РОЗДІЛ 2: Організована злочинність як небезпечна форма групової діяльності.

Види злочинних об’єднань.

Злочинні об’єднання, залежно від рівня їх стійкості, професійності, сфери діяльності, правового становища у легальних структурах суспіль­ства тощо, можна розділити на такі види.

1) Проста організована група — це відносно проста форма об’єднання злочинців чисельністю в межах 3—5 чоловік. У такі групи об’єднуються шахраї, квартирні, кишенькові та інші злодії, грабіжники. В них немає складної структури, суворої підпорядкованості, чітко вираженого лідера.

2) Структурована організована група. Порівняно з простою органі­зованою групою вона відрізняється більшою стійкістю, ієрархічністю, до­триманням принципу єдиноначальності. Чисельність таких груп — 5—10 і більше осіб. Злочинна діяльність має постійний характер, частіше це вчинення корисливих злочинів або діянь, пов’язаних із застосуванням насилля, але метою яких є заволодіння чужим майном. Лідер такої групи визначає напрям її дій, планує і готує злочини, розподіляє між учасниками ролі. Для забезпечення своєї діяльності структурована організована група взаємодіє з іншими кримінальними елементами, зокрема з особа­ми, які займаються підробкою документів, скупкою краденого тощо. Такі групи вчиняють крадіжки з квартир, автомобілів, грабежі, розбої, шах­райства, вимагання, займаються контрабандою. Корумпованих зв’язків у них, як правило, немає.

3) Організоване злочинне угруповання — це багаточисельне об’єднан­ня, до якого входять десятки, а то й сотні осіб, котрі активно займаються злочинною діяльністю. Рівень організованості у загальній масі таких угруповань нижчий, ніж в бандах і мафіозних об’єднаннях, хоча дисцип­ліна, ієрархія, підпорядкованість наявні і тут. В організованих злочинних угрупованнях існує керівна ланка з лідерів, котрі посвятили себе у зло­чинну діяльність і визначають її напрям. За ними стоїть основна маса конкретних виконавців - ”бойовиків” з певною кримінальною спрямова­ністю. Дане злочинне угруповання не є монолітним, а об’єднує багато груп різного рівня організованості, чисельністю 5—10 осіб. Вони займа­ються не лише вчиненням злочинів, а й здійснюють постійний контроль на певній території (збір данини, вимагательство тощо). Часто їх лідери, зібравши достатню суму грошей, вступають у сферу легального бізнесу, що дає можливість створити більш складну форму злочинної організа­ції — мафіозне об’єднання.

4) Банда являє собою форму організованої злочинності, що полягає у створенні озброєної групи, яка має на меті вчинення злочинів, пов’яза­них з нападами на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Вона відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, оскільки застосування зброї — обов’язкова її ознака. Банди відрізняються високим рівнем організованості та беззаперечною підкореністю ватажку. Вони функціонують самостійно, а результатами їх злочинів зазвичай є здобут­тя грошей, валюти, зброї, антикваріату та інших цінностей.

Деякі кримінологи виділяють три категорії банд, які умовно нази­вають: „класична банда”, „спеціалізована банда”, „замовники”.

Класичним бандам притаманне вчинення таких злочинів, як напади на банки, інкасаторів, магазини, музеї, квартири тощо. Нерідко вони поєднані з убивствами та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень. Особ­ливість спеціалізованої банди полягає у тому, що вона практикується на вчиненні одного, рідко двох видів злочинів. Найчастіше це напади на банки і магазини. Банди -”замовники” вчиняють злочини на замовлення. Вони малочисельні, їх члени добре підготовлені фізично, озброєні, відріз­няються винятковою конспірацією. „Замовники”, як правило, не входять до складу злочинних угруповань, хоча можуть мати зв’язки з їхніми ва­тажками. Злочини вчиняють за плату.

5) Мафіозне об’єднання. Під терміном „мафіозне” у даному разі розу­міється поєднання протиправної і легальної діяльності, використання не­доліків економіко-правової системи для одержання незаконних прибут­ків або присвоєння певних адміністративних повноважень, можливість впливати на органи влади. Таким чином, мафіозне об’єднання — це злочинне угруповання, яке за ступенем організованості і характером діяль­ності вийшло за межі власного формування і поєднує як протиправні, так і легальні форми діяльності, впливаючи на державну політику і на­прями соціального-економічного розвитку [20, с.45].

Мафіозні об’єднання завжди мають прикриття у вигляді різних ко­мерційних структур, які служать для різного роду афер та відмивання „брудних” грошей, а також тісні корумповані зв’язки з представниками органів влади та управління. Для забезпечення захисних функцій вони залучають інші злочинні угруповання. Очолюють мафіозні синдикати де­кілька чоловік, котрі займають, як правило, однакове положення. Біля них гуртуються від десятка до сотень членів, які у міру необхідності за­лучаються за плату для виконання конкретної „роботи”.

Зарубіжні автори виокремлюють загальні риси мафіозних об’єднань. Вони певною мірою можуть характеризувати й інші форми організованої злочинності, але найбільше притаманні саме злочинним синдикатам: їх діяльність має сталий характер і відбувається на постійній основі; вона завжди має форму нелегального бізнесу і пов’язана з наданням певних товарів і послуг. Кінцева мета мафіозних синдикатів полягає в отриманні величезних прибутків і досягається шляхом встановлення контролю над окремими сферами суспільного життя. Останнє означає монополізацію відповідних ринків та проникнення за допомогою корупції до органів влади і управління [27, с.47-49].

Існує й інша класифікація організованої злочинності. Деякі криміно­логи виокремлюють групи з низьким, складним та високим рівнем орга­нізованості. Проте такий розподіл не завжди показує чіткі межі між ни­ми. Майже кожну таку групу можна розглядати як носія багатьох сукуп­них ознак.

Злочинна організація, як правило, створюється для систематичної злочинної діяльності. Тому її члени зобов’язані дотримуватися правил конспірації, не привертати до себе уваги правоохоронних органів, мати постійне місце роботи, не зловживати спиртними напоями і зовнішньо вести законослухняний спосіб життя. Законспірованість групи забезпе­чується детальною підготовкою до вчинення злочинів, аж до рекогносци­ровки місця злочину і хронометражу дій співучасників, відпрацювання алібі та лінії поведінки у разі арешту. Крім того, члени злочинної органі­зації прагнуть запастися „документами прикриття” — довідками про ін­валідність, наявність у них психічних захворювань тощо. Меті конспіра­ції відповідає і спеціалізація груп, діяльність яких спрямована на вчинен­ня злочинів стосовно осіб, які займаються здобуванням незаконних при­бутків. Це, зокрема, вимагання грошей під погрозою насильства (рекет), об’єктом якого у першу чергу стають розкрадачі державного майна, шах­раї, контрабандисти, збувачі наркотиків, сутенери, повії. При цьому діа­пазон засобів дуже широкий: від загроз і залякування до захоплення за­ручників, від простого побиття до жорстоких катувань та вбивств.

Прибутки злочинних організацій нерідко поповнюються за рахунок платні за охорону нелегальних мільйонерів, членів їхніх сімей, майна, викрадення транспортних засобів, крадіжок предметів антикваріату, ви­конання певних замовлень (перевезення грошей, супроводження ванта­жів тощо), тобто спостерігається їх зрощування з ділками тіньової еконо­міки. Злочинні організації здійснюють також розвідувальну і контррозвідувальну діяльність з метою отримання потрібної інформації, залучення до своїх лав співробітників правоохоронних органів (шляхом підкупу, шантажу), виявлення осіб, які надають допомогу правосуддю. Характер­ною ознакою злочинних організацій є їх добре технічне оснащення. Вони мають сучасні види транспорту, зброї, у тому числі іноземного виробництва, передавачів, підслуховуючої апаратури, приладів нічного спосте­реження тощо [23, с.85].

Зазначу, що організована злочинність не є винаходом якоїсь окре­мої країни. Це явище інтернаціональне, за своєю сутністю — один з ви­щих етапів еволюції злочинності. За характером та формами діяльності організовану злочинність умовно можна поділити на кримінальну або гангстерську, яка в основному займається вчиненням грабежів, розбоїв, вимагань, шахрайств, бандитизму, вбивств, і економічну або „білокомірцеву”, що паразитує на розкраданні державної чи колективної власності, зловживаннях посадовим становищем, корупції та інших корисливих злочинах [23, с.127-129].