Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Методичні рекомендації. Ознайомившись з положеннями ст. 81 КК України, потрібно з’ясувати поняття, підстави та умови застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Із самої назви видно, що даний вид звільнення від покарання є умовним.

Важливим є те, що передумовою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України є фактичне відбування особою одного з п’яти видів основних покарань: виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. Особи, які відбувають інші основні види покарань, не можуть бути умовно-достроково звільнені від них.

Крім того, відповідно до згаданого припису КК України «особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання». Згідно із роз’ясненням Верховного Суду України таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Слід звернути увагу, що кримінально-правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежать від характеру поведінки особи протягом зазначеного іспитового строку і можуть бути як сприятливими для особи, так і несприятливими.

 

Практичне заняття (2 год.)

 

З а в д а н н я

199. Днєпров був засуджений за ч. 2 ст.191 КК до 4 років позбавлення волі. Після відбуття ним 2 років, враховуючи його сумлінну поведінку і ставлення до праці, адміністрація виправної установи за місцем відбування покарання подала клопотання до суду про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Використовуючи положення ст. 12, 81 КК України, дайте аргументований висновок у справі, чи підлягає подання задоволенню.

200. Денісов, який мав судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі. Після відбуття ним 2 років, враховуючи його сумлінну поведінку і ставлення до праці, адміністрація виправної установи за місцем відбування покарання подала клопотання до суду про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Однак суд відмовив в умовно-достроковому звільненні, мотивуючи це тим, що Денісов може бути умовно-достроково звільнений тільки по відбутті не менш двох третин, а не половини строку покарання, оскільки, по-перше, він раніше був засуджений за умисний злочин (ч. 1 ст. 185 КК України) і, по-друге, до погашення судимості за цей злочин знову вчинив тяжкий злочин (ч. 2 ст. 286 КК України).

Використовуючи положення ст. 12, 81 КК України, проаналізуйте доводи суду і дайте аргументований висновок у справі.

201. Панкратов був засуджений за ч. 3 ст. 187 КК на 7 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК − на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 342 КК – на 1 рік позбавлення волі. Остаточне покарання за сукупністю злочинів було призначено на 10 років позбавлення волі.

Визначте мінімальний строк фактично відбутого покарання, після якого засуджений може підлягати умовно-достроковому звільненню від відбування покарання? Детально аргументуйте своє рішення.

202. Шимко був засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі. По відбутті двох третин покарання суд на підставі ст. 82 КК України замінив невідбуту частину покарання більш м’яким − виправними роботами строком на 3 роки. Через рік після заміни покарання Шимко вчинив новий злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України. Призначивши йому за останній злочин 7 років позбавлення волі, суд приєднав до цього покарання невідбуті за попереднім вироком 3 роки позбавлення волі і остаточно за сукупністю вироків призначив до відбуття 10 років позбавлення волі. Використовуючи положення ст. 12, 71 і 82 КК України, дайте аргументований висновок у справі. Вкажіть, за якими ознаками відрізняються один від одного кримінально-правові інститути, передбачені статтями 81 і 82 КК України.

203. Бородай, який був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі. По відбутті 1 року та 6 місяців позбавлення воліадміністрація виправної установи за місцем відбування покарання посилаючись на те що, засуджений не має дисциплінарних стягнень, проте є інвалідом II групи, має хорошу поведінку, приймає активну участь у громадському житті відділення та установи, за добросовісне відношення до праці та громадських доручень має від адміністрації установи заохочення, подала клопотання про застосування до нього більш м'яке покарання.

Яке рішення може бути прийняте судом по даному клопотанню?

 

Список додаткової літератури

Ломако В.А. Отсрочка исполнения наказания. − К.:УМКВО. 1992. – 60 с.

Ломако В.А. Применение условного осуждения. – X.: Вища школа, 1976. − 126 с.

Ломако В.А. Условное осуждение: Учеб. пособие. – X.: Юрид. ин-т, 1972. − 44 с.

Скибицький В.В. Умовне засудження за законодавством Української РСР. − К.: Наук, думка, 1971. – 132 с.

Тютюгин В.И. Условно-досрочное освобождение от наказания: Учеб. пособие. − X.: Юрид. ин-т. – 1981. – 68 с.

Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26. 04.2002 р. №2.

Тема 20. Інші заходи кримінально-правового характеру

Методичні рекомендації. Для вивчення цієї теми слід звернутися до ст. ст. 92 – 95, 96, 96¹, 96², частин 2, 3, 4 ст. 105, ст. ст. 96⁷, 96⁸, 96⁹ КК України. При підготовці до колоквіуму необхідно звернути увагу на доктринальне визначення інших заходів кримінально-правового характеру, оскільки чинний КК України не розкриває цього поняття. Необхідно також з’ясувати ознаки, які відрізняють інші заходи кримінально-правового характеру від кримінальної відповідальності. Важливим є засвоєння різновидів інших заходів кримінально-правового характеру залежно від суб’єкта, до якого вони можуть бути застосовані, зокрема, щодо фізичних осіб – примусові заходи медичного характеру, примусове лікування, спеціальна конфіскація або примусові заходи виховного характеру, щодо юридичних осіб – штраф, конфіскація майна або ліквідація.

Щодо кожного з різновидів інших заходів кримінально-правового характеру необхідно з’ясувати підставу, порядок здійснення та правові наслідки застосування.

 

 

Колоквіум (2 год)

 

План.

1. Поняття та ознаки інших заходів кримінально-правового характеру.

2. Підстави застосування інших заходів кримінально-правового характеру та їх відмінність від кримінальної відповідальності.

3. Види інших заходів кримінально-правового характеру залежно від суб’єкта, до якого вони можуть застосовуватися.

4. Поняття і види заходів кримінально-правового характеру щодо фізичних осіб. Підстави, зміст, порядок і правові наслідки їх застосування.

5. Поняття і види заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. Підстави, зміст, порядок і правові наслідки їх застосування.

 

Список додаткової літератури

Бурдін В.М. Осудність та неосудність (кримінально-правове дослідження): монографія. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. – 780 с.

Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві України: Монографія. – Харків: Майдан, 2007. - 240 с.

Лень В.В., Книга М.М. Примусові заходи медичного характеру: історія, стан, тенденції: монографія.–– Запоріжжя: Дніпровський металург, 2010. –– 212 с.

Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 290 с.

Карпов К.Н. Иные меры уголовно-правового характера: система, виды. – М.: Юрлитинформ, 2012. – 205 с.

Пономаренко Ю.А. Поняття, зміст і форми реалізації кримінальної відповідальності // Проблеми правової відповідальності: монографія / Ю.П. Битяк, Ю.Г. Барабаш, Л.М. Баранова та ін.; за ред. В.Я. Тація, А.П. Гетьмана, В.І. Борисової. – Х.: Право, 2014. – С. 257-287

Туляков В.О. Заходи безпеки в системі засобів протидії організованій злочинності // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – 2005. - № 2(2). – додаток 1. – С. 45-50

 

Тема 21. Судимість

Методичні рекомендації. Дана тема передбачає вивчення таких питань: поняття судимості; її підстава та правові наслідки; визначення та обчислення строків погашення та зняття судимості; підстави переривання строків погашення судимості та кримінально-правові наслідки такого переривання.

Необхідно з’ясувати, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Отже, судимість поширюється на: 1) строк відбування покарання; 2) і, крім того, у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання – до погашення або зняття судимості.

Треба засвоїти, що у ч. 1 ст. 88 КК України закріплено два види припинення судимості: її погашення та зняття.

Практичне заняття (2 год)

З а в д а н н я

 

204. Глибокий був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі. Однак після постановлення обвинувального вироку він захворів на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. Керуючись ч. 2 ст. 84 КК України, суд звільнив Глибокого від відбування покарання.

Чи можна визнати Глибокого таким, що має судимість?

205. Захарченко був засуджений до п’яти років позбавлення волі за ч. 1 ст. 189 КК України. На підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Проте Захарченко систематично порушував громадський порядок, що потягло за собою адміністративні стягнення, які свідчили про його небажання стати на шлях виправлення. Тому суд після одного року з моменту постановлення вироку направив Захарченка для відбування призначеного покарання.

Як будуть обчислюватися строки погашення судимості?

 

206. Івахненко був засуджений за порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг за ч.1 ст. 202 КК України до двох років виправних робіт. Після відбуття покарання Івахненком діяння, предбачене ст. 202 КК України, було декриміналізоване.

Чи повинен Івахненко визнаватись таким, що має судимість? Які положення КК України слід урахувати для вирішення цього питання?

 

207. Пронський був засуджений за ч. 3 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Через сім місяців після набрання вироком законної сили постановою суду було достроково знято судимість з Пронського.

Чи правильне рішення прийняв суд?

 

208. Яковлєв був засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України за одержання неправомірної вигоди до позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати певні посади строком на три роки та зі спеціальною конфіскацією майна. Через 3 роки 7 місяців на підставі ст. 82 КК України невідбута частина основного покарання була йому замінена обмеженням волі на строк три роки п’ять місяців.

Ознайомтесь зі змістом статей 89 та 90 КК України. Який строк має пройти після заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, щоб Яковлев був визнаний таким, що не має судимості?

 

209. Рижов був засуджений за крадіжку ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. Через 3 роки 5 місяців після початку відбування покарання він був умовно-достроково звільнений від його відбування, а через 1 рік після звільнення вчинив крадіжку. За цей злочин Рижова було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

Варіант. Крадіжку Рижов вчинив через 2 роки.

Ознайомтесь зі змістом статей 72, 89 та 90 КК України. Протягом якого строку після набрання другим вироком законної сили Рижов буде визнаватись таким, що має судимість за кожен зі вчинених ним злочинів?

 

210. Неум був засуджений за ч. 1 ст. 368 КК України за одержання неправомірної вигоди до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади строком на два роки та зі спеціальною конфіскацією майна. Через три місяці після набрання обвинувальним вироком суду законної сили штраф був сплачений засудженим.

Варіант. Неум був засуджений за ч. 1 ст. 368 КК України до позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати певні посади строком на три роки та зі спеціальною конфіскацією майна.

З якого моменту потрібно обчислювати строки погашення судимості? У який термін після набрання вироком законної сили судимість у Неума буде вважатися погашеною?

 

211. За вчинення грабежу Степанченку було призначене покарання у виді двох років позбавлення волі. Після відбуття Степанченком трьох місяців призначеного йому покарання Верховна Рада України прийняла закон щодо індивідуальної амністії Степанченка, на підставі якого останнього було звільнено від відбування покарання.

Ознайомившись зі змістом статей 85, 88 і 90 КК та ЗУ «Про застосування амністії в Україні», вирішіть питання, чи буде Степанченко визнаватись таким, що має судимість?

 

212. Вихователя Вербового було засуджено за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей за ч. 2 ст. 137 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виховною діяльністю строком на 3 роки. Згідно зі ст. 75 КК України Вербовий був звільнений від відбуття основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

З якого моменту особа буде вважатися такою, що не має судимості? Обчисліть у даному випадку строк погашення судимості. Визначте, чи можна було одночасно звільнити Вербового як від основного, так і від додаткового покарання?

213. Глазков засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України до штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади на строк два роки, сплатив штраф через 4 місяці після набрання вироком законної сили.

Варіант. Глазков був засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України до обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати певні посади строком на три роки і відбув основне покарання повністю.

З якого моменту потрібно обчислювати строки погашення судимості? Який термін має пройти після набрання вироком законної сили для того, щоб судимість у Глазкова вважалася погашеною?

 

Список додаткової літератури

Голіна В.В. Судимість. – Харків: «Харків юридичний», 2006. – 384 с.

Письменський Є.О. Інститут судимості в кримінальному праві України: МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка − Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2009. – 216 с.

Про практику застосування судами України законодавства про погашення та зняття судимості: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12. 2003 року № 16 // ВВСУ – 2004. - № 2. – С. 9-11