Тема 48. Вчинення злочину злочинною організацією осіб як форма співучасті

План

Вступ.

1. Форми співучасті за кримінальним правом України.

2. Поняття вчинення злочину злочинною організацією, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

3. Кримінально-правове значення вчинення злочину злочинною організацією осіб.

4. Відмежування злочинної організації від організованої групи осіб.

Висновки.

Література

1. Ошеров В.М. Организованная группа, шайка-банда и сообщество – организация по уголовному праву // Право и жизнь. – 1924. – №7-8. – С. 65-77.

2. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

4. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

5. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность. − М., 1990.

6. Иванов Н. Организованная преступность и институт соучастия // Сов. Юстиція. − 1990. − №10. − С. 4-5.

7. Зелинський А.Ф. Про організовану злочинність // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 29-36.

8. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за организацию преступного сообщества (преступной организации). Комментарий. – М., 1997.

9. Быков В.М. Уголовная ответственность за организацию преступного сообщества // Российский следователь. – 2000. – №6. – С.19-22.

10. Водько Н.П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью: Научно-практическое пособие. – М., 2000.

11. Деякі питання провадження у справах про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №1. – С. 29-40.

12. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

13. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

14. Альошин Д.П. Форми співучасті в новому Кримінальному кодексі України: проблеми реалізації правових норм // Право і безпека. - 2002. - №1. - С.15-20.

15. Алешин Д.П. Организованные формы соучастия в преступлении по УК РФ и УК Украины // Законность. – 2002. - №11. – С.51-53.

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, після чого перейти до ознайомлення з класифікаціями форм співучасті за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, що існують в науці кримінального права та яка закріплена на законодавчому рівні згідно зі ст. 28 КК. Слід відобразити значення класифікації форм співучасті для правильної кваліфікації вчиненого співучасниками злочину та для призначення покарання.

Розглядаючи друге питання необхідно звернути увагу, що кримінальне законодавство України вперше в її історії дає визначення злочину, що вчинений злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК України). Перш ніж розпочати аналіз конкретних ознак злочинної організації, необхідно відмітити, що ряд науковців не виділяють злочинну організацію як окремі форму співучасті, вважаючи цілком достатнім наявність в КК України визначення злочину, вчиненого організованою групою осіб. Вивчивши рекомендовану літератури до цієї теми, слід висловити власну думку з цієї теми. Аналізуючи ознаки злочинної організації, потрібно, перш за все, розкрити ознаки, що безпосередньо випливають із змісту кримінального закону (ч. 4 ст. 28 КК), та далі, зупинитися на ознаках, якими наділяють злочинну організацію окремі вчені-криміналісти.

Розкриваючи третє питання необхідно з’ясувати значення цієї форми співучасті для кримінальної відповідальності співучасників. Автору, перш за все, слід звернути увагу, що створення злочинної організації за кримінальним правом України утворює самостійний склад злочину (ч. 1 ст. 255 КК). Слід також звернути увагу на правила кваліфікації дій організатора злочинної організації та її учасників, що закріплені в ст. 30 КК.

При висвітленні четвертого питання слід співставити законодавче визначення організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК) та злочинної організації (ч. 4 ст. 28 КК) та звернути увагу на ознаки, за якими законодавець намагався розмежувати ці дві форми співучасті. Зокрема, потрібно розкрити зміст ознаки “ієрархічність”, як обов’язково притаманній злочинній організації. Далі, необхідно проаналізувати цілі для яких створюється злочинна організація і які безпосередньо випливають із змісту ч. 4 ст. 28 КК.

 

Тема 49. Підстави та межі відповідальності співучасників

 

План

Вступ.

1. Підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом України.

2. Особливості підстави кримінальної відповідальності при співучасті у злочині.

3. Межі кримінальної відповідальності та кваліфікація діянь співучасників при різних формах співучасті.

Висновки.

 

Література

1. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. − Свердловськ, 1960

4. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6. Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки. − Свердловск., 1973.

7. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − Киев., 1986.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

Розгляд даної теми слід розпочинати з короткого розгляду філософсько-етичного обґрунтування кримінальної відповідальності, а також зі з’ясування питання про фактичну та юридичну підстави кримінальної відповідальності. При цьому слід з’ясувати зміст ч.1 ст.2 КК України, дати коротку характеристику складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності.

При викладенні другого питання даної теми слід дати характеристику особливому юридичному складу, що є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності співучасників злочину і формується з складу злочину, що фактично вчинений у співучасті та крім того з складу відповідно виконавства, організаторської діяльності, підбурювання або пособництва злочину. Поєднання цих зазначених елементів і утворюватиме склад злочину, що буде підставою для притягнення до кримінальної відповідальності співучасників.

В процесі розгляду третього питання слід звернути увагу на правила призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті (ч. 2 ст. 68 КК). Необхідно проаналізувати поняття, які використовує закон у цій нормі, а саме, характер участі у вчиненні злочину, тобто певну роль, яку виконує співучасник у злочині, а також ступінь участі у вчиненому злочині, тобто інтенсивність вираженості цієї певної ролі у вчиненні злочину. Слід також зупинитись на межах відповідальності співучасників, чітко позначивши особливості цих меж щодо різних видів співучасників. Також слід дати характеристику кримінально-правової регламентації відповідальності за різні форми співучасті, особливість поставлення у провину кваліфікованих складів злочинів.

Тема 50. Опосередковане виконавство, співучасть у злочині із спеціальним суб’єктом та провокація злочину як спеціальні питання відповідальності співучасників

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Поняття та значення опосередкованого виконавства.

3. Співучасть у злочині із спеціальним суб’єктом та її кримінально-правове значення.

4. Поняття провокації злочину. Відповідальність за провокацію злочину згідно кримінального законодавства України.

Висновки.

 

Література

1. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − Москва., 1958.

2. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − Москва., 1959.

3. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. − Свердловск. 1960

4. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − Киев., 1969.

5. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6. Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки. − Свердловск., 1973.

7. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − Киев., 1986.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

 

Для глибокого засвоєння цієї теми слід піддати ретельному аналізу визначення співучасті, що міститься у ст.26 КК України. Спочатку необхідно розібратися у соціальній сутності співучасті, зрозуміти її підвищену суспільну небезпечність. Слід приділити увагу розгляду ознак множинності співучасників, спільності участі у злочині, причому приділити увагу як об'єктивному так і суб'єктивному сенсу цієї ознаки, проблематиці суб'єктивного зв'язку між співучасниками, дати характеристику інтелектуального та вольового моменту умислу співучасників. Треба підкреслити значущість проблематики спеціальних питань відповідальності співучасників.

У другому питанні теми необхідно звернути увагу на законодавче формулювання поняття виконавця (співвиконавця) злочину (ч. 2 ст. 27 КК України) та дати характеристику випадкам заподіяння суспільно-небезпечних наслідків двома або більше особами, при якому одна з осіб відповідно до закону не підлягає кримінальній відповідальності і тому розглядається як своєрідний засіб вчинення злочину. Слід підкреслити, що згідно з ст. 26 КК кожен із спільно діючих осіб має відповідати ознакам суб’єкта злочину, інакше такі дії співучасті не утворюють. Відповідаючи на це запитання необхідно спробувати дати вичерпну класифікацію дій, що утворюють опосередковане виконавство.

Розглядаючи третє питання даної теми слід почати з визначення спеціального суб’єкту злочину, що закріплене в ч. 2 ст. 18 КК. Далі, необхідно сформулювати загальне правило, що випливає із змісту ч. 3 ст. 401 КК, згідно з яким співучасники злочину із спеціальним суб'єктом несуть відповідальність за статтею Особливої частини Кримінального кодексу, що передбачає злочин із спеціальним суб'єктом. Потім, слід сформулювати правила кваліфікації дій співучасників злочину із спеціальним суб’єктом, зокрема, дій виконавця такого злочину, з одного боку, та дій організатора, підбурювача та посібника злочину із спеціальним суб’єктом, з іншого. Слід окремо зупинитись на питанні про можливість співвиконавства у злочинах із спеціальним суб’єктом.

Розглядаючи четверте питання, що стосується провокації злочину слід починати із аналізу законодавчого визначення підбурювача до злочину (ч. 4 ст. 27 КК). Перш за все необхідно проаналізувати суб’єктивні ознаки підбурювання та з’ясувати значення мотиву та мети підбурювача для вирішення питань про співучасть у злочині. Слід мати на увазі, що провокацію утворює схиляння іншої особи до вчинення злочину з метою її подальшого викриття. За своїм змістом, провокацію потрібно розглядати як співучасть у вигляді підбурювання до злочину. Також доцільно розглянути наявний в Кримінальному кодексі склад злочину - провокація хабара (ст. 370 КК), сформулювати власні думки щодо проблематики кримінальної відповідальності за провокацію злочину.

Тема 51. Ексцес виконавця та невдале підбурювання та пособництво як спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Поняття та види ексцесу виконавця. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі.

3. Поняття та кримінальна відповідальність за невдале підбурювання та пособництво.

Висновки.

Література

1. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − Москва., 1958.

2. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − Москва., 1959.

3. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. − Свердловск.., 1960.

4. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − Киев. − 1969.

5. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6. Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки. − Свердловск., 1973.

7. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − Киев. − 1986.

8. Гунаев А. Эксцесс исполнителя. // Сов. Юстиция. − 1989. − №6. − С.21-22.

9. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

10. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

11. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

 

Для глибокого засвоєння цієї теми слід піддати ретельному аналізу визначення співучасті, що міститься у ст.26 КК України. Спочатку необхідно розібратися у соціальній сутності співучасті, зрозуміти її підвищену суспільну небезпечність. Слід приділити увагу розгляду ознак множинності співучасників, спільності участі у злочині, причому приділити увагу як об'єктивному так і суб'єктивному сенсу цієї ознаки, проблематиці суб'єктивного зв'язку між співучасниками, дати характеристику інтелектуального та вольового моменту умислу співучасників. Треба підкреслити значущість проблематики ексцесу виконавця та невдалих пособництва та підбурювання.

Починаючи розкриття другого питання необхідно з'ясувати поняття ексцесу виконавця, тобто вчинення виконавцем злочину дій, що не охоплювались ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників. Слід мати на увазі, що в науці кримінального права є точка зору, що ексцес може мати місце не тільки в діях виконавця, а в діях будь-якого іншого співучасника, тому більш правильним є термін „ексцес співучасника”. Виходячи зі змісту ексцесу, слід висловити власну думку з цього питання. Далі необхідно проаналізувати види ексцесу, а саме кількісний та якісний ексцес. При цьому потрібно навести приклади кожного з цих видів ексцесу та провести розмежування між ними. Далі слід проаналізувати правила кваліфікації дій кожного співучасника при наявності ексцесу в поведінці одного з них.

При розгляді третього питання даної теми слід визначитися з тим, що невдалим підбурюванням є діяльність, спрямована на схиляння іншої особи до вчинення злочину, якщо фактично умисел на вчинення злочину не було викликано, не відбувається змови на вчинення злочину, фактично є лише створення умов для вчинення певного злочину і тому відповідальність має наступати за готування до злочину. Невдале ж пособництво має місце в тому випадку, коли сприяння у вчиненні злочину з якихось причин не було прийнято виконавцем чи іншим співучасником, або спізнилось. Це також не утворює співучасті і відповідальність пособника наступає за готування чи замах, в залежності від того, на якій стадії було здійснено таке сприяння. Наприкінці потрібно провести розмежування між невдалим підбурюванням та пособництвом і безнаслідковою співучастю.