заключені Договори про творче співробітництво з Центрально-Чорноземним природним біосферним заповідником імені В.В.Альохіна (Росія), Державним природним заповідником “Білогір’я” (Росія), Національним природним парком “Прип’ятський” (Білорусь), Березинським біосферним заповідником (Білорусь), Українським природним степовим заповідником НАН України, РЛП «Прип'ять-Стохід», РЛП «Міжрічинський», Поліським природним заповідником, Інститутом екології Карпат НАН України. Основні форми роботи: взаємоконсультації, спільні дослідження і публікації, розробка питань охорони навколишнього середовища.

Викладачами та студентами університету велась наукова робота з вивчення флори і фауни Чернігівської області. Проводився постійний моніторинг міграції птахів в Менському та Борзнянському районах (середня течія р. Десна) в рамках міжнародної акції по вивченню міграції птахів та моніторинг фауни Мезинського національного природного парку (Коропський район).

Студенти природничо-географічного факультету проводили наукові дослідження у проблемних групах та гуртках: «Ландшафтно-екологічні проблеми регіону»; «Рекреаційно-краєзнавчі дослідження». Результатом наукової роботи студентів є написання курсових, дипломних, магістерських робіт, присвячених екологічним проблемам Чернігівської області, стану рослинного та тваринного світу.

Проведено дослідження та пропонована екомережа басейну р. Удай, кандидатом біологічних наук, доцентом кафедри біології Л.О. Лобань. Науковець зазначає, що загальнодержавною програмою формування екологічної мережі України на 2000-2015 роки передбачене формування єдиної територіальної структури Національної екомережі. Її побудова має велике значення для розвитку України як європейської держави, інтеграції її у європейське співтовариство. Національна екомережа має виконувати провідні функції щодо збереження біологічного різноманіття, сприяти збалансованому та невиснажливому використанню біологічних ресурсів України.

Важливе значення у її реалізації має створення на основі територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів, які підлягають особливій охороні, єдиної системи, яка сприятиме зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

Структура екологічної мережі має бути такою, як це передбачено Законом України про загальнодержавну програму формування Національної екомережі України на 2000-2015 роки. Вона має включати наступні елементи:

l природні ядра (ключові території) – осередки для збереження типових ландшафтів, екосистем, видів;

l природні коридори (перехідні зони) для забезпечення взаємозв’язків між природними екосистемами, які водночас є міграційними шляхами;

l буферні зони, які сприяють зміцненню мережі та її захисту від впливу негативних зовнішніх факторів;

l відновлювальні райони, де є потреба у відновленні порушених елементів екосистем, середовищ існування або повне відновлення деяких районів. Це забезпечить можливість обміну енергії, насіннєвих зародків та міграцію тварин.

Важливу роль у пропонованій екомережі відіграє головна водна артерія регіону – річка Удай з численними притоками, найбільші з яких Лисогор, Іченька, Руда, Смош, Галка, Перевод, Многа.

Рослинний покрив басейну р. Удай є основою екологічної мережі. Він значною мірою охороняється на територіях природно-заповідного фонду (ПЗФ), який є своєрідним екологічним каркасом екомережі. До них, насамперед, належать Ічнянський національний природній парк (Чернігівська обл.), гідрологічні заказники загальнодержавного значення «Дорогинський» (Чернігівська обл.) та «Куквинський» (Полтавська обл.), ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Червонобережжя» та «Дейманівський» (Полтавська обл.), парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Сокиринський» та чимала кількість заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, дендропарків місцевого значення. Основне рекреаційне значення має Ічнянський національний природний парк.

Структура екологічної мережі басейну р. Удай включає природні ядра (екологічні вузли) та природні коридори (перехідні зони), які належать до елементів національного та регіонального рівнів.

Нами на території басейну р. Удай пропонується виділення елементу національного рівня – Ічнянсько-Дорогинського та Пирятинсько-Червоноберезького ядер.

Ічнянсько-Дорогинське ядро знаходиться у північній частині басейну (Ічнянський р-н). До його складу входять території Ічнянського національного природного парку, межуючого з ним – гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Дорогинський» та декілька заказників місцевого значення.

У південній частині басейну розташоване Пирятинсько-Червоноберезьке ядро. Його основу складатимуть, у першу чергу Пирятинський національного природного парку, заказники загальнодержавного значення: ландшафтні – «Черновобережжя» та «Дейманівський», гідрологічний – «Куквинський», а також об’єкти місцевого значення – гідрологічний заказник «Піско-Удайський» та заповідне урочище «Куквин».

Елементом регіонального рівня є Ладансько-Варвинське, а також екокоридори: Удайський, Переводський, Смоський, Сокиринський та Мнозький, що з’єднують їх.

Ладансько-Варвинське ядро – у центральній частині басейну. До його складу увійдуть заказники місцевого значення, серед яких гідрологічні «Гурбинцівський», «Луки», тощо та ботанічні: «Бабки», «Боярське», «Кут», заповідне урочище «Три ярки». Буферна зона охопить прилеглі до цих об’єктів ділянки заплав та борових терас річок Удай та Лисогір.

З’єднуються ядра системою коридорів регіонального рівня. Найбільший за довжиною в басейні Удайський екологічний коридор, який складається з двох частин. Північна частина з’єднає Ічнянсько-Дорогинське та Ладансько-Варвинське ядра (Чернігівська обл.), південна – Ладансько-Варвинське з Пирятинсько-Черновоберезьким (Полтавська обл.). Різні види землекористування можуть суміщуватися з функцією коридору, і тому при виборі його обрисів можливим є гнучкий підхід.

Північна частина Удайського коридору знаходиться на території басейну з найбільш збереженою природною рослинністю, займаючи заплави та борові тераси річок Удай та Іченька. Центральна частина (на межі Чернігівської та Полтавської областей) – по більш трансформованих ділянках басейну з виявленою яружною системою, природно-заповідний фонд якої не включає жодного об’єкту загальнодержавного значення. Південна частина (на території Полтавської області) – найбільш вузька, вона пройде по долинах р. Удай та частково її приток Перевод та Руда. Здебільшого канали екологічного зв’язку не є топографічно безперервними і являють собою поряд розташовані фрагменти природних ландшафтів.

Переводський екокоридор пройде по найбільш трансформованій ділянці басейну р. Удай. Він з’єднає Ічнянсько-Дорогинське ядро національного значення з Пирятинсько-Червоноберезьким ядром по долині р. Перевод. Проходячи в меридіональному напрямку цей коридор перетне вододільні ділянки між річками Удай, Галка, Руда, Перевод. До його складу увійдуть нині існуючі природно-заповідні об’єкти місцевого значення, переважно гідрологічні заказники.

Смоський коридор є найширшим, він з’єднає Ічнянсько-Дорогинське ядро з Ладансько-Варвинським по долині р. Смош. Мнозький екокоридор з’єднає Ладансько-Варвинське ядро з Червоноберезьким по долині лівої притоки р. Удай – Многи. Територія по якій пройде цей екокоридор має виявлену яружну систему.

Для Чернігівщини і Полтавщини запропонована схема регіональної екомережі басейну р. Удай є єдиною, в якій врахований басейновий підхід. Схема проектованої екомережі конкретизує схеми регіональної екомережі Чернігівщини та екомережі Лівобережного Придніпров’я. В складі регіональної екомережі басейну р. Удай виділяються такі основні елементи: ключові території (з них 2 – національного значення (Ічнянсько-Дорогинське та Пирятинсько-Червоноберезьке ядра), регіональні (Ладансько-Варвинське) та 5 сполучних коридорів регіонального значення (Удайський, Переводський, Смоський, Сокиринський та Мнозький). Схема включає і буферні зони, які є перехідними між природними територіями і територіями господарського використання та відновлювальні території. Ядра та коридори регіональної екомережі басейну р. Удай виділені на основі прийнятих критеріїв вибору.

Вона буде частиною Національної екомережі в лісостеповій зоні, увійде до складу Галицько-Слобожанського екокоридору в Україні, стане складовою регіональної екомережі Лівобережного Придніпров’я. Вона відіграватиме важливу роль у збереженні всього комплексу екосистем, середовищ існування, видів та їх генетичного різноманіття, а також ландшафтів; міграцій тварин, поширення та збереження рослин у цьому природному регіоні.







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.29.190 (0.015 с.)