Поняття, підстави, порядок та види звільнення від кримінальної відповідальності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття, підстави, порядок та види звільнення від кримінальної відповідальності



ПЛАН

ВСТУП.. 3

1. Поняття, підстави, порядок та види звільнення від кримінальної відповідальності 5

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям 12

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. 15

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки 18

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки 21

6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності 24

7. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з актом амністії 27

ВИСНОВКИ.. 29

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА.. 30


ВСТУП

 

Розвиток сучасної кримінально-правової думки, практика законотворення та застосування кримінального закону переконують у наявності двоєдиної тенденції у справі протидії злочинності. Перша з них продовжує класичну залежність між злочином і покаранням. Це стосується насамперед вчинення особливо тяжких і тяжких злочинів та їх кримінально- правових наслідків. Навряд чи людство здатне сьогодні запровадити іншу ре- акцію на вчинення таких злочинів, як застосування до винних кримінального покарання. Друга тенденція полягає у певному відході від позицій класичної школи щодо жорсткого зв’язку злочину та його правового наслідку – пока- рання. У випадках вчинення нетяжких злочинів та злочинів середньої тяжко- сті суспільство нерідко зацікавлене врегулювати конфлікт, що виник, іншим шляхом, ніж застосування покарання. При цьому, звичайно, повинні бути до- тримані права та законні інтереси потерпілої особи і суспільства. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. однією з форм протидії злочинності стало застосування не лише тих заходів, що замінюють або доповнюють покарання, а й тих, що взагалі виключають кримінальне переслідування. Од- нією з таких альтернатив є звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримі- нальної відповідальності за цей злочин. Саме тому КК України 2001 р. пе- редбачає випадки, коли за певних умов держава в особі суду відмовляється від реалізації свого виключного права подальшого провадження криміналь- ного переслідування осіб, що вчинили відповідні злочини, і звільняє їх від кримінальної відповідальності, а тому закономірно – і від покарання. Індиві- дуальний підхід до застосування відповідних норм про звільнення від кримі- нальної відповідальності не лише не перешкоджає охороні правопорядку від злочинних посягань, а й, навпаки, сприяє успішній протидії злочинності і, як багато хто вважає, здатний досягти цілей покарання без його реального за- стосування.

Основний сенс існування цих інститутів законодавець пов'язує з фактичним незастосуванням засобів кримінальної відповідальності і покарання в тих випадках, коли їхнє застосування явно недоцільно, виходячи з характеру вчиненого злочину й особистісних якостей особи, яка вчинила злочин, у тому числі її поведінки після вчинення злочину. При перегляді видів того й іншого звільнення законодавець зберіг тільки ті з них, що довели свою ефективність на практиці. При цьому слід зазначити, що з приводу кримінально-правової природи зазначених явищ ні у законодавця, ні у представників кримінально-правової доктрини довго не було єдиної думки. Лише останнім часом звільнення від покарання і звільнення від відбування від його відбування почали вважатися окремими самостійними формами реалізації кримінальної відповідальності.

Дослідити кримінально-правові проблеми інституту звільнення від кримінальної відповідальності в Україні й є метою даної курсової роботи.

Об’єктом даної курсової роботи є суспільні відносини, які безпосередньо стосуються підстав та форм юридичної відповідальності.

Предметом – поняття, сутність та особливості реалізації інституту кримінальної відповідальності особи

Залежно від мети і завдань дослідження у процесі виконання курсової роботи використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції) і спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання.

Поставлена мета та задачі курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається з вступу, семи взаємопов’язаних розділів, висновків проведеного дослідження та списку використаних джерел.

Наприкінці роботи будуть підведені узагальнюючі підсумки проведеного дослідження.


Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з актом амністії

 

Амністія оголошується Законом України у відношенні певної категорії осіб. Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

Законом про амністію може бути передбачено заміна засудженому покарання або його невідбутої частини більш м`яким покаранням. (ст. 86 КК України).

Звільнення від кримінальної відповідальності актом про амністію є особливим звільненням від кримінальної відповідальності. Оголошення амністії означає звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання, цілком чи частково, визначеної категорії осіб, не позначених індивідуально. Під амністією в кримінальному праві розуміється акт вищого законодавчого органа державної влади, що не вносить зміну в кримінальний закон, що не ставить під сумнів законність і обґрунтованість вироків суду, а лише пом’якшує долю особи, яка вчинила злочин.

За загальним правилом, рішення про амністію приймаються в зв'язку з якими-небудь урочистими випадками чи важливими датами, як, наприклад.

Амністія звільняє цілком чи частково від покарання, наказує замінити призначене судом покарання іншим; більш м'яким або припинити почате кримінальне переслідування. А якщо таке переслідування ще не почате, акт амністії виключає так само початок, інакше кажучи, порушення кримінальної справи. Як підстава звільнення від кримінальної відповідальності (а не покарання) кримінально-правове поняття амністії охоплює дві останні ситуації, коли кримінальна справа судом ще не розглянута, питання про винність і міру покарання ще не вирішене.

На відміну від акта помилування, що відноситься до однієї конкретної особи чи хоча і до декількох осіб, але завжди індивідуально визначених, акт амністії носить нормативний характер, він завжди стосується цілої категорії злочинів чи груп суб'єктів, не позначених індивідуально, наприклад, на всіх жінок, на всіх чоловіків у віці старше 60 років, неповнолітніх, осіб, що вчинили злочини по необережності і т.д.

Звільнення від кримінальної відповідальності по амністії може стосуватися тільки тих осіб, що вчинили зазначені в акті про амністію злочину до вступу закону про амністію в законну силу. До осіб, що скоїли триваючі злочини, амністія застосовується лише в тому випадку, якщо весь комплекс дій, що складають цей злочин, був реалізований до дати встановленої актом амністії (дата видання, дата набуття законної сили). Тому дія особи, наприклад, яка вчинила втечу з-під варти, не підпадає під амністію, якщо вона не затримана чи не з'явилося з повинною на момент, зазначений в акті амністії.

Аналогічний механізм акта амністії й у відношенні злочинів, що продовжуються. Цей акт застосовується лише в тому випадку, якщо остання злочинна дія зроблена до видання акта амністії чи дати, спеціально зазначеної в цьому акті, і не застосовується, якщо хоча б одна зі злочинних дій була зроблено після його видання чи зазначеної дати вступу в силу.


ВИСНОВКИ

 

Серед актуальних проблем, що виникли в процесі боротьби зі злочинністю, першорядне значення має рішення питання про ефективність застосування кримінально-правових заходів боротьби зі злочинністю до особи, яка вчинила злочин. Кримінально-правові відносини можуть реалізовуватися в різних формах, у тому числі і зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

При розгляді даної теми було з'ясовано, що звільнення від кримінальної відповідальності є відмовою суду від винесення обвинувального вироку у відношенні особи, винної у здійсненні злочину, і зв'язаного з цим застосування до неї кримінально–правових санкцій (покарання).

Однією з пріоритетних проблем даної роботи, є розгляд підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, для припинення кримінально-правових відносин, зовсім недостатньо встановлення ступеня тяжкості злочину. Необхідно так само, щоб і особу, яка вчинила злочин, можна було виправити без залучення до кримінальної відповідальності. Така дія у відношенні правопорушника, допускається законодавцем уже в силу здійснення злочину (вперше) невеликої чи середньої тяжкості. Хоча, у ряді випадків, із-за підвищеної соціальної занедбаності правопорушника, його виправлення без застосування заходів кримінально-правового впливу, за вищезгадану категорію злочинів, може виключатися.

Тому, вирішуючи питання про припинення кримінально-правових відносин і звільнення особи від кримінальної відповідальності, необхідно, щоб правоохоронні органи і суд: по-перше, у кожнім конкретному випадку ретельно досліджувати всі обставини, що відносяться до злочину; по-друге, всебічно аналізувати особистість злочинця, характеризувати її як до здійснення злочину, так і в момент, і після здійснення злочину.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2001, N 25-26, ст.131.

3. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 27–32.

4. Баулін, Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності // Вісник Асоціації кримінального права України. - 2013. - № 1(1). – С. 185-207.

5. Баулін, Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.

6. Вереша Р. В.Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.

7. Головко Л.В. Освобождение от уголовной ответственности // Российская юстиция. - 1998. - №4. - С. 37-39.

8. Дмитренко І. В. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим: деякі проблеми законодавчої регламентації [Текст] / І. В. Дмитренко // Правова держава. – 2008. – № 10. – С. 118-121.

9. Дрьомов С. В. Проблемні питання правового регулювання захисту прав та інтересів особи під час реалізації положень чинного Кримінального кодексу України про звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / С. В. Дрьомов // Бюл. М-ва юстиції України. – 2008. – № 10 (84). – С. 103.

10. Івасюк Ігор Георгійович Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09) / Мін. освіти і науки України. Львів. нац. ун-т ім.І.Франка. - Львів: 2002.- 20 с.

11. Івасюк, І. Г. Юридична природа інституту звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / І. Г. Івасюк // Наук. вісн. Чернівец. нац. ун-ту ім. Ю. Федьковича. Серія: Правознавство. – Чернівці : Рута, 1999. – Вип. 45. – С. 185–193.

12. Козак О. С. Ефективність звільнення від кримінальної відповідальності в Україні [Текст] : монографія / О. С. Козак ; ред. О. М. Бандурка. – К. : Освіта України, 2009. – 204 с.

13. Козак О. С. Поняття ефективності механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / О. С. Козак // Слідча діяльність: проблеми теорії і практики : матеріали наук.-практ. конф. та «круглого столу». – Дніпропетровськ, 2008. – С. 41–43.

14. Козак О. С. Цілі інституту звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / О. С. Козак // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Серія: Право. – 2008. – Вип. 10. – С. 263–269.

15. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. Проф.. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид. перероб. І допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 496 с.

16. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. коментар/Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. — 5-е вид., перероб. та доповн. — X.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 800 с.

17. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я, Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 1152 с.

18. Кузнецов В. В. Сучасне кримінальне право України : курс лекцій / В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко, О. Ф. Штанько. - К. : Вид-во «ПАЛИВОДА А. В.», 2006. – 182 с.

19. Кузнецов В. В., Савченко А. В.Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів : Навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

20. Куц В. Звільнення від кримінальної відповідальності: деякі аспекти правової природи та порядку застосування [Текст] / В. Куц // Вісн. Акад. прокуратури України. – 2006. – № 2. – С. 25–30.

21. Лемешко О. М. Проблеми забезпечення якості та підвищення ефективності застосування законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / О. М. Лемешко // Правові засади підвищення боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2008. – Х., 2008. – С. 40–42.

22. Мирошниченко Н. А. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / Н. А. Мирошниченко // Актуальні проблеми держави та права. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 18. – С. 769–773.

23. Назимко Є. С. Суспільно небезпечне діяння та інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності: актуальні питання співвідношення [Текст] / Є. С. Назимко // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – 2011. – № 2. – С. 118.

24. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К., 2007. — 1184 с.

25. Ніколаєнко Т. Б. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності та його зміст [Текст] / Т. Б. Ніколаєнко // Унів. наук. зап. Часоп. Хмельниц. ун-ту упр. та права. – 2007. – № 4(24). – С. 374.

26. Сокира Л. Інститут звільнення від кримінальної відповідальності. – К., 2001. – 196 с.

27. Тихий В. Підстави кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України, 2002. -№ 3.- С. 52-56.

28. Якубович М. И. Обстоятельства, исключающие общественную опасность и противоправность деяния. – М., 1979. – 196 с.

29. Яценко С. О. Підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності: актуальні питання [Текст] / С. О. Яценко // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез міжнар. наук. конф. «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 18–19 листоп. 2011 р.). – Хмельницький, 2011. – Ч. 4. – С. 174–176.

30. Яценко С. Чи відповідає Конституції України інститут звільнення від кримінальної відповідальності? [Текст] / С. Яценко // Право України. – 2011. – № 9. – С. 158– 166.

 

 

ПЛАН

ВСТУП.. 3

1. Поняття, підстави, порядок та види звільнення від кримінальної відповідальності 5

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям 12

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. 15

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки 18

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки 21

6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності 24

7. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з актом амністії 27

ВИСНОВКИ.. 29

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА.. 30


ВСТУП

 

Розвиток сучасної кримінально-правової думки, практика законотворення та застосування кримінального закону переконують у наявності двоєдиної тенденції у справі протидії злочинності. Перша з них продовжує класичну залежність між злочином і покаранням. Це стосується насамперед вчинення особливо тяжких і тяжких злочинів та їх кримінально- правових наслідків. Навряд чи людство здатне сьогодні запровадити іншу ре- акцію на вчинення таких злочинів, як застосування до винних кримінального покарання. Друга тенденція полягає у певному відході від позицій класичної школи щодо жорсткого зв’язку злочину та його правового наслідку – пока- рання. У випадках вчинення нетяжких злочинів та злочинів середньої тяжко- сті суспільство нерідко зацікавлене врегулювати конфлікт, що виник, іншим шляхом, ніж застосування покарання. При цьому, звичайно, повинні бути до- тримані права та законні інтереси потерпілої особи і суспільства. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. однією з форм протидії злочинності стало застосування не лише тих заходів, що замінюють або доповнюють покарання, а й тих, що взагалі виключають кримінальне переслідування. Од- нією з таких альтернатив є звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримі- нальної відповідальності за цей злочин. Саме тому КК України 2001 р. пе- редбачає випадки, коли за певних умов держава в особі суду відмовляється від реалізації свого виключного права подальшого провадження криміналь- ного переслідування осіб, що вчинили відповідні злочини, і звільняє їх від кримінальної відповідальності, а тому закономірно – і від покарання. Індиві- дуальний підхід до застосування відповідних норм про звільнення від кримі- нальної відповідальності не лише не перешкоджає охороні правопорядку від злочинних посягань, а й, навпаки, сприяє успішній протидії злочинності і, як багато хто вважає, здатний досягти цілей покарання без його реального за- стосування.

Основний сенс існування цих інститутів законодавець пов'язує з фактичним незастосуванням засобів кримінальної відповідальності і покарання в тих випадках, коли їхнє застосування явно недоцільно, виходячи з характеру вчиненого злочину й особистісних якостей особи, яка вчинила злочин, у тому числі її поведінки після вчинення злочину. При перегляді видів того й іншого звільнення законодавець зберіг тільки ті з них, що довели свою ефективність на практиці. При цьому слід зазначити, що з приводу кримінально-правової природи зазначених явищ ні у законодавця, ні у представників кримінально-правової доктрини довго не було єдиної думки. Лише останнім часом звільнення від покарання і звільнення від відбування від його відбування почали вважатися окремими самостійними формами реалізації кримінальної відповідальності.

Дослідити кримінально-правові проблеми інституту звільнення від кримінальної відповідальності в Україні й є метою даної курсової роботи.

Об’єктом даної курсової роботи є суспільні відносини, які безпосередньо стосуються підстав та форм юридичної відповідальності.

Предметом – поняття, сутність та особливості реалізації інституту кримінальної відповідальності особи

Залежно від мети і завдань дослідження у процесі виконання курсової роботи використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції) і спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання.

Поставлена мета та задачі курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається з вступу, семи взаємопов’язаних розділів, висновків проведеного дослідження та списку використаних джерел.

Наприкінці роботи будуть підведені узагальнюючі підсумки проведеного дослідження.


Поняття, підстави, порядок та види звільнення від кримінальної відповідальності

 

Звільнення від кримінальної відповідальності певної категорії злочинців є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства в напрямі пом’якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися.

У процесі аналізу інституту звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному праві України, слід зазначити відсутність єдиного підходу до визначення понять самої «кримінальної відповідальності», так і її структурних елементів. Не дивлячись на те, що розвиток інституту кримінальної відповідальності бере початок ще з XVII століття, Кримінальний кодекс України уникнув від регламентації дефініції «кримінальної відповідальності», «звільнення від кримінальної відповідальності», і, як наслідок, не поклав край дискусії, яка велась на сторінках юридичних видань довкола цих понять [11 , c. 186].

Говорячи про кримінальну відповідальність, вказаний кодекс визначає лише її підставу — «вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину» (частина 1 статті 2) та закріплює фундаментальне поло­ження про встановлення тільки обвинувальним вироком суду винуватості особи і призначення їй покарання — «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кри­мінальному покаранню, доки її вину не буде до­ведено в законному порядку і встановлено об­винувальним вироком суду» (частина 2 статті 2). В розділі IX КК України, присвяченому звільненню від кримінальної відповідальності (статті 44-49), наводиться лише перелік матері­ально-правових підстав такого звільнення та вказується на судовий порядок його здійснен­ня. Сутність же та зміст термінів «кримінальна відповідальність» і «звільнення від криміналь­ної відповідальності» залишилися законодавчо невизначеними [20, c.25].

Інколи вважають, що звільнення від кримінальної відпо­відальності за своєю суттю і масштабами поширення є не винятком, а загальним правилом, закономірним наслідком вчинення злочину [28, c. 35]. Така позиція викликає чимало заува­жень у науковій літературі [20, c. 26].

При подібній невизначеності одні автори наукових публі­кацій пов'язують як реалізацію кримінальної відповідальності, так і звільнення від неї з обов'яз­ковим постановлянням обвинувального вироку щодо особи, попередньо визнаної судом вину­ватою у вчиненні злочину. В першому випад­ку їй призначається покарання, а в другому — виноситься вирок без призначення покаран­ня [9, c. 103]. Інші автори обґрунтовують допустимість звільнення особи від криміналь­ної відповідальності без постановлення обвинувального вироку і визнання її винуватою у вчиненні злочину, тобто шляхом винесення судом постанови (ухвали) про закриття кри­мінального провадження з нереабілітуючих підстав [8, c. 118]. На цій позиції стоїть і судова практика, закриваючи кримінальні справи навіть у стадії попереднього їх розгляду [24, c. 137].

Як правильно зазначає Ю.В. Баулін у своїй монографії, висновок що при звільненні від кримінальної відповідальності особа звільняється від винесення обвинувального вироку, пояснює і визначення такого звільнення, які наводяться в літературі [4, c. 188]. Свою точку зору, автор підкріплює наступним переліком визначень «звільнення від кримінальної відповідальності». Так, С. Г. Келіна вважає звільнення особи від кримі­нальної відповідальності звільненням її від винесення негативної оцінки її поведінки у формі обвинувального вироку. В. Ч. Песлякас під звільненням від кримінальної відповідальності розуміє звільнення від наслідків, що становлять зміст такої відповідальності, тобто від осуду, кримінального покарання і наявності судимості. На дум­ку В. С. Єгорова, звільнення від кримінальної відповідальності - це незастосування у відношенні особи, винної у вчиненні суспільно небезпечного діяння, негативних правових наслідків, передбачених законом за його вчи­нення, в силу відпадання чи суттєвого зниження суспільної небезпечності злочинного діяння чи особи, яка його вчинила. На думку Н. Ф. Кузнецової, звільнення від кримінальної відповідальності являє собою звільнен­ня особи, що вчинила злочин, але після цього втратила свою суспільну небезпечність в силу низки обставин, вказаних у кримінальному законі, від застосування до винного з боку держави заходів кримінально-правового характеру. За П. С. Матишевським, звільнення від кри­мінальної відповідальності - це наявність законних під­став та певних умов, які обумовлюють звільнення особи, яка вчинила злочин, від її обов'язку піддатися судовому осуду і перетерпіти покарання. С. С. Яценко вважає, що звільнення від кримінальної відповідальності - це здійс­нювана відповідно до кримінального, кримінально-проце­суального закону відмова держави в особі відповідного суду від застосування заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які вчинили злочин. Подібним чи­ном визначає звільнення від кримінальної відповідаль­ності і О. О. Дудоров, зазначаючи, що під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється відмова держави в особі компетентних органів від притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідаль­ності [5, c. 56-57].

Проаналізувавши наведені визначення, Ю.В. Баулін наводить доктринальне визначення звільнення від кримінальної відповідальності як «передбаченої законом відмови від застосування до особи, яка вчинила злочин , обмежень її прав певних прав і свобод, визначених КК України» [5, c. 57]. В. Півненко характеризує кримінальну відповідальність, як виражене в обвинувальному вироку суду рішення звільнити особу, яка вчинила злочин, від обов’язку зазнати засудження і понести тягар заходів державно-примусового характеру [16, c. 38].

Деякі автори розглядають кримінальну відповідальність з одного боку, як визначений обов'язок, з іншого боку - як осуд і осудження [14, c. 264]. Так, М.О.Шнейдер вважає, що кримінальна відповідальність «...означає обов'язок, що випливає з кримінального закону, особи дати звіт перед судом у своїх суспільно небезпечних діях і понести заслужений осуд і покарання у випадку винного заподіяння шкоди» [27, c. 53]. Пов'язуючи кримінальну відповідальність з обов'язком зазнати осуду і понести покарання, через вживання виразу “понести покарання», про кримінальну відповідальність, на їхню думку, можна говорити лише тоді, коли обвинувальний вирок винесений із призначенням покарання.

Як правильно відзначено в літературі, подібні думки є більш помилковими, ніж ототожнення кримінальної відповідальності і покарання, тому що трактування кримінальної відповідальності як обов'язку особи перетерпіти покарання неправомірно переносить основний аспект ретроспективної відповідальності, не регульованої нормами кримінального права [23, c. 118].

Тому, хоча кримінальна відповідальність і існує в рамках кримінальних правовідносин, вона не може ототожнюватися з елементом кримінальних правовідносин, якимсь є обов'язок злочинця понести покарання.

Що означає звільнити? «Звільнити» узагалі - значить невільного зробити вільним, зняти те, що лежить на комусь чи на чомусь, усунути наявні обмеження і т.п. Якщо людина вільна, її нема від чого звільняти. Якщо не встановлені обмеження, то їх не потрібно знімати, усувати.

Відповідно звільнення від обов'язків означає, що з особи знімаються такі обов'язки, що на ній лежали. Відповідальність означає обов'язок, необхідність відповідати за що-небудь. Якщо особа не зобов'язана відповідати, то вона не має потреби у звільненні від відповідальності.

У звільненні від кримінальної відповідальності потребує особа, яка вчинила злочин і в силу цього зобов'язана відповідати за вчинене. Якщо особа невинна у вчиненні злочину, то її не можна і нема чого звільнити від кримінальної відповідальності.

Таким чином, особа, у діянні якої є склад злочину, підлягає кримінальній відповідальності; особа, у діянні якої немає складу злочину, не підлягає такій. Даний загальний висновок безпосередньо випливає зі змісту ст. 2 КК України: “Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону.

Однак при визначенні кримінальної відповідальності не слід обмежуватися тільки державно-правовою і морально-політичною оцінкою, адресованою особі, винній у скоєнні злочину. Крім цього у визначенні необхідно відзначити і такі важливі сторони цього інституту, як його примусовий характер, ступінь скоєння прав і обов'язків учасниками кримінальних правовідносин (правовідносини відповідальності), призначення інституту відповідальності в кримінальному праві.

У процесі аналізу існуючих визначень кримінальної відповідальності у науковій літературі та її законодавчим визначенням, найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення Ю.В. Бауліна, який характеризує кримінальну відповідальність як «передбачену КК вид та міру обмеження прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціальними органами держави» [5, c. 30].

Виходячи з Конституції України, що встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється тільки судом, правильним є положення, відповідно до якого вирішення питань про звільнення від кримінальної відповідальності надане тільки суду (ч. 2 ст. 44 КК України).

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності означає вираження в акті компетентного державного органу рішення звільнити особу, яка вчинила кримінально кримінальне діяння, від обов'язку зазнати судового осуду і перетерпіти заходи державно-примусового впливу.

Як вірно зазначає В. Півненко, звільнення від кримінальної відповідальності – це не виправдання особи або визнання її невинуватої у вчинені злочину. Навпаки, закон виходить із факту скоєння особою кримінально караного діяння, у зв’язку з чим всі матеріально-правові підстави такого звільнення необхідно відносити до нереабілітуючих [26, c. 38-39].

Доцільно підтримати точку зору Ю.В. Бауліна, який зазначає, що при дослідженні звільнення відповідальності слід виділяти передумови та підстави такого звільнення [5, c. 72]. Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею не тільки закінченого, але й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину одноособово чи у співучасті. Підставоюзвільнення особи від кримінальної відповідальності КК визнає або певну її пост кримінальну поведінку, яка заохочується державою або настання певної події, з якою КК пов’язує звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У КК України (на відміну від КК України 1960 р.) норми, присвячені звільненню від кримінальної відповідальності виділені в самостійний розділ (Розділ ІХ). Таким чином, проведена чітка межа між звільненням від кримінальної відповідальності і звільненням від покарання (Розділ ХІІ). Заперечувати визначене розходження між цими видами звільнення - виходить, заперечувати наявність властивої їм кримінально-правової специфіки. При звільненні від кримінальної відповідальності відбувається звільнення від більш широкого обсягу каральних мір, чим при звільненні від покарання.

Як влучно зазначає В. Півненко, «у широкому розумінні всяке звільнення від кримінальної відповідальності і одночасно і звільненням від покарання. У вузькому ж розумінні воно суттєво відрізняється від звільнення від покарання, яке регламентується іншим розділом Загальної частини КК України» [26, c.39].

Звільнення від покарання відрізняється від звільнення від кримінальної відповідальності тим, що здійснюється після осуду, тобто після винесення обвинувального вироку. Розмежування того й іншого виду звільнення акцентується КК України у зв'язку з тим, що в кожного з них, незважаючи на загальні ознаки, є свої підстави і свої юридичні категорії.

Як вірно зазначає Ю. В. Баулін, розмежування між звільненням від кримінальної відповідальності та від покарання полягає у тому, що у першому випадку держава відмовляється в межах повноважень, встановлених законом, від реалізації потенційної відповідаль­ності, а у другому випадку - від реальної кримінальної відповідальності [5, c. 60].



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.7.202 (0.018 с.)