Судове рішення суду якої інстанції є законним? Вирішіть справу.

Задача 4.

Колобов подав заяву до Верховного Суду України про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, яким суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ було постановлено ухвалу про відмову в допуску цієї справи до провадження у Верховному Суді України.

Чи правомірне рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ? У який спосіб Колобов може захистити свої права?

 

Задача 5.

Сидоров подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду про визнання його батьком дитини. Свої вимоги Сидоров обґрунтував тим, що у суді першої інстанції він як відповідач, реалізуючи свої процесуальні права, відмовився від проведення судово-генетичної експертизи. Інших доказів того, що він є батьком дитини у позивача не було. Водночас, суд, порушивши норми матеріального та процесуального права, ухвалив рішення на користь позивача, визнавши Сидорова батьком дитини. В апеляційній скарзі Сидоров просить скасувати рішення місцевого суду про визнання його батьком дитини та висуває вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої ухваленням незаконного судового акту.

Складіть апеляційну скаргу у даній справі. Яке рішення має ухвалити суд апеляційної інстанції?

Література

[2, 3, 14, 15, 18, 19, 21, 22, 35, 39, 40, 42-48, 52, 64, 68, 70-73, 80, 83, 85-100]

 

Питання для підготовки до ЕКЗАМЕНУ

1. Цивільне процесуальне право: поняття, предмет, метод і система.

2. Наука цивільного процесуального права.

3. Цивільне процесуальне законодавство, межі його дії. Аналогії.

4. Поняття принципів цивільного процесуального права, їх класифікація.

5. Принцип диспозитивності цивільного судочинства.

6. Принцип змагальності сторін.

7. Цивільне судочинство, його завдання, стадії та види.

8. Цивільні процесуальні правовідносини: поняття, ознаки, підстави та передумови виникнення.

9. Елементи цивільних процесуальних правовідносин.

10. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, їх класифікація.

11. Склад суду.

12. Цивільна процесуальна ри трим’єктність.

13. Поняття сторін в цивільному процесі, їх процесуальні права та обов’язки.

14. Процесуальна співучасть: поняття, умови допущення і види.

15. Умови, порядок і правові наслідки заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідачів.

16. Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі.

17. Процесуальне правонаступництво, його види.

18. Поняття представництва в цивільному процесі та його види.

19. Особи, які можуть, та особи, які не можуть бути представниками в суді.

20. Законні представники.

21. Повноваження представника в суді. Документи, що стверджують повноваження представників.

22. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

23. Інші учасники цивільного процесу.

24. Відводи: підстави, порядок і наслідки.

25. Поняття, значення та види цивільної юрисдикції.

26. Цивільна юрисдикція суду. Наслідки порушення правил підвідомчості цивільних справ.

27. Поняття, значення та види підсудності цивільних справ.

28. Територіальна підсудність та її види.

29. Наслідки порушення правил підсудності цивільних справ. Передача справи з одного суду до іншого.

30. Поняття доказів, їх класифікація.

31. Належність і допустимість доказів.

32. Поняття доказування, його етапи.

33. Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування.

34. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників.

35. Показання свідка. Особи, які не підлягають допиту як свідки.

36. Речові докази, їх зберігання, огляд і повернення.

37. Письмові докази.

38. Порядок призначення та проведення експертизи.

39. Висновок експерта.

40. Порядок дослідження та оцінки доказів у цивільному процесі.

41. Підстави, способи і порядок забезпечення доказів.

42. Судові доручення щодо збирання доказів.

43. Поняття і види судових витрат у цивільному процесі, їх значення.

44. Судовий збір: поняття, розмір, порядок сплати.

45. Ціна позову, порядок її визначення.

46. Витрати, пов’язані з розглядом судової справи.

47. Відстрочення та розстрочення оплати судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

48. Розподіл судових витрат між сторонами.

49. Поняття процесуальних строків, їх види.

50. Обчислення та закінчення процесуальних строків, наслідки їх пропущення.

51. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків.

52. Судові повістки, їх види, зміст і порядок вручення.

53. Поняття і види заходів процесуального примусу.

54. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.

55. Поняття позову, його елементи та види.

56. Право на пред’явлення позову. Форма і зміст позовної заяви.

57. Відкриття провадження у справі, його правові наслідки.

58. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

59. Об’єднання та роз’єднання позовів.

60. Мета та значення провадження у справі до судового розгляду, його завдання, зміст і процесуальний порядок.

61. Попереднє судове засідання, строк його проведення.

62. Зміни у позові.

63. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача.

64. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін.

65. Підстави і види забезпечення позову.

66. Поняття і сутність судового розгляду.

67. Підготовча частина судового розгляду.

68. Розгляд справи по суті.

69. Судові дебати.

70. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді.

71. Закриття провадження у справі.

72. Залишення заяви без розгляду.

73. Зупинення провадження у справі, його відновлення.

74. Фіксування цивільного процесу.

75. Заочний розгляд справи, умови та порядок його проведення.

76. Перегляд, оскарження та скасування заочного рішення.

77. Поняття і види судових рішень.

78. Рішення суду: поняття, види, зміст і вимоги до нього. Набрання рішенням суду законної сили.

79. Порядок ухвалення і проголошення рішення суду.

80. Виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив.

81. Ухвали суду.

82. Поняття та особливості наказного провадження.

83. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу, порядок її розгляду.

84. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, її наслідки.

85. Судовий наказ: поняття, зміст, набрання законної сили, скасування.

86. Поняття і сутність окремого провадження. Порядок розгляду справ окремого провадження.

87. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

88. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

89. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

90. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

91. Розгляд судом справ про усиновлення.

92. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.

93. Сутність і значення апеляційного провадження.

94. Право апеляційного оскарження, процесуальний порядок його реалізації.

95. Порядок прийняття апеляційної скарги, підготовка розгляду справи апеляційним судом.

96. Межі та порядок розгляду справи апеляційним судом.

97. Повноваження апеляційного суду.

98. Рішення та ухвали апеляційного суду.

99. Сутність і значення касаційного провадження.

100. Право касаційного оскарження, порядок його реалізації.

101. Підготовка справи до касаційного розгляду. Попередній розгляд справи.

102. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.

103. Повноваження суду касаційної інстанції.

104. Рішення та ухвали суду касаційної інстанції.

105. Право та підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України.

106. Порядок перегляду рішень Верховним Судом України.

107. Підстави перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.

108. Порядок розгляду заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами.

109. Звернення судових рішень до виконання.

110. Місце, строки, порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

111. Учасники виконавчого провадження.

112. Добровільне та примусове виконання судових рішень.

113. Негайне виконання судових рішень.

114. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання.

115. Поворот виконання: поняття, порядок вирішення питання, строк подання заяв.

116. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

117. Загальні засади визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

118. Порядок звернення із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

119. Розгляд справи про відновлення втраченого провадження.

120. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів.

 

 

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

Господарське право – це галузь права, якою регулюються відносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності, що пов’язана з виготовленням і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг для задоволення потреб окремих споживачів та суспільних потреб.

Предметом дисципліни «Господарське право» є суспільні відносини у сфері здійснення господарської діяльності.

Мета дисципліни:

- сприяти одержанню студентами основоположних знань з дисципліни “Господарське законодавство”;

- забезпечити правову підготовку, спрямовану на формування інтелектуального потенціалу висококваліфікованих працівників, що володіють основами теоретичних знань в галузі господарського права, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності тощо.

Завданням дисципліни є:

вивчення господарського законодавства, основних тенденцій та практичних напрямків його удосконалення;

вивчення порядку здійснення господарської діяльності, кола суб’єктів господарювання;

ознайомлення з особливостями правового регулювання господарських відносин;

ознайомлення з проблемами співвідношення норм Господарського кодексу України з нормами Цивільного кодексу України;

набуття навичок роботи з нормативним матеріалом, умінь застосовувати теоретичні знання в подальшій практичній роботі в організаціях різних форм власності, зокрема застосування правових норм з урахуванням специфіки основних напрямків господарської діяльності.

Програма дисципліни враховує новітнє законодавство, яке регулює правовідносини в сфері господарської діяльності і відображає досить складні питання його реалізації на сучасному етапі становлення незалежної держави.

Студенти повинні:

знати:

- основи становлення господарського законодавства України;

- сучасні тенденції державного регулювання господарських правовідносин;

- сутність правових категорій господарського права;

- зміст правових інститутів господарського права й об’єктивні закономірності їх розвитку.

уміти:

- використовувати положення науки господарського права в практичній діяльності;

- орієнтуватися в особливостях правового регулювання господарської діяльності;

- своєчасно визначати проблеми правового регулювання господарсько-договірних відносин і, керуючись нормами діючого законодавства України, вирішувати питання захисту прав суб’єктів господарювання;

- тлумачити чинне господарське законодавство та правильно застосовувати його при вирішенні практичних завдань, аргументуючи власну точку зору щодо прийнятого рішення.

Основною нормативною базою курсу є: Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України та законодавчі акти.

Основні ПОНЯТТЯ ТА терміни

Акціонерне товариство – це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Забезпечення виконання зобов’язань – це сукупність заходів за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які обумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, незалежно від того чи понесе кредитор збитки фактично. У ст. 546 Цивільного кодексу передбачені наступні види забезпечення виконання зобов’язання: а) неустойка; б) порука; в) гарантія; г) застава; г) притримання; д) завдаток. Цей перелік не є вичерпним.

Відокремлений підрозділ юридичної особи – це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Господарська відповідальність – це несприятливі майнові чи адміністративно-управлінські наслідки, які настають для суб’єкта господарювання у випадку невиконання чи неналежного виконання ним вимог господарського договору або господарського законодавства.

Господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарські організації – це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарським визнається зобов’язання, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона у т. ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т. ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарське правопорушення – це дія чи бездіяльність суб`єкта господарювання, що не відповідає вимогам норм господарського законодавства та/або господарського договору та порушує права суб’єктів відносин у сфері господарювання.

Господарсько-торговельна діяльність – це діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарське товариство – це підприємство, установа, організація, створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Господарське об’єднання – це об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність. Господарські об’єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. По аналогії із цим визначенням можна стверджувати, що господарським договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських прав та обов’язків.

Державне (комунальне) господарське об’єднання – це об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об’єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Командитне товариство – це господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн – це статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Корпорація – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Майново-господарське зобов’язання – це цивільно-правове зобов’язання, що виникає між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Некомерційне господарювання – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Організаційно-господарське зобов’язання – це господарське зобов’язання, що виникає у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Об’єднанням підприємств – це господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Повне товариство – це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами.

Представництво – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи.

Суб’єкт господарювання – це учасник господарських відносин, який здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Товариство з додатковою відповідальністю – це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Філія – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семінарські заняття	Практичні заняття
1.	Теоретичні основи господарського права
2.	Суб’єкти господарювання
3.	Правовий режим майна в господарському обігу.Правові засоби державного регулювання економіки
4.	Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.
5.	Господарські зобов’язання
Всього:
Форма підсумкового контролю: екзамен

Література до всіх тем

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // Голос України. - 2003. - 14 березня.

3. Цивільний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // Голос України. - 2003. - 12-13 березня.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010.

5. Закон України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" // ВВР України. — № 49. — Ст. 682.

6. Закон України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" // Урядовий кур’єр. — 2000. — 2 серпня.

7. Закон України від 19 жовтня 2000 р. "Про державну підтримку малого підприємництва" // Урядовий кур’єр. — 2000. — 22 листопада.

8. Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради України – 2001 - № 5-6 – Ст. 30.

9. Закон України “Про Національний банк України” // Відомості Верховної Ради України – 1999 - № 29 – Ст. 238.

10. Закон України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Юридичний вісник України. - 2003.- № 28 (12-18 липня).

11. Закон України від 07.03.1996 р. «Про страхування» (в редакції Закону від 04.10.2001 р.) // ВВР України. - 2002.- № 7. - Ст. 50.

12. Закон України від 30.10.1996. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // ВВР України- 1996- № 51. - Ст. 292.

13. Закон України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» // Урядовий кур’єр - 1999. - 1 вересня.

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» // Офіційний вісник України вiд 31.10.2008 - 2008 р., № 80, стор. 31, стаття 2692, код акту 44706/2008 (із змінами та доповненнями станом на 12.04.2010 року).

15. Закон України від 16 грудня 1997 року № 723/97 «Про фінансовий лізинг» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 16, ст.68.

16. Закон України від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» // ВВР України.- 2002, - № 1. - Ст. 1.

17. Закон України: «Про акціонерні товариства»від17.09.2008 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, № 50-51, ст. 384.

18. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України – 1994 – № 7 – Ст. 32.

19. Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, № 19, ст. 257.

20. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 29, ст. 389

21. Закон України „Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України – 1991 - № 47 – Ст. 646.

22. Закон України „Про режим іноземного інвестування” // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 19 – Ст. 80.

23. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” // Відомості Верховної Ради України – 2001 - № 21 – Ст. 104.

24. Закони України „Про інноваційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 2002 - № 36 – Ст. 266.

25. Закон України „Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” // Офіційний вісник України – 2003 - № 7 – Ст. 271.

26. Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року № 3480 // Офіційний вісник України – 2006. - № 13 – Ст. 855.

27. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 6, ст. 56.

28. Закон України „Про національну депозитарну систему та особливості обліку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України – 1998 - № 15 – Ст. 67.

29. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом": Закон України від 18 травня 2010 року № 2258 // Голос України вiд 22.05.2010 - № 93.

30. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” // Відомості Верховної Ради України – 1992 - № 16 – Ст. 377.

31. Закон України „Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України – 2001 - № 12 – Ст. 64.

32. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 36 – Ст. 164.

33. Закон України „Про Антимонопольний комітет України” // Відомості Верховної Ради України – 1993 - № 50 – Ст. 472.

34. Закон України „Про захист прав споживачів” // Відомості Верховної Ради України – 1994 - № 1 – Ст. 1.

35. Декрет Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” // Відомості Верховної Ради України – 1993 - № 23 – Ст. 247.

Навчальні підручники та посібники:

1. Банківське право: Навч. посібник / Орлюк О.П. - К. - 2011. – 374 с.

2. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 592 с.

3. Берлач А.І.Біржове право України: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К.: Університет "Україна", 2008. — 316 c.

4. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін. та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2009. - 766 с.

5. Жук Л.А. Господарське право України: підруч./ Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець. - К.: Кондор, 2011. - 434 с.

6. Карклін М.І. Правові основи підприємництва - К.: Наукова думка, 2010.

7. Копейчиков В.В. Громадянське суспільство та проблеми розвитку підприємництва // Реферативний огляд чинного законодавства України / Заред. В.В. Цвсткова, Є.Б. Кубко - К.: Салком, 2000. - С. 25-36.

8. Кришевич О.В., Мачуський В.В., Перепадя О.В., Постульга В.Є. Господарське законодавство: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К.: КНЕУ, 2005. — 184 с.

9. Кузьмін Р.І., Кузьмін Р.Р. Співвідношення понять «підприємництво» та «господарська діяльність» // Право України. - 1999. - № 5. - С. 88-91.

10. Мамутов В.К. І знову про загальноцивілістичний підхід // Право України - 2000-№ 4.

11. Несинова С.В., Воронко В.С., Чебыкина Т.С. Хозяйственное право Украины. Учеб. пособие. / Под общ. ред. С.В. Несиновои. - К.: Центр учебной литературы, 2012. - 564 с.

12. Орлюк О.П. Фінансове право. Академічний курс: Підручник / Орлюк О.П.. - К.: Юрінком Інтер. - 2010 – 808 с.

13. Підприємницьке право: Підручник / Ніколаєва Л.В. та ін. - К.: Істина, 2005. – 600 с.

14. Підприємницьке право: Практикум / Л.В. Ніколаєва, О.В. Старцев, П.М. Пальчик, О.О. Бакалінська.- К.: Істина, 2002. – 200 с.

15. Понікаров В.Д., Андрійченко Ж.О. Господарське законодавство: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. — Х.: ХДЕУ, 2011. — 127 с.

16. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. посіб. / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. - Європейський ун- т. — К.: Видавництво Європейського університету, 2004. — 292 с.

17. Саніахметова Н., Мельник С. Підстава і види юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем // Підприємництво, господарство і право – 2003 - № 4.

18. Саніахметова Н.О.Підприємницьке право: Навч. посібник. — 3. вид., перероб. і доп. — К.: А.С.К., 2010. — 911 с.

19. Фінансове право: навч. посібн. / За заг. Ред. Д.М. Павлова, О.А. Кузьменко, А.Г.Чубенка. – К.: КНТ, 2009. – 520 с.

20. Фінансове шахрайство: методологічні засади розслідування [Текст]: [монографія] / Чернявский С.С. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – 624 с.

21. Щербак І. Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності відокремлених підрозділів підприємства // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 5. – С. 54-57.

22. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. — 4 вид., перероб. і доп. — К.: "Юрінком Інтер", 2012. - 640 с.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ