Процедури контролю якості аудиту

По класифікатору Всесвітньої торговельної організації аудит відноситься до ділових професійних послуг. Ринок послуг значно відрізняється від товарних ринків. Основні відмінності пов'язані зі специфікою самої послуги, яка не існує до її надання (це унеможливлює порівняння й оцінку послуг до їхнього одержання) і якої властивий високий ступінь невизначеності, що ставить клієнта в досить складне становище, утрудняючи продавцям просування послуг на ринок.

Аудиту як послузі властиві наступні особливості, що характеризують сервісну діяльність у цілому: невідчутність, не збереженість, персоніфікована спрямованість, невіддільність, участь клієнта в сервісному процесі, комплексність. Крім того, аудит відрізняється суперечливістю й розширеної адресністю. У чинність таких особливостей концепції якості, процедури з контролю розроблені для матеріальної сфери, не можуть бути повною мірою застосовані в сфері послуг.

Рівень довіри з боку користувачів до професійної думки аудитора залежить від задоволення їх інтересів. Потреба клієнта в конкретному виді аудиторської послуги і її корисності визначає той рівень якості аудита, який у достатньому ступені відповідає індивідуальним особливостям користувача професійної думки аудитора.

 

Отже, «якість аудита» можна визначити як ступінь необхідного й достатнього рівня довіри до думки аудитора з боку користувачів відносно вірогідності інформації у фінансовій (бухгалтерській) звітності клієнта.

 

Таким чином, якісна професійна думка аудитора – це незалежна й об'єктивна думка, яка надає впевненість його користувачам у прийнятті економічних рішень і їх виконанні.

Думка аудитора про вірогідність фінансової звітності носить суб'єктивний характер. Однак професійне судження й рекомендації аудитора повинні бути обґрунтовані нормами законодавства й бути досить аргументовані, засновані на виявлених в ході перевірки фактах. Більше того, право аудитора на об'єктивну думку реалізується за допомогою застосування в роботі аудитора принципу незалежності. Відповідно ступінь довіри до професійної думки аудитора з боку зацікавленого користувача залежить від ступеня задоволеності його потреб саме з погляду законодавчих вимог, професійних стандартів і етики, а не з погляду виконання будь-яких капризів і побажань клієнта.

Як уже говорилося вище обов'язки з контролю якості виконання аудиторських завдань незалежними приватно-практикуючими аудиторами й аудиторськими фірмами покладені на спеціальну комісію при АПУ, на рівні ж фірми на її дирекцію.

Характер, тимчасові рамки й обсяг загальних цілей і конкретних процедур контролю якості аудиторської фірми залежать від ряду факторів:

Ø розмір і характер діяльності фірми,

Ø її географічний розкид,

Ø організаційна структура,

Ø співвідношення витрат і вигід.

Відповідно меті й процедури контролю якості, прийняті окремими аудиторськими фірмами, можуть варіюватися, як і обсяг їх документації.

Загальні цілі контролю якості, які повинні бути встановлені аудиторською фірмою, звичайно включають:

Ø професійні вимоги;

Ø уміння й компетентність;

Ø доручення;

Ø делегування повноважень;

Ø консультування;

Ø прийняття й збереження клієнтів;

Ø моніторинг.

Загальні цілі й конкретні процедури контролю якості аудиторської фірми необхідно довести до відома персоналу фірми, щоб забезпечити впевненість у тому, що такі цілі й процедури зрозумілі й застосовуються на практиці.

Далі розглянемо зміст процедур які треба здійснити для досягнення загальних цілей контролю якості.

Професійні вимоги.

Персонал фірми повинен дотримуватися принципів незалежності, порядності, об'єктивності, конфіденційності й норм професійної поведінки. Для реалізації цих цілей необхідно виконати наступні процедури:

1) призначити окрему особу або групу осіб для здійснення керівництва й вирішення питань, пов'язаних з аспектами порядності, об'єктивності, незалежності й конфіденційності:

· визначити обставини, при яких було б доречним документальне оформлення ухвалених рішень у відношенні згаданих вище питань;

· вимагати проведення консультацій з авторитетними джерелами в міру необхідності;

2) довести до відома персоналу всіх рівнів фірми мети й процедури, застосовувані відносно принципів незалежності, порядності, об'єктивності, конфіденційності й норм професійної поведінки:

· інформувати співробітників про загальні цілі і конкретні процедури аудиторської фірми, а також про те, що вони повинні такі знати;

· надавати особливого значення незалежності мислення в навчальних програмах, а також у процесі контролю й перевірки в ході аудита;

· вчасно інформувати персонал про тих аудируїмих осіб, стосовно яких повинні виконуватися вимоги незалежності;

3) здійснювати регулярний моніторинг дотримання загальних цілей і конкретних процедур фірми відносно принципів незалежності, порядності, об'єктивності, конфіденційності й норм професійної поведінки, для чого одержувати, звичайно щорічно, від персоналу фірми регулярні письмові заяви:

· покладати відповідальність за дозвіл яких-небудь виняткових ситуацій на особу або групу осіб з відповідними повноваженнями;

· покладати відповідальність за одержання письмових заяв і аналіз документації, що підтверджує виконання принципу незалежності, на особу або групу осіб з відповідними повноваженнями;

· періодично аналізувати взаємини фірми із клієнтами з метою виявлення тих випадків, які завдають шкоди незалежності фірми або містять ознаки нанесення такого збитку.

Уміння й компетентність.

Персонал фірми повинен складатися зі співробітників, що знають законодавчі вимоги, дотримуються їх, володіють професійною компетентністю, необхідної для виконання ними обов'язків з належною старанністю. Для цього необхідно виконати наступні процедури при найманні на роботу:

1) реалізовувати програму, розроблену для залучення кваліфікованого персоналу шляхом планування потреб у персоналі, визначення цілей наймання на роботу й установлення кваліфікаційних характеристик для осіб, що займаються добором кадрів:

· планувати потреби в персоналі фірми всіх рівнів, установлювати кількісні завдання наймання виходячи зі складу поточних клієнтів, очікуваного росту фірми й досвіду співробітників;

· розробити програму для досягнення цілей наймання персоналу;

· інформувати осіб, що займаються питаннями наймання, про потреби в персоналі й цілях наймання;

· покласти на уповноважених осіб відповідальність за рішення кадрових питань;

· проводити аналіз ефективності програми наймання на роботу;

2) установлювати кваліфікаційні вимоги й методичні вказівки по оцінці потенційних працівників усіх професійних рівнів:

· визначати якості, якими повинен володіти працівник: інтелект, порядність, чесність, мотивація й професійні здібності;

· визначати професійні досягнення й досвід, необхідні як для початківців, так і для досвідчених працівників;

· збирати біографічні дані й документи, що підтверджують кваліфікацію осіб, прийнятих на роботу;

· визначати кваліфікацію знову прийнятих працівників, у тому числі найнятих не по звичайних каналах наймання (наприклад, вступ на роботу в результаті придбання або злиття фірм), для того, щоб оцінити, чи відповідають вони вимогам і стандартам фірми;

3) ознайомити осіб, що подали заяви про приймання на роботу, і знов прийнятих працівників із цілями й процедурами фірми, що мають до них відношення:

· використовувати брошури або інші способи поширення інформації з метою інформування осіб, що подали заяву про приймання на роботу, і знову прийнятих працівників;

· створити довідник, у якім викладаються мета й методи фірми, для поширення серед персоналу;

· проводити орієнтаційну програму для знов прийнятих працівників;

4) готовити керівництво й вимоги по безперервній професійній освіті й доводити їх до відомості персоналу:

· покладати відповідальність за професійний ріст співробітників на особу або групу осіб, що мають відповідні повноваження;

· забезпечувати перевірку розроблених фірмою програм кваліфікованими фахівцями. Програми повинні включати зміст цілей і вимоги до навчання й (або) досвіду роботи;

· розробляти програму, що стосується діяльності фірми й даної професії, для нових працівників;

· визначати вимоги по безперервному професійному навчанню для персоналу будь-якого рівня, що працює у фірмі;

· проводити аналіз програм безперервного професійного навчання й вести відповідні записи як на рівні фірми, так і на індивідуальній основі;

5) надавати працівникам інформацію про поточні нововведення й зміни у професійних регламентуючих документах і матеріалах, у яких викладені мети й процедури фірми в області професійної діяльності, а також заохочувати співробітників до самостійного підвищення кваліфікації:

· забезпечувати персонал професійною літературою, що ставиться до поточних нововведень в області професійних регламентуючих документів;

· для навчальних програм, що формуються фірмою, розробляти або здобувати матеріали курсів, а також відбирати й навчати викладачів;

6) у міру необхідності надавати програми, що забезпечують потреби фірми в галузевих співробітниках, які володіють знаннями в спеціалізованих областях:

· реалізовувати програми фірми по розвитку й підтримці компетентності в спеціалізованих областях і галузях — галузі зі спеціальним законодавчим регулюванням, комп'ютеризований аудит і методи статистичної вибірки;

· заохочувати участь у зовнішніх програмах навчання, зустрічах і конференціях з метою придбання експертних знань у сфері професійної діяльності, а також знань в окремих галузях;

· заохочувати членство й участь у громадських організаціях, що мають відношення до спеціалізованих областей і галузей;

· забезпечувати персонал технічною літературою по спеціалізованих областях і галузях;

7) визначати кваліфікаційні характеристики, необхідні для різних рівнів відповідальності у фірмі:

· готовити внутрішні регламенти з описом обов'язків для кожного рівня співробітників, очікуваних результатів діяльності й кваліфікаційних характеристик, необхідних для підвищення на посаді по кожному рівню;

· визначати критерії, які будуть прийматися до уваги при оцінці результатів індивідуальної роботи й очікуваного професійного рівня, наприклад знання у професійній сфері; здатність здійснювати аналіз і вносити суб'єктивні судження; навички спілкування; здатності до лідерства й викладацькі здатності; установлення взаємин із клієнтами й ін.;

· використовувати довідник для персоналу й інші інформаційні кошти з метою доведення до відомості співробітників процедур просування по службі;

8) оцінювати роботу співробітників і доводити до їхньої відомості результати оцінки:

· збирати інформацію про роботу персоналу й оцінювати її;

· періодично консультувати співробітників як у відношенні їх успіхів, так і відносно можливостей їх службового росту;

9) призначати осіб, відповідальних за прийняття рішень щодо підвищення на посаді:

· покладати на призначених осіб відповідальність за прийняття рішень про підвищення на посаді або припиненні підвищення, за проведення співбесід по оцінці діяльності з особами, рекомендованими до підвищення на посаді, за документальне оформлення результатів співбесіди й ведення належних записів;

· проводити оцінку отриманих даних, приділяючи належну увагу якості виконаної роботи при прийнятті рішень про підвищення на посаді;

· періодично вивчати досвід фірми по просуванню по службі співробітників з метою впевнитися в тому що співробітникам, відповідним до встановлених критеріїв, поручається виконання більш відповідальної роботи.

Доручення завдань.

Аудиторська робота повинна поручатися співробітникам, що мають рівень професійної підготовки й досвідченості, необхідні в даних умовах. Конкретні процедури, реалізації цієї мети полягають в наступному:

1) формулювати підхід фірми щодо доручення завдань персоналу, включаючи планування загальних потреб фірми й окремих її підрозділів, а також заходів, що вживають із метою досягнення балансу відносно потреб людських ресурсів для аудита, персональних навичок, індивідуального професійного росту, а також використання персоналу:

· планувати кадрові потреби як фірми в цілому, так і її окремих підрозділів;

· вчасно визначати потреби в персоналі у зв'язку з окремими аудиторськими перевірками;

· визначати бюджет часу на проведення аудиту для встановлення потреби в людських ресурсах і складання графіка аудиторської роботи;

· ураховувати фактори для досягнення балансу з погляду потреб людських ресурсів для аудита, персональних навичок, індивідуального професійного росту, а також використання персоналу;

2) призначати відповідальну особу за призначення персоналу для проведення аудиту;

3) забезпечувати затвердження графіка проведення аудита й призначень персоналу з боку аудитора.

Делегування повноважень.

Важливо чітко організувати цю роботу, здійснювати поточний контроль і перевірку на всіх рівнях, щоб забезпечити впевненість у тому, що виконана робота відповідає належним стандартам якості. Для цього необхідно:

1) передбачити методи для планування аудита:

· призначити особу, відповідальне за планування аудита;

· підготувати вихідну інформацію й проаналізувати інформацію, отриману в результаті попередніх перевірок;

· викласти питання, які необхідно передбачити у меморандумі щодо стратегії аудиту;

2)передбачити методи для підтримки стандартів якості фірми при виконанні аудиторської роботи;

3)надавати навчання на робочім місці в процесі проведення аудита.

Консультування.

У самій фірмі й за її межами слід проводити консультації з фахівцями, що володіють відповідними експертними знаннями. Для цього необхідно:

1) визначити області аудита й особливі випадки, що вимагають проведення консультацій, і заохочувати персонал до одержання консультацій і використанню авторитетних джерел у випадку виникнення складних або незвичайних питань:

· інформувати персонал про процедури фірми відносно проведення консультацій;

· визначити області й особливі ситуації, що вимагають проведення консультацій через характер або складність конкретного предмета;

· забезпечувати й надавати доступ до відповідних до довідкових матеріалів і інших авторитетних джерел;

2) призначати фахівців, які будуть виконувати роль авторитетних джерел інформації, і визначати їхні повноваження в процесі надання консультацій;

3) визначити обсяг документації, яку необхідно підготувати за результатами консультацій, проведених у тих областях і особливих ситуаціях, у яких консультація необхідна.

Прийняття й збереження клієнтів.

Важливо постійно проводити оцінку потенційних клієнтів і існуючих клієнтів. При рішенні питання про прийняття клієнта або про продовження співробітництва з ним треба виходити з міркувань незалежності фірми, її здатності надавати послуги належним чином і порядності керівництва клієнта. Для цього необхідно:

1) Установити методи оцінки потенційних клієнтів і схвалення їх як клієнтів. Такі методи оцінки заключаються у наступному:

· одержання й перегляд наявної бухгалтерської звітності потенційного клієнта, наприклад річних звітів, проміжних звітів і декларацій з податку на прибуток;

· одержання у третіх сторін інформації, що ставиться до потенційного клієнта, його керівництва й основним керівникам, що й впливає на оцінку передбачуваного клієнта. Питання можуть адресуватися банкірам, юристам, співробітникам інвестиційного банку, що обслуговує передбачуваного клієнта, і іншим представникам фінансових і ділових кіл, що мають подібні відомості;

· контакти з попереднім аудитором. Опитування може включати питання, що стосуються фактів, які мають відношення до порядності керівництва, розбіжностей з керівництвом у зв'язку з обліковою політикою, аудиторських процедур або інших важливих проблем, а також питання, які ставляться до думки попереднього аудитора стосовно причин заміни аудиторів;

· розгляд обставин, які можуть послужити причиною того, що фірма віднесе дане аудиторське завдання до розряду потребуючих спеціальної уваги або сполучених з незвичайними ризиками;

· оцінка незалежності фірми і її здатності обслужити передбачуваного клієнта. При оцінці такої здатності слід проаналізувати потреби в уміннях і знаннях відповідної галузі, а також у персоналі;

· установлення того, що прийняття клієнта не буде порушувати Кодекс професійної етики;

2)призначати особу або групу осіб відповідного адміністративного рівня для оцінки отриманої інформації про передбачуваного клієнта й рішення питання про прийняття клієнта; інформувати відповідний персонал про процедури прийняття клієнтів;

3) визначити відповідальних за керування процесом дотримання цілей і процедур фірми відносно прийняття клієнтів і за контроль цього процесу;

4) оцінити клієнтів при настанні певних подій, щоб ухвалити рішення відносно можливості продовжування відносин з ними.

Моніторинг.

Необхідно постійно визначати ефективність цілей і процедур контролю якості. Для реалізації цього необхідно:

1) визначити обсяг і зміст програми фірми з моніторингу (поточного спостереження) за всім процесом контролю:

· установити методи, необхідні для забезпечення впевненості в тому, що ціль і методи контролю якості фірми є ефективними;

· установити рівень компетентності для співробітників, які будуть брати участь у моніторингу, і способи їх відбору;

· проводити моніторинг: перевіряти й тестувати дотримання загальних цілей і конкретних процедур контролю якості фірми, а також перевіряти вибірковим образом аудиторські завдання на предмет відповідності професійним стандартам, а також цілям і процедурам фірми по контролю якості;

2) повідомляти про відзначені факти відповідності представників керівного складу, забезпечити планування й здійснення заходів щодо моніторингу, а також загальну перевірку системи контролю якості у фірмі.

Аудитор повинен впроваджувати ті процедури контролю якості, які він вважає за необхідне, виходячи з поставлених цілей.

Аудитор і асистенти аудитора, що виконують контрольні функції, аналізують професійну компетентність тих асистентів аудиторів, які виконують делеговану їм роботу.

Будь-яке делегування роботи асистентам аудитора повинне здійснюватися таким чином, щоб забезпечити розумну впевненість у тому, що така робота буде виконуватися з певною старанністю й тим ступенем професійної компетентності, яка необхідна в даних обставинах.

Під час проведення аудита персонал, що виконує контрольні функції, повинен здійснювати контроль ходу аудита; одержувати інформацію й розглядати важливі питання в області бухгалтерського обліку й аудита, що виникають у ході аудита, шляхом оцінки важливості внесення відповідних змін у детальний план аудита; усувати розбіжності в професійних судженнях співробітників і визначати рівень консультацій, що є доцільними.