Кримінально-правові та кримінологічні ознаки організованої злочинності.

До кримінально - правових ознак організованої злочинності відносять: наявність в угрупуванні не менше п’яти учасників, стійкість, озброєність, структурність. Першою ознакою є наявність не менше п’яти осіб для скоєння злочинів. Це зумовлено тим, що така мінімальна кількість членів потрібна для формування структури організованої злочинної групи, без яких група не буде вважатись організованою. Це повинні бути організатор, радник, керівник загону, бойовик (як правило не один) і особа, яка здійснює функції внутрішньої безпеки.

Як свідчить результат аналізу діяльності організованих злочинних угруповань їх кількість, як правило, перевищує 10 чоловік. В останні часи реєструються організовані злочинні групи з кількістю 100 чоловік, а в лавах найбільших з них перебуває 300-500 членів. За даними МВС Росії чисельність „солнцевського” угрупування в Москві становить 350 членів, а чеченське налічує 500).У зв’язку з цим доцільним було б використовувати у законі термін угруповання [19, с.148].

Учасниками таких угруповань стають колишні кримінальні авторитети, державні чиновники, працівники контрольних і правоохоронних органів, спортсмени, військовослужбовці, що стали на злочинний шлях, вибилися з життєвої колії і мають ділові зв’язки. Що стосується їх морального обличчя, то їм притаманні такі риси, як правовий нігілізм, шкідлива правосвідомість, прагнення до збагачення.

Другою ознакою організованої злочинності є стійкість. Стійкість групи - це утворення групи для вчинення багатьох злочинів, намір надовго вчиняти злочини або вчинити один, що вимагає старанної та багатобічної підготовки. Так організовані групи створюються для вчинення ряду злочинів або одного злочину. Вони характеризуються тісними зв’язками між учасниками, що входять до її складу. готовністю жертвувати всім і йти на будь-які вчинки заради досягнення мети групи. Цей зв’язок охоплюється спільним умислом: кожен учасник усвідомлює про вчинення злочину поряд з іншими. Дане угруповання є тривалим в часі і з створенням його для скоєння одного злочину погоджуються не всі науковці. Зокрема, П.Л.Фріс зазначає, що не можна погодитись з позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постанові Пленуму „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” від 25 грудня 1992р., про можливість створення організованої злочинної групи з метою скоєння лише одного злочину. Це є можливим для банди, але не може характеризувати організоване злочинне угруповання, яке фактично є не діяльністю, а з точки зору множинності злочинів може характеризуватись як злочинний промисел [24, с.127-129].

Злочинний промисел - це систематичне вчинення корисливих злочинів, додає злочинцеві прибуток засобів для існування.

Третьою ознакою організованої злочинності є озброєність. Дана ознака нічим не відрізняється від притаманної банді, тільки що озброєність банди може бути набагато вищим. Озброєність означає наявність зброї хоча в одного її учасників (за зразком банди). Під зброєю розуміють як вогнепальну (гвинтівки, пістолети, обрізи),так і холодну зброю (кортик, шабля, фінський або армійський ніж). Інші предмети: ломики, сокири, кухонні ножі не є зброєю. У організованих злочинних групах озброєність набагато більша ніж в одного її учасника, як це притаманне для банди. Судячи з чисельних повідомлень у засобах масової інформації, можна прийти до висновку, що зараз організована злочинність озброєна „до зубів”. В злочинців вилучаються: поряд з переробленою і саморобною зброєю і зброя сучасного виробництва, як вітчизняних, так і зарубіжних моделей.

Четвертою ознакою організованої злочинності є структурність. Ця ознака є однією з найголовніших бо саме високий рівень структурності і відділяє злочинні організації від інших форм співучасті. Функціонування таких організацій базується на родинних зв’язках. В основу моделі родинного порозуміння покладена концепція „родини”, яка сформувалась на півдні Італії і виступала і виступає не стільки родинним осередком, скільки діловим. Вона характеризується надзвичайно високою організованістю[24, с.130].

Кримінологічні ознаки організованої злочинності.

Першою кримінологічною ознакою організованої злочинності є високий рівень зв’язків з корумпованою частиною працівників органів державної влади, управлінням та правоохоронних органів. Корупція є одним з важливих чинників організованої злочинності, яка за певних обставин стає її зовнішньою складовою (створює групу зовнішньої підтримки).

В. Всеволодов під корупцією розуміє незаконне використання державної посади для одержання особистих вигод. Корупція поняття значно ширше тих вчинків посадових осіб щодо кримінально-караного хабарництва, яке виступає однією з форм корупції.

Корумповані чиновники гарантують не лише безпеку організованим злочинним групам, а й сприяють здійсненню нею комерційних операцій, інформують про діяльність правоохоронних органів[18, с.7].

Як зазначає П.Л.Фріс: „За даними МВС України на 1 січня 1997 р. кількість працівників міліції, притягнутих до кримінальної відповідальності за зв’язки з організованою злочинністю, перевищила 200 чол.”. За даними МВС Росії, практично кожна друга спланована операція проти організованих злочинних груп терпить крах в зв’язку з тим, що злочинців заздалегідь попереджають про її початок та схему. Корумповані чиновники за свої „послуги” отримують значні винагороди або перебувають на ставці у мафії.

Витрати на утримання корумпованих чиновників боси організованої злочинності розглядають як необхідне й ефективне вкладення капіталу. В корумповані зв’язки втягнута значна частина чиновників, їхні винагороди набагато перевищують отримувані зарплати. Вони сприяють організованій злочинності у відмиванні „брудних” грошей, що призводить до підриву економіки держави [24, с.133].

При такому характері відносин між представниками організованої злочинності і корумпованими чиновниками природно, що окремі управлінські рішення приймаються не на основі об’єктивних і правових критеріїв та інтересів держави, а відповідно до інтересів грошового „мішка”, що викликає, з одного боку, руйнацію державного сектора економіки і наносить колосальні збитки, а з іншого - процвітання приватного бізнесу з його надприбутками.

Другою кримінологічною ознакою організованої злочинності є регіональний контроль. В період зародження організованої злочинності ця ознака не відігравала значної ролі, але з зміцненням організованих злочинних груп між ними стали зав’язуватись збройні сутички за територію (сфери впливу). Сильніші захоплюють території слабших. Виникло й таке нове явище, як мафіозні війни на національному грунті. Вони ведуться між представниками корінних мафіозних угруповань („слов’янами”) та угрупованнями, утвореними з осіб кавказької національності („кавказців”): чеченців, осетинів, азербайджанців. Відбувається також боротьба „молоді” зі „стариками” (тими злочинними угрупованнями, що вже захопили територію, і новими сформованими).

Третя ознака - наявність загальних правил поведінки. Вони можуть розроблятися керівниками групи і включають в себе правила внутрішньої і зовнішньої поведінки. Вони регулюють відносини підпорядкування між її членами. Чим вищий рівень організації, тим суворішими стають ці правила. В кінцевому вони перетворюються у систему повного підпорядкування нижчестоящих членів угруповання - вищестоящим, і всіх керівникові. Останній же виступає в ролі фактичного господаря житія членів угруповання, поширює свою владу і на їхнє особисте життя, на сімейні відносини. Член організації відповідає перед нею за порушення внутрішніх правил співжиття не тільки матеріально, а й фізично, навіть власним життям. Може існувати спеціальна мова -сленг.

Зрозуміло, що існування таких правил поведінки посилює суспільну небезпеку даних організацій і робить їх більш стійкими перед правоохоронними органами. А боязнь відповідальності перед членами „родини” не сприяє зізнанню злочинців, що погіршує розкриття злочинів, створює міф про взаємну допомогу членів „родини”.

Четверта ознака - вербування нових членів. Організовані групи можуть зростати кількісно, потреба в заміні вибулих членів в ході мафіозних воєн, діяльності правоохоронних органів потребує спеціальних заходів по залученню до організованих злочинних груп нових членів. Нові члени злочинних формувань вербуються з різних спортивних секцій (східних єдиноборств, важкої атлетики), які часто створюються і фінансуються на кошти мафії. Особлива увага приділяється „важким підліткам”. Створюється ореол „справедливого” злочинця, який приваблює молодь.

П’ята ознака - тісний зв’язок з верхівкою традиційної злочинності. Тобто відбувається злиття верхівки традиційної злочинності з організованою. Організовані злочинні групи часто поповнюються такими особами („злодіями в законі”).

Шоста ознака - масштабний характер злочинної діяльності. Організована злочинність постійно розширює сфери свого впливу, включаючи і інші держави, в той же час на територію України проникають злочинні групи, створені з представників інших держав. Українська організована злочинність розповсюдилась в Польщу, Словаччину, Чехію, Угорщину. Частина членів організованих злочинних угруповань перебуває у в’язниці в даних країнах. В Україну проникають організовані злочинні групи з кавказьким корінням, які розповсюджують вплив на все більшу частину регіонів.

Сьома ознака - політизація злочинної діяльності. Організованій злочинності сьогодні вдається контролювати багато аспектів державного життя, навіть впливати на нього, причому зовні цілком законними методами - протягуючи через урядові структури свої інтереси та видаючи їх за державні, національні. Часто злочинні угруповання встановлюють „дружні зв’язки” з політичними партіями і окремими політичними діячами, які б відстоювали інтереси організованих злочинних груп.

Восьма ознака - проникнення в легальний бізнес, встановлення контролю над банківсько-комерційною діяльністю. Організовані злочинні формування у сфері економічної діяльності дедалі частіше використовують систему розрахунків через банківську мережу, намагаються встановити контроль над банками, часто з застосуванням фізичної сили. Створюють мережу власних банків на підставних осіб, чи скуповують акції існуючих[23, с.133-135].

Набули розповсюдження порушення в галузі приватизації державного майна. Так Генеральний прокурор України О.Потебенько зазначaв: „Практично ця сфера стала для корумпованих і злочинних угруповань однією з найпривабливіших. Державі завдаються колосальні збитки. В цьому році (мається на увазі 1998 р.) виявлено 5 тис. порушень, заведено 507 кримінальних справ, опротестовано 727 актів органів приватизації та виконавчої влади. Найчисельнішими порушеннями є заниження вартості майна.”.

Дев’ята ознака - легалізація („відмивання”) капіталу, накопиченого злочинним шляхом. Гроші, якими володіють організовані злочинні угруповання, за допомогою спеціальних заходів, через відповідні комерційні структури переводяться в легальну сферу („відмиваються”). Пізніше ці кошти забезпечують лідерам мафіозних угруповань власний суспільний статус, можливість широкого впливу [24, с.136].

Як зазначає В.Всеволодов: „Тіньові злочинні угруповання сьогодні мають в Україні мільярдні доходи „з повітря” (як висловлюються їхні представники), тобто нічого не виробляючи. При цьому особливо характерним є те, що на відміну від своїх зарубіжних колег, ці доходи, як правило, не інвестуються в українську економіку. Частина з них витрачається на задоволення особистих потреб злочинців (в основному за кордоном), а більша частина надходить в іноземні холдингові компанії і поглинається міжнародними потоками капіталів, чим підривається внутрішня державна система на шкоду Україні”.

Десята ознака - встановлення контролю над засобами масової інформації. Мафія для прикриття своєї діяльності використовує різноманітні прийоми та методи встановлення контролю над засобами масової інформації: замовляє публікації, „купує” журналістів, створює і фінансує власні видання, які „працюють” на мафію, з тими, хто їй не підкоряється - жорстоко розправляються. П.Л.Фріс зазначає: „Ця діяльність належить до сфери ідеологічної підготовки існування організованої злочинності і виконує, як і будь-яка ідеологічна діяльність, надзвичайно важливу функцію” [24, с.138].

Вище перелічені ознаки вказують на особливості організованої злочинності як форми злочинної діяльності. Саме їх потрібно доводити при кваліфікації діяння за частиною статті Кримінального кодексу, яка передбачає як обтяжуючу обставину - вчинення злочину організованою групою.

Отже, організована злочинність є новим соціально-правовим явищем, ще практично невідома ні теорії, ні кримінальному законодавству. Відсутність чіткого поняття, яке би охоплювало ознаки цього явища, ускладнює притягнення їхніх учасників до відповідальності, тому це вимагає розробки лаконічного наукового визначення (дефініції) організованої злочинності, що охоплювало б усі його ознаки, в теорії кримінального права, і на його основі розробити кримінально-правові норми, відповідальності за цей вид діяльності.