Тема 11. Без посередній об’єкт і предмет злочину

План

Вступ.

1. Поняття безпосереднього об’єкта злочину та його значення.

2. Види безпосередніх об’єктів: основний, додатковий обов’язковий та додатковий факультативний.

3. Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу злочину.

Висновки.

Література

1. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). - Л., 1979.

2. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - Москва., 1980.

3. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. - Москва., 1960.

4. Орлеан А.М. Людина як предмет злочину // Право і безпека. − 2004. − №3’1. − С. 125-128.

5. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - Москва., 1961.

6. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков., 1988.

7. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть суспільні відносини бути об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1997. – Вип. 2. – С.70-75.

8. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.

9. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001.

10.Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81–87

 

Починаючи висвітлення питання про поняття безпосереднього об’єкта злочину передусім слід дати визначення та характеристику поняття загального та родового (видового) об’єкта як з філософської так і з юридичної точок зору. Треба встати на позицію визнання об’єктом злочину суспільних відносин або благ чи інтересів або підтримати іншу позицію щодо об’єкта злочину та навести аргументацію з цього приводу. Корисним буде розкрити зміст таких категорій, як благо, інтерес, потреба, соціальна оболонка, людина, суспільні відносини. Це допоможе визначитись із тим, які категорії доцільніше використовувати у визначенні об’єкта злочину. На завершення розгляду першого питання необхідно показати значення безпосереднього об’єкта для кваліфікації злочинних діянь.

Розглядаючи питання про види безпосереднього об’єкта злочину необхідно окреслити значення такого поділу на види. Коротко показати градацію об’єктів за вертикаллю, а потім безпосередньо перейти до видової (горизонтальної) класифікації безпосередніх об’єктів та більш детально на них зупинитись (основний безпосередній об’єкт, додатковий безпосередній об’єкт, який в свою чергу поділяється на додатковий обов’язковий об’єкт та додатковий факультативний об’єкт), провести чітке розмежування між цими видами безпосередніх об’єктів. Треба розкрити зміст кожного виду безпосереднього об’єкта. При цьому слід пам’ятати, що безпосередній об’єкт завжди є частиною родового, що з усієї сукупності об’єктів певного злочину основним є той, що визначає характер, сутність, зміст злочину та завжди зазнає шкоди від цього злочину, або ставиться під загрозу спричинення такої шкоди.

Відповідаючи на заключне питання теми спочатку слід дати поняття предмета злочину. Бажано використати кілька наведених у літературі визначень, проаналізувати їх та вибрати одне, аргументуючи свій вибір. Корисним буде підкріплювати свою точку зору конкретними прикладами. В даному питанні необхідно розкрити співвідношення понять предмет злочину та потерпіла особа. На завершення висвітлення третього питання потрібно показати місце предмету в структурі складу злочину виходячи з того, що предмет злочину є не постійною, а факультативною ознакою складу злочину.

Тема 12. Суспільно небезпечна дія

План

Вступ.

1. Поняття об'єктивної сторони складу злочину. Кримінально-правове значення суспільно небезпечного діяння у системі ознак об’єктивної сторони складу злочину. Форми суспільно небезпечного діяння.

2. Суспільно небезпечна дія: поняття та ознаки.

3. Об’єктивні межі суспільно небезпечної дії, як об’єктивної ознаки складу злочину.

4. Спосіб дії та особливості вчинення злочину в сучасних умовах.

Висновки.

Література

1. Ковалев М.И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. - Красноярск, 1991.

2. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.

3. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. - Харьков, 1982

4. Тимейко Г.В.Общее учение об объективной стороне преступления. - Ростов-на-Дону., 1977с.

5. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. - К.: Вища школа, 1992.

6. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. - Казань, 1965.

7. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х., 1982.

8. Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики) – Х.: Основа, 1999.

 

При написанні цієї роботи спочатку слід ознайомитись та проаналізувати поняття об’єктивної сторони, як елемента складу злочину, коротко викласти їх у роботі. Далі варто привести перелік та дати стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Слід зупинитись на поділі всіх складів злочину на матеріальні та формальні в залежності від конструкції об'єктивної сторони складу злочину, з'ясувати правила та умови такого поділу.

Аналіз суспільно небезпечної дії, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину слід розпочати із загального визначення дії як вольового акту поведінки особи. Дію слід розглянути як акт злочинної поведінки особи, порушення таким злочинним актом норм Кримінального закону, спричинення шкоди суспільству. Доцільно дати характеристику ознак дії, як складової об’єктивної сторони складу злочину. Ознаки при цьому краще розподілити на групи, навести приклади. Приділити увагу питанню відмежування дії від бездіяльності.

Наступне питання пов’язане із встановленням об’єктивних меж злочинної дії, вказівкою на момент її початку, закінчення та початку розвитку причинного зв’язку. Практичне значення відповіді на питання стосовно моменту вчинення злочинної дії полягає, насамперед, у вирішенні питань щодо дії кримінального закону у часі та просторі, в розмежуванні добровільної відмови та діяльного каяття винної особи. Крім того, момент початку злочинної дії має значення для розмежування стадій вчинення злочинів. Також, слід відзначити, що значна кількість злочинів вчинюється із використанням різних технічних пристроїв та механізмів. Коли мова йде про дію цих механізмів, суперечливим є вирішення питання про те: чи може їх дія бути приєднаною до дії винної особи, або її слід віднести до етапу розвитку причинного зв’язку. Слід навести різні наукові погляди та аргументи щодо названої проблеми.

Важливе значення для характеристики злочинної дії має спосіб вчинення злочину. Необхідно показати значення способу для розмежування суміжних складів злочину на практиці.

На підставі вище викладеного, зробити самостійні висновки з даного питання.

 

Тема 13. Суспільно небезпечна бездіяльність

План

Вступ.

1. Поняття об'єктивної сторони складу злочину. Кримінально-правове значення суспільно небезпечного діяння у системі ознак об’єктивної сторони складу злочину. Форми суспільно небезпечного діяння.

2. Cуспільно небезпечна бездіяльність: поняття та ознаки.

3. Особливості впливу злочинної бездіяльності на об’єкт кримінально-правової охорони. Підстави та умови кримінальної відповідальності за бездіяльність.

4. Значення злочинної бездіяльності для застосування окремих інститутів Загальної частини кримінального закону.

5. Особливості суб’єкта злочинів, що здійснюються шляхом бездіяльності.

Висновки.

Література

1. Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. - М., 1980.

2. Ковалев М.И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. - Красноярск, 1991.

3. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.

4. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. Ростов-на-Дону, 1977.

5. Давыдов П.С. Безопасность в ядерный век. - К., 1982.

6. Ярмиш Н.Н. Пасивний характер бездіяльності як одна з ознак об'єктивної сторони злочину // Вісник НУВС. - №12. - 2000. - с.77-80.

 

При написанні цієї роботи спочатку слід ознайомитись та проаналізувати поняття об’єктивної сторони, як елемента складу злочину, коротко викласти їх у роботі. Далі варто привести перелік та дати стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Слід зупинитись на поділі всіх складів злочину на матеріальні та формальні в залежності від конструкції об'єктивної сторони складу злочину, з'ясувати правила та умови такого поділу.

У наступному розділі, аналізуючи бездіяльність, як ознаку об’єктивної сторони складу злочину рекомендується навести загальне поняття бездіяльності як вольового акту поведінки особи. Подальша характеристика полягає у визначенні підстав та умов притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за бездіяльність, а саме, можливості та обов’язку діяти певним чином і вчинення злочину шляхом бездіяльності. Для цього слід вказати межі можливого (загальні принципи встановлення таких меж), дати визначення поняття «реальна можливість діяти». Визначення обов’язку діяти, як однієї з умов відповідальності, рекомендується проводити через характеристику підстав покладення на особу такого обов’язку, серед яких вказати різноманітні норми та правила, визначити їх джерела.

Далі слід вказати та коротко охарактеризувати ознаки бездіяльності як елемента об’єктивної сторони складу злочину. В об’ємі відповіді на це запитання обов’язково повинні знайти своє відображення міркування стосовно властивостей бездіяльності: безпосередньо спричинювати злочинні наслідки чи не стримувати хід суспільно небезпечної дії різноманітних процесів. Крім того, рекомендується звернути увагу на соціальну сутність бездіяльності, дослідити рівень, на якому проявляється відмінність бездіяльності від дії і рівень, на якому ця різниця зникає.

У наступному розділі курсової роботи рекомендується відповісти на теоретичні запитання, що стосуються можливості чи неможливості готування до вчинення злочину шляхом бездіяльності, вчинення шляхом бездіяльності замаху на злочин, можливості вчинення добровільної відмови від доведення злочину до кінця шляхом бездіяльності. Приділення уваги та вирішення потребує питання стосовно того, можлива чи не можлива участь у злочині, вчинюваному шляхом бездіяльності тахих співучасників, як підбурювач, організатор та посібник.

В останньому розділі рекомендується вказати на деякі особливості суб’єктів злочинів, що вчинюються шляхом бездіяльності.. Необхідно відмітити, що крім загальних такі суб’єкти мають особливі ознаки та охарактеризувати ці ознаки.

В заключній частині слід зробити самостійні висновки за даною темою, відмітити поширеність злочинів, що вчинюються шляхом бездіяльності, вказати на ступінь їх суспільної небезпеки та тяжкість наслідків.