Поняття злочинності, її види.

2. Основні показники злочинності.

3. Рівень та коефіцієнт злочинності.

4. Динаміка злочинності, показники динаміки.

5. Структура та характер злочинності.

6. Поняття латентної злочинності.

7. Види та рівні латентної злочинності.

8. Методи та значення виявлення латентної злочинності.

 

Методичні вказівки до теми 2:

При вивченні цієї теми основним поняттям виступає злочинність як соціальне явище. В кримінології злочинність визначають як соціально обумовлене, історично мінливе, відносно масове та кримінологічне явище, яке проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території, за певний період часу, а також осіб, що їх вчинили.

Приймаючи це визначення за основу, необхідно розглянути ознаки злочинності з метою більш детального розкриття змісту поняття “злочинність”.

У кримінологічних дослідженнях злочинність характеризують за системою показників, а саме: станом, структурою та динамікою.

Розглядаючи злочинність як соціальне явище і оперуючи її кількісними та якісними характеристиками, ми підкреслювали, що для отримання точних відомостей потрібно звертатись до статистичної звітності правоохоронних органів.

Разом з тим кожному практичному працівнику добре відомо, що у статистичну звітність попадають не всі скоєні злочини, а тільки частина з них, решта незареєстрована і становить, таким чином латентну злочинність. Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були враховані органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки, судом.

У науковій юридичній літературі розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну і пограничну.

Практика діяльності правоохоронних органів дає підстави виокремити три рівня латентності: низький, середній, високий.

Для виявлення латентної злочинності використовують загальні і спеціальні методи. До загальних методів відносяться: виявлення громадської думки про стан латентної злочинності; експертна оцінка при опитуванні спеціалістів; вивчення документів правоохоронних органів, фінансово-ревізійного контролю, медичних закладів і т. ін.. Спеціальними методами можна назвати аналіз динамічних рядів злочинів; дослідження періоду від їх вчинення до розкриття і прийняття санкцій; екстраполяцію; системно-структурний аналіз тощо.

Тема 3. Кримінологічне вчення про особу злочинця. Причини та умови злочинності.

Семінар - 2 години

Практичне заняття – 2 години

Перелік ключових термінів та понять до теми:

Особа, що вчинила злочин, особа злочинця, межі вивчення особи злочинця, кримінологічні ознаки особи злочинця, класифікація злочинців, типологія злочинців. Причини та умови злочинності, детермінанти, фактори, причинно-наслідковий зв’язок, класифікація причин та умов злочинності.

 

План семінарського заняття

1. Особа, що вчинила злочин, як об’єкт кримінологічного вивчення.

2. Поняття особи злочинця і межі її вивчення в кримінології.

3. Основні ознаки кримінологічної характеристики особи злочинця.

4. Соціальне і біологічне в особі злочинця.

5. Кримінологічна класифікація і типологія злочинців.

6. Поняття причин та умов злочинності в кримінології.

7. Методологія дослідження причин злочинності. Причинно-наслідковий зв’язок.

8. Класифікація причин та умов злочинності.

9. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі.

 

Теми рефератів:

1. Вивчення соціальних позицій, ролей та діяльності злочинця.

2. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.

3. Причинність у кримінології.

4. Причинність як взаємодія соціального середовища.

 

Питання для самоконтролю:

1. Поняття особи злочинця.

2. Межі визнання особи злочинця в кримінології та кримінальному праві.

3. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця.

4. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця та їх значення.

5. Кримінально-правова характеристика особи злочинця.

6. Соціально-рольові характеристики особи злочинця.

7. Риси правової і моральної свідомості особи злочинця.

8. Соціально-психологічна характеристика особи злочинця.

9. Класифікація злочинців.

10. Типологія злочинців.

11. Поняття детермінації в кримінології.

12. Поняття причин та умов злочинності в кримінології.

13. Значення вивчення причинності в кримінології.

14. Складові елементи причинно-наслідкового зв’язку.

15. Причини та умови конкретних злочинів.

16. Криміногенні та анти криміногенні фактори.

 

Методичні вказівки до теми 3:

Розкрити поняття "особа злочинця" неможливо без тлумачення і засвоєння поняття "особа". Особа людини — це цілісна система соціальних і психічних рис, властивостей і якостей учасника і носія суспільних відносин.

Про особу злочинця можна говорити лише у відношенні людини, винної в злочинній діяльності, тобто особи, що вчинила систему навмисних цілеспрямованих дій, передбачених кримінальним законом, спрямованих на реалізацію загального для них мотиву. В інших випадках ми повинні говорити про осіб, що вчинили злочини.

При вивченні цієї теми, слід звернути увагу на те, що кримінологічна характеристика такої особи теж нерозривно пов’язана із злочином, який вона скоїла. Але кримінологів більше цікавить генезис особи злочинця, тобто процес її становлення і розвитку, який розкриває детермінанти її формування. Такий інтерес зникає, коли дана особа перестає бути антиасоціально орієнтованою. Таким чином, антисуспільні властивості, які характеризують особу злочинця, існують до злочину і обумовлюють його скоєння, проте визнання конкретної особи злочинцем можливе лише після і у зв’язку з вчиненням нею злочину. Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, якостей, що визначають її як людину, яка вчинила злочин. Будучи різновидністю особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний стан, роль у суспільстві), а також властиві лише особі злочинця специфічні ознаки, які визначають і виражають характер і ступінь її суспільної небезпеки. Вітчизняні кримінологи поділяють названі ознаки на такі основні групи: соціально-демографічні; кримінально-правові; соціальні ролі і статус; риси правової і моральної свідомості; соціально-психологічні характеристики.

Вивчаючи особу злочинців необхідно систематизувати отримані про них дані за певними критеріями. Боротьба зі злочинністю не може орієнтуватися лише на індивідуальну неповторність кожної особи, водночас вона повинна враховувати неоднорідність контингенту злочинців. Ця проблема розв’язується шляхом розподілу злочинців на окремі групи і типи, що досягається за допомогою класифікації та типології.

Вчення про причини та умови злочинності у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі не має єдиного тлумачення. Це пояснюється тим, що ця галузь юридичних досліджень відзначається особливою складністю, різноплановістю позицій вітчизняних і зарубіжних авторів, що призводить до наявності в підручниках з кримінології діаметрально протилежних концепцій причин та умов злочинності у нашому суспільстві.

Кримінологія приділяє багато уваги категорії причинності. Це зумовлюється тим, що злочинність і її причинність є основними елементами предмету науки кримінології. Проблема причинності має велике методологічне значення, визначає суть і зміст кримінології. Від її вирішення залежить розуміння соціально-правової природи злочинності, соціально-ідеологічної суті особи злочинця, розробка попереджуючих заходів, а також визначення інших кримінологічних проблем. Як складне явище злочинність є наслідком дії багатьох обставин, факторів і причин. З цією проблемою пов’язано саме виникнення кримінології як науки.

У кримінологічній літературі класифікація причин та умов злочинності здійснюється за декількома критеріями: за природою, за рівнем функціонування; за змістом і способом дії; за джерелами.

Зазначимо, причинне пояснення соціальне негативних явищ передбачає багаторівневий підхід. Стосовно до злочинності такими рівнями виступають: суспільство, соціальна група, індивід. Відповідно і наукове обґрунтування ділиться на філософський, соціологічний і психологічний рівні.

На філософському рівні формується загальна концепція причин та умов, що породжують соціальні відхилення у суспільстві. Соціологічний рівень дослідження причин злочинів передбачає вивчення більш конкретних зв’язків і відносин, які існують у сучасному суспільстві. В них проявляються загальні закономірності історичного розвитку і притаманні їм протиріччя, на які впливають існуючі перешкоди та недоліки. На психологічному рівні створюється той морально-психологічний стрижень, на якому ґрунтується або правомірна, або злочинна поведінка. Причина і наслідок поєднані між собою об’єктивним і закономірним зв’язком. Але характер цього зв’язку може бути різним. Він визначається як природою самих явищ, так і особливостями об’єктивних законів, що діють у цій області життя.

Практичне заняття – 2 години

Завдання 1.

Які з нижченаведених ознак і властивостей особи злочинця належать до соціально-демографічних, морально-психологічних, кримінально-правових та соціально-рольових ознак:

1) вид злочину;

2) наявність колишньої судимості;

3) стать;

4) корисливо-насильницька спрямованість поведінки;

5) вік;

6) потреби;

7) навмисна форма вини;

8) особливості інтелектуальної, вольової, емоційної сфер;

9) жорстокість;

10) повторність учинення злочину;

11) освіта;

12) співучасть в організованій злочинній групі;

13) зайнятість суспільно корисною працею;

14) індивідуальні умови життя винного;

15) інтереси;

16) сімейний стан;

17) ставлення до оточуючих та загальноприйнятих правил поведінки;

18) правовий нігілізм;

19) схильність до істерії;

20) розкаяння;

21) підмовництво;

22) брехливість;

23) спеціальний рецидив.

(Завдання може бути використано і для аудиторного безмашинного контролю за успішністю слухачів).

 

Завдання 2.

Ознайомтеся з наведеними фабулами кримінальних справ. Використовуючи кримінологічну типологію, обґрунтуйте тип особи злочинця.

 

1. Громадянин П. з 11 років почав тікати з дому, вчиняв крадіжки продуктів і речей, у зв’язку з цим знаходився на профілактичному обліку в міліції. У 14 років його було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжку з квартири. Після звільнення з колонії у перший же місяць разом з гр, Н., з яким познайомився під час відбуття покарання, гр. П. скоїв крадіжку і пограбування. Відбувши 5 років позбавлення волі, він влаштувався працювати на завод. В один із робочих днів він побив бригадира за те, що той обізвав його злочинцем, за що гр. П. було засуджено до 8 років позбавлення волі. У колонії він порушував режим, ухилявся від праці, брав участь у бійках з іншими засудженими, що встали на шлях виправлення.

 

2. Повертаючись додому з нічної зміни, гр. К. виявив на узбіччі дороги п’яного В., який спав. Громадянин К. витяг у нього з кишені гроші (150 грн.) і намагався зняти годинник, але був затриманий працівниками міліції. Громадянин К. раніше не судимий, за місцем роботи та мешкання характеризувався позитивно.

 

3. Громадянин Д. убив свою жінку, труп розчленив, склав у валізу і вийшов з дому, але на вулиці його затримали працівники міліції. Слідством було встановлено, що гр. Д. неодноразово судимий за хуліганство, насильницький грабіж і розбій. Свого часу суд визнав його неосудним.

 

4. Громадянина С., який працював на заводі, було затримано на прохідній з набором гаечних ключів. За це його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Протягом року він двічі побував у витверезнику. До роботи ставився добре. Одного разу гр. С. побачив на території заводу схований електродвигун і вирішив його вкрасти. Електродвигун йому був потрібний для дачі. Під час крадіжки гр. С. було затримано працівниками охорони.

 

Завдання 3.

З якого моменту починається кримінологічне вивчення особи злочинця?

а) з моменту вчинення злочину;

б) з моменту винесення обвинувального вироку;

в) з моменту вступу вироку в законну силу;

г) з моменту девіантної поведінки;

д) з моменту порушення норм адміністративного права.

Обґрунтуйте свою точку зору. Дайте вичерпну відповідь.

 

Завдання 4.

Нижче, наведені деякі особливості поведінки людини, котрі характеризують її як індивіда або як особистість: відкритість до спілкування, товариськість, комунікабельність, працелюбність, гарна координація обох рук, старанність, акуратність, велика емоційна збудливість, швидкий темп діяльності, добросовісність, рухливість, сором’язливість, байдужа реакція на громадську оцінку, високі фізичні рефлекторні схильності, висока швидкість засвоєння навичок, впертість, пластичність, чесність.

Визначте особливості, котрі відображають поведінку особи злочинця. Обґрунтуйте свою точку зору.

 

Завдання 5.

Громадянин Ф. вів наступний спосіб життя: довго не затримувався на одному місці роботи – його звільняли за численні прогули; систематично пиячив, внаслідок чого був визнаний хронічним алкоголіком, вів себе непристойно у громадських місцях. Дружина і неповнолітній син залишили його, оскільки він систематично конфліктував, ображав їх, продавав спільне майно з метою придбання спиртного. Громадянин Ф. підозрювався також у розкраданні продуктів з магазину, але за недоведеністю справу було припинено.

У 2011 p. гр. Ф. у дворі свого будинку вчинив у нетверезому стані правопорушення, викрикував нецензурні слова, чіплявся до мешканців будинку, ображав їх. У зв’язку з цим його було затримано міліцією. За ознаками ст. 173. Кодексу про адміністративні правопорушення України гр. Ф. притягнуто до відповідальності за дрібне хуліганство.

Чи можна вважати гр. Ф. злочинцем? Дайте визначення особи злочинця.

 

Завдання 6.

Відомо, що протиправна поведінка може ставити за мету:

- безпосереднє задоволення будь-якої потреби;

- реалізацію більш віддалених життєвих планів, які спрямовані на задоволення будь-якої потреби;

- вирішення особистих конфліктів та усунення перешкод на шляху до задоволення актуальних та потенційних потреб;

- відмова від соціально активної поведінки, пов’язаної з використанням своїх юридичних обов’язків.

Наведіть конкретні приклади цих форм протиправної поведінки та проаналізуйте їх з позиції типових характеристик осіб, які вчиняють дані злочини.

Завдання 7.

Вкажіть, які ознаки та властивості особи, котрі наведені нижче, можуть свідчити про потенційну готовність даної людини вчинити злочини: підвищена збудливість; бадьористь, підвищений настрій; дратівливість; слабке емоційне збудження; запальність; неврівноваженість; невпевненість в собі; неохайність; егоїзм; жадоба; безпринципність; брехливість; жорстокість; безкультур’я; колективізм; заздрість; злобність. Наведіть конкретні приклади.

 

Завдання 8.

Які з наведених нижче можливих типологічних груп можуть бути віднесені до кримінологічних типологій особи злочинця, а які – до інших (наприклад, кримінально-правовим ті ін.):

- хулігани, злодії, вбивці, вимагачі, шахраї, насильники;

- особи, які вчинили злочини з корисливою, агресивно-насильницькою мотивацією та ін.;

- особи, які вчинили злочин вперше, повторно;

- необережні злочинці, ситуаційні, випадкові та ін.;

- криміногенна особистість, особа злочинця, злочинна особистість.

Поясність, у чому різниця в наведених типологій? Яке наукове і практичне значення мають типологія та класифікація злочинців?

 

Завдання 9.

Кримінальна статистика свідчить про значні відмінності кримінальної активності чоловіків та жінок. Чим це можна пояснити?

 

Завдання 10.

Ознайомтеся з архівною кримінальною справою і складіть за її матеріалами кримінологічний портрет засудженої особи. На цій підставі визначте її соціальні ролі та статуси, а також моральні і психічні властивості.

Вкажіть, які відомості є необхідними для складання кримінологічної характеристики? Які з них відсутні у даній кримінальній справі, із яких джерел їх можна отримати?

 

Завдання 11.

Поясніть на конкретних прикладах, як взаємопов’язані малорозвиненість правової системи держави і стан злочинності?

 

Завдання 12.

Як пов’язані між собою досягнення в науці та техниці і злочинність? Відповідь обґрунтуйте з наведенням відповідних прикладів.

 

Завдання 13.

Як Ви розумієте «синдром звикання» населення до злочинності? У чому небезпека цього синдрому?

 

Завдання 14.

Визначте за значимістю вплив на злочинність наступних чинників: 1) неврожаї в суспільстві; 2) безробіття; 3) неналежне виховання в родині; 4) значне падіння моральних цінностей; 5) агресія та неповага особи до оточуючих; 6) вплив представників злочинного середовища на інших осіб; 7) вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів.

Якими основними чинниками Ви можете доповнити вищезазначений перелік.

 

Завдання 15.

Надайте класифікацію причин та умов за наступними критеріями: а) за рівнем узагальнення; б) за суттю; в) за змістом; г) за природою; д) за джерелом виникнення; є) виходячи із часової та просторової належності.

 

Завдання 16.

Назвіть основні положення теорії казуальності, яка широко використовується кримінологічною наукою.

 

Завдання 17.

Яке співвідношення таких дефініцій як: «фактори», «чинники», «обставини», «детермінанти», «казуалістика». Чи є вони тотожними? Обґрунтуйте свою точку зору.

 

Завдання 18 .

Чи мають причини і умови злочинів регіональний характер? В чому вони проявляються? Для чого необхідно їх знання?