Перелік тем, які виносяться для самостіного вивчення

1. Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.

2. Злочини проти основ національної безпеки України.

3. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

4. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина.

5. Злочини проти довкілля.

6. Злочини проти безпеки виробництва.

7. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

8. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

9. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

10. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

11. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

12. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

13. Злочини проти правосуддя.

14. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби.

15. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 КК). Конституційні положення щодо основних засад життєдіяльності суспільства, держави й людини в Україні.

2. Державна зрада (ст. 111 КК). Відмінність від шпигунства. Закон України від 19 червня 2003 р. «Про основи національної безпеки України».

3. Умисне вбивство (ст. 115 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровʼя особи».

4. Умисне вбивство з обтяжуючими обставинами (ч. 2 ст. 115 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровʼя особи».

5. Умисні вбивства при помʼякшуючих обставинах (ст. 116, 117, 118 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровʼя особи».

6. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК). Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи».

7. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК).

8. Залишення в небезпеці (ст. 135 КК). Відмінність від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

9. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК). Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 р.

10. Зґвалтування (ст. 152 КК). Відмінність від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи».

11. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи

12. діяльності офіціального спостерігача (ст. 157 КК).

13. Крадіжка (ст. 185 КК). Відмінність крадіжки від грабежу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

14. Грабіж (ст. 186 КК). Відмінність грабежу від розбою. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

15. Розбій (ст. 187 КК). Відмінність розбою від бандитизму. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

16. Вимагання (ст. 189 КК). Відмінність вимагання від розбою. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

17. Шахрайство (ст. 190 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

18. Привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

19. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів».

20. Контрабанда (ст. 201 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил». Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 8 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил».

21. Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності».

22. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом».

23. Ухилення від сплати податків, зборів (обовʼязкових платежів) (ст. 212 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обовʼязкових платежів».

24. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ри. 222 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності».

25. Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші порушення проти довкілля».

26. Незаконне полювання (ри. 248 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші порушення проти довкілля».

27. Бандитизм (ст. 257 КК). Відмінність цього злочину від створення злочинної організації. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненими стійкими злочинними обʼєднаннями».

28. Терористичний акт (ст. 258 КК). Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р..

29. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

30. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 7 «Про практику застосування судами України законодавства у справах злочини проти безпеки виробництва».

31. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

32. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

33. Хуліганство (ст. 296 КК). Відмінність від групового порушення громадського порядку та від масових заворушень. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство».

34. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК).

35. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК).

36. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність».

37. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

38. Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК). Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р..

39. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

40. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

41. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

42. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

43. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовʼязань (ст. 355 КК). Відмінність від вимагання. Постанова Пленуму 47 Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

44. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (компʼютерів), автоматизованих систем, компʼютерних мереж чи мереж електрозвʼязку (ст. 361 КК).

45. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

46. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

47. Одержання хабара (ст. 368 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

48. Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК).

49. Зловживання впливом (ст. 369-2. КК).

50. Пропозиція або давання хабара (ст. 369 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

51. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК). Конституційні положення щодо захисту свободи та особистої недоторканності людини.

52. Примушування давати показання (ст. 373 КК).

53. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення ухвали або постанови (ст. 375 КК).

54. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК).

55. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у звʼязку з їх діяльністю, повʼязаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК).

56. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК).

57. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК).

58. Втеча з місць позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК).

59. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК).

60. Дезертирство (ст. 408 КК). Відмінність від самовільного залишення військової частини або місця служби.

61. Найманство (ст. 447 КК). Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (ратифікована Україною 14 липня 1993 р.).

 

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС (Ч. 1)

“Кримінальний процес” є однією з основних навчальних дисциплін, що передбачена для обов’язкового вивчення при підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст” у всіх вищих юридичних навчальних закладах України. Засвоєння студентами матеріалу цієї дисципліни становить фундамент професійної підготовки працівників судових, правоохоронних та правозахисних органів.

Внутрішня організація та побудова навчальної дисципліни “Кримінальний процес” визначається метою та відповідає завданням її вивчення, структурно вона складається із загальної та особливої частин і вивчається протягом двох семестрів.

У Загальній частині розглядаються поняття і завдання кримінального процесу, його основні наукові категорії, система стадій, джерела кримінального процесуального права України, засади кримінального процесу, правовий статус суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, доказове право, порядок відшкодування шкоди, положення про процесуальні строки і витрати, заходи забезпечення кримінального провадження.

Особлива частина присвячена докладному вивченню процесуальної діяльності, що відбувається у кожній стадії кримінального процесу, особливих порядків кримінального провадження, а також міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.

“Кримінальний процес” знаходиться у тісному зв’язку з іншими юридичними дисциплінами. Перш за все, з теорією держави і права, яка забезпечує його категоріальним апаратом, з конституційним, кримінальним, адміністративним і цивільним правом, оскільки в діяльності органів досудового розслідування і суду досить часто виникають питання, що пов’язані з відшкодуванням завданої кримінальним правопорушенням шкоди, кваліфікацією суспільно небезпечних діянь, забезпеченням конституційних прав і свобод людини, адміністративною відповідальністю.

При вивченні кримінального процесу студенти повинні активно використовувати знання щодо завдань, компетенції, структури і повноважень органів досудового розслідування, прокуратури та суду, які були ними отримані під час вивчення дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”.

Метою викладання навчальної дисципліни “Кримінальний процес” є оволодіння студентами теоретичними знаннями щодо діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень (злочинів та кримінальних проступків), їх судового розгляду, виконання судових рішень, а також формування практичних навичок правильного застосування кримінального процесуального закону при проведенні процесуальних дій, прийнятті та оформленні процесуальних рішень.

Студенти повинні:

знати:

– теорію кримінального процесу;

– кримінальне процесуальне законодавство та практику його застосування органами розслідування, прокуратури та судом;

– фактори, що визначають та впливають на діяльність органів розслідування;

– засоби кримінально-процесуального регулювання діяльності органів розслідування, прокуратури та суду;

- теорію прийняття процесуальних рішень, їх структуру, системні якості і функціональне призначення в діяльності слідчого з розслідування кримінальних правопорушень.

Вміти:

– застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу проблемних питань, що виникають під час кримінального провадження;

– поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення проблемних ситуацій, пов’язаних із вдосконаленням кримінального судочинства;

– самостійно поглиблювати свої знання, правильно визначати обґрунтовувати і відстоювати свою правову позицію;

– використовувати навички творчого мислення та самовдосконалення свого професійного рівня;

– ефективно використовувати положення кримінального процесуального закону в своїй професійній діяльності;

– складати процесуальні документи у кримінальному провадженні;

– застосовувати прийоми з виявлення, фіксації та дослідження доказової інформації;

– самостійно вивчати закони України, інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність державних органів та посадових осіб з розслідування, судового розгляду та вирішення матеріалів кримінального провадження.

Для засвоєння матеріалу дисципліни краще використовувати такі навчальні видання: Кримінальний процес України у питаннях і відповідях: навч. Посіб / Удалова Л.Д., Рожнова В.В., Савицький Д.О., Хабло О.Ю. – 3-тє вид., перероб. І допов. – К.: “Скіф”, 2013; Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України. – К.: Нац. унів. внутр. справ, 2012; Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. Коментар/ За заг. Редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстиніан, 2012; Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. Коментар: у 2 т. за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – Х.: Право, 2012, які відображають основні положення національного кримінального процесуального законодавства.

У той же час, можна користуватися й іншими навчальними посібниками та підручниками, що були видані раніше, враховуючи при цьому положення чинного законодавства України.

Основною нормативною базою курсу є Конституція України, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, Закони України “Про судоустрій і статус суддів України”, “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів”, “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” тощо.