Тема 3: Методологія, методика і техніка соціологічного дослідження

Семінар – 2 години

1. Сутність конкретно-соціологічних досліджень.

2. Програма соціологічного дослідження.

3. Методологічні засади соціолого-правових досліджень.

4. Дослідження сутності зв’язків правової системи.

5. Характеристика методів вивчення суспільної думки.

6. Організація і структура соціолого-правових досліджень.

7. Метод експерименту у соціолого-правових дослідженнях.

Питання для самостійного вивчення:

1. Соціологічне дослідження як один із способів пізнання дійсності.

2. Етапи проведення конкретно-соціологічного дослідження.

3. Основні методи збирання соціологічної інформації.

4. Метод опитування і його форми.

5. Анкетування, його специфіка і типи.

6. Основні етапи аналізу соціологічних даних.

7. Види звітів за результатами соціологічних досліджень. Вимоги до їх оформлення.

8. Проблема виміру. Пошук індикаторів.

 

Література:

[1-10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28]

 

ТЕМИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ВИВЧЕННЯ:

1. Особливості правової соціалізації.

2. Соціологія девіантної поведінки.

3. Соціологія злочинності.

 

Питання для підготовки до заліку:

1. Предмет соціології права.

2. Об’єкт соціології права.

3. Правова система як тимчасовий витвір.

4. Функції соціології права.

5. Соціологія права Е. Дюркгейма.

6. Теорія правового плюралізму Л. Петражицького.

7. Закони “наслідування” Габріела де Тарда.

8. Соціологія права М. Вебера.

9. Російська соціологія права кінця XIX - поч. XX ст..

10. Основні напрямки досліджень сучасної соціології права.

11. “Юридична соціологія” Ж. Карбон’є.

12. Соціологічна думка України кінця XIX - поч. XX ст..

13. Соціологія права Б.А. Кістяковського.

14. Соціологія права С. Ерліха, М. Шаповала, С. Дністрянського.

15. Проблеми соціології права в сучасній Україні.

16. Європейська і українська соціологічна думка (порівняльний аналіз).

17. Наукові досягнення Віденськох та Пражської українських соціологічних шкіл.

18. Розвиток соціолого-правової думки в сучасних умовах.

19. Соціолого-правові погляди М. Шаповала.

20. Правотворчість як соціальна, державна і громадська діяльність.

21. Етапи правотворчого процесу.

22. Поняття “тіньової нормотворчості”. Лобізм.

23. Законодавча соціологія.

24. Правотворчість і законодавча діяльність.

25. Правова норма.

26. Прикладний характер законодавчої соціології.

27. Ж. Карбон’є про функції законодавчої соціології.

28. Соціальні функції права.

29. Механізм соціальної дії права.

30. Фактори реалізації права.

31. Механізми переконання і примусу.

32. Ідентифікація особистості з соціальною групою в процесі соціалізації.

33. Суб’єктивне і об’єктивне в процесі правової соціалізації.

34. Психологічний механізм соціалізації.

35. Соціальний контроль.

36. Спадкоємність та конфліктний характер правової соціалізації.

37. Теорії правової соціалізації.

38. Правова культура як фактор правової соціалізації.

39. Конструктивні та деструктивні фактори правової соціалізації.

40. Соціологія правосвідомості.

41. Правова поведінка.

42. Соціальна природа правопорушення.

43. Правосвідомість населення України.

44. Правомірна і протиправна поведінка особистості.

45. Юридична відповідальність та правова поведінка.

46. Проблема девіантності в науковій творчості Н. Дюркгейма.

47. Аномія Р. Мертона.

48. Теорія “приклеювання ярликів” і девіантність.

49. Негативні та позитивні форми девіантної поведінки.

50. Системна криза українського суспільства і девіантність.

51. Концептуальні підходи до соціології злочинності.

52. Теорії злочинності.

53. Біологічна, психологічна, соціологічна антропологічна та конфліктна теорії злочинності.

54. Диференційна асоціація Е.Г. Сазерленда. Аномія Р. Мертона (структурна напруга).

55. Специфіка соціологічного аналізу злочинності.

56. Кримінологічний та соціологічний підходи до вивчення злочинності.

57. Злочинність і статистика злочинності. Убивства. Насильницькі злочини. В’язниці і покарання. Смертна кара.

58. Гендер і злочин. Жертви злочинів. Домашнє насильство. Сексуальні домагання.

59. Злочини багатих і можновладців. Державні злочини. Організована злочинність.

60. Злочинність в сучасній Україні. Об’єктивно-суб’єктивна.

61. Злочинність в сучасній Україні. Об’єктивно-суб’єктивна природа злочинності в Україні.

62. Процес модернізації і криміналізація суспільства. Криміналізація політики. Зміна демографічної структури злочинності.

63. Тенденції розвитку злочинності в сучасних соціально-економічних умовах України.

64. Корупція в українському суспільстві.

65. Поняття правового (юридичного) конфлікту.

66. Правовий конфлікт в системі загальної конфліктології.

67. Правовий (юридичний) конфлікт як різновид соціального конфлікту. Поняття “конфлікт інтересів” та “когнітивний конфлікт”. Учасники конфлікту. Конфліктна ситуація. Об’єкт і предмет конфлікту. Специфіка та характер хибного юридичного конфлікту.

68. Динаміки і типологія правового (юридичного) конфлікту. Стадії правового конфлікту.

69. Специфіка розвитку правового конфлікту з масовою участю сторін. Специфіка міжнародного і міжнаціональних конфліктів.

70. Змішані правові (юридичні) конфлікти.

71. Кримінальний конфлікт. Тривалий правовий (юридичний) конфлікт.

72. Ситуативний юридичний конфлікт. Стадії розвитку кримінального конфлікту. Ритуалізовані конфлікти.

73. Завершення конфлікту. Способи подолання соціального конфлікту.

74. Попередження соціального конфлікту.

75. Інституціалізація конфлікту.

76. Характеристика етичних норм соціального конфлікту.

77. Вплив правових норм на поведінку людей.

78. Нормативне регулювання причин та розвитку конфлікту.

79. Законодавчий експеримент.

 

 

 

КРИМІНОЛОГІЯ

ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

Етимологічно поняття “кримінологія” означає вчення про злочин (від латинського “сгіmеn” – злочин та грецького “lоgоs” – знання). Проте згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні воно означає науку про злочинність.

Кримінологія – це комплексна наука, яка вивчає злочинність, як соціальне явище, особу злочинця, причини та умови злочинності, шляхи і засоби її попередження.

Початком кримінології прийнято вважати працю Чезаре Беккарія (1738—1794 рр.), “Про злочини і покарання” (1764 р.), в якій він сконцентрував увагу на проблемі злочину та судів. Термін „кримінологія” ввійшов у науковий обіг у 1885 році, коли італієць Р. Горофало видав книгу з такою назвою.

Боротьба зі злочинністю, як свідчить теорія та практика різних держав, можлива тільки у двох основних напрямках. По-перше, це призначення кримінального покарання за вчинений злочин, і по-друге – запобігання державою, суспільством, окремими громадянами суспільно-небезпечних діянь, які можуть бути вчинені.

Отже, відповідно двом практичним напрямкам у боротьбі зі злочинністю в теорії права склалися дві наукові галузі, покликані розробляти проблеми її можливого подолання. Перша галузь заснована па юридично-догматичному методі вивчення злочинів. Вона як сукупність (система) правових ідей, поглядів, принципів і представлень розробляється теорією кримінального права. Друга галузь випливає з юридично-соціологічних теорій, в основі яких лежать конкретно-соціологічні методи вивчення таких явищ, як злочинність, особа злочинця, попередження злочинності й окремих видів злочинів. Ця самостійна система поглядів, ідей, концепцій охоплюється кримінологічною наукою.

Викладання навчальної дисципліни “Кримінологія” передбачає ряд загальних та спеціальних цілей.

До загальних цілей відносяться:

· формування у слухачів науково обґрунтованих уявлень про сучасний стан злочинності в Україні та світі, тенденції і фактори, що її обумовлюють, особу злочинця, а також про систему заходів боротьби зі злочинністю і окремими її видами;

· привиття навичок самостійного комплексного аналізу криміногенної ситуації, організації і безпосередньої реалізації заходів профілактики злочинів на локальному рівні (село, селище міського типу, місто без районного поділу, сільський район, район в складі міста).

До спеціальних цілей відносяться:

· формування у вивчаючих теоретично і емпірично обґрунтованих уявлень про організовану злочинність, як про одне з найбільш небезпечних соціально-правових явищ сучасної цивілізації; про факторний комплекс організованої злочинності, а також про спеціальні засоби і методи боротьби з нею;

· відпрацювання навичок та умінь багатофакторного аналізу походження і діяльності злочинних угрупувань різних видів і рівнів, визначення та реалізація найбільш ефективних соціальних заходів боротьби з такими угрупуваннями.

В процесі вивчення кримінології студенти повинні:

Знати:

- фактори, які обумовлюють існування злочинності в суспільстві, причинно-наслідкові зв’язки, які породжують окремі види, групи, злочинів та конкретні злочини;

- кримінологічну характеристику злочинців;

- методику проведення кримінологічних досліджень;

- комплекс заходів запобігання злочинності і набір спеціально-кримінологічних способів і заходів профілактики по запобіганню.

Уміти:

- аналізувати криміногенну ситуацію злочинності в окремому регіоні;

- виявляти причини та умови, які сприяють вчиненню конкретного злочину;

- організувати і проводити кримінологічні дослідження на окремому об’єкті, території;

- розробляти і реалізовувати різноманітні заходи по запобіганню злочинів.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назва тем	Всього годин:
Лекції	Семінарські заняття	Практичні заняття
1.	Тема 1.Поняття, предмет, методи та система кримінології
2.	Тема 2.Злочинність та її основні характеристики
3.	Тема 3.Кримінологічне вчення про особу злочинця. Причини та умови злочинності
4.	Тема 4.Теорія запобігання злочинності
5.	Тема 5.Кримінологічне вчення про жертву злочинів
	Разом:

Форма підсумкового контролю – залік

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Абсолютне зростання (зменшення) злочинності – показник динаміки злочинності, який характеризує зростання (зниження) її обсягу за певний період на певній території.

Боротьба зі злочинністю – сукупність заходів економічного, політичного, правового, психологічного, організаційного, технічного та іншого характеру, спрямованих на протидію злочинності (послаблення факторів, що її детермінують), розшук злочинців, здійснення правосуддя, виправлення осіб, які скоїли злочини, контроль за їхньою поведінкою після відбування покарання, а також на зменшення негативних наслідків злочинів.

Виправлення засудженого – результат його перевиховання, який усуває можливість повторення злочину.

Віктимізація – процес перетворення особи або групи осіб в жертву злочину, а також кінцевий результат такого процесу.

Віктимна поведінка – провокаційна поведінка потенційної жертви насильства.

Віктимність – підвищена здатність людини або групи осіб з огляду на соціальну роль і ряд духовних та фізичних якостей при певних обставинах ставати об’єктом злочинних посягань.

Віктимологія (від лат. victima - жертва і грец. - logos - наука) – галузь кримінології, що вивчає в найрізноманітніших аспектах людей, які стали потерпілими від злочинних посягань, особу потерпілого, її соціально-психологічні і моральні якості та роль у механізмі злочинної поведінки.

Географія злочинності – просторово-часова розповсюдженість кримінально-караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), пов’язаних із специфікою різних регіонів світу, різних країн чи адміністративно-територіальних одиниць, однієї держави, із чисельністю, структурою та розселенням населення, із особливостями форм організації життя людей, умовами праці та відпочинку, культури та побуту, національних традицій тощо.

Демографічна структура злочинності – склад злочинців, розподілених за демографічними ознаками: стать, вік, освіта, місце проживання, громадянство.

Детермінанти злочинності – чинники (фактори) у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя, що обумовлюють злочинність.

Детермінація – об’єктивно існуюча обумовленість речей, процесів. Кожне явище не виникає само по собі, поза оточуючим середовищем, а, навпаки, пов’язане з ним, породжується конкретними факторами та обставинами.

Динаміка злочинності – 1. Зміни стану і структури злочинності за певний період та на певній території. 2. Кількісні і якісні показники зміни злочинності в цілому за певний проміжок часу (зниження або зростання, зміни в структурі тощо).

Етапи розвитку вітчизняної кримінології – а) її становлення (початок 20-х - середина 30-х років ХХ ст.); б) оформлення кримінології як самостійної науки (середина 60-х років ХХ ст.); в) сучасна кримінологія.

Жертва злочину – окрема людина або група людей, яким злочином прямо чи опосередковано заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода.

Злочинність – 1. Сукупність злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу; 2. Соціально зумовлене, історично мінливе, відносно масове та кримінологічне явище, яке проявляється в системі кримінально-карних діянь учинених на певній території за певних проміжок часу.

Індивідуальна профілактика – система заходів цілеспрямованої діяльності, об’єктом якої є особи з кримінальними нахилами, з метою запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей.

Інтенсивність злочинності – її поширеність серед усього населення або його окремих груп на певній території за певний проміжок часу.

Коефіцієнт (індекс) злочинності – показник поширення злочинності в регіоні, що визначається відношенням кількості злочинів (злочинців) у розрахунку на 1,10,100 тис. населення у певний період. Визначається за формулою: К= З х 1 (10, 100 тис.) / Н, де З – злочини (злочинці); Н – населення регіону.

Криміногенна обстановка – сукупність факторів, що обумовлюють зростання чи стійкість злочинності (окремих її видів) на певній території.

Кримінологічна характеристика – опис властивостей, закономірностей, тенденцій, факторів злочинності або окремих її видів, а також ознак особи злочинців (окремих їх типів).

Кримінологічне дослідження – це пізнання та вивчення законів та закономірностей розвитку такого складного негативного соціального явища, як злочинність, причин та умов її виникнення і розвитку, місця та ролі в цьому явищі особи злочинця, вироблення оптимальних рішень із запобігання і профілактики правопорушень.

Кримінологія (від лат. criminis – злочин і грецьк. logos – вчення) – наука, яка вивчає злочинність, її детермінанти, особу злочинців та жертв злочинів, а також засоби протидії злочинності.

Латентна злочинність – невиявлені або незареєстровані злочини, які не дістали свого відображення в офіційній статистичній звітності.

Методика кримінологічних досліджень – сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її детермінанти, особу злочинців, а також боротьбу з нею.

Особа злочинця – сукупність властивостей та якостей особи, які обумовили вчинення нею кримінально-караного діяння.

Предмет кримінології – те, що вона вивчає. До основних елементів П. к. відносяться: злочинність як суспільно небезпечне соціально-правове явище і тенденції її розвитку; детермінанти злочинності чи окремих її видів; особа злочинців і жертв злочинів; засоби протидії злочинності. До додаткових елементів П. к. входять методи аналізу злочинності, “фонові явища”, історія кримінології, проблеми кримінологічного планування і прогнозування.

Причини злочинності – явища (сукупність явищ), що породжують злочинність як наслідок.

Профілактика злочинів – система засобів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію дії криміногенних факторів у різних сферах суспільного життя.

Рівень віктимності – число осіб від загальної кількості населення, які стали об’єктом злочинних посягань протягом певного проміжку часу.

Рівень злочинності – кількісна характеристика злочинності, яку вимірюють в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів, і осіб що їх вчинили, за певний проміжок часу на певній території.

Рівні профілактики – а) індивідуальна профілактика; б) профілактика в соціальних групах і колективах; в) загальна профілактика, тобто запобіжна діяльність, яка здійснюється у суспільстві в цілому.

Стан злочинності – абсолютна кількість злочинів і осіб, які їх скоїли, на певній території за певний період часу.

Структура злочинності – частка певних видів злочинів у загальній їх кількості.

Суб’єкти профілактики злочинів – державні органи, юридичні та фізичні особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у боротьбі зі злочинністю.

Умови злочинності – сукупність явищ, що сприяють її виникненню та існуванню.

Фактори злочинності – явища і процеси, які детермінують злочинність та її відтворення.

Функції кримінології – 1) діагностична (описова), тобто виявлення і фіксація певних фактів соціальної дійсності, відображення їх властивостей; 2) пояснювальна, тобто розкриття на основі емпіричних даних і теоретичних положень суті об’єктів, що вивчаються, зокрема, закономірностей розвитку злочинності, формування особи злочинців, функціонування системи запобігання злочинів; 3) прогностична, тобто передбачення стану кримінологічно значимих явищ та процесів, особливостей їх протікання в майбутньому; 4) прикладна, тобто озброєння усіх суб’єктів профілактики злочинів науковими знаннями задля підвищення ефективності їх діяльності.

Ювенальна кримінологія – досліджує злочинність неповнолітніх, її специфічні чинники, а також заходи профілактики.

Ядро злочинності – сукупність тих видів злочинів, які залишаються стабільними або мало змінюються у часі і просторі.

Література до всіх тем:

1. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 208 с.

2. Акимжанов Т. Организованная преступность как объект криминологического исследования // Российский следователь. - 2006. - № 3.- С. 27-29.

3. Акимова Н.В. Виктимологические аспекты преступлений, совершаемых в отношении сотрудников органов внутренних дел // Российский следователь.- 2006. - № 1. - С. 32-36.

4. Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні (з нагоди 35-річчя створення кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ): матеріали міжвуз. наук. - теорет. конф. (25 квіт. 2012 р.) / МВС України, НАВС. - Київ, 2012. - 252 с.

5. Алегин А.П. Причина преступности в сфере производства и оборота алкогольной продукции (социально-экономический аспект) // Российский следователь. - 2005. - № 4. - С. 34-36.

6. Ательцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминологического анализа. – М., 2000.

7. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография / МВД Украины. НУВД.-Х.: Основа, 2003.-367 с.

8. Баронин А.С. Психологический профиль убийц. Пособие по криминальной психологии и криминалистике. - Киев: ПАЛИВОДА А.В., 2001. - 175 с.

9. Бондарєв В.В. Насильство серед військовослужбовців (поняття, характеристика, причини та профілактика): Монографія. - Київ, 2002. – 271 с.

10. Борисов С. Багровые хроники: Преступники и преступления. - М.: Книги "Искателя", 2004. - 319 с.

11. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспекти / Держ. комітет фінансового моніторінгу України. Ін-т законодавства ВР України; С.Г. Гуржій, О.Л. Копиленко, Я.В. Янушевич, О.Ю. Фещенко, А.Т. Ковальчук; Ред. М.Я. Азарова.- К.: Парламентське вид-во, 2005. - 215 с.

12. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): наук.-практ. журнал. № 1 (27)/2012/ РНБО України. МНДЦ з проблем БОЗ. - К., 2012. – 371 с.

13. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Науково-практич. журнал. № 11/2005/ МНДЦ з проблем БОЗ.- Київ, 2005. - 231 с.

14. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми) / НАН України; Ін-т держ. права ім.В.М. Корецького; Ін-т вивч. проблем злочинності АПН України. - Харків: Право, 2001. - 262 с.

15. Быргэу М.М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова): Монография / МВД Украины. НУВД; Под общ. ред. А.М. Бандурки.- Харьков: Изд. НУВД, 2004. - 253 с.

16. Віктимологічні засади боротьби зі злочинами, що вчиняються в установах виконання покарань України: навч. посіб. для студ. юрид. навч. закладів / О.М. Джужа,ред.В.В. Коваленко, ред., О.Г. Колб; МОН України, КНУВС, Ун-т сучасних знань. - Хмельницький: Хмельницький центр науки, інновац. та інформатиз., 2012. – 171 с.

17. Волков К.А. Противодействие торговле людьми как направление современной уголовной политики // Российский следователь. - 2006. - № 2. - С. 34-36.

18. Волобуєв А. Протидія легалізації майна, здабутого злочинним шляхом // Вісник прокуратури. –2003. - № 1. – С. 53-56.

19. Вплив програм замісної підтримуючої терапії на криміногенну ситуацію у державі: аналітичний звіт за результатами наукового дослідження / О.М. Джужа, О.М. Стрільців, С.В. Дворяк, Толопіло А.П., В.Г. Ожогова та ін.; НАВС, Одеська правозахисна група "Верітас". - Харків: "Права людини", 2012. - 81 с.

20. Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження: Монографія. - Харків: Регіон-інформ, 2004. - 210 с.

21. Гуславський В.С. Співробітництво у правоохоронній сфері: Україна та Співдружність Незалежних Держав: Монографія / МВС України. НУВС; За ред. О.М. Бандурки. - Харків: НУВС, 2005. - 364 с.

22. Джужа О.М., Іванов Ю.Ф. Кримінологія: Навчальний посібник - К.: Вид. Паливода А.В., 2006. – 264 с.

23. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблема потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспект): Навч. посіб. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 51 с.

24. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарні аспекти): Монографія. – К.: НВТ “Правник”. – Нац. акад. внутр. справ України, 1998. – 84 с.

25. Джужа О.М., Чернявський С.С. Місце і роль кримінологічних досліджень у протидії економічній злочинності в Україні // Наук. вісник НАВСУ. - 2005. - № 1. - С. 89-95.

26. Жукова Т.В. Преступность и наркомания среди несовершеннолетних как внутренняя угроза национальной безопасности Российской Федерации // Российский следователь. - 2006. - № 4. - С. 34-35.

27. Загально-соціальна і спеціальна профілактика наркоманії та ВІЛ/СНІДу: Навчально-методичний посібник / О.М. Джужа, О.Ф. Гіда, Г.І. Піщенко, С.М. Корецький; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: НАВСУ, 2004. – 80 с.

28. Задорожный В.И. Проблемы совершенствования организационного и правового обеспечения виктимологической профилактики пре ступлений // Российский следователь. - 2006. - № 3.- С. 34-38.

29. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. — К.: Видавничий Дім «Ін Юрє», 2007. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. — 424 с.

30. Кальман А.Г., Христич И.А. Понятийный аппарат современной криминологии (терминологический словарь) / Ин-т изучения проблем преступности. Акад. правовых наук Украины. - Харьков: Новасофт, 2005. - 271 с.

31. Клюєв О. Загальнотеоретичний аналіз видів профілактичної діяльності на місцевому рівні // Право і безпека. - 2004. - № 3. - С. 58.

32. Клюєв О. Розмежування запобіжної і профілактичної діяльності органів внутрішніх справ // Право України.-К., 2005.-№ 3. - С. 98-101.

33. Коноваленко О.О. Корисливо-насильницькі злочини проти власності: їх кількісно-якісний аналіз. // Право України. - 2006. - № 2. - С. 70-73.

34. Коноваленко О.О. Особа злочинця корисливо-насильницької спрямованості: кримінологічна характеристика і типологія // Право України. - 2006. - № 4 - С. 75-77.

35. Кримінологічна віктимологія: навчальний посібник / За заг. ред. О.М. Джужи - Київ: Атіка, 2006. – 352 с.

36. Кримінологія: Навч.-методичний посібник / НАВСУ; О.М. Джужа, Є.М. Моісеев, В.В. Василевич та ін. - Київ: Атіка, 2003. - 399 с.

37. Круміна М.В. Причини та умови, що призводять до заподіяння смерті і тілесних ушкоджень з необережності // Право України. - 2006. - № 4. - С. 78-81.

38. Лозовицкая Г.П. О некоторых криминологических и уголовно-правовых проблемах борьбы с посягательствами, совершенными в составе организованных групп и преступных сообществ, на участников правосудия // Российский следователь. - 2006. - № 2. - С. 36-40.

39. Малышев В.С. Анатомия зла. Эволюция негативных социальных явлений: причины, условия, прогнозы: Монография. - Донецк: Юрпресс, 2001. - 431 с.

40. Михайлов О.Є. Причини наркотизму і його профілактика: Навчальний посібник. - Ужгород: Закарпаття, Б. р. – 34 с.

41. Міжнародно-правові заходи запобігання наркотизму: Науково-методичний посібник / (О.М. Джужа, Г.І. Піщенко, В.Г. Пшеничний, О.М. Стрільців). - К.: НАВСУ, 2004. - 132 с.

42. Науково-практичний коментар Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції": Ст. на 01 січня 2012 р. / Мельник О.М., Руснак Ю.І., Шамрай О.В.; За ред. Шамрая В.О. - Київ: Вид. дім "Професіонал", 2012. - 461 с.

43. Никитин Н.В. Проблемы социально-трудовой реабилитации // Российский следователь. - 2006. - № 4. - С. 39-42.

44. Организация работы по профилактике самоубийств в органах внутренних дел: Метод. рекомендации для рук. подразделений ОВД / МВД РФ. Главное упр. кадров. - Москва, 2001. - 23 с.

45. Перевищення влади та службових повноважень працівниками органів внутрішніх справ: аналіз причин та рекомендації щодо їх усунення: Посібник / МВС України. НАВСУ; В.Д. Сущенко, О.А. Лупало, І.Б. Шкутько, К.О. Забудський, В.М. Співак, В.О. Останін, О.В. Шаповалов. - К.: НАВСУ, 2005. - 94 с.

46. Піщенко Г., Мінченко С. Віктимологічні аспекти негативних соціальних явищ пов’язаних із злочинністю // Право України. - 2006. - № 5. - С. 107-111.

47. Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для правоохранительных органов: международ. научн-практ. конференция (Минск, 5 апреля 2012 г.), тезисы докладов / МВД Республики Беларусь, Учреждение образов. "Академия Министерства внутренних дел Республики Беларусь". - Минск: Академия МВД, 2012. - 259 с.

48. Проблемы совершенствования правоохранительной деятельности в области противодействия преступности и коррупции: материалы международ. научно-практич. конференции (Минск, 22 декабря, 2011 г.) / Генпрокуратура Республики Беларусь, Научн. - практич. центр проблем укрепления законности и правопорядка Генпрокуратуры Республики Беларусь. - Минск: БГУФК, 2012. - 207 с.

49. Протидія злочинам у бюджетній сфері: метод. матер. / авт. кол.: О.Є. Користін, С.С. Чернявський, В.І. Василенчук, Л.В. Герасименко, О.В. Тихонова / за заг. ред. О.М. Джужі; МВС України, НАВС. - Київ, 2012. – 91 с.

50. Протидія злочинам у сфері економіки: метод.реком. / Л.П. Скалозуб, В.В. Коряк, В.Р. Сливенко та ін.; МВС України, Департамент держ. служби б-би з економ. злочинністю НАВС. - Київ, 2012. – 283 с.

51. Ривман Д.В. Криминальная виктимология. – С. Пб.: ПИТЕР, 2002. – 304 с.

52. Семенов В.М. Об общесоциальных мерах по предупреждению краж // Российский следователь. - 2006. - № 1. - С. 43-46.

53. Тарарухін С.А. Вибрані твори. Ч. 2. Кримінологія. Соціально-психологічні причини злочинів / МВС України. НАВСУ. - К., 2004. - 99 с.

54. Теория и практика противодействия преступности: современные тенденции: Международная научно-практическая конференция (Минск, 25 апреля 2012г.). Тезисы докладов. Под ред. доктора юр. наук проф. В.Б. Шабанова, кандидата юр. наук Т.А. Кокориновой / Министерство внутренних дел Республики Беларусь. Учреждение образования "Академия Министерства внутренних дел Республики Беларусь". - Минск, 2012. – 305 с.

55. Филонов В.П., Федоренко Д.В. Преступность в особо крупном городе: состояние, причины и меры по ее предупреждению: Монография / Под ред. проф. В.П. Филонова. - Донецк: ДИВД МВД Украины, 2002.- 280 с.

56. Кримінологічний довідник; за наук. ред. д-ра юрид. наук, професора, академіка НАПрН України Бандурки О.М.; за заг. ред. д-ра юрид. наук, професора Джужі О.М. і д-ра юрид. наук. професора Литвинова О.М.: довідкове видання. - Харків: Діса плюс, 2013. - 412 с.

тематика і плани лекцій