Тема 1. Теоретичні основи статистичної науки. Правова статистика.

Лекція – 2 години

1. Поняття статистики як науки, її предмет, завдання та основні галузі. Закон великих чисел.

2. Організація й завдання статистичної діяльності в Україні.

3. Поняття, предмет, методологія правової статистики та її основні галузі.

4. Значення правової статистики в діяльності ОВС.

 

Тема 2. Статистичне спостереження та його види.

Лекція – 2 години

1. Поняття статистичного спостереження і його завдання.

2. Об’єкти спостереження та одиниці сукупності, спостереження і виміру в правовій статистиці.

3. Основні форми, види та способи статистичного спостереження.

4. Програма статистичного спостереження.

5. Облік злочинів в правоохоронних органах.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1: Теоретичні основи статистичної науки. Правова статистика.

Семінар – 2 години

1. Поняття статистики як науки, її предмет, завдання та основні галузі. Закон великих чисел.

2. Організація й завдання статистичної діяльності в Україні.

3. Поняття, предмет, методологія правової статистики та її основні галузі.

4. Значення правової статистики в діяльності ОВС.

Теми рефератів

1. Поняття та історія розвитку правової статистики як науки.

2. Шляхи реформування статистичних досліджень в Україні.

3. Моральна та судова статистика: історія їх розвитку.

4. Історія розвитку правової статистики та її підгалузей.

 

Питання для самостійного вивчення

1. Що розуміють під статистикою як наукою?

2. Що виступає предметом статистики?

3. Назвіть особливості статистики як науки.

4. Визначте принцип закону великих чисел.

5. Що є предметом правової статистики.

6. Назвіть підгалузі правової статистики.

7. Розкрийте методи, що використовуються в статистиці.

8. Розкрийте основні завдання правової статистики.

9. Які вимоги висуваються до правової статистики?

Література:

[ 1-6, 8-11, 12, 13, 14]

 

Тема 2: Статистичне спостереження та його види.

Семінар – 2 години

1. Поняття статистичного спостереження і його завдання.

2. Об’єкти спостереження та одиниці сукупності, спостереження і виміру в правовій статистиці.

3. Основні форми, види та способи статистичного спостереження.

4. Програма статистичного спостереження.

5. Облік злочинів в правоохоронних органах.

 

Теми рефератів

1. Спеціально організоване статистичне дослідження як одна з форм статистичного спостереження в Україні.

2. Значення розробки програми статистичного спостереження, основні вимоги, що пред’являються до неї.

3. Первинний облік та статистична звітність в правоохоронних органах. Форми звітів, що подаються до Департаменту інформаційних технологій МВС України місцевими ОВС.

 

Питання для самостійного вивчення

1. Застосування вибіркового методу в правовій статистиці.

2. Способи і методи відбору статистичної інформації.

3. Оцінка результатів вибіркових досліджень.

4. Генеральна й вибіркова сукупності.

5. Репрезентативність вибірки й основні принципи її реалізації.

6. Поняття помилки вибірки.

7. Середнє й граничне значення помилки вибірки.

8. Поняття офіційної статистичної звітності та спеціально організованого статистичного дослідження.

 

Література:

[ 1, 2, 5, 6, 7, 8-10, 11, 12, 13, 14]

 

Питання для підготовки до заліку:

1. Місце статистики в системі суспільних наук.

2. Предмет та методи статистики.

3. Предмет, методи та функції правової статистики.

4. Значення правової статистики та її основні галузі.

5. Поняття статистичного спостереження, його види і форми.

6. Документи первинного обліку в прокуратурі та органах внутрішніх справ, їх застосування при статистичному спостереженні.

7. Документи первинного обліку в судах та органах юстиції, їх застосування при статистичному спостереженні.

8. Статистична звітність судів і органів юстиції.

9. Статистична звітність органів внутрішніх справ і прокуратури.

10. Перевірка достовірності статистичних показників.

11. Вибірковий метод у правовій статистиці.

12. Поняття статистичного групування і зведення матеріалів статистичного спостереження.

13. Статистичні таблиці та вимоги до них.

14. Поняття та види статистичних графіків.

15. Поняття абсолютних величин і узагальнених показників.

16. Види відносних показників.

17. Середні величини у правовій статистиці.

18. Спроби розрахунку показників варіацій.

19. Загальне поняття індексів.

20. Статистичний аналіз - основа вивчення злочинності.

21. Прийоми вивчення матеріалів в кримінальній статистиці. Система показників.

22. Аналіз і оцінка даних про судимість та міри покарання.

23. Аналіз і оцінка діяльності судів і органів юстиції.

24. Особливості аналізу цивільних спорів.

25. Методи перевірки матеріалів первинного обліку.

26. Метод динамічних рядів та його види.

27. Метод варіаційних рядів та його види.

28. Поняття моди і медіани у правовій статистиці.

29. Графічне зображення показників статистики.

30. Аналіз структури і динаміки цивільних судових справ.

31. Роль статистики в оцінці діяльності судів при розгляді цивільних справ.

32. Автоматизована система опрацювання даних правової статистики.

33. Основні етапи технології машинної обробки статистичних показників на ЕОМ.

34. Автоматизована система обробки статистичної інформації про судимість.

35. Статистичні ряди та їх види.

36. Найважливіші статистичні кримінально-кримінологічні теорії правопорушень.

37. Види групувань у кримінальній статистиці.

38. Коефіцієнти правопорушень та їх види.

39. Види та форми статистичного спостереження.

40. Питома вага правопорушень та норма її обчислення.

41. Поняття одиниці спостереження.

42. Поняття одиниці сукупності та одиниці виміру.

43. Види відносних величин.

44. Об’єкти кримінальної правової статистики.

45. Об’єкти адміністративної статистики.

46. Об’єкти цивільно-правової статистики.

47. Структура правопорушень, показники їх обрахування.

48. Показники структури злочинності та їх види.

49. Поняття генеральної статистичної сукупності.

50. Визначте абсолютний приріст.

51. Визначте темп приросту.

52. Визначте темп росту.

53. Коефіцієнт злочинності.

54. Коефіцієнт злочинної активності.

55. Коефіцієнт жіночої злочинності.

56. Коефіцієнт злочинності серед неповнолітніх.

57. Питома вага.

58. Структура злочинності.

59. Географія злочинності.

60. Топографія злочинності.

61. Ціна злочинності.

62. Стан злочинності.

63. Рівень злочинності.

64. Динаміка злочинності.

65. Коефіцієнт кореляції.

66. Стовпчикові діаграми, їх призначення.

67. Секторні діаграми, їх застосування у правовій статистиці.

68. Лінійні діаграми, приклади побудови.

69. Картограми, правила їх побудови.

70. Відносини інтенсивності, розподілу, координації та порівняння.

71. Коефіцієнт ураженості злочинністю різних груп населення.

72. Відносини, що характеризують динаміку (темп зростання та зниження злочинності).

73. Ланцюговий та базисний способи обчислення динаміки.

74. Варіаційні ряди, їх значення.

75. Динамічні ряди, їх значення.

 

 

СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА

Соціологія права – це галузь соціології. що вивчає функціонування права в системі соціальних інститутів, генезу, динаміку і структуру правових норм, їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Указ Президента України від 24.04.2001.р.”Про розвиток соціології” інституалізував місце соціології в системі суспільствознавчих наук. Особливе місце в указі присвячено не тільки розвитку науки але і розробці навчальних дисциплін необхідних для підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Вивчення соціології права – важлива складова професійної підготовки не лише юристів, а й педагогів, психологів, економістів, кримінологів та інших фахівців.

Актуальність нового наукового напрямку і навчальної дисципліни, викликана перш за все тим, що без всебічного аналізу соціально-правових проблем не можливо розкрити проблеми перспективи розвитку правової системи, її ролі в якісному вдосконаленні соціальних відносин, а також розробити наукову платформу здійснення правової реформи, покликаної забезпечити верховенство права у всіх сферах життя суспільства, посилити механізм підтримки правопорядку на основі розвитку народовладдя.

Мета курсу – навчити майбутніх юристів сприймати право в дії, в розвитку, у процесі утворення і реалізації, взаємодії з іншими соціальними явищами.

На сучасному етапі побудови демократичного суспільства важливо подолати застарілий підхід до права як до застиглої системи норм і розвивати у майбутніх юристів розуміння динамічності правової системи, критичний підхід до чинного права з позицій його відповідності суспільним реаліям, інтересам суспільства і окремо взятої людини. Лише такий підхід до чинного права дає можливість успішно проводити правову реформу.

Предметом навчальної дисципліни “Соціологія права” є відображення взаємних функціональних залежностей між правом і не правовими суспільними явищами (політичними, економічними, тощо), соціальні передумови виникнення відповідних правових норм, об’єктивні вимоги до них і зворотній вплив цих норм на суспільне життя.

Об'єктом соціології права є соціально-правові відносини.

Актуальність соціології права полягає в науково-пізнавальному та практичному аспектах, оскільки без всебічного знання соціальних аспектів формування і дії права неможливі реалізація концепції правової держави, прогнозування перспектив упровадження конкретного правового акта.

Основними завданнями курсу сформулювати у студентів стійкі:

Знання:

- основ загальної соціології права, її предмет, структуру, категорії, закони, функції;

- історії вітчизняної соціології права;

- теоретичних засад емпіричної соціології права;

- основних концептуальних підходів до вивчення вивчення правотворчого процесу;

- ознак соціальної дії права;

- базових постулатів соціології особистості;

- особливості правової соціалізації особистості.

Вміти:

- аналізувати соціальні правові процеси в суспільстві;

- використовувати отримані знання для реорганізації найближчого соціального середовища;

- розпізнавати осіб з девіантною поведінкою;

- проводити ресоціалізацію девіантних осіб;

- аналізувати результати соціологічних та статистичних досліджень;

- вивчати за допомогою соціологічного підходу актуальних правових проблем, з’ясування цього підходу і до інших проблем, що виникають у юридичній практиці;

- з’ясовувати причини недоліків і помилок у правотворчій і правозастосовній діяльності та висвітлення шляхів їх подолання;

- проводити найпростіші соціологічні дослідження.

тематичний план

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
Лекції	Семінари
	Соціологія права як галузь соціологічної науки
	Соціологія законодавства та правотворчий процес
	Право як об’єкт емпіричного соціологічного дослідження. Методологія та методика соціологічного дослідження.
	Разом:

Форма контролю – залік.

Основні терміни:

Аномія – стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.

Валідність (Обґрунтованість) інформації – відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх з об’єктами спостереження, чуттєвими даними, експериментом.

Гендерна соціологія – галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Девіантна ( лат. deviatio – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Електоральна соціологія – галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб’єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму, умов та особливостей об’єднання в політичні групи, політичні презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Ескалація – поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність – відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Етнічний стереотип – стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісне визначений образ, уявлення про певний об’єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти.

Інновація – комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов’язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Інституціалізація – процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерналізація (інтеріоризація) – засвоєння індивідом вироблених суспільством і різними групами норм, цінностей, установок, стереотипів, уявлень тощо.

Кореляція – визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних об’єктів.

Маргіналізація – втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Масова комунікація – систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей.

Медіація – оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Натуралізм у соціології – напрям у соціології, представники якого прагнуть зрозуміти соціальне через біологічне, природне. Пояснює розвиток суспільства різними природними чинниками – кліматичними умовами, географічним середовищем, біологічними і расовими особливостями людей тощо.

Нуклеарна сім’я – проста сім’я. що складається з подружньої пари з дітьми чи без дітей або одного з батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі.

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально - психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Парадигма – теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви, які служать еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм – 1) концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових відносин; проявляється в показній “благодійності”; 2) політика великих держав, спрямована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом “спілкування про слабкі народи”.

Плюралізм – множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундаментальний принцип побудови правового суспільства.

Правовий нігілізм – правове безкультур’я, відкидання або ігнорування права, юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових традицій.

Референтна група – соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому. належить у конкретний час, прагне належати в майбутньому.

Санкція – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Сегрегація – спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень.

Соціальні інженерія - вид, напрям діяльності, основним призначенням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв’язання соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Соціальна адаптація – вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Соціальна активність особистості – системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв’язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб’єкт суспільних відносин.

Соціальна атомізація – процес відособлення людей одне від одного, що виникає з розірванням безпосередньо особистісних зв’язків між ними і є виявом зв’язків опосередкованих, безособових, які набувають форми “речі” (грошей, товару).

Соціальна диференціація – відмінності між макро-і мікрогрупами, а також індивідами, які можуть належати як до об’єктивних ознак масової та індивідуальної свідомості.

Соціальна ідентифікація – процес і результат емоційного та іншого самоототожнювання індивіда з іншою особою, групою, взірцем чи ідеалом.

Соціальна легітимність – соціальний порядок, який має високий рівень визнання та престижу, завдяки чому диктує індивідам обов’язкові вимоги та надає приклади поведінки.

Соціальна стратифікація – поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Соціальний експеримент – спосіб одержання інформації про наявність причинно-наслідкових зв’язків між показниками функціонування, діяльності, поведінки соціального об’єкта і деякими керованими та контрольованими чинниками, що впливають на нього.

Соціологізм – концепція, яка стверджує першорядне і виняткове значення соціальної дійсності і соціальних методів у поясненні буття людини та його середовища.

Соціологічне дослідження – система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно – технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Соціологія права – галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Теорія соціальної дії – одна з найважливіших теоретичних концепцій сучасної західної соціології, прагне пояснити найрізноманітніші соціальні явища – від окремих актів індивідуальної поведінки до великомасштабних суспільно – історичних процесів (М. Вебер, Ф. Знанецький, Т. Парсонс).

Урбанізація – соціально-економічний процес зростання міст, міського населення, поширення міського способу життя.

Фемінізм – науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків та жінок у всіх сферах життя.

Футурологія – сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів.

Цінність – суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.

 

Література до всіх тем:

1. Бельский В Ю., Кравченко А.И., Курганов С.И. Социология для юристов.- М.: Юнити-Дана, 2011. – 400 c.

2. Сырых В.М. Социология права.- М.: Юстицинформ, 2011. – 472 c.

3. Лапина С.В., Лапина И.А. Социология права.- М.: ТетраСистемс, 2011. – 144 c.

4. Лапаева В.В. Социология права. - М.: Инфра-М, 2011. – 336 c.

5. Я.И. Гилинский. Социология девиантности (новеллы и перспективы) // Социологические исследования. 2009. № 8. С. 70-73.

6. М.В. Леонтьева. Мониторинг девиантного поведения учащихся и студентов Архангельска // Социологические исследования. 2007. № 12. С. 104-107.

7. Р.А. Ханипов. Делинквентность: современные подростковые сообщества и насильственные практики // Социологические исследования. 2007. № 12. С. 95-103.

8. В.А. Лелеков, Е.В. Кошелева. О предупреждении преступности несовершеннолетних // Социологические исследования. 2007. № 12. С. 87-95.

9. А.И. Пригожин. Качество целей // Общественные науки и современность. 2010. № 1. С. 114−125.

10. Вербець В.В. Соціологія: навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів – Київ: Кондор, 2009. – 550 с.

11. Демків О.Б. Девіантогенні аспекти організації міського простору: досвід концептуалізації та емпіричного дослідження // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія Соціологічна. Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. – Вип. 2. – Львів, 2008. – С. 110–125.

12. Королько В.Г., Некрасова О.В. Зв’язки з громадськістю. Наукові основи, методика, практика: підруч. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за напрямом підготов. «Соціологія». – Вид. 3–є, допов. і переробл. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2009. – 831 c.

13. Кризис в Украине: зоны поражения. Взгляд социологов – К.: ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф», 2010. – 104 с.

14. Нестуля О.О., Нестуля С.І. Соціологія: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 272 с.

15. Нецветаев В.Г. Социология: Учебник. 2–е изд. / В.Г. Нецветаев. – М.: Изд-во «Маркет ДС», 2010. – 240 с.

16. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія та методологія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії: навчальний посібник / Є.В. Сірий; МОНУ. – Вид. 3-є, виправл. та доп. – Київ: Атіка, 2009. – 492 с.

17. Социология. 2-е изд. перераб. и дополн. / Под ред. Скворцова Н.Г. – М.: Проспект, 2010. – 352 с.

18. Соціологія другого модерну: проблема перевизначення понять суспільствознавчого дискурсу: зб. наук. – Луганськ: ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка», 2009. – 296 с.

19. Тенденції соціальних змін в Україні та Європі: за результатами "Європейського соціального дослідження", 2005–2007–2009 / Є.І. Головаха, А.П. Горбачик; НАН України, Ін-т соціології, Міжнар. фонд "Відродження". – К.: [Ін-т соціології НАНУ: ТОВ "РПФ "Азбука"], 2010. – 117 с.: табл. – ISBN 978–966–02–5815–0.

20. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання / 5-те вид., перероб. і доп. / Н.Й.Черниш. – К.: Знання, 2009. – 486 с.

21. Карбонье Ж. Юридическая социология. М., 1986.

22. Кернер Х.-Ю. Криминология. Словарь-справочник. М., 1998.

23. Кудрявцев В.В., Казимирчук В.П. Современная социология права. М., 1995.

24. Кульчар К. Основы социологии права. М., 1981.

25. Мейхью Л. Социология права // Американская социология. М., 1972.

26. Соціологія права: Навч. Пос. / О.М. Джужа, І.Г. Кириченко, С.М. Корецький, Ю.О. Левченко, А.С. Надточій та ін..; За аг. Ред. О.М. Джужи. – К.: Юринком Інтер, 2004.- 288 с.

27. Юридическая социология. Учебник для вузов. М., 2000.

тематика і плани лекцій