Тема 68. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

План

Вступ.

1. Філософське обгрунтування обов’язку винної особи понести покарання за скоєння злочину.

2. Правова природа звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. Підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4. Обовязки та додаткові покарання, які покладаються на засудженого.

5. Наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Висновки.

 

Література

1. Кригер Г. А. Условное осуждение и роль общественности в его применении. - М., 1963.

2. Ломако В. А. Применение условного осуждения. - Харьков, 1976.

3. Ткачевский Ю. М. Освобождение от отбывания наказания. - М., 1976.

4. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и от отбывания наказания. - Киев, 1987.

5. Хомич В.М. Формы реализации уголовной ответственности. – Минск: Белгосуниверситет, 1998. – 132 с.

6. Якубович М.И., Хан-Магомедов Д.О. Условное осуждение по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 40 с.

7. Книженко О.О. Застосування умовного засудження до учасників організованої злочинної групи при скоєнні господарських злочинів // Вісн. Ун-ту внутр. справ. - 2000. - Вип.12 (ч.1). - с.46-49.

8. Книженко О.О. Цілі застосування умовного засудження // Вісн. Ун-ту внутр. справ: Спецвипуск. - 2001. - с.141-145.

9. Книженко О.О. Деякі питання звільнення від відбування покарання випробуванням // Вісн. Ун-ту внутр. справ: Спецвипуск. - 2002. - Вип. 19.- с.19-24.

10. Книженко О.О. Условное осуждение или система испытания // Законность. - 2002. - № 9. - с. 38-40.

 

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, в якому необхідно обґрунтувати актуальність та значення обраної теми, висвітлити стан її розробки, окреслити проблеми, які передбачається розглянути. Далі бажано викласти філософське обгрунтування обов'язку особи, винної у вчиненні злочину, понести покарання.

Висвітлюючи друге питання плану, слід проаналізувати існуючі погляди стосовно юридичної природи звільненя від відбування покараня з випробуванням. При цьому необхідно звернути увагу на той факт, що умовне засудження та відстрочку виконання вироку трансформовано чинним кримінальним законодавством у звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Розкриваючи наступне питання, необхідно чітко розмежовувати умови та підстави такого звільнення, звертаючи увагу, що рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд приймає лише після призначення особі покарання у виді виправних робіт, обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі строком не більше пяти років. Необхідно дослідити існуючі погляди стосовно цього питання, на підставі чого обгрунтувати, які саме обставини враховуються судом при застосуванні цієї форми реалізації кримінальної відповідальності.

Аналіз обовязків та додаткових покарань, які можуть бути покладені на засудженого, слід почати з обгрунтування доцільності їх призначення при звільненні від відбування покарання з випробуванням, яка може випливати з юридичної природи цього заходу кримінально-правового впливу. У подальшому необхідно окремо розкрити сутність кожного з обовязків та додаткових покарань, які можуть бути призначені.

Завершуючи авивчення звільнення від відбування покарання з випробуванням, слід зазначити його наслідки, окрему увагу приділивши сутності та значенню іспитового строку.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань.

Тема 69. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

План

Вступ.

1. Категорія – „неповнолітній” у кримінальному праві. Вік кримінальної відповідальності, критерії його встановлення в законі про кримінальну відповідальність.

2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

3. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх та особливості їх призначення.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття.

5. Особливості зняття та погашення судимості для неповнолітніх.

Висновки.

Література

1. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. – М., 1970.

2. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980.

3. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: НАВС України, 1997.

4. Орлов В.С. Субъект преступления. – М., 1958.

5. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. - С.Пб.: Лань, 2000.

6. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 6. – Ст. 35; 1999. - № 4. – Ст. 35; № 36. – Ст. 318.

7. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. № 6 // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4 (32).

8. Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх і про втягнення їх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1981 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. - Т. 2. – С. 228 – 231.

9. Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. № 6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. - Т. 2. – С. 232 – 235.

 

Формулюючи відповідь на перше питання теми, необхідно звернутись до визначення суб’єкта злочину, розкрити всі його ознаки. Необхідно з’ясувати чи існує юридичне визначення такої категорії як „неповнолітній”, в якому нормативному акті воно розміщене? Далі, необхідно дослідити співвідношення категорій „неповнолтній” і „суб’єкт злочину”, розкривши їх ознаки. Більш детально зупинитися на останній ознаці суб’єкта – віці з якого можливе настання кримінальної відповідальності. В цьому розділі можлива дискусія щодо висловлених у літературі пропозицій щодо зрівняння віку повноліття і загального віку кримінальної відповідальності. Обов’язковим є аналіз ст. 22 КК України. При цьому слід загострити свою увагу на питанні про особливості встановлення віку кримінальної відповідальності осіб за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Також при висвітлені цього першого питання потрібно звернути увагу на проблему формування особи-підлітка в умовах реальної дійсності.

Характеризуючи критерії встановлення в кримінальному законі віку з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх необхідно звернути увагу на те, що соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачає з'ясування того, на якому етапі свого розвитку особа, що формується, набуває здатності нести цей вид відповідальності, тобто стає відповідальною з точки зору закону про кримінальну відповідальність. Для правильної відповіді на перше питання теми необхідно виділити і описати три основних критерії встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності. Це такі критерії: 1) рівень розумового розвитку свідомості особи, який свідчить про те, що вже в 14-річному віці особа усвідомлює суспільну небезпечність та протиправність діянь, передбачених у частині 2 ст. 22 КК України; 2) значне поширення цих злочинів серед неповнолітніх; 3) висока суспільна небезпечність більшості з цих злочинів. На завершення висвітлення цього питання потрібно проаналізувати і виказати свою думку щодо питання встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності саме з 14 років.

Друге питання присвячене особливостям звільнення неповнолітніх, винних у вчинені злочину від кримінальної відповідальності. Для того, щоб правильно відповісти на це питання необхідно, по-перше, звернутись до поняття кримінальної відповідальності і по-друге, загального поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Лише після цього можна перейти до аналізу особливостей звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Слід зауважити, що законом про кримінальну відповідальність передбачається лише два види звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України. Необхідно приділити увагу підставам та умовам звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Потрібно охарактеризувати кожний з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Також при відповіді на це питання обов’язково ознайомитись та використати Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. за № 6 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.

Висвітлюючи третє питання необхідно звернутись до загального визначення в КК України поняття покарання, яке закріплене статтею 50. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, які вчинили злочин. До них належать: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк та 6) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи те, що зазначені кримінальні покарання застосовують до неповнолітніх, то вже в самому змісті, умовах застосування цих видів покарань існують певні особливості, порівняно з аналогічними покараннями при їх застосуванні до повнолітніх засуджених. В чому саме полягають особливості закріплених в статті 98 чинного КК потрібно розібратись і закріпити висновки на папері.

Призначення покарання неповнолітнім також має певні особливості. Наявність таких особливостей викликана, насамперед, тим, що суд при призначені покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання дорослими, рівень розумового розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Відповідь на третє питання повинна закінчуватись висновком стосовно видів покарання та особливостей призначення покарання неповнолітнім особам, які є винними у вчинені злочинів із вказівкою на якісь свої рекомендації щодо поліпшення чинного кримінального законодавства, а також інші пропозиції.

Відповідаючи на четверте питання запропонованої теми, яке стосується особливостей звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, необхідно насамперед проаналізувати відповідні кримінально-правові норми з цього питання. В результаті аналізу можна виявити певні особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, що безумовно відмежовує його від аналогічного звільнення, яке застосовується до повнолітніх засуджених. Потрібно виділити види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття та охарактеризувати кожний із зазначених видів. Далі, в цьому ж питанні, проаналізував ч. 2 ст. 105 КК України потрібно зробити висновок про види примусових заходів виховного характеру, цілі застосування примусових заходів виховного характеру і чому не можна прирівнювати зазначені заходи до кримінального покарання та доцільність діючої системи примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх. Також, висвітлення цього питання було б неповним без характеристики умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніми. Тут необхідно зупинитись на особливостях застосування цього виду звільнення від відбування покарання, а також підставах та умовах застосування звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

Для відповіді на заключне питання теми потрібно звернутись до інституту погашення та зняття судимості. По-перше, необхідно дати визначення та розгорнуто охарактеризувати погашення судимості. По-друге, треба визначити поняття і також дати характеристику зняття судимості. Обов’язковим в цьому питанні є закріплення співвідношення погашення і зняття судимості, їх відмінність. Також потрібно детально описати умови та порядок погашення і зняття судимості для неповнолітніх.

На завершення роботи потрібно зробити загальний висновок відносно актуальності теми дослідження та перспектив подальшого розвитку такого кримінально-правового інституту як особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а також можливі пропозиції щодо поліпшення відповідних кримінально-правових норм.