Корупція і організована злочинність.

Корупція як соціальне явище пов’язана з багатьма соціальними процесами, у тому числі криміногенними. Насамперед, це стосується зв’язку корупції з організованою злочинністю.

Багато вчених схильні розглядати корупцію й організовану злочинність або як одне ціле, або як структурний елемент один одного. Так, О. Гуров вважає корупцію однією з обов’язкових ознак організованої злочинності. Під корупцією він розуміє не просто дачу чи одержання хабара за надання будь-якої послуги, а „. постійний зв’язок посадових осіб з організованими злочинцями”. Такої ж думки дотримується О. Філімонов, зазначаючи, що в деяких випадках організована злочинність і корупція пов’язані настільки тісно, що це дає підстави вченим виділяти корупцію як одну із ознак організованої злочинності C. Л. Аркуша вважає, що використання корумпованих зв’язків є обов’язковим елементом в діяльності формувань, які спеціалізуються на вчиненні злочинів у сфері економіки. Такої ж позиції дотримується О. Г. Кальман, який вважає, що організована злочинність у сфері економіки фактично не може існувати без підтримки і тісної взаємодії із владними структурами. На його думку, в українських умовах це, значною мірою, обумовлено потребою легалізації значних сум грошей, здобутих організованими злочинними угрупованнями у процесі своєї злочинної діяльності [16, с.70-74].

Якщо ж характеризувати проникнення представників організованих злочинних груп до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, то слід зазначити, що воно переслідує такі цілі:

- ухилення керівників та членів організованих злочинних угруповань від кримінальної відповідальності, у тому числі за допомогою депутатської недоторканності;

- нейтралізацію слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів, що здійснюються правоохоронними органами щодо організованих злочинних угруповань чи окремих їх членів;

- забезпечення „даху” для подальшої злочинної діяльності;

- забезпечення можливостей для нарощування свого капіталу, отримання інших незаконних переваг тощо.

Проведеними працівниками внутрішньої безпеки УБОЗ УМВС України у Львівській області у середині 90-х років дослідженнями встановлено, що лише за матеріалами кримінальних справ кожна п’ята організована злочинна група мала підтримку серед представників владних структур, у тому числі правоохоронних органів. У сфері економіки - кожна друга група. У результаті анкетування 200 оперативних працівників встановлено, що 92% респондентів визнають реальну можливість проникнення злочинних елементів в органи внутрішніх справ [18, с.7].

Про органічний зв’язок корупції та організованої злочинності свідчить також той факт, що найвпливовіші міжнародні організації, формулюючи рекомендації підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю, особливу увагу приділяють боротьбі з корупцією. Так, ООН одним із стратегічних напрямів попередження організованої злочинності вважає дослідження проблем боротьби з корупцією. У прийнятих у 1990 р. VIII Конгресом ООН „Керівних принципах для попередження організованої злочинності і боротьби з нею” зазначено, що „. необхідною умовою розробки програм з попередження злочинності є дослідження проблем корупції, її причин, характеру, наслідків, взаємозв’язку з організованою злочинністю і заходів для боротьби з нею”.

У доповіді Генерального секретаря ООН - „Вплив організованої злочинної діяльності на суспільство загалом” - на II сесії Комітету по попередженню злочинів і кримінальному правосуддю Економічної і соціальної ради ООН у квітні 1993 р. відзначалось, що корупція державних посадових осіб завжди була одним із засобів, яким надавали перевагу організовані злочинні угруповання, складовою частиною їх стратегії і тактики, якій віддавалась перевага перед застосуванням відкритого насильства. Гроші, які виплачуються у вигляді хабарів, вважаються босами організованої злочинності їх добрим інвестуванням, накладними витратами, виправданими з точки зору „справи”, оскільки це значно збільшує шанси на успіх і ймовірну безкарність, знижує або зводить нанівець небезпеку розкриття злочину з усіма втратами, до яких це може призвести.

У Рамковій Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти організованої злочинності від 21 липня 1997 року безпосередньо при визначенні поняття організованої злочинності вказується на те, що корупція є одним із трьох основних засобів (два інші - насильство і залякування), які дають можливість ватажкам організованої злочинності отримувати прибуток, контролювати території, зовнішні та внутрішні ринки, продовжувати свою злочинну діяльність і проникати в легальну економіку [21, с.24-25].

Досить точним слід визнати твердження про те, що звичайна злочинність наступає на суспільство, діючи проти його інститутів, у тому числі й держави, то організована злочинність у цьому наступі прагне спиратися на інститути держави й суспільства, використовувати їх у своїх цілях. Це використання значною мірою здійснюється за допомогою встановлення й поширення корумпованих відносин.

Констатуючи тісний зв’язок корупції та організованої злочинності, на наш погляд, їх не можна розглядати як одне ціле або навіть як обов’язковий структурний елемент один одного (переважно корупцію як елемент організованої злочинності). Корупцію, як і організовану злочинність, можна розглядати і як самостійні соціальні явища. Корупція - це лише один із засобів, які використовує організована злочинність. Слід погодитись з тим, що факти отримання посадовою особою навіть численних хабарів за вчинення конкретних дій з використанням свого посадового становища самі по собі не дають підстав розглядати їх як прояви організованої злочинної діяльності.

Організована злочинна група чи організоване злочинне угруповання цілком можуть існувати і без корумпованих зв’язків. Інша справа, що відсутність таких може суттєво ускладнити функціонування злочинних формувань і навіть унеможливити вчинення окремих злочинних діянь. Але це вже зовсім інший аспект, який свідчить про взаємний вплив, взаємозалежність цих явищ, їх переплетіння, про те, що вони живлять один одного, сприяють взаєморозвитку. Наявність корумпованих зв’язків для організованих злочинних формувань і зв’язок корумпованого чиновника з такими формуваннями - це оптимальна з точки зору досягнення злочинного результату і безпеки функціонування формула існування двох явищ, що розглядаються.

Організована злочинність зацікавлена створити відповідні позиції у владних структурах для відстоювання в них своїх інтересів, забезпечення сприятливих умов для протиправної діяльності й уникнення від відповідальності, а корупція, у свою чергу, зацікавлена в можливостях організованих злочинних угруповань (фінансових, організаційних та ін.). Тому широке розповсюдження корупції неодмінно призводить до зростання організованої злочинності, а якісний і кількісний розвиток останньої неодмінно тягне за собою збільшення кількості корупційних проявів і підвищення небезпечності їх характеру. Можна сказати так: у своєму розвитку корупція й організована злочинність ідуть на зустріч одне одному і неодмінно зустрічаються на певному етапі свого розвитку, а зустрівшись, інтегрують свої зусилля, суттєво збільшуючи свій злочинний потенціал. Цей рух є вигідним для обох сторін. І далеко не завжди, як це інколи стверджується в літературі, ініціатива належить організованим злочинним угрупованням [16, с.70-74].

Проникнення організованої злочинності до влади сприяє утворенню олігархічних кланів, що, в свою чергу, є потужним імпульсом для тотального корумпування влади. Відстоюючи інтереси кланів, влада невідворотно стає корумпованою, злочинною

Питання про співвідношення корупції і організованої злочинності є важливим не лише з теоретичної точки зору, воно також має прикладний характер. З’ясування аспекту, що розглядаємо, впливає на розуміння сутності як корупції, так і організованої злочинності, а отже і на визначення стратегії і тактики протидії їм, вироблення й реалізацію практичними працівниками правоохоронних органів заходів для виявлення та документування конкретних проявів корупції та протиправної діяльності членів організованих злочинних угруповань [17, с.188-190].

Відмивання „брудних” грошей (злочинних при­бутків).

У сьогоднішньому відкритому фінансовому світі з високою мобільністю коштів та швидким розвитком технологій платіжних операцій, засоби для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, а також їх анонімного захисту в певних країнах чи на певних територіях роблять фінансову злочинність транснаціональною.

“Відмиванням” визнається процес, за допомогою якого правопорушники прагнуть до того, щоб приховати справжнє походження доходів та володіння ними від протизаконної діяльності.

Легалізація – це дії спрямовані на маскування джерела, природи походження та належності коштів і майна, одержаних в результаті вчинення злочинів, та переведення їх з “кримінального” обігу у легальний сектор економіки[13, с.89].

Суспільна небезпека легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, зумовлена не стільки мірою протиправності їх походження, скільки характером безконтрольного введення їх в законну економіку, політичні інститути, засоби масової інформації, а також характером вказаних у законі дій з використанням легальних механізмів здійснення підприємницької або іншої діяльності для надання грошовим коштам, що вводяться в обіг, або іншому майну видимості законних.

Внаслідок легалізації грошових коштів, майна, здобутих злочинним шляхом. Порушується основна умова нормального функціонування економіки, перекручуються функції фінансово-господарської діяльності, зростає тіньове виробництво, прискорюється процес криміналізації економіки.

За даними МВС України, щорічний незаконний прибуток кримінальних структур складає понад 30 млрд. грн., що становить 70% прибуткової частини бюджету України. За допомогою світових фінансових систем злочинні організації щорічно легалізують від 500 млрд. до 1,5 трильйона доларів США, це – 1,5-5% валового світового продукту.

Із відмиванням доходів, пов’язують такі злочини:

1. перетворення або передача власності, усвідомлюючи, що така власність є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження власності або з метою сприяння будь-якій особі, замішаній у вчиненні предикатного злочину, уникнути правових наслідків її дій;

2. приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно власності або володіння нею, усвідомлюючи, що така власність є доходом;

3. набуття, володіння або використання власності, усвідомлюючи під час отримання, що така власність була доходом;

4. участь у вчиненні, об’єднання або змова з метою вчинення, замах на вчинення, пособництво, підмова, сприяння і поради щодо вчинення будь-якого із злочинів, визначених вище [20, с.56].

Для легалізації, тобто введення злочинних прибутків у легальний оборот, правопорушники використовують різні способи.

Виділяють чотири основні групи способів легалізації злочинних прибутків організованими групами, злочинними організаціями. Перша група об’єднує спо­соби легалізації рухомого майна, здобуто­го злочинним шляхом; друга — нерухо­мого майна, одержаного в результаті зло­чинної діяльності або участі у ній; третя — документів, що виконують роль гро­шового еквівалента і набуті злочинним шляхом; четверга — способи легалізації правових документів, які підтверджують право володіння рухомим або нерухомим (одночасно рухомим і нерухомим) май­ном чи його частиною, здобутих внас­лідок злочинної діяльності або участі у ній.

Грошові кошти, інше рухоме і нерухоме майно організовані злочинні утворення ле­галізують, застосовуючи наступні фінансо­ві, фінансово-господарські операції:

1) з використанням фірм-посередників, ко­респондентських рахунків, через систему взаєморозрахунків, зустрічних платежів, інших розрахункових зобов’язань, клірин­гових розрахунків;

2) із застосуванням ба­гатосторонніх розрахунків і платежів з ве­ликою кількістю учасників таких опера­цій, територіальне віддалених один від одного;

3) через оформлення фальшивих рахунків у банківських установах, веден­ня подвійної бухгалтерії суб’єктом під­приємницької діяльності, банківської установи;

4) шляхом переміщення „проконвертованих” грошових коштів за кор­дон через банківські рахунки „лжефірм”, суб’єктів господарської діяльності; спе­ціально створених для їх легалізації конвертаційних центрів. При деяких комер­ційних банках створюються конвертаційні центри, які за допомогою заздалегідь розробленого ними злочинного механіз­му спеціалізуються на перетворенні без­готівкових грошових коштів суб’єктів підприємницької діяльності (незалежно від форм власності) у готівку, з її подаль­шою конвертацією в іноземну валюту та перерахуванням на банківські рахунки іноземних держав;

5) шляхом проведення фінансово-господарських операцій з ви­користанням фіктивних фірм;

6) із засто­суванням нових технологій у банківській сфері, зокрема, системи „кіберплатежів”. Вона складається з пластикової картки з мікросхемою, у якій зашифрована вказа­на сума клієнта; електронної банківської програми, де міститься інформація про грошові вклади клієнта. Остання може передаватися за допомогою Інтернету на персональний комп’ютер клієнта;

7) тимчасове розміщення грошових коштів на банківських рахунках суб’єктів підприєм­ницької діяльності;

8) розміщення вказа­них грошових коштів дрібними вкладами на депозитних рахунках;

9) штучне роз­дроблення фінансової, фінансово-госпо­дарської операції значних або великих розмірів на декілька дрібних (як правило, фіктивних) тощо [11, с.13].

Вказаний перелік не є вичерпним. Кож­ен злочинець, злочинне утворення використовує різні комбінації системи дій, прийомів, операцій при розробленні кри­мінальних технологій економічних зло­чинів з метою одержання злочинних при­бутків та їх легалізації в Україні й за її ме­жами.

Боротьба з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, є вкрай необхідною з трьох основних причин. По-перше, такі заходи дають можливість виявити злочини, спрямованих на отримання “брудних” коштів. По-друге, відмивання доходів сприяє розвитку міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на становлення демократичних політичних інститутів та стабільної національної економічної системи. По-третє, боротьба з цим економічним злочином допомагає захистити цілісність української фінансової системи від негативного впливу кримінального капіталу.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного аналізу праць провідних вчених кримінального права, процесу, кримінології можна зробити ряд узагальнень і висновків:

Організована злочинність розуміється як сукупність злочинів, довершених організованими злочинними групами, або складна системно-структурна сукупність діячів злочинного світу як стійке об’єднання ряду злочинних груп в злочинне співтовариство для спільної кримінальної діяльності, досягнення влада в певній сфері або як відносне масове функціонування стійких, керованих співтовариств злочинців, що займаються злочинами як промислом і мають корумповані зв’язки.

Організована злочинність - це складна сукупність, караних законом злочинів, таких як: надання нелегальних товарів і послуг, ретельно сплановані і скоординовані шахрайські опе­рації, крадіжки, вимагательство, що вчиняються угрупуваннями організованої злочинності.

Організована злочинність стає суттєвим фактором посилення соціальної напруги і дестабілізації суспільних відносин, перешкоджає оздоровленню економіки, впорядкуванню споживчого ринку, законодавчого регулювання процесів, що охоплюють ці сфери, сприяє де­формації нових форм економічних відносин. Вона кинула виклик суспільству, поставила під загрозу здійснення перетворень, що здійснюються в Україні.

Основні причини організованої злочинності приховані в сферах суспільно-економічних відносин.

Організована злочинність складне кримінально-правове явище. Ядро організованої злочинності, складається з кількох основних компонентів: ситуаційна злочинна група, ор­ганізована злочинна група та злочинна організація. Злочинна організація це стійке, згуртоване, з високим рівнем організованості та захищеності група осіб, об’єднана для спільної, тривалої злочинної діяльності, що виконує наступні функції: управлінсько-стратегічну, соціально-виробничу, фінансову, захисту та прикриття, конспірації і контррозвідки, дисциплінарного впливу і насильства (психологічного і фізичного).

Функціонально організована злочинність проявляється в наступних формах ор­ганізованої злочинної діяльності: створення та нарощування злочинного капіталу; легалізація здобутих злочинним шляхом засобів (грошей) і проникнення в легальний бізнес; забезпечення безпеки і ефективності обігу злочинного капіталу; одержання прибутків з легалізованого капіталу і його використання з метою утвердження його позицій в різноманітних сферах суспільного життя. Організована злочинність тісно пов’язана з тіньовою економікою і ко­рупцією.

Кардинальне вирішення проблеми боротьби з організованою злочинністю - нагальна потреба часу. Вирішенню цієї проблеми можуть сприяти подальші наукові дослідження причин та основних тенденцій розвитку організованої злочинності.

Використана література:

1. Конституція України - К., 1998.

2. Кримінальний кодекс України.— К., 2001.

3. Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 31 серпня 1993 р.// ВВР України. – 1993. - №35.

4. Закон України „Про боротьбу з корупцією” // Голос України. - 1995. - 16 листопада.

5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон, А.С.К., 2002.

6. Гвоздецький В. Основні причини виникнення та особливості функціонування ор­ганізованої злочинності в Україні // Дніпро. - 1997. - № 5.

7. Джужа O.M., Василевич B.B. Феномен - організована злочинність //

8. Єфремов С. Організовані злочинні угруповання в теорії вітчизняного кри­мінального права // Вісник Прокуратури. - 2001 p., №3 (9).

9. Єфремов С. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності // Право України. - 2003 p., №1.

10. Єфремов С. Поняття організованої злочинності // Право України. - 2002 p., №9.