Тема № 34: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття віку кримінальної відповідальності. Особливості встановлення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Критерії встановлення в законі віку кримінальної відповідальності.

2. Проблема кримінальної відповідальності неповнолітніх, які фактично досягли віку кримінальної відповідальності, але внаслідок відставання в психічному розвитку не можуть усвідомлювати фактичний характер або суспільну небезпечність своїх дій (бездіяльності) або керувати ними.

3. Загальна характеристика заходів кримінально-правового впливу, що можуть бути застосовані до неповнолітніх за КК України. Примусові заходи виховного характеру.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

5. Особливості призначення покарання неповнолітнім. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх.

6. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування за КК України.

7. Особливості погашення та зняття судимості з осіб, що вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Формулюючи відповідь на перше питання теми, необхідно звернутись до визначення суб’єкта злочину, розкрити всі його ознаки. Необхідно з’ясувати чи існує юридичне визначення такої категорії як „неповнолітній”, в якому нормативному акті воно розміщене? Далі, необхідно дослідити співвідношення категорій „неповнолтній” і „суб’єкт злочину”, розкривши їх ознаки. Більш детально зупинитися на останній ознаці суб’єкта – віці з якого можливе настання кримінальної відповідальності. В цьому розділі можлива дискусія щодо висловлених у літературі пропозицій щодо зрівняння віку повноліття і загального віку кримінальної відповідальності. Обов’язковим є аналіз ст. 22 КК України. При цьому слід загострити свою увагу на питанні про особливості встановлення віку кримінальної відповідальності осіб за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Також при висвітлені цього першого питання потрібно звернути увагу на проблему формування особи-підлітка в умовах реальної дійсності.

Характеризуючи критерії встановлення в кримінальному законі віку з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх необхідно звернути увагу на те, що соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачає з'ясування того, на якому етапі свого розвитку особа, що формується, набуває здатності нести цей вид відповідальності, тобто стає відповідальною з точки зору закону про кримінальну відповідальність. Для правильної відповіді на перше питання теми необхідно виділити і описати три основних критерії встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності. Це такі критерії: 1) рівень розумового розвитку свідомості особи, який свідчить про те, що вже в 14-річному віці особа усвідомлює суспільну небезпечність та протиправність діянь, передбачених у частині 2 ст. 22 КК України; 2) значне поширення цих злочинів серед неповнолітніх; 3) висока суспільна небезпечність більшості з цих злочинів. На завершення висвітлення цього питання потрібно проаналізувати і виказати свою думку щодо питання встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності саме з 14 років.

Друге питання присвячене особливостям звільнення неповнолітніх, винних у вчинені злочину від кримінальної відповідальності. Для того, щоб правильно відповісти на це питання необхідно, по-перше, звернутись до поняття кримінальної відповідальності і по-друге, загального поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Лише після цього можна перейти до аналізу особливостей звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Слід зауважити, що законом про кримінальну відповідальність передбачається лише два види звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України. Необхідно приділити увагу підставам та умовам звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Потрібно охарактеризувати кожний з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Також при відповіді на це питання обов’язково ознайомитись та використати Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. за № 6 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.

Висвітлюючи наступне питання необхідно звернутись до загального визначення в КК України поняття покарання, яке закріплене статтею 50. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, які вчинили злочин. До них належать: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк та 6) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи те, що зазначені кримінальні покарання застосовують до неповнолітніх, то вже в самому змісті, умовах застосування цих видів покарань існують певні особливості, порівняно з аналогічними покараннями при їх застосуванні до повнолітніх засуджених. В чому саме полягають особливості закріплених в статті 98 чинного КК потрібно розібратись і закріпити висновки на папері.

Призначення покарання неповнолітнім також має певні особливості. Наявність таких особливостей викликана, насамперед, тим, що суд при призначені покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання дорослими, рівень розумового розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Відповідь на третє питання повинна закінчуватись висновком стосовно видів покарання та особливостей призначення покарання неповнолітнім особам, які є винними у вчинені злочинів із вказівкою на якісь свої рекомендації щодо поліпшення чинного кримінального законодавства, а також інші пропозиції.

Відповідаючи на чергове питання запропонованої теми, яке стосується особливостей звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, необхідно насамперед проаналізувати відповідні кримінально-правові норми з цього питання. В результаті аналізу можна виявити певні особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, що безумовно відмежовує його від аналогічного звільнення, яке застосовується до повнолітніх засуджених. Потрібно виділити види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття та охарактеризувати кожний із зазначених видів. Далі, в цьому ж питанні, проаналізував ч. 2 ст. 105 КК України потрібно зробити висновок про види примусових заходів виховного характеру, цілі застосування примусових заходів виховного характеру і чому не можна прирівнювати зазначені заходи до кримінального покарання та доцільність діючої системи примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх. Також, висвітлення цього питання було б неповним без характеристики умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніми. Тут необхідно зупинитись на особливостях застосування цього виду звільнення від відбування покарання, а також підставах та умовах застосування звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

Для відповіді на заключне питання теми потрібно звернутись до інституту погашення та зняття судимості. По-перше, необхідно дати визначення та розгорнуто охарактеризувати погашення судимості. По-друге, треба визначити поняття і також дати характеристику зняття судимості. Обов’язковим в цьому питанні є закріплення співвідношення погашення і зняття судимості, їх відмінність. Також потрібно детально описати умови та порядок погашення і зняття судимості для неповнолітніх.

На завершення роботи потрібно зробити загальний висновок відносно актуальності теми дослідження та перспектив подальшого розвитку такого кримінально-правового інституту як особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а також можливі пропозиції щодо поліпшення відповідних кримінально-правових норм.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 34:

1. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних / З. А. Астемиров. – М., 1970.

2. Бурдін В.М. Правова природа примусових заходів виховного характеру за Кримінальним кодексом України / В. М. Бурдін // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2000. – Вип. 2 (13). – С. 178-184.

3. Бурдін В.М. Законодавче регулювання кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні / В. М. Бурдін // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 472-477.

4. Бурдін В.М. Особливості умовного незастосування покарання до неповнолітніх злочинців / В. М. Бурдін // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія міжнародних відносин. – 2001. – Вип. 2. – С. 134-138.

5. Бурдін В.М. Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання неповнолітніх / В. М. Бурдін // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія міжнародних відносин. – 2001. Вип. 4. – С. 134-138.

6. Вітвицька В.В. Національне кримінальне законодавство і захист прав і інтересів неповнолітніх // Проблеми правознавства та правоохоронної. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 1. – С. 144-150.

7. Вітвицька В.В. Удосконалення кримінально-правової відповідальності за порушення матеріальних інтересів / В. В. Вітвицька // Проблеми правознавства та правоохоронної. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 3. – С. 55-60.

8. Волгарева И.В., Шилов Н.К. Уголовная ответственность несовершеннолетних / И. В. Волгарева, Н. К. Шилов. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.

9. Киренко С. Кримінально-правова охорона неповнолітніх новим КК України – старі проблеми / С. Киренко // Право України. – 2002. - № 6. – С. 39-42.

10. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии / Э. Б. Мельникова. – М.: Дело, 2001.

11. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру / А. А. Музика. – К.: НАВСУ України, 1997.

12. Ягодинський В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності / В. Ягодинський // Право України. – 2001. - № 11. – С. 92-95.

13. Яценко С.С. Мінімальні стандарти правил ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») / С. С. Яценко // Юрид. енциклопедія. Т. 3: К – М. – К.: Укр. енциклопедія, 2001. – С. 707-708.

 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про органи і служби у справах дітейта спеціальні установи для дітей» від 24.01.1994 р.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 р. «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким».