Тема 13. Вивчення та протидія злочинності неповнолітніх



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 13. Вивчення та протидія злочинності неповнолітніх



Методичні рекомендації

Злочинність неповнолітніх, є складовою частиною злочинності взагалі. Але, разом з цим, має ряд специфічних особливостей, котрі дозволяють розглядати її в якості самостійного об'єкта кримінологічного вивчення. Характеристика таких особливостей обумовлена віком неповнолітніх, який характеризує соціально-психологічні особливості цієї категорії і їх статус у суспільстві. При аналізі злочинів, вчинених неповнолітніми, вчені виходять з особливостей організації нервової системи останніх, які не можуть не впливати на форму прояву тієї чи іншої дії. Адже насильство виступає саме як форма, а не як зміст протиправного акту.

При вивченні даної теми студенти повинні звернути увагу на неоднозначність у визначенні поняття «злочинність неповнолітніх» в кримінологічній літературі. Так, поряд із зазначеною категорією нерідко зустрічаються такі визначення як: дитяча злочинність, підліткова злочинність, юнацька злочинність, ювенальна злочинність та ін.

Норми чинного законодавства чітко визначають правовий статус дитини до досягнення нею повноліття: малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років; неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти.

Загальний вік кримінальної відповідальності визначається ст. 22 КК України з 16 років. Щоправда, на практиці, деякі злочини можуть бути вчинені тільки у більш значному віці. Наприклад, злочини у сфері службової діяльності, воєнні злочини тощо. Вчинення деяких умисних злочинів, а саме вбивство, нанесення тяжких й середньої тяжкості тілесних ушкоджень, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання тягнуть за собою кримінальну відповідальність, починаючи з 14-річного віку. Вичерпний перелік таких злочинів зазначено у ч. 2 ст. 22 КК. Це так званий знижений вік кримінальної відповідальності.

Аналіз стану злочинності дозволяє говорити, що 10% правопорушень від загального рівня злочинності в Україні вчиняються саме неповнолітніми. Відмічаючи незначне (- 3%) зменшення рівня злочинності серед неповнолітніх, її рівень зріс у 11 регіонах. Упродовж поточного року неповнолітніми вчинено 5,7 тис. злочинів, у тому числі 20 умисних вбивств, 41 умисне тяжке тілесне ушкодження. Понад 400 неповнолітніх вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння, виявлено 7,2 тис. фактів розпивання підлітками спиртних напоїв, появи у стані сп’яніння та факти тютюнопаління у громадських і заборонених місцях. У Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Чернігівській областях збільшилася кількість дітей, які вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння. Все більше підлітків втягується у злочинні оборудки з наркотичними речовинами. Зростає рецидивна злочинність серед неповнолітніх. Упродовж 2012 року неповнолітніми у групах із дорослими вчинено 1,5 тис. злочинів. Водночас, за втягнення дітей у противоправну діяльність, порушено 392 кримінальні справи.

Основними негативними властивостями злочинності неповнолітніх є: „омолодження” злочинності; зростання тяжкості і суспільної небезпечності злочинів, що супроводжуються зухвальством і насильством; перетворення групової злочинності неповнолітніх в організовану і у професійну; збільшення кількості підлітків жіночої статі серед неповнолітніх правопорушників.

До основних показників злочинності неповнолітніх відносять:

· залежність між рівнем злочинності неповнолітніх і такими показниками, що характеризують регіон, питому вагу і загальну чисельність підлітків та молоді відносно загальної кількості населення (частку дієздатних, непрацюючих підлітків і тих, які не навчаються, засуджених осіб, побутових правопорушників, осіб, котрі перебувають на наркологічних та психіатричних обліках);

· залежність між рівнем злочинності неповнолітніх та розпадом їхніх сімей, а саме майже повний збіг відношення рівня злочинності неповнолітніх до рівня розлучень у різних регіонах;

· залежність між «привабливістю» для проведення дозвілля неповнолітніми і місцем розташування окремих населених пунктів та рівнем злочинності неповнолітніх. Майже 20-25 % всіх злочинів, учинених в обласному центрі або великому місті, припадає на молодь, яка постійно мешкає за межами таких міст.

Аналіз причин злочин­ності неповнолітніх дозволяє виділити наступні групи:

Перша група - біолого-генетичних детермінант, що включають алкоголізм та наркоманію батьків, нервові або психічні хвороби батьків і дітей, пси­хологічний перебіг вагітності та пологів, спадкові хвороби тощо.

До другої групи детермінант відносяться соці­альні фактори: негативний вплив у сім’ї, недоліки у шкільному вихованні, незайнятість суспільно-корисною працею, негативний вплив мікросере­довища, прорахунки у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх та інші соціальні деструкції суспільства.

Третю групу становлять особистісні риси неповнолітнього: особливості характеру, тем­пераменту, системи цінностей, рівня домагань, на­явність адекватної самооцінки, захоплення тощо.

Особливу увагу слід приділити вивченню особистості неповнолітнього злочинця. Більшість дослідників розглядає особистість з позиції соціальної психології, оскільки формування особливостей людини з девіантною поведінкою є частиною загального процесу формування особистості з урахуванням тієї ролі, яку в ній відіграють потреби і мотиви, що пов’язують кримінологію та психологію. Необхідність правильного розуміння мотивів антисоціальної поведінки неповнолітнього диктується завданнями підвищення ефективності виховання дітей і підлітків, що порушують норми моралі й права. Важливу роль у формуванні особистості неповнолітнього відіграє мотиваційна сфера, що досліджується як з кримінологічної, так і з психологічної точок зору.

Уповільненню темпів зростання злочинності неповнолітніх сприятимуть такі підходи: реалізація соціальних програм роботи з неповнолітніми і молоддю; правоосвітня робота у навчальних закладах, особливо у сільській місцевості; посилення контролю за перебуванням неповнолітніх у громадських місцях та місцях відпочинку; працевлаштування неповнолітніх, надання їм гарантованого робочого місця після здобуття неповної та повної середньої освіти.

В Україні діє достатня нормативно-правова база попередження злочинності неповнолітніх, а саме: Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року; Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року; Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, схвалена Указом Президента України від 24 травня 2011 року; Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. тощо.

Студент повинен орієнтуватися в основних положеннях міжнародно-правових документів з проблем попередження злочинності неповнолітніх, серед яких особливе місце займають Конвенція ООН про права дитини, Мінімальні стандартні правила ООН щодо здійснення правосуддя відносно неповнолітніх.

Питання семінарського заняття

1. Визначення та показники злочинності неповнолітніх в Україні.

2. Місце злочинності неповнолітніх у структурі загальної злочинності.

3. Особливості детермінацій злочинності неповнолітніх в Україні.

4. Проблеми визначення та особливості особи неповнолітнього, який вчиняє злочин.

5. Загальна характеристика системи та суб`єктів попередження злочинності неповнолітніх в Україні

6. Основні міжнародно-правові та внутрішньодержавні нормативні акти у сфері попередження злочинності неповнолітніх.

 

Практичне завдання: здійснити соціально-правовий аналіз недержавних суб’єктів поводження з неповнолітніми делінквентами в Україні.

Теми рефератів

1. Компаративні аспекти злочинності неповнолітніх у зарубіжних країнах.

2. Кримінологічні аспекти підліткових екстремістських угрупувань.

3. Провідні мотиви злочинів неповнолітніх в Україні.

4. Кримінологічна характеристика мікро- та макросередовища неповнолітнього.

5. Особливості механізму злочинної поведінки неповнолітніх.

6. Загальна характеристика мотивостворюючих факторів злочинної поведінки неповнолітніх .

7. Особливості механізму злочинної поведінки неповнолітнього.

8. Особливості попередження злочинності неповнолітніх.

9. Суб’єкти попередження злочинності неповнолітніх та їх компетенція.

10. Міжнародно-правові акти у сфері попередження злочинності неповнолітніх.

 

Питання для самостійної роботи

1. Стан, структура та динаміка злочинності неповнолітніх.

2. Групова злочинність неповнолітніх. Особливості створення та функціонування злочинних груп неповнолітніх.

3. Класифікація неповнолітніх, які вчиняють злочини.

4. Детермінації злочинності неповнолітніх в Україні та світі.

5. Відповідальність осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, за КК України.

6. Проблеми становлення системи ювенальної юстиції в Україні.

7. Правовий аналіз Мінімальних стандартних правил ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх.

 

Література

1. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх "Пекінські правила", (29.11.1985р. // www.zakon.rada.gov.ua/).

2. Конвенція про права дитини (ООН; Конвенції від 20.11.1989р. Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91р. // www.zakon.rada.gov.ua/).

3. Сімейний кодекс України ( Закон від 10.01.2002 № 2947-III; // http://zakon.rada.gov.ua).

4. Про охорону дитинства (Закон від 26.04.2001 № 2402-III// www.zakon.rada.gov.ua/)

5. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей (Закон від 24.01.1995 № 20/95-ВР// http://zakon.rada.gov.ua/).

6. Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні (Схвалена Указом Президента України від 24 травня 2011 року N 597/2011// http://zakon.rada.gov.ua/).

7. Закон України «Про міліцію» (Закон від 20.12.1990 № 565-XII// http://zakon.rada.gov.ua/).

8. Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 767// http://zakon.rada.gov.ua/).

9. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх (Верховний Суд; Постанова від 16.04.2004 № 5// http://zakon.rada.gov.ua/).

10. Абросімова Ю. А. Злочинність неповнолітніх в умовах економічної кризи / Ю.А. Абросімова // Право і суспільство. - 2009. - №. 2. - С. 98–101.

11. Андріїв І. причини злочинності неповнолітніх у світлі зарубіжних кримінологічних теорій// Вісник Львівського ун-ту. – Серія юридична. Вип. 37. – 2002. – С. 467-475.

12. Бугера О. Роль засобів масової інформації як одного з чинників профілактики протиправної поведінки неповнолітніх // Право України. – 2005. - №4. – С. 92-95.

13. Благута, Р. І. Психологічні засади профілактики делінквентності неповнолітніх: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.- К., 2006.-16 с.

14. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти// Право України. 2004. -№1. – С95-98.

15. Вечерова Е.Н. Некарательное уголовно-правовое воздействие на несовершеннолетних: аналитический дискурс: монография /Вечерова Евгения Николаевна. – Николаев: Илион, 2012. - 324 с.

16. Голіна В., Ємельянов В., Петрюк П. Проблеми бо­ротьби зі злочинністю неповнолітніх з психічними аномаліями // Право України.- 2005.- № 10.- С. 74-76.

17. Голіна В. В. Кримінологічна характеристика і по­передження злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. - Харків: Право, 2004.- Вип. 8.- С. 71-74.

18. Даньшин И. Н. Детерминация преступности несовер­шеннолетних // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр.- Харків: Право, 2004.- Вип. 8.- С. 75-78.

19. Дрьомін В.М. Культорологічний механізм формування кримінального середовища неповнолітніх// Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конференції. – Одеса: Юрид. Літ-ра, 2001. – С. 3-9.

20. Дремин В.Н. Лишение свободі в механизме уголовно-правового воздействия на несовершеннолетних преступников / В.Н. Дремин // Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі: матеріал Міжнар. Наук. Конф. 21-22 вересня 2007р., Одесса/ за заг. ред. Проф. Ю.М. Оборотова; ОНЮА. – Одеса: Фенікс, 2007. – С. 310-315.

21. Туляков В.О. Віктимологія: (соціальні та кримінологічні проблеми)/ В.О. Туляков. – Одеса: Юридична література, 2000.-336 с.

22. Крестовська Н.М. Ювенальне право України: історик теоретичне дослідження: монографія / Н.М. Крестовська. – Одеса: Фенікс, 2008.-332с.

23. Коваленко І. Актуальні кримінологічні аспекти деліктної поведінки неповнолітніх// Юридична Україна. – 2004. - №6. – С. 57-59.

24. Подольный Н.А. Организованная молодежная преступность: некоторые особенности и направления борьбы с нею // Следователь. – 2003. -№6. – С.44-50.

25. Юзікова Н.С. Вікові та індивідуальні особливості неповнолітніх у контексті попередження суспільно небезпечної поведінки /Н.С. Юзікова // Кримінологія в Україні та протидія злочинності: (зб. наук. статей/ за ред.. М.П. Орзіха, В.М. Дрьоміна). – Одеса: Фенікс, 2008. – С. 123-129.

26. Яцун О.С. Особливості кримінального покарання неповнолітніх Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.- Л., 2009.-18 с.

 


 

Питання для підготовки до іспиту

1. Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.

2. Методологія та завдання кримінології.

3. Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.

4. Кримінологія в системі соціальних та юридичних наук.

5. Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.

6. Поняття, ознаки та властивості злочинності.

7. Злочинність як вид соціальної девіації. Співвідношення злочинності і делінквентності

8. Злочинність як соціальний феномен. Вплив злочинності на суспільство. Функції злочинності.

9. Коефіцієнт (індекс) злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності

10. Географія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.

11. Кримінологічна характеристика злочинності у сучасної Україні (1991-2013 р.р.).

12. Кримінологічна характеристика злочинності в СРСР (1917-1991 р.р.).

13. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.

14. Рівень злочинності в Україні. Характеристика показників злочинності в Україні.

15. Показники злочинності та їх значення для організації профілактичної діяльності

16. Кримінально-правова характеристика особи злочинця

17. Морально-психологічні особливості осіб, які вчиняють злочини

18. Дискусія про співвідношення природного та соціального у структурі особи злочинця

19. Типологія осіб, які вчинили злочини, її практичне значення.

20. Поняття та кримінологічна характеристика особистості злочинця.

21. Концепція механізму злочинної поведінки.

22. Соціальні умови злочинності. Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.

23. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця

24. Спрямованість особистості, психологічні та соціальні установки у механізмі злочинної поведінки.

25. Поняття та класифікація теорій пояснення злочинності (загальна характеристика)

26. Теорія диференційованого зв’язку та теорія білокомірцевої злочинності Е.Сатерленда

27. Економічний детермінізм в концепціях пояснення злочинності. Критична кримінологія.

28. Теорія стигматизації в кримінології.

29. Біологічні концепції пояснення злочинності.

30. Соціологічні концепції пояснення злочинності: загальна характеристика.

31. Біопсихіатричні та психологічні концепції пояснення злочинної поведінки

32. Теорії аномії та соціальної дезорганізації в кримінології

33. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.

34. Поняття та класифікація криміногенних факторів.

35. Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.

36. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.

37. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргіналізація).

38. Мотивація та потреби в механізмі злочинної поведінки.

39. Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.

40. Методика кримінологічних досліджень: загальна характеристика.

41. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях та практиці попередження злочинності.

42. Статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.

43. Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.

44. Вибіркове дослідження у кримінології. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.

45. Інтерв’ю та анкетне опитування в кримінологічних дослідженнях

46. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.

47. Теоретичне та практичне значення кримінологічного планування.

48. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.

49. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об’єкті та регіоні.

50. Спеціально-кримінологічні заходи протидії злочинності: поняття, зміст, суб’єкти.

51. Основні світові та регіональні тенденції змін злочинності.

52. Роль кримінального закону у соціальному механізмі протидії злочинності.

53. Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика.

54. Основні міжнародно-правові документи у сфері боротьбі зі злочинністю.

55. Кримінологічна характеристика та попередження загальнокримінальної злочинності.

56. Кримінологічна характеристика та попередження економічної злочинності в Україні

57. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.

58. Вивчення та попередження професійної злочинності.

59. Поняття та ознаки кримінального професіоналізму.

60. Кримінологічна характеристика та попередження рецидивної злочинності.

61. Спеціально-кримінологічні заходи протидії організованої злочинності

62. Організована злочинність в Україні на сучасному етапі: кримінологічна характеристика.

63. Правове регулювання протидії корупції: загальна характеристика.

64. Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.

65. Протидія легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Система фінансового моніторингу в Україні.

66. Загально-соціальні заходи попередження злочинності неповнолітніх.

67. Кримінологічне значення процесу соціалізації неповнолітніх злочинців.

68. Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності неповнолітніх.

69. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні.

70. Вивчення та попередження злочинності жінок.

71. Кримінологічна характеристика та протидія незаконному обігу наркотиків та наркобізнесу

72. Протидія діяльності організованих злочинних угруповань у сфері наркобізнесу.

73. Характеристика осіб злочинців, які вчиняють злочини, пов’язані з наркотиками..

74. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності у сфері службової діяльності.

75. Транснаціональна злочинність: поняття, кримінологічна характеристика та особливості попередження.

76. Правове регулювання протидії транснаціональної злочинності

77. Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів.

78. Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.

79. в Україні.

80. Кримінологічна віктимологія. Визначення, зміст, основні напрямки досліджень.

81. Кримінологічна характеристика віктимізації та віктимності .

82. Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.

83. Віктимологічні фактори детермінації насильницьких злочинів.

84. Кримінологічне значення класифікації жертв злочинів.

85. Правові заході протидії тероризму.

86. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.

87. Ресоціалізація осіб, які звільнились з місць позбавлення волі

88. Система суб’єктів спеціально-кримінологічної протидії злочинності в Україні.

89. Прокуратура як суб’єкт попередження злочинності.

90. Профілактичні функції слідчого: кримінологічно-правова характеристика.

91. Суб’єкти та заходи попередження транскордонної злочинності.

92. Діяльність правоохоронних органів у сфері протидії корисливій злочинності.

93. Органи внутрішніх справ як суб’єкт попередженні злочинності

94. Адвокатура як суб’єкт попередження злочинності.

95. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти попередження злочинності.

96. Участь громадськості у профілактиці злочинності.

97. Основні напрямки міжнародного співробітництва у сфері протидії злочинності.

98. Кримінологічне значення діяльності спеціалізованих установ ООН у сфері протидії злочинністю

99. Міжнародні спеціалізовані установи як суб’єкти протидії злочинності



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.250.137 (0.02 с.)