Контроль якості, види контролю і їхня класифікація

 

Існуюче раніше поняття про контроль, при якому гарні вироби відокремлювалися від поганих не сприяло підвищенню якості. Сучасний контроль якості спрямований не на фіксацію браку, а на попередження й здійснюється по всьому життєвому циклу створення будь-якої продукції.

Відповідно до міжнародного стандарту ІСО 8402 контроль – це діяльність, що включає проведення вимірювань, експертизи, оцінки однієї або декількох характеристик виробів і порівняння результатів із установленими технічними вимогами.

Суть контролю полягає в одержанні інформації про контрольований виріб, у зіставленні з вимогами нормативно-технічної документації й вживанні необхідних заходів у випадку відступів від неї.

Однією з умов підвищення ефективності контролю в будівництві є його організація, ведення регулярного, повного і якісного обліку.

Організація контролю з боку будівельної організації повинна охоплювати технічні, адміністративні заходи, які спрямовані на забезпечення виробництва будівельної продукції, що повністю відповідає нормативно-технічної, технологічної документації, проекту.

Відповідальність за загальний стан, строки виконання і якість будівництва несуть будівельні організації. Вони зобов'язані вести роботи відповідно до проектної й технологічної документації, державних будівельних норм, технічних умов на провадження робіт і стандартів підприємств.

Перевірку якості технічної документації і її відповідність виданим технічним умовам, а також будівельних матеріалів і виробів, що поступають на будівельні майданчики, покладається на технічних керівників будівельних організацій і будівельні лабораторії, що входять у їхній склад, або орендовані.

Контроль якості будівельно-монтажних робіт (БМР) на об'єкті повинен систематично здійснюватися лінійним інженерно-технічним персоналом і технічними керівниками будівельних організацій. Він повинен бути зосереджений на перевірці:

- комплексності виконання підготовчих робіт;

- відповідності виконуваних БМР проекту, робочій документації, вимогам державних будівельних норм і технічних умов;

- якості й відповідності вимогам державних стандартів застосовуваних будівельних матеріалів і виробів;

- правильності технології й послідовності виробництва всіх видів будівельних і монтажних робіт;

- своєчасності й точності геодезичного контролю виконання БМР;

- правильності оцінок якості виконаних робіт, прийнятих від виконавців;

- правильності й своєчасності складання виконавчої технічної документації (актів на приховані роботи, журналів зварювальних, бетонних і інших робіт) і т.д.

Приймальний контроль закінчених конструктивних елементів і виконаних обсягів БМР підрядчиком здійснюється замовником щомісяця, а закінчені будівництвом об'єкти приймаються замовником по актах робочих і державних комісій.

Із цього слідує, що контролю якості підлягають: проекти, технічна й технологічна документація, матеріали, конструкції, вироби, обладнання, процеси, зберігання й транспортування матеріальних ресурсів і т.д., а також готова будівельна продукція – закінчені будівництвом об'єкти.

У зв'язку з різноманіттям видів контролю виникає необхідність їхньої класифікації. Наведена класифікація в довіднику В.В. Бойцова по різних ознаках і напрямкам (рис. 7.1) прийнята і для будівництва. Розрізняють:

1. Залежно від подальшого використання виду продукції – руйнуючий і неруйнуючий види контролю. Руйнуючий контроль - робить продукцію непридатною для подальшого використання, пов'язаний з великими витратами, не застосовується при суцільному контролі, характеризується певною невірогідністю. Тому здебільшого застосовуються неруйнуючі методи контролю, засновані на результатах непрямого спостереження, із застосуванням різних засобів вимірювань, у тому числі механічних, універсальних, стандартних і т.д.

Рис. 7.1 Класифікація видів контролю якості в будівництві

2. Залежно від контрольованого виду будівельної продукції розрізняють суцільний і вибірковий контроль. При суцільному – контролюється весь процес виконання будівельно-монтажних робіт, при вибірковому – у найбільш визначальних точках виконуваних видів робіт. Для продукції вибірковими одиницями можуть бути конструктивні елементи або види робіт, виготовлені по одній технології, в однакових умовах і в певний проміжок часу, які характеризують показники якості.

3. Для рішення про якість і придатність продукції розрізняють приймальний контроль і статистичне регулювання технологічного процесу. Приймальний контроль може провадитися в будівництві не тільки для кінцевої продукції, а на окремих закінчених стадіях її створення.

Контроль і статистичне регулювання технологічного процесу застосовується для оцінки технологічного процесу й рішення про необхідність його налагодження. (На будівництвах технологічні карти на той же вид роботи для тої самої будівлі із застосуванням різних механізмів і ефективних методів організації праці).

4. За стадією розвитку виробничого процесу розрізняють контроль вхідний, операційний, готової продукції, транспортування й зберігання продукції.

Вхідний контроль, як правило, обов'язковий при закупівлях матеріалів, комплектуючих виробів, готової продукції, яку поставляють постачальники для ведення БМР.

Важливе значення має операційний контроль. Своєчасне виявлення браку на операціях дозволяє виключити його й спрямоване на зниження втрат від браку й зниження витрат на продукцію, виконання БМР.

При транспортуванні й зберіганні матеріальних ресурсів, які поставляються на будмайданчик, можуть змінюватися показники їхньої якості, тому необхідно передбачати контроль якості цих операцій з попередженням усіляких порушень.

5. За характером контролю розрізняють інспекційний і летучий контроль. Інспекційний – це контроль вже проконтрольованої продукції, видів робіт, з яких виключений виявлений брак. Його здійснюють при необхідності перевірки якості роботи ВТК або технічних служб будівельної організації. Він виконується замовником і авторським надзором.

Летучий контроль також є інспекційним. Він здійснюється раптово, у випадкові моменти часу, надає корисну інформацію про якість продукції, виконуваних БМР.

6. За прийнятими рішеннями розрізняють активний і пасивний контроль.

Активний контроль – це контроль, при якому приймається рішення, а пасивний – це контроль, що фіксує брак без прийняття рішень.

7. По засобам контролю розрізняють: візуальний, органолептичний, інструментальний.

При візуальному й органолептичному контролі засобом, як правило, є органи почуттів людини, при візуальному - органи зору. У деяких випадках для цих контролів застосовуються посилюючі засоби (оптичні, механічні, хімічні й т.п.).

Найбільш досконалий вид контролю - інструментальний, котрий здійснюється за допомогою всіляких способів вимірювань.

Спосіб контролю – це технічний пристрій або матеріал для проведення контролю.

Розглянемо види контролів, які належать до стадій виробничого процесу. Такими основними видами виробничого контролю є:

- самоконтроль якості;

- вхідний контроль;

- операційний;

- приймальний;

- лабораторний контроль.

 

Самоконтроль якості

 

Існуюча раніше практика контролю якості на окремих етапах БМР у сучасних умовах тотального управління якістю (TQM) не припустима.

У японській практиці проводиться постійний контроль якості. Але цим питанням займається не спеціальна служба (ВТК), тому що їй би знадобилося стільки контролерів, скільки робітників, щоб перевірити якість на всіх етапах виробничого процесу. На їхню думку, єдиним способом суцільного контролю є контроль із боку самих робітників. Цей принцип розповсюджений і на інженерно-технічних працівників, у результаті чого кожне робоче місце стає пунктом перевірки якості.

Удосконалення самоконтролю забезпечується правильним і грамотним керівництвом, з одного боку, і усвідомленим добровільним ставленням до роботи кожного працівника, з іншого. Створенню такого клімату сприяють наступні принципи та прийоми у керівництві:

· створення системи ефективного керівництва, а не нагляду;

· здійснення керівництва на основі особистого прикладу, замість постійних вказівок і розпоряджень;

· розгляд співробітників організації як творців якісної продукції, а не як статтю витрат;

· попереджати помилки та збій у виробництві, і не чекати, коли їх треба буде виправляти;

· впроваджувати у виробничі процеси нові проекти, а не займатися вдосконалюванням якого-небудь процесу;

· постійно стимулювати виконання заходів щодо поліпшення якості й не гальмувати їхнє впровадження;

· знаходити причини помилок, а не шукати винних.