Тема 19. Вина в кримінальному праві

План

Вступ.

1. Поняття вини в кримінальному праві та її місце в системі ознак складу злочину.

2. Сутність, зміст, характер і ступінь вини.

3. Поняття суб’єктивного ставлення в вину.

4. Кримінально-правове значення вини.

5. Форми та види вини.

Висновки.

 

Література

1. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и её установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1974.

2. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб., 2002.

3. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве: Учебное пособие. – М.: ВЮЗИ, 1980.

4. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. - М., 1980.

5. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань, 1965.

6. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

7. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставленні в вину: Монографія.- К.: вид-во НАВСУ, 1997. − 184 с.

 

Перш ніж приступити до написання роботи рекомендується ознайомитися і проаналізувати ч.2 ст.2 КК України і ст.ст.24, 25 КК. Далі слід дати поняття вини. При цьому рекомендується звернути увагу на проблему, яка обговорюється в кримінально-правовій літературі про ототожнення поняття вини та суб’єктивної сторони. Не можна забувати про те, що вина виступає і як ознака злочину, і як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу злочину. Уявляється, що якраз з цього боку і необхідно розглядати це питання, враховуючи що вина є не тільки психологічним поняттям, а і соціально-політичним.

При розкритті наступного питання рекомендується розглянути елементи вини. Розглядаючи ступінь вини, слід звернути увагу на питання відображення вини. Деякі автори висловлюють думку про те, що вина відображається в санкції статті, інші ж - у вироку. Аналізуючи форми вини слід звернути увагу на питання про інтелектуальний та вольовий критерії. В літературі йде обговорення того, що необхідно також добавити до двох перших ще один - емоційний. Доцільно, також, проілюструвати практичними прикладами розглянуті положення Загальної, тобто проаналізувати вину в декільках складах злочинів і визначити її інтелектуальний і вольовий моменти.

Особливе місце серед проблем, які слід розглянути при написанні цієї роботи, займає проблема суб’єктивного ставлення в вину, яку слід проаналізувати. Також рекомендується дати порівняльну характеристику суб’єктивного та об’єктивного ставлення в вину.

Наприкінці роботи слід розглянути форми та види вини та визначитись з кримінально-правовим значенням вини.

 

Тема 20. Вчинення злочину з прямим умислом

План

Вступ.

1. Поняття умислу в кримінальному праві, його види та значення.

2. Характеристика інтелектуального моменту прямого умислу.

3. Характеристика вольового моменту прямого умислу.

4. Відмінність прямого умислу від непрямого за інтелектуальним та вольовим моментами.

Висновки.

 

Література

1. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

2. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. - М., 1980.

3. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. - М., 1972.

4. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М.,1961.

5. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1972.

6. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – Харьков., 1986.

Приступаючи до розгляду цієї теми слід ознайомитись зі ст. 24 КК України. Після цього, виходячи з положень статті та своїх знань рекомендується дати визначення самого умислу та його видів: прямого та непрямого. Потім рекомендується вказати на їх спільні та відмінні риси. Завершуючи відповідь на перше питання, слід зробити висновок про значення умислу у кримінальному праві.

Далі рекомендується перейти до розгляду інтелектуального та вольового моментів прямого умислу, розкриваючи їх зміст, використовуючи при цьому матеріали судової практики. При аналізі інтелектуального моменту слід звернути увагу на те, що усвідомлюється винним при вчиненні злочину і на характер передбачення ним наслідків, що настали в результаті діяння. При розгляді вольового моменту прямого умислу рекомендується звернути увагу на те, що розуміється під бажанням настання суспільно небезпечних наслідків і в яких випадках можна говорити про наявність такого бажання.

В кінці відповіді на це питання рекомендується акцентувати увагу на проблемі змісту прямого умислу у злочинах з формальним складом. При цьому слід враховувати, що об’єктивна сторона злочину з формальним складом не включає в себе суспільно небезпечних наслідків, а це означає, що психічне відношення до них не входить у зміст умислу.

Завершувати роботу рекомендується питанням встановлення відмінності прямого умислу від непрямого за інтелектуальним і вольовим моментами.

 

 

Тема 21. Вчинення злочину з непрямим умислом.

План

Вступ.

1. Поняття умислу в кримінальному праві, його види та значення.

2. Характеристика інтелектуального моменту непрямого умислу.

3. Характеристика вольового моменту непрямого умислу.

4. Можливість існування непрямого умислу в злочинах з формальним складом, у незакінчених злочинах, у злочинах вчинених у співучасті.

5. Відмінність непрямого умислу від прямого й від злочинної самовпевненості.

Висновки.

 

Література

1. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

2. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. - М., 1980.

3. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. - М., 1972.

4. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

5. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. - Воронеж, 1974.

6. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. -Х., 1986.

 

Роботу над темою рекомендується починати з наведення визначення вини, а потім слід звернути увагу на поняття умислу (ст. 24 КК), на підставі якого встановлюється, що являє собою непрямий і прямий умисли. Особливу увагу рекомендується звернути на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію злочинів і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючи відмінності і особливості.

Далі слід перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів. При цьому рекомендується розглянути особливості інтелектуального моменту в характері передбачення, вказавши на відмінність інтелектуального моменту прямого умислу.

Рекомендується також розглянути проблему непрямого умислу в злочинах з формальним складом. В теорії кримінального права панує точка зору, що злочин з формальним складом може бути вчинено тільки з прямим умислом. Також слід приділити увагу можливості існування непрямого умислу у готуванні та замаху на злочин, у злочинах вчинених у співучасті. Треба проаналізувати це положення.

На завершення рекомендується провести розмежування непрямого умислу з прямим та із злочинною самовпевненістю. Це питання має важливе значення, оскільки непрямий умисел тісно межує із злочинною самовпевненістю.

В кінці слід зробити загальний висновок за темою.

 

Тема 22. Спеціальні види умислу, їх характеристика та значення

План

Вступ.

1. Поняття умислу в кримінальному праві та його види.

2. Характеристика і кримінально-правове значення видів умислу, що відрізняються в залежності від часу його виникнення.

3. Характеристика і кримінально-правове значення видів умислу, що відрізняються в залежності від визначення.

Висновки.

 

Література

1. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

2. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. - М., 1973.

3. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М., 1974.

4. Филоновский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. − Л., 1970.

5. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

 

Роботу над темою рекомендується починати з наведення визначення вини, а потім слід звернути увагу на поняття умислу (ст. 24 КК), на підставі якого встановлюється, що являє собою непрямий і прямий умисли. Звернути увагу на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію злочинів і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючи відмінності і особливості.

Теорія ж кримінального права крім прямого та непрямого умислу виділяє й інші види умислу. Це види умислу в залежності від часу виникнення та в залежності від визначеності наслідків.

В першому випадку виділяють умисел, що винник раптово та його різновидність - афектований, а також умисел, що обдуманий заздалегідь. В другому випадку визначений та невизначений умисли (конкретизований та неконкретизований). Далі слід дати їм характеристику і визначити їх кримінально-правове значення (який умисел найбільш небезпечний, а який виступає як обставина, що пом’якшує вину). Необхідно розглянути також види невизначеного умислу: простий та альтернативний, описати їх особливості.

На завершення треба дати оцінку впливу спеціальних видів умислу на визначення кримінальної відповідальності та призначення покарання. Особливу увагу слід приділити проблемним питанням кваліфікації злочинів, вчинених з невизначеним умислом. Характеристику видів умислу обов'язково слід підкріплювати практичними прикладами.

В кінці роботи слід зробити загальний висновок.