Тема 42. Організатор злочину



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 42. Організатор злочину



План

Вступ.

1. Види співучасників у злочині за кримінальним правом.

2. Поняття організатора злочину.

3. Об’єктивні ознаки організаторських дій.

4. Суб’єктивні ознаки організаторських дій

5. Підстави кримінальної відповідальності та кваліфікація дій організатора злочину.

6. Добровільна відмова організатора.

Висновки.

 

Література

1.Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2.Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3.Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. Свердловск. − 1960.

4.Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5.Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6.Царегородцев А.М. Ответственность организаторов преступлений. − Омск. − 1978.

7.Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

 

Опрацьовуючи дану тему слід перед усім вивчити ч. 1 і ч. 3 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

Висвітлюючи друге питання даної теми треба показати особливу актуальність розробки саме проблематики організатора з причини зростання рівня організованої злочинності та вирішальної ролі в ній саме цього вида співучасника слід визначити та показати місце організатора серед інших співучасників, його підвищену суспільну небезпечність проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення поняття організатора злочину, порівняти визначення організатора, що даються кримінологічною та кримінально-правовою наукою, торкнутися проблематики визначення організатора стосовно організації конкретного злочину та організації злочинного спільництва, порівняти визначення виконавця, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, з сформульованим поняттям в новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в деяких інших державах.

Слід розкрити ознаки, що характеризують діяльність організатора, розкрити зміст понять "організація" та "керівництво" відмінність цих понять, виступ організатора в якості ініціатора злочину, вчинення ним підшукування та згуртування співучасників, розробку плану вчинення злочину, спрямування, координацію дій співучасників, здійснення організатором керівництва злочинною діяльністю, забезпечення реалізації злочинного наміру. Слід зазначити специфічність організаторських дій по відношенню до певних форм співучасті (організована група, злочинна організація) визначених в законі та їх відмінність від пособництва.

При характеристиці суб'єктивних ознак організатора слід вказати на наявність прямого чи непрямого умислу, але при цьому можливість наявності різних мотивів.

Викладаючи п'яте питання теми необхідно відобразити наявність в діях організатора ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій організатора за тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, що й виконавця, але з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, наприклад про те, що коли організатор приймає безпосередню участь у вчиненні злочину то його діяльність в якості співвиконавця поглинає організаторську діяльність і тому не потребує додаткового посилання на ст. 27 КК України, сформулювати власні висновки.

При розгляді шостого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, вказати, що добровільна відмова організатора можлива лише в тому випадку, коли злочин було попереджено, передбачає спрямовану на це активну діяльність, тобто повідомлення до відповідних органів про злочин, який готується, чи інші активні дії, результатом яких є попередження злочину.

 

Тема 43. Пособник злочину

План

Вступ.

1. Види співучасників у злочині за кримінальним правом.

2. Поняття пособництва та його види.

3. Об’єктивні ознаки пособництва.

4. Суб’єктивні ознаки пособництва.

5. Кримінальна відповідальність пособника.

6. Добровільна відмова пособника злочину.

Висновки.

 

Література

1.Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2.Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3.Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. Свердловск. − 1960.

4.Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5.Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6.Царегородцев А.М. Ответственность организаторов преступлений. − Омск. − 1978.

7.Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

11. Альошин Д.П. Відмежування співвиконавства від пособництва при вчиненні розкрадань // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Спецвипуск. - С.173-178.

 

Опрацьовуючи дану тему слід перед усім вивчити ч. 1 і ч. 5 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

Розглядаючи друге питання даної теми слід визначити та показати місце пособника серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника, порівняти визначення пособника, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, формулювання цього поняття у новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в деяких інших державах.

Слід дати характеристику суспільної небезпечності пособницьких дій окремо розглянути фізичне пособництво, що включає забезпечення виконавця необхідними знаряддями та засобами для вчинення злочину, усунення перешкод, що можуть заважати діяльності виконавця по виконанню об'єктивної сторони складу злочину чи створення умов, які забезпечуватимуть вчинення об'єктивної сторони злочину виконавцем та інтелектуальне пособництво, яке являє собою спрямований на укріплення рішучості виконавця або конкретизацію умислу психологічний вплив, що виражається у порадах, вказівках, обіцянні сховати злочинця, знаряддя та засоби вчинення злочину, сліди злочину, а так само предмети, здобуті злочинним шляхом. Крім того потрібно приділити увагу співвідношенню пособництва та доторканості до злочину, зазначивши, що приховування, недонесення чи попуск, якщо вони були раніше обіцяні утворюють склад пособництва, а якщо вони не були обіцяні раніше, то вони повинні розглядатись як доторканість до злочину. Визначити правові наслідки доторканості до злочину і випадки кримінальної відповідальності за дані дії. Слід відобразити особливості причинного зв'язку між діяннями пособника та виконавця, підкреслити, що дії пособника або скоюються одночасно з діями виконавця, або передують діям виконавця. Слід також приділити увагу пособництву у тривалих та продовжуваних злочинах, моменту закінчення складу діяння пособника в усічених складах злочинів.

При характеристиці суб'єктивних ознак пособника слід вказати, що пособник повинен не лише усвідомлювати суспільну небезпеку дій виконавця, але й своїх власних, оскільки його дії пов'язані з діями виконавця, тобто пособник передбачає причинний зв'язок між своїми діями та діями виконавця, вказати, що умисел пособника може бути як прямим, так і непрямим.

Викладаючи п'яте питання теми необхідно відобразити наявність в діях пособника ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій пособника за тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, що й виконавця , але з посиланням на ч. 5 ст. 27 КК України, важливість цього для визначення ступеня суспільної небезпеки пособника, для індивідуалізації покарання, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, сформулювати власні висновки, з урахуванням ст. 29 КК.

При розгляді шостого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, вказати, що добровільна відмова пособника може виражатися як в активній так і в пасивній поведінці, в залежності від характеру пособницьких дій, але якщо пособник вже виконав свою певну долю участі у злочині, вже здійснив сприяння виконавцю, то добровільну відмову можуть утворювати лише активні дії пособника, якщо ж пособник ще не виконав своєї певної долі участі у злочині, ще не здійснив сприяння виконавцю, то добровільну відмову може утворювати і пасивна поведінка пособника. Вивчення даного питання необхідно проводити з урахуванням ст. 31 КК.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.170.169 (0.008 с.)