Тема 23. Злочинна самовпевненість як вид необережності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 23. Злочинна самовпевненість як вид необережності



План

Вступ.

1. Поняття злочинної самовпевненості.

2. Характеристика інтелектуального моменту злочинної самовпевненості.

3. Характеристика вольового моменту злочинної самовпевненості.

4. Відмінність злочинної самовпевненості від злочинної недбалості та від непрямого умислу.

Висновки.

 

Література

1. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. - М., 1977.

2. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

3. Мокиашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. - М., 1987.

4. Угрехенидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси, 1976.

5. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

 

Роботу над цією темою слід починати з ознайомлення із ст.25 КК України. Далі треба дати визначення необережності, розкриваючи зміст її ознак. Потім слід перейти до дачі визначення злочинної самовпевненості.

Особливість інтелектуального моменту самовпевненості полягає в характері передбачення настання суспільно небезпечних наслідків діяння. Існують різні точки зору з цього приводу (одна з них полягає в тому, що винний передбачає тільки абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків: «у іншої особи - так, але тільки не в мене»). Вольову ознаку найчастыше розкривають наступним чином: особа розраховує на певні обставини, за допомогою яких можна запобігти настанню цих наслідків.

На закінчення потрібно визначити відмінність злочинної самовпевненості від злочинної недбалості та непрямого умислу за допомогою інтелектуального та вольового критеріїв. Теоретичні положення доцільно проілюструвати конкретними практичними прикладами.

Роботу слід завершити загальним висновком.

 

Тема 24. Злочинна недбалість як вид необережності

План

Вступ.

1. Поняття злочинної недбалості та її види.

2. Характеристика інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості.

3. Поняття та значення об’єктивного та суб’єктивного критеріїв злочинної недбалості.

4. Відмінність злочинної недбалості від злочинної самовпевненості та від казусу.

Висновки.

Література

1. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. − М., 1977.

2. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

3. Мокиашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. − М., 1987.

4. Учрехенидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. –Тбилиси, 1976.

5. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

 

Відповідь рекомендується починати з розкриття поняття необережної вини. Далі слід охарактеризувати види необережності. При цьому слід уважно проаналізувати ст.25 КК України. Тут же рекомендується розглянути причини вчинення необережних злочинів.

Потім слід дати поняття злочинної недбалості. Після чого необхідно перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості, вказуючи на особливості та розкриваючи їх зміст.

Далі рекомендується розглянути та проаналізувати проблему об’єктивного та суб’єктивного критеріїв вольового моменту злочинної недбалості. Об’єктивний критерій означає обов'язок конкретної особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків, при здійсненні нею дій, які потребують додержання певних заходів обережності.. В західноєвропейській літературі цей критерій називається критерієм «середньої людини». Суб’єктивний критерій полягає у наявності фактичної можливості передбачити зазначені у законі наслідки. Його потрібно розглядати відносно конкретної людини, що має певні індивідуальні якості.

При розгляді питання про казус слід пам’ятати, що він характеризується відсутністю об’єктивного та суб’єктивного критеріїв, або одного з них. В літературі ця проблема обговорюється і існує точка зору, що якщо особа хоча і передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але не могла їм запобігти в силу невідповідності своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальної ситуації чи нервово-психологічним перенавантаженням, то кримінальна відповідальність не настає. Це правило розвиває принцип суб’єктивного ставлення в вину.

Слід також проаналізувати точку зору про те, що необережні злочини це завжди злочини з матеріальним складом та висловити свою думку з приводу цього.

Роботу необхідно завершити висновком.

 

Тема 25. Випадок (казус) як невинне заподіяння шкоди

План

Вступ.

1. Поняття вини та її кримінально-правове значення.

2. Поняття випадку (казусу) та його види.

3. Відмінність казусу від злочинної недбалості.

4. Кримінально-правове значення казусу.

Висновки.

Література

1. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и её установление. – Воронеж, 1974.

2. Дагель П.С. Неосторожность: уголовно-правовые и криминологические проблемы. - М., 1977.

3. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань, 1965.

4. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

Розкриття теми рекомендується починати з дачі визначення вини та встановлення її кримінально-правового значення. При розгляді цієї проблеми потрібно розкрити зміст, сутність, форми та ступінь вини як її елементів. Без встановлення вини не можна говорити про те, що особою вчинено діяння, яке розглядається кримінальним законом як злочин.

Не менш важливо розглянути два принципи: об’єктивного та суб’єктивного ставлення в вину. В теорії кримінального права панує принцип суб’єктивного ставлення в вину та заперечується оціночна теорія (принцип об’єктивного ставлення в вину). Далі слід розглянути форми та види вини, встановлюючи їх ознаки та зміст, проаналізувати інтелектуальний та вольовий моменти, їх подібність та розбіжності.

Розглядаючи вину в формі недбалості, слід звернути увагу на те, що можлива ситуація, коли начебто і вчинено діяння, що потягло шкідливі наслідки, але вести мову про злочин неможливо, оскільки є наявним казус (невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків). Далі рекомендується розглянути види казусу, відмінність казусу від злочинної недбалості та визначити значення казусу при встановленні кримінальної відповідальності. Загальне правило говорить: при казусі відсутня суб’єктивна сторона злочину.

Робота завершується загальним висновком.

 

Тема 26 Мотив та мета як ознаки суб’єктивної сторони злочину

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину.

2. Поняття мотиву вчиненого злочину. Види мотивів.

3. Поняття мети та її відмінність від мотиву вчинення злочину.

4. Кримінально-правове значення мотиву та мети вчинення злочину.

Висновки.

 

Література

1. Волков Б.С. Мотивы преступлений. (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование). – Казань, 1982.

2. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступлений. – Казань, 1968.

3. Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения. - М., 1991.

4. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и её установление. – Воронеж, 1974.

5. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

6. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Монографія.- К.: Атіка, 2002. – 144 с.

 

У вступі, поряд з іншим, доцільно вказати положення Конституції України, в розвиток яких теорія кримінального права розробляє вчення про суб’єктивну сторону злочину взагалі, мотиву і мети злочину зокрема. Позитивною рисою курсової роботи було б наведення визначень мотиву і мети людської поведінки з праць психологів і філософів.

Опрацьовуючи перший пункт плану, слід з’ясувати місце суб’єктивної сторони злочину у системі елементів складу злочину, її значення, а також співвідношення з винністю, як ознакою злочину. Для ілюстрації своїх роздумів доцільно розкрити декілька окремих складів злочинів, а також використати приклади із судово-слідчої практики.

Висвітлюючи питання щодо визначення мотиву злочину необхідно продемонструвати знання нормативної бази, наукової і учбової літератури з цього приводу. Автор має обґрунтувати те визначення яке він сприймає або пропонує. Далі, досліджуючи види мотивів злочину, спочатку слід перерахувати усі мотиви, вказівка на які є в Особливій частині КК, після чого їх згрупувати. Класифікацію мотивів злочинів можна, також, відобразити схематично.

Характеризуючи наступну факультативну ознаку суб’єктивної сторони злочину, якою є мета злочину, автору необхідно застосувати аналогічний підхід – використовуючи положення кримінального права навести визначення мети злочину, з’ясувати її ознаки і місце в системі ознак складу злочину. При цьому не можна забувати, що між мотивом та метою існує тісний зв’язок, але є і певні відмінності, на які і потрібно звернути увагу.

Завершуючи розгляд теми, рекомендується приділити увагу кримінально-правовому значенню мотиву та мети злочину. З'ясувати, яку саме роль вони відіграють при криміналізації суспільно небезпечних діянь, при кваліфікації злочинів, диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання.

Роботу слід завершити загальним висновком.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.170.171 (0.008 с.)