Тема 58. Поняття покарання за кримінальним правом України

План

Вступ.

1. Поняття покарання.

2. Ознаки та цілі покарання.

3. Кара як зміст покарання.

Висновки.

 

Література

1. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. − Москва., 1979.

2. Астемиров З.А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания: Учебное пособие по спецкурсу. - Махачкала, 1987. - 90 с.

3. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях: Пер. с итал. - М.: Фирма "СТЕЛС", 1995.- 304 с.

4. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний: Лекция. - Горький, 1986. - 40 с.

5. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения - М.: Юридическая литература, 1983. -206 с.

6. Гацелюк В.О.Деякі аспекти імплементації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод у національне кримінальне законодавство //Вісник Луганської Академії внутрішніх справ МВС України. - 2001. - №1. - С.56-70.

7. Європейська Конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. (Страсбург, 26 листоп. 1987 року): Ратифіковано законом №33/97-ВР від 24.01.97 // Юридичний вісник України (Інформаційно-правовий банк). - 2001. - №44.

8. Кримінальний кодекс України: Офіц. текст, прийнятий Верховною Радою України 5 квіт. 2001 р.- К.: Ред. журн. "Право України", 2001. - 252с.

9. Мартиросян А.В Загальні поняття, види покарання за кримінальним правом Німеччини і місце штрафу в системі кримінально-правових заходів // Вісн. Одеського ун-ту внутр. справ. - 1999. - № 4. - С.146-148.

10.Махінчук В. Інститут покарання: критерії визначення адекватності // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №9. - С.82-84.

11.Махінчук В. Конституційні принципи кримінального права: проблема формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання // Підпрємництво, господарство і право - 2001. - №4. - С.90-92.

12.Меркулова В.О Роль міжнародних організацій щодо визначення ефективної системи заходів кримінально-правового впливу на правопорушників // Вісн. Одеського ун-ту внутр. справ. - 2000. - №1. -С.163-168.

13.Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику // Право України. -1999. - №12. - С.88-90.

14.Пуйко В. Сутність та мета покарання в проекті кримінального закону // Система виконання покарань в Україні: проблеми та перспективи гуманізації: Навч.-метод. посібник, Від-ня Укр. фонду сприяння пенітенціарним реформам в м. Києві. - К., 2000. - С.59-70.

15.Суровегина Н.А. Преступление и наказание как проблема христианской этики // Государство и право. - 1995. - №8. - С.51-56.

16.Трубников В.М. Понятие наказания // Право і безпека. - 2002. - №2. - С.121-127.

17.Уголовное наказание и проблемы его исполнения: Сборник научных трудов. - М., 1988. - 128 с.

18.Уголовное наказание: (Моногр. исслед.)/ Рук. авт. кол.: Шемшученко Ю.С., Титаренко Ю.Л.; Ин-т государства и права им. В.М.Корецкого НАН Украины, Донецкий ин-т внутр. дел МВД Украины.- К.; Донецк, 1997. - 314 с.

19.Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіка-математичних методів) - К.: АртЕк., 1997.

20.Хохряков Г. Уголовное наказание: благо или зло?// Вестн. Верх. Суда СССР - 1991. - №9. - С.2-5.

21.Хромова В. Преступление и наказание в зеркале судебной статистики // Время. - 1994. - №135. - С.5.

22.Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. - 160 с.

23.Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М., 1983.

 

При відповіді на перше питання слід дати розгорнуте визначення поняття покарання, для чого необхідно ознайомитись з історією цього питання, звернутися до соціальних витоків злочину та покарання. Слід дослідити роль та місце кримінального покарання в системі державних заходів боротьби із злочинністю, відобразивши та оцінивши наявні думки про неможливість впливу покарання на зниження рівня злочинності.

Говорячи про ознаки кримінального покарання, що характеризують його соціальну та правову сутність, необхідно визначити, розкрити та прокоментувати кожну з них. Особливо слід зупинитись на характеристиці примусу як ознаки покарання, на ознаках схожості та розбіжності цієї ознаки з іншими видами державного примусу. В межах цього розділу доцільно відобразити точки зору, що відображають право держави на примус.

Також рекомендується висвітлити помилкові тенденції вирішення питання про покарання, що мали місце в історії вітчизняного кримінального права (перенесення центру ваги при визначенні покарання з діяння на суб’єкта злочину (невизначені покарання), відмову від поняття «покарання»; заперечення вини як необхідної ознаки застосування покарання).

Необхідно пам’ятати, що складність пізнання сутності покарання пов’язана не лише з різним підходом в науці до визначення місця кари в покаранні, але й з різними поглядами вчених на природу кари. Тому передусім слід визначити поняття та сутність кримінальної кари, вивести її відмежувальні ознаки.

Окремо в роботі слід приділити увагу іншим цілям кримінального покарання: виправлення засуджених та загальне і спеціальне попередження злочинів. Слід розкрити зміст цих цілей і шляхи їх досягнення.

Крім того, пам’ятаючи про різноманітність наукових підходів до цієї проблеми, необхідно зробити аналіз ролі кари в змісті покарання, викласти свою точку зору з цього приводу.

 

Тема 59. Цілі покарання

План

Вступ.

1. Соціальна природа покарання.

2. Питання про цілі покарання в історії кримінального законодавства та в науці кримінального права.

3. Питання про кару як мету покарання.

4. Виправлення засуджених як ціль покарання.

5. Спеціальне попередження.

6. Загальне попередження.

Висновки.

 

Література

1. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. − Л., 1973.

2. Ной И.С. Сущность и функции наказания в советском государстве. − Саратов., 1973.

3. Кристи Н. Пределы наказания. − Москва., 1985.

4. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. − Москва., 1973.

5. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. − Москва., 1983.

6. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. − Москва., 1979.

7. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіка-математичних методів). − К.: АртЕк., 1997.

 

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, в якому необхідно обґрунтувати актуальність та значення обраної теми, висвітлити стан її розробки, окреслити проблеми, які передбачається розглянути. Слід обгрунтувати соціальну природу після чого потрібно перейти до історичного екскурсу витоків злочину а покарання.

Розкриваючи друге питання плану слід дати визначення мети покарання загалом, висвітлити дискусії про цілі покарання в історії кримінального законодавства. Необхідно зясувати зміст абсолютних та відносних теорій покарання, дослідити раніше та нині існуючі філософські концепції покарання та його цілей, розкрити позиції науковців щодо доцільності виокремлення цілей покарання, а саме, відплаті, відновленню порушеного права, вихованню та виправленню злочинця, попередженню вчинення злочинів і т.і.

Розглядаючи одне з найбільш дискусійних питань інституту покарання - питання про кару як мету покарання, передусім доцільним є з’ясування філософського та юридичного змісту кари, розкрити дискусію щодо того чи вважати кару метою чи лише основним змістом, або ж засобом досягнення інших цілей покарання. Потрібно, вивчивши аргументи «за» і «проти» цих тверджень, прийти до певного висновку.

При висвітленні четвертого питання слід відобразити поняття, зміст та передбачуваний кінцевий результат виправного впливу покарання.

Говорячи про спеціальне попередження, як про одну з цілей кримінального покарання, необхідно показати її близькість до попередньої мети в світлі співвідношення понять «моральне» та «юридичне» виправлення, відобразити шляхи досягнення даної мети покарання, а також сказати про роль залякування як одного з засобів вирішення завдання спеціального попередження.

Розкриваючи загальнопопереджувальну мету покарання слід ретельно розкрити механізм генеральної превенції, реальні засоби досягнення даної мети, торкнутися дискусійного питання про коло осіб, на яких розповсюджується загальне попередження, а також висловити свою думку про межі жорстокості кримінальної репресії, що застосовується в суспільстві.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань.