Інститут прокуратури і слідства

Кафедра кримінології та кримінально-виконавчого права

КРИМІНОЛОГІЯ

Навчально-методичний посібник

для студентів непрофільних факультетів (СПФ, САФ, МПВ, ФА, ЦГЮ)

 

 

Автори:

Дрьомін В.М., професор, доктор юридичних наук, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права;

Мандриченко Ж.В. доцент, кандидат юридичних наук;

Мельничук Т.В., доцент, кандидат юридичних наук;

Стрелковська Ю.О., доцент кафедри, кандидат юридичних наук;

Ілько С.А., старший викладач кафедри;

Ізовіта А.М., асистент кафедри;

Петренко О.А., асистент кафедри;

Цитряк В.Я., асистент кафедри.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Кримінологія як соціально-правова наука про злочинність, причини злочинності та окремих злочинів, суб’єктів кримінальних конфліктів та засоби контролю, стримання та обмеження злочинності набуває все більшого значення в останній час. Це відображає серйозність і значущість проблеми пізнання та контролю, стримання та профілактики злочинності на національному та міжнародному рівнях.

Актуальність курсу. У другій половині ХХ сторіччя проблема злочинності набула планетарного значення. Користуючись розвитком сучасних технологій, транспортних комунікацій та можливостями нелегального переказу грошових коштів, сучасні світові злочинні клани, за оцінками експертів ООН, отримують до одного триліону доларів щорічного прибутку від злочинної діяльності. Постійно зростаюча злочинність загрожує безпеці громадян та їх сімей, підриває підвалини демократії та соціальної справедливості у суспільстві, слугує знаряддям перерозподілу національного доходу, підриваючи економіку кожної держави. В таких умовах вивчення кримінологічних аспектів об`єктивної реальності є вельми значущим для юристів.

Мета курсу. Метою вивчення даного курсу є оволодіння основами сучасної кримінологічної науки, методики прикладних кримінологічних досліджень, спеціальними прийомами аналізу злочинної поведінки, її причин і умов, особистості злочинця, а також системою апробованих методик обмеження і стримання кримінальної активності.

Досягнення визначеної мети є можливим за умови виконання наступних завдань:

· самостійного узагальнення судової практики, аналізу статистики злочинності,

· складання кримінологічних правових документів;

· формулювання висновків про причини і умови вчинення злочинів по матеріалах архівних кримінальних справ;

· вивчення міжнародних та національних правових актів, літературних джерел.

Предметом вивчення даного курсу є злочинність та окремі види злочинів, їх причини та особистість злочинця, системи профілактики злочинності.

Після вивчення курсу студент повинен знати:

· визначення феномену злочинності, її ознаки, характеристики та показники;

· провідні теорії причин злочинності, які застосовуються для пояснення даного явища у вітчизняній та зарубіжних кримінологічних традиціях;

· характеристики та основні ознаки особистості злочинця, практичне значення її вивчення;

· основні методики проведення кримінологічних досліджень;

· основні світові системи профілактики злочинності, особливості вітчизняних підходів до профілактичної роботи;

· основні нормативні документи в сфері профілактики злочинності.

уміти:

· робити аналіз нормативних актів, присвячених профілактиці злочинності на національному і міжнаціональному рівнях;

· робити аналіз матеріалів кримінальних справ стосовно кримінологічно значущих питань;

· орієнтуватись у кримінально-правовій політиці держави та міжнародного співтовариства.

Навчальний план курсу

Форма навчання

Курс

Семестр

Лекції

Практичні (семінарські)

Всього ауд.годин

Курсові роботи

Контрол. роботи

Установ.лекції

Самостійна робота

Всього годин

Іспит

Залік

Соціально-правовий факультет   Судово-адміністративний факультет Факультет міжнародно-правових відносин Факультет цивільної та господарської юстиції Факультет адвокатури

*   *

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ

№ п/п	Тема	Лекції (год)	Практичні (год)	Самостійна робота (год)
	Вступ до кримінології. Її поняття, предмет, історія розвитку
	Злочинність, її характеристики та показники. Сучаний стан злочинності в Україні та світі
	Детермінація злочинності. Кримінологічні теорії пояснення злочинності. Сучасні фактори злочинності в Україні
	Вчення про особу злочинця
	Індивідуальна злочинна поведінка, її причини та механізм
	Методологія та методика кримінологічних досліджень. Прогноз та планування в кримінології
	Концепції протидії злочинності
	Вивчення та протидія економічній злочинності
	Вивчення та протидія загально кримінальній корисливій злочинності
	Вивчення та протидія насильницькій злочинності
	Вивчення та протидія рецидивній та професійній злочинності
	Вивчення та протидія організованій злочинності
	Вивчення та протидія злочинності неповнолітніх
	Всього

 

Тема 1. Вступ до кримінології. Її поняття, предмет, історія розвитку

Методичні рекомендації

При вивченні даної теми студенти мають знати, що термін «кримінологія» походить від латинського crimen – злочин та грецького logos – наука, вчення. Виникнення та розвиток кримінології зазвичай пов’язують з трьома іменами та датами: у 1761 р. вийшла книга Ч. Бекаріа «Про злочини та покарання», в якій у тому числі містились положення стосовно природи злочинності та соціального контролю над нею, хоча само слово «кримінологія» ще не застосовувалось. Вважається, що цей термін було введено у науковий обіг антропологом Топінаром у 1879 р., а вже у 1885 р. вийшла книга Р. Гарофало під назвою «Кримінологія». Виходячи з цього саме 1885 р. традиційно називають роком появи кримінології. Однак, слід зазначити, що окремі думки щодо злочинності та покарання зустрічалися набагато раніше вже у мислителів часів Давньої Греції (Платон, Аристотель) та Давнього Риму (Цицерон, Сенека).

Кримінологію цікавлять, з одного боку, індивідуальні питання (конкретна людина та її поведінка) - так звана кримінальна антропологія, з іншого, - проблеми життя й усього укладу суспільства - кримінальна соціологія. Таким чином, можна стверджувати, що кримінологічна наука в сучасному вигляду бере свій початок наприкінці Х1Х ст., коли обидва ці напрямки стали розглядатися в нерозривній єдності. Але це не означає неможливість надання переваг окремим аспектам вивчення кримінологічних проблем. Зокрема, у Російській імперії основна увага приділялася соціологічному напрямку. Однак після 1917 р. увійшла «в моду» кримінальна антропологія. Зокрема, в 1918 р. у Петрограді з'явився кабінет по вивченню злочинності й особистості злочинця. В Одесі з 1919 р. до 1929 р. існував Всеукраїнський кабінет по вивченню злочинності. В 1925 р. у Харкові був створений Державний інститут по вивченню злочинності й злочинця.

При вивченні даної теми студенти мають засвоїти питання про природу кримінології, що є дискусійним, оскільки злочинність і злочини є соціальними і в той же час кримінально-правовими поняття. У літературі зустрічається думка, що кримінологія – це юридична наука, з якою складно погодитися, тому що явища, що вивчаються кримінологією (детермінанти злочинності, механізм індивідуальної злочинної поведінки, загальносоціальні заходи запобігання злочинності) не вкладаються повною мірою в рамки правових, зокрема кримінально-правових стосунків. Інша думка, що кримінологія є соціологічною наукою (соціологією злочинності), характерна для зарубіжної кримінології (виходячи з цього у низці держав, наприклад, у США, Великобританії, кримінологію викладають майбутнім соціологам, а не юристам). Однак при такому підході кримінологія штучно ізолюється від юридичних наук, зокрема кримінального циклу. У вітчизняній кримінології найбільше поширена думка, що кримінологія є комплексною наукою, оскільки в ній представлені і юридичний, і соціологічний, і психологічний, і інші пласти теоретичних положень.

Елементами предмету кримінології є злочинність, причини та умови злочинності, особистість особи, що вчинили злочин, а також засоби руйнуючого впливу на злочинність, при цьому всі вказані чотири основні частини предмету кримінології органічно взаємозв'язані; кінцевою метою вивчення перших трьох частин є розробка ефективної системи запобігання злочинності. Дискусійним у науці є питання включення проблеми жертви до предмету кримінології.

Виходячи з вищенаведеного, можна сформулювати визначення кримінології як комплексної соціально-правової науки, що вивчає злочинність, закономірності і детермінанти її розвитку, особистість особи, що вчинила злочин, з метою створення системи заходів запобігання злочинам і підвищенню її ефективності.

Студенти мають знати, що кримінологія має дві мети: теоретичну (пізнання закономірностей злочинності і вироблення на цій основі наукових теорій, концепцій, формулювання гіпотез, визначення завдань розвитку даної науки) та практичну (вироблення наукових рекомендацій і конструктивних пропозицій щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю).

Завдання кримінології складаються в одержанні достовірних знань про свій предмет шляхом реалізації чотирьох функцій:

1) описової (діагностичної), що полягає у віддзеркаленні явищ і процесів, що входять в предмет кримінології, на основі збору емпіричного матеріалу;

2) пояснювальної (етіологічної), що дозволяє з'ясувати, як протікає той або інший процес, що вивчається, і чому він протікає саме у такий спосіб;

3) прогностичної, що пов'язана з передбаченням майбутнього розвитку явища або процесу.

4) перетворювальна (регулятивна), що дозволяє реалізувати результати здійснення вищезгаданих трьох функцій в практичних діях, спрямованих на бажане перетворення об'єкту вивчення (управління соціальними процесами, пов'язаними із запобіганням злочинності)

При вивченні даної теми студенти мають знати, що систему кримінології можна розглядати як систему навчальної дисципліни та як науки.

Система кримінології – це розчленовування, розділення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішнє погоджені між собою. По рівню узагальнення науково-практичної інформації прийнято підрозділяти кримінологію як навчальну дисципліну на:

1. Загальну частину, котра включає феноменологію злочинності (визначення, властивості, характеристики, функції, показники злочинності); етіологію злочинності (причини й умови), вчення про протидію кримінальній активності.

2. Особливу частину, яка включає кримінологічну характеристику різних видів злочинності, що виокремлюються за сутністю злочинних діянь (корисливі, насильницькі) або за особливостями осіб, що вчинили злочин (злочинність неповнолітніх, жіноча злочинність, рецидивна злочинніть тощо).

У системі кримінології ж як науки можна виділити три частини (Д. Шестаков):

1. Загальна кримінологічна теорія, що досліджує явище злочинності, механізм її відтворення, а також розвиток та проблеми вдосконалення контролю з боку держави та суспільства за злочинністю; історію розвитку самої кримінології:

· історія кримінології;

· кримінологічне дослідження;

· масова злочинна поведінка;

· відтворення злочинності;

· протидія злочинності.

2. Приватна кримінологія, що відображає закономірності різних типів злочинної поведінки:

· вайолентологія (насильницька злочинна поведінка);

· користознавство (корислива злочинна поведінка);

· злочини неповнолітніх та проти них;

· організована злочинна діяльність;

· необережна злочинність.

3. Новітні кримінологічні галузі, що вивчають злочинність якої-небудь іншої функціональної підсистеми суспільного життя (соціального інституту):

· сімейна кримінології (кримінофамілістика);

· богословська кримінологія (кримінотеологія);

· політична кримінологія;

· економічна кримінологія;

· кримінологія масових комунікацій;

· кримінопенологія;

· кримінологія закону.

При вивченні даної теми студенти також мають знати місце кримінології в системі наук та вміти пояснювати її зв'язок з іншими науками, зокрема з науками кримінального циклу (кримінальним правом, кримінально-виконавчим правом, кримінальним процесом, криміналістикою) та фундаментальними суспільними науками (перш за все з філософією, соціологією, психологією, економічною наукою, політологією тощо).

Питання семінарського заняття:

1. Поняття кримінології та її предмета. Основні поняття кримінології.

2. Завдання та функції кримінології на сучасному етапі. Система кримінології як науки та навчальної дисципліни.

3. Історія виникнення та розвитку кримінології як самостійної науки

4. Розвиток вітчизняної кримінології: радянський та пострадянський період.

5. Місце кримінології в системі наук.

Практичне завдання: на підставі вивчення відповідних вітчизняних та зарубіжних джерел зробити порівняльний аналіз визначення предмету кримінологічної науки в Україні та в зарубіжних країнах.

Рекомендовані теми рефератів:

1. Поняття кримінології та її предмета. Основні поняття кримінології.

2. Історія виникнення та розвитку кримінології як самостійної науки.

3. Розвиток вітчизняної кримінології: радянський та пострадянський період.

4. Завдання кримінології на сучасному етапі.

5. Місце кримінології серед суміжних галузей знань.

6. Міжнародні та вітчизняні кримінологічні установи.

7. Нові галузі кримінологічного знання.

8. Основні напрямки розвитку кримінологічної науки в Україні та світі.

Питання для самостійної роботи:

1. Місце кримінології серед суміжних галузей знань.

2. Кримінологія як основа розвитку наук кримінального профілю.

3. Міжнародні та вітчизняні кримінологічні установи.

4. Основні напрямки розвитку кримінологічної науки в Україні та світі.

5. Кримінологічні дослідження у царській Росії: загальна характеристика.

6. Тенденції та перспективи розвитку кримінологічної науки на сучасному етапі.

Література:

1. Антипенко В.Ф. Международная криминология: опыт исследования терроризма / В.Ф.Антипенко: монография. – О.: Фенікс, 2011. – 356 с.

2. Антонян Ю. М. Криминология: избранные лекции./ Антонян Ю. М. М.: «Логос», 2004. – 448 с.

3. Бабаев, М. Процессы глобализации кардинальным образом меняют устоявшиеся криминологические концепции / Михаил Бабаев // Новая юстиция: Журнал судебных прецедентов. – 2009. – № 1. – С. 131-132.

4. Бабаев, М.М. Криминология и уголовная политика / М.М. Бабаев // Юристъ – правоведъ. – 2012. – № 2. – С. 7-19.

5. Гайков, В.Т. Интегративные тенденции в современной криминологии / В.Т. Гайков, Е.В. Тищенко // Известия высших учебных заведений. Северо-Кавказский регион. Общественные науки. – 2009. –№ 4. – С. 70-71.

6. Гилинский Я.И. Криминология: теория, история, эмпирическая база, социальный контроль. 2-е изд. Перераб. И доп. - – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2009. – 504 с.

7. Горбань, А. Сучасний стан кримінології як науки / Анатолій Горбань, Володимир Міщук // Вища школа. – 2012. – № 8. – С. 37-41.

8. Гумін, О.М. Інтегративна функція кримінології в системі наук про людину / О.М. Гумін, О.І. Ромців // Митна справа. – 2012. –№ 1 (ч. 2, кн.2). – С. 3-10.

9. Джужа О.М Сучасний погляд на розвиток кримінології / О.Джужа, А. Кирилюк. – 2003. - № 2. – С. 97-101.

10. Дрёмин В.Н. О некоторых философских проблемах криминологии / М.Ф. Орзих, В.Н. Дрёмин //Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: сб. науч. статей. – Одесса: Феникс, 2007. – С. 53-67. (Библиотека журнала “Юридический вестник”).

11. Дрёмин В.Н. Социальные функции криминологии: история и современность / В.Н.Дрёмин // Юридический вестник. - 2007. – № 4. - С. 119-130.

12. Дрёмин, В.Н. К вопросу о предмете институциональной криминологии: от криминальных практик к социальному институту / В.Н. Дремин //Митна справа. – 2010. – № 6. – С. 68-73.

13. Жалинский, А.Э. Обновление криминологии / А.Э. Жалинский // Право и политика. – 2012. – № 5. – С. 828-835.

14. Зелинский А.Ф. Криминология. Учебное пособие. / А.Ф. Зелинский – Х.: Рубикон, 2000. – 240 с.

15. Зелінський А. Перспективи подальшого розвитку кримінології / А.Зелінський // Право України. – 2001. - №2. – С. 107 – 109.

16. Иншаков С.М. Зарубежная криминология: Учеб. пособие для вузов. – 2-е изд. / Иншаков С.В. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право.2003. – 383 с.

17. Кабанов, П. А. Криминологическая концепция криминальной политической виктимологии / П. А. Кабанов // Право и политика. – 2012. – № 11. – С. 1885-1892.

18. Касьяненко, М.А. К вопросу о предмете этнокриминологии / М.А. Касьяненко // Современное право. –2010. –№ 6. – С. 106-108.

19. Клейменов, И.М. Сравнительная криминология и сравнительное правоведение / И.М. Клейменов // Следователь. – 2010. –№ 3. – С. 32-36.

20. Кондратюк Л.В. Антропология преступления (микрокриминология) / Л.В. Кондратюк– М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 344 с.

21. Кондратюк Л.В., Овчинский В.С. Еще раз о криминологическом понятии преступности и преступления / Л.В.Кондратюк, В.С. Овчинский // Журнал российского права. – 2004. - №9. – С.113-119.

22. Криминология – ХХ век [ред. В.Н.Бурлаков В.Н., Сальникова В.П.] – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2000. – 554 с.

23. Криминология: [пер. с англ. Дж.Ф.Шели ] – СПб.: Питер, 2003. – 864 с. с ил.

24. Криминология: рекомендовано МОН России: учебник для вузов / под общ. ред. А.И. Долговой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА; М.: ИНФРА-М, 2010. – 1007 с. – 9

25. Криминология: Рекомендовано МОН России: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Кудрявцева,В.Е. Эминова. ─ 4-е изд., перераб. и доп. ─ М.: НОРМА, 2009. ─ 800 с.

26. Кримінологія. Загальна та Особлива частини: підручник / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В.В. Голіни. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009. – 288 с.

27. Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия. Вперед, к ГУЛАГу западного образца / Кристи Н; [пер. с англ.]. - М.: РОО, 2001. - (Центр содействия реформе уголовного правосудия). – 2001. – 216 с.

28. Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Криминология и проблемы декриминализации / В.Н.Кудрявцев, В.Е. Эминов // Журнал российского права. – 2005. - №4. - С. 103-107.

29. Курс кримінології: У 2-х кн.: Загальна частина: Підручник / М-во освіти і науки України; [ред. Джужа О.М]. ─ К.: Юрінком Інтер, 2001. ─ 352 с.

30. Міжнародна кримінологія: стан та перспективи: збірник матеріалів круглого столу // Б-ка журналу «Юридичний вісник» / за ред. М.П. Орзіха, В.Ф. Антипенко. – О.: Фенікс, 2010. – 324 с.

31. Мошак, Г. Зниження позицій українських і німецьких кримінологів / Г. Мошак // Право України. – 2012. – № 6. – С. 276-281.

32. Нікітін, Ю.В. Внутрішня безпека українського суспільства як новий напрямок у кримінології / Ю.В. Нікітін //Юридична наука. – 2011. –№1. – С.157-160.

33. Овчинский В.С. Криминология и биотехнологии / Овчинский В.С. – М.: Норма, 2011. – 192 с.

34. Поклад, В. К вопросу о предметном статусе криминологии в Украине / В. Поклад // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: Сб. науч. ст., 2007. – С. 264-267.

35. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології / Попович В.М. – К.: Правові джерела, 1998. – 447 с.

36. Сердюк, П.П. Проблема меж предмету кримінології у сучасній кримінологічній науці / П.П. Сердюк // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: Сб. науч. ст., 2007. – С. 297-304.

37. Старков О.В., Башкатов Л.Д. Криминотеология: религиозная преступность / Под общ. Ред. О.В. Старкова. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 386 с.

38. Тангиев Б.Б. Криминология: Контроль и противодействие экологической преступности. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 342 с.

39. Туляков В.А. Виктимология: социальные и криминологические проблемы / Туляков В.А. – Одесса: Юрид. лит-ра, 2000. – 336 с.

40. Туляков, В.А. Криминология современности / В.А. Туляков // Кримінологія в Україні та протидія злочинності: Зб. наук. ст., 2008. – С. 71-79.

41. Фролова О. Щодо реформування предмета кримінології / О.Фролова // Право України. – 2003. - №7. - С.122-123.

42. Частная криминология / отв. Ред. Д-р юрид. Наук, проф., засл. Деят. Науки РФ Д.А. Шестаков. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – 771 с.

43. Шакун, В. Онтологічний вимір у кримінології / В. Шакун //Право України. – 2010. – № 7. – С. 136-143.

44. Шестаков Д.А. Семейная криминология: Криминофамилистика / Шестаков Д.А. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003.

45. Шестаков, Д.А. От понятия преступности к криминологии закона / Д.А. Шестаков // Общественные науки и современность (ОНС). – 2008. –№ 6. – С. 131-142.

46. Шлях до кримінології: Пам'яті Анатолія Петровича Закалюка: Зб. матер. / Нац. акад. прав. наук України. Координаційне бюро з проблем кримінології та кримінолог. досліджень. – К.: КПУ; Запоріжжя: КПУ, 2010. – 189 с.

47. Эминов, В.Е. История науки криминологии / В.Е. Эминов // Lex Russica: Научн. труды Моск. гос. юрид. академии. – 2009. – № 1. – С. 72-82.