Тема № 54. Поняття і види одиничних злочинів

План

Вступ.

1. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів.

2. Прості одиничні злочини.

3. Ускладненні одиничні злочини.

3.1. Триваючі одиничні злочини.

3.2. Продовжувані одиничні злочини.

3.3. Складні (складені) одиничні злочини.

4. Відмежування одиничних злочинів від множинності злочинів.

Висновки.

 

Література

1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков, 2000.

2. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972.

3. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1974.

4. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. – Казань, 1982.

5. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). – М., 1988.

6. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве. – К., 1990.

7. Дагель П.С. Множественность преступлений. – Владивосток, 1969.

8. Караев Т.Э. Повторность пре ступлений. – М., 1983.

9. Яковлєв А.М. Борьба с рецидивной преступностью. – М., 1964.

10. Зинченко И.А. Составные преступления в советском уголовном праве. Автореф. дис… канд.юрид.наук. ­ – Харьков, 1990.

11. Ришелюк А. Проблематика триваючого злочину. – Радянське право.– 1991. – № 5.

12. Владимиров В., Криволапов Г. Соотношение продолжаемых и повторных преступлений. // Советская юстиция. – 1974. – № 19.

13. Ляпунов Ю. Квалификация составных (сложных) пре ступлений. // Социалистическая законность. – 1982. – № 1.

14. Ораздурдыев А.М. Разграничение длящихся и продолжаемых преступлений. // Проблемы совершенствования законодательства по укреплению правопорядка и усиление борьбы с правонарушениями. Межвуз. сб. научн. тр. – Свердловськ, 1982. – с. 129-133.

 

Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з`ясування того, чи здійснено особою одиничний злочин, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних злочинів. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми “Поняття і види одиничних злочинів” має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Перше питання теми передбачає проведення детальної характеристики соціальної і юридичної сутності одиничного злочину. Роботу над ним слід розпочати з вироблення поняття одиничного злочину. Оскільки в теорії сучасного кримінального права немає єдності в розумінні ознак одиничного злочину, то, враховуючи різні точки зору з цієї проблеми, які відображено в науковій літературі, необхідно виявити основні ознаки, властиві одиничному злочину й розкрити їх зміст. Вирішивши це завдання, слід сформулювати поняття одиничного злочину та охарактеризувати його з точки зору співвідношення його юридичної форми та матеріального змісту. Оскільки питання про одиничні злочини виникає у зв'язку із проблематикою множинності, то слід розкрити їх роль як структурного елементу множинності злочинів, визначити при цьому, що саме має значення для констатації у вчиненому множинності злочинів: кількість вчинених дій чи кількість реалізованих складів злочину.

Продовжуючи роботу над першим питанням, потрібно коротко торкнутися тих підстав, з яких законодавець визнає певні види людської поведінки (вчинок, вчинки) самостійним, одиничним злочином, відобразити причини, з яких властивості таких вчинків лягли в основу конструкції норм Особливої частини КК України.

Відповідь на друге питання плану потребує ретельного аналізу юридичних ознак простого одиничного злочину. У роботі необхідно особливу увагу приділити особливостям його юридичної конструкції, яка дає можливість відокремлювати його від ускладнених одиничних злочинів.

Приступаючи до опрацювання третього розділу роботи, необхідно взяти до уваги, що відокремлення ускладнених одиничних злочинів у самостійний вид злочинів грунтується, окрім загальної юридичної конструкції одиничного злочину, на наявності певних додаткових, специфічних ознак. Тому робота над цим питанням передусім повинна бути спрямована на виявлення цих ознак.

У курсовій роботі рекомендується виходити з розповсюдженої в сучасній науці кримінального права тричленної класифікації ускладнених одиничних злочинів (триваючі, продовжувані, складні). Тому слід з’ясувати, які ознаки покладено в основу такої класифікації. Окрім того, на підставі вивчення спеціальної літератури потрібно висловити свою думку про можливість виділення як окремих видів ускладнених одиничних злочинів так звані злочини з двома діями, злочини, які кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків, злочини, у основі яких лежать альтернативні дії.

Характеризуючи триваючі й продовжувані злочини необхідно визначити їх поняття, проаналізувати юридичну конструкцію, дійти висновків про їх спільні та відмінні риси. Рекомендується розглянути точки зору, які існують з питання про особливості структури продовжуваних злочинів, оцінити обґрунтованість висловлених у науковій літературі думок про тотожність між продовжуваними та повторюваними злочинами.

Розглядаючи складні (складені) злочини, обов’язково слід виявити причини, з яких законодавець об’єднав діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, у один склад злочину, проаналізувати два основних види складних злочинів (так звані враховану законом реальну сукупність та враховану законом ідеальну сукупність). Необхідно дійти висновків з питання про співвідношення між суспільною небезпечністю складного злочину в цілому та суспільною небезпечністю окремих злочинних дій, що входять до нього.

Опрацьовуючи четверте питання плану потрібно, зокрема, проаналізувати висловлені в літературі думки про можливість відокремлення одиничних злочинів від множинності злочинів лише за окремими елементами складу злочину (наприклад, тільки за об’єктивною стороною). Приймаючи до уваги різноманіття юридичних конструкцій одиничного злочину, необхідно дійти висновків про реальність подібних тверджень. Також слід визначити, яке практичне значення має відмежування одиничних злочинів від множинності злочинів.

 

Тема 55. Повторність злочинів

План

Вступ.

1. Поняття та види повторності злочинів.

2. Види фактичної повторності.

2.1. Повторність тотожних злочинів.

2.2. Повторність однорідних злочинів.

3. По­вторність злочинів, яка пов'язана із засудженням (рецидив).

3.1. Загальний та спеціальний рецидив

3.2. Простий та складний (багаторазовий) рецидив.

3.3. Пенітенціарний рецидив та рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів

4. Значення повторності злочинів для кваліфікації злочинів та призначення покарання.

Висновки.

 

Література

1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков, 2000.

2. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве. – К., 1990.

3. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). – М., 1988.

4. Панько К.А. Вопросы общей теории рецидива в советском уголовном праве. – Воронеж, 1988.

5. Караев Т.Э. Повторность преступлений. – М., 1983.

6. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. – Казань, 1982.

7. Алиев Н.Б. Повторность и рецидив преступлений по советскому уголовному праву. – Махачкала, 1976.

8. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений: Учебное пособие. – Волгоград, 1976.

9. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1974.

10. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972.

11. Малков В.П. Повторность преступлений. – Казань, 1970.

12. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников – рецидивистов по советскому уголовному праву. − М., 1974.

13. Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. − М., 1964.

Приступаючи до виконання основної частини курсової роботи, присвяченої повторності як виду множинності злочинів необхідно, передусім, сформулювати поняття повторності, виходячи при цьому з положень кримінального закону і досягнень науки кримінального права. Слід відзначити, які ознаки відрізняють повторність злочинів від продовжуваних та триваючих злочинів (відсутність внутрішнього зв’язку між діяннями, що входять до її складу тощо). Слід зупинитися на відмінності повторності від злочинів, об’єктивна сторона яких характеризується вчиненням певних діянь неодноразово (ст. 434 КК) та систематично (ст. 120, 303, 390). Далі необхідно визначити ознаки повторності злочинів та розкрити їх зміст. На підставі аналізу точок зору, що висловлено у спеціальній літературі, та змісту приписів, що містяться в розділі VII Загальної частини КК рекомендується знайти обґрунтування існуючому у вітчизняному кримінальному праві поділу повторності на види: не пов’язана із засудженням (фактична) та пов’язана із ним (рецидив).

Приступаючи до аналізу окремих видів фактичної повторності необхідно з’ясувати, які злочини у кримінальному праві визнаються однорідними, оцінити думки, що зустрічаються у літературі про збіг повторності однорідних злочинів та сукупності злочинів, навести приклади, коли дійсно можливий такий збіг. Розглядаючи повторність тотожних злочинів слід оцінити різні погляди, висловлені в літературі стосовно її змісту й кількісної характеристики. При аналізі повторності тотожних злочинів важливо з’ясувати, має значення в цьому випадку юридична чи лише загальна тотожність злочинів.

Описуючи рецидив як різновид повторності злочинів слід взяти до уваги, що в літературі пропонуються різні варіанти його класифікації. Необхідно послідовно розглянути види рецидиву злочинів, порівняти суспільну небезпечність загального та спеціального рецидиву, розкрити значення однорідності злочинів стосовно питання про спеціальний рецидив, розкрити зміст пенітенціарного та рецидиву тяжких та особливо тяжких злочинів.

У роботі над останнім питанням плану слід відобразити значення повторності й рецидиву для кваліфікації злочинів та призначення покарання. В ній слід торкнутися випадків, коли при кваліфікації необхідне відмежування їх від суміжних понять (реальної сукупності, продовжуваних злочинів). Проаналізувавши відповідні приписи Загальної та Особливої частини, необхідно розглянути роль повторності й рецидиву як кваліфікуючої ознаки, як обставини, що обтяжує покарання, необхідність врахування повторності й рецидиву злочинів у оцінці суспільної небезпечності особи, значенні різновидів повторності як обставини, що перериває строки давності (ст. 49, ст. 80 КК), є підставою скасування звільнення від покарання з випробуванням (ст. 78 КК) тощо.