Тема № 24: множинність злочинів: поняття, ознаки та види

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та ознаки множинності злочинів.

2. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів.

3. Поняття сукупності злочинів та її види.

4. Поняття та види повторності злочинів.

5. Поняття рецидиву злочинів та його види.

6. Кримінально-правові наслідки множинності злочинів.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Починати викладення теми потрібно з аналізу теоретичного визначення множенності злочині. Треба з’ясувати та визначити ознаки множинності, а також її значення для криминального права.

Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з`ясування того, чи здійснено особою одиничний злочин, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних злочинів. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми “Поняття і види одиничних злочинів” має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Друге питання теми передбачає проведення детальної характеристики соціальної і юридичної сутності одиничного злочину. Роботу над ним слід розпочати з вироблення поняття одиничного злочину. Оскільки в теорії сучасного кримінального права немає єдності в розумінні ознак одиничного злочину, то, враховуючи різні точки зору з цієї проблеми, які відображено в науковій літературі, необхідно виявити основні ознаки, властиві одиничному злочину й розкрити їх зміст. Вирішивши це завдання, слід сформулювати поняття одиничного злочину та охарактеризувати його з точки зору співвідношення його юридичної форми та матеріального змісту. Оскільки питання про одиничні злочини виникає у зв'язку із проблематикою множинності, то слід розкрити їх роль як структурного елементу множинності злочинів, визначити при цьому, що саме має значення для констатації у вчиненому множинності злочинів: кількість вчинених дій чи кількість реалізованих складів злочину.

Продовжуючи роботу над другим питанням, потрібно коротко торкнутися тих підстав, з яких законодавець визнає певні види людської поведінки (вчинок, вчинки) самостійним, одиничним злочином, відобразити причини, з яких властивості таких вчинків лягли в основу конструкції норм Особливої частини КК України.

Потребує ретельного аналізу юридичних ознак простого одиничного злочину. У роботі необхідно особливу увагу приділити особливостям його юридичної конструкції, яка дає можливість відокремлювати його від ускладнених одиничних злочинів.

Опрацьовуючи це ж питання, необхідно взяти до уваги, що відокремлення ускладнених одиничних злочинів у самостійний вид злочинів грунтується, окрім загальної юридичної конструкції одиничного злочину, на наявності певних додаткових, специфічних ознак. Тому робота над цим питанням передусім повинна бути спрямована на виявлення цих ознак.

У курсовій роботі рекомендується виходити з розповсюдженої в сучасній науці кримінального права тричленної класифікації ускладнених одиничних злочинів (триваючі, продовжувані, складні). Тому слід з’ясувати, які ознаки покладено в основу такої класифікації. Окрім того, на підставі вивчення спеціальної літератури потрібно висловити свою думку про можливість виділення як окремих видів ускладнених одиничних злочинів так звані злочини з двома діями, злочини, які кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків, злочини, у основі яких лежать альтернативні дії.

Характеризуючи триваючі й продовжувані злочини необхідно визначити їх поняття, проаналізувати юридичну конструкцію, дійти висновків про їх спільні та відмінні риси. Рекомендується розглянути точки зору, які існують з питання про особливості структури продовжуваних злочинів, оцінити обґрунтованість висловлених у науковій літературі думок про тотожність між продовжуваними та повторюваними злочинами.

Розглядаючи складні (складені) злочини, обов’язково слід виявити причини, з яких законодавець об’єднав діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, у один склад злочину, проаналізувати два основних види складних злочинів (так звані враховану законом реальну сукупність та враховану законом ідеальну сукупність). Необхідно дійти висновків з питання про співвідношення між суспільною небезпечністю складного злочину в цілому та суспільною небезпечністю окремих злочинних дій, що входять до нього.

Опрацьовуючи питання плану потрібно, зокрема, проаналізувати висловлені в літературі думки про можливість відокремлення одиничних злочинів від множинності злочинів лише за окремими елементами складу злочину (наприклад, тільки за об’єктивною стороною). Приймаючи до уваги різноманіття юридичних конструкцій одиничного злочину, необхідно дійти висновків про реальність подібних тверджень. Також слід визначити, яке практичне значення має відмежування одиничних злочинів від множинності злочинів.

Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з`ясування того, чи здійснено особою одиничний злочин, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних злочинів. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми “Сукупність злочинів” має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Питання плану передбачає проведення детальної характеристики соціальної й юридичної сутності сукупності злочинів. Роботу над ним слід розпочати з аналізу поняття сукупності злочинів. Далі необхідно визначити юридичні ознаки цього виду множинності, виходячи при цьому передусім з приписів, що містяться у ст. 33 КК України. Визначаючи поняття, зміст та значення кожної з ознак сукупності, необхідно дійти до висновку про те, що означає “передбачення злочинів різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК” (при цьому обов’язково проілюструвавши це положення прикладами з чинного КК України), яке значення має словосполучення “за жоден з яких її не було засуджено”, чим визначається правове становище особи, злочини якої утворюють сукупність. Розкриваючи ознаки сукупності, необхідно обов’язково з’ясувати (і відобразити це в роботі), чому у сукупності злочинів не можна враховувати злочини, за які особа була звільнена від кримінальної відповідальності.

Приступаючи до роботи над наступним питанням, необхідно мати на увазі, що чинний КК України не містить жодних спеціальних вказівок про види сукупності, а відомі сьогодні науці й практиці її види було виділено, виходячи з особливостей поведінки особи при скоєнні нею кількох злочинних діянь. Розглядаючи види сукупності, слід порівняти характер і ступінь суспільної небезпечності реальної і ідеальної сукупності. Необхідно підкреслити практичне значення поділу сукупності на види, висловити думку з питання про можливість виділення інших видів сукупності злочинів. Потрібно також проаналізувати характер зв’язку між діяннями, скоєними в ідеальній та реальній сукупності.

Розкриваючи ознаки, властиві ідеальній сукупності, необхідно, зокрема, дійти висновку про притаманність їй такої ознаки як одночасність вчинення діянь. Аналізуючи реальну сукупність необхідно виявити риси, що об’єднують її з ідеальною сукупністю та риси, за якими вона відрізняється він неї, а також відобразити, які саме самостійні злочинні дії можуть утворити цей різновид сукупності злочинів, обов’язково навівши приклади цього. Після вивчення рекомендованої літератури рекомендується сформулювати загальні правила, які полегшують виявлення та аналіз того чи іншого виду сукупності.

Слід пам’ятати, що в ідеальну сукупність можуть увійти лише різні склади злочинів, а реальну сукупність здатні утворити також і різновиди одного і того ж складу. Торкаючись питання про кваліфікацію злочинів при сукупності слід оцінити ті випадки, коли вчинене, фактично являючи собою реальну сукупність злочинів, кваліфікується все ж за однією статтею КК в силу малозначності одного злочину порівняно з іншим. Бажано виявити правила кваліфікації злочинів за ідеальною та реальною сукупністю.

Оскільки у деяких злочинах діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, законодавцем об’єднано у один склад, то в рамках даної теми необхідно розглянути відмінності, які існують між сукупністю злочинів і одиничними злочинами (передусім складеними одиничними злочинами: так званою врахованою законом реальною сукупністю й врахованою законом ідеальною сукупністю). Виявивши випадки, коли при застосуванні кримінального закону можливе виникнення ускладнень при відмежуванні сукупності злочинів від одиничних злочинів, необхідно відобразити, які рекомендації вироблено наукою кримінального права щодо критеріїв та принципів проведення такого відмежування.

Продовжуючи роботу над питанням плану, слід визначити поняття конкуренції кримінально-правових норм з метою виявлення випадків подібності з нею ідеальної сукупності злочинів (коли при кваліфікації діяння з’ясовується, що для застосування до нього претендують дві або більше кримінально-правові норми, хоча насправді вчинено лише один (одиничний) злочин). Необхідно виявити відмінність сукупності від конкуренції й з’ясувати, яким чином слід вирішувати такі проблеми.

Висвітлюючи питання плану слід, враховуючи соціальну і правову природу сукупності злочинів, оцінити її суспільну небезпечність, відобразивши це в роботі. Потрібно відобразити значення сукупності для кримінально-правової оцінки (кваліфікації) злочинів, для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, від покарання, а також коротко висвітлити передбачений законом порядок призначення покарання за сукупністю злочинів.

Приступаючи до вивчення повторності як виду множинності злочинів необхідно, передусім, сформулювати поняття повторності, виходячи при цьому з положень кримінального закону і досягнень науки кримінального права. Слід відзначити, які ознаки відрізняють повторність злочинів від продовжуваних та триваючих злочинів (відсутність внутрішнього зв’язку між діяннями, що входять до її складу тощо). Слід зупинитися на відмінності повторності від злочинів, об’єктивна сторона яких характеризується вчиненням певних діянь неодноразово (ст. 434 КК України) та систематично (ст.ст. 120, 303, 390 КК України). Далі необхідно визначити ознаки повторності злочинів та розкрити їх зміст. На підставі аналізу точок зору, що висловлено у спеціальній літературі, та змісту приписів, що містяться в розділі VII Загальної частини КК України рекомендується знайти обґрунтування існуючому у вітчизняному кримінальному праві поділу повторності на види: не пов’язана із засудженням (фактична) та пов’язана із ним (рецидив).

Приступаючи до аналізу окремих видів фактичної повторності необхідно з’ясувати, які злочини у кримінальному праві визнаються однорідними, оцінити думки, що зустрічаються у літературі про збіг повторності однорідних злочинів та сукупності злочинів, навести приклади, коли дійсно можливий такий збіг. Розглядаючи повторність тотожних злочинів слід оцінити різні погляди, висловлені в літературі стосовно її змісту й кількісної характеристики. При аналізі повторності тотожних злочинів важливо з’ясувати, має значення в цьому випадку юридична чи лише загальна тотожність злочинів.

Описуючи рецидив як різновид повторності злочинів слід взяти до уваги, що в літературі пропонуються різні варіанти його класифікації. Необхідно послідовно розглянути види рецидиву злочинів, порівняти суспільну небезпечність загального та спеціального рецидиву, розкрити значення однорідності злочинів стосовно питання про спеціальний рецидив, розкрити зміст пенітенціарного та рецидиву тяжких та особливо тяжких злочинів.

У роботі слід відобразити значення повторності й рецидиву для кваліфікації злочинів та призначення покарання. В ній слід торкнутися випадків, коли при кваліфікації необхідне відмежування їх від суміжних понять (реальної сукупності, продовжуваних злочинів). Проаналізувавши відповідні приписи Загальної та Особливої частини, необхідно розглянути роль повторності й рецидиву як кваліфікуючої ознаки, як обставини, що обтяжує покарання, необхідність врахування повторності й рецидиву злочинів у оцінці суспільної небезпечності особи, значенні різновидів повторності як обставини, що перериває строки давності (ст. 49, ст. 80 КК України), є підставою скасування звільнення від покарання з випробуванням (ст. 78 КК України) тощо.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 24:

1. Бажанов М.І. Повторюваність злочинів як вид множинності злочинів: (Конспект лекцій) / М. І. Бажанов / Українська юридична академія. – Х., 1993.
2. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украину / М. И. Бажанов. – Х.: Право, 2000.
3. Захаров В.Ф. Новий Кримінальний кодекс України та рецидив злочину / В. Ф. Захаров // Держава і права / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН країни. – 2002. – Вип. 15. – С. 413-416.
4. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений / А. Ф. Зелинский. – Волгоград, 1976.
5. Зинченко И.А. Квалификация некоторых составных преступлений по совокупности / И. А. Зинченко. – Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина. Наукова конференція. – К., 1993. – С. 95-100.
6. Кириленко О.І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України / О. І. Кириленко // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – Вип. 4 (17). – С. 202-208.
7. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость) / Ю. А. Красиков. – М., 1988.
8. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву / Г. Г. Криволапов. – М., 1974.
9. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве / П. К. Кривошеин. – К., 1990.
10. Малков В.П. Повторность преступлений / В. П. Малков. – Казань, 1970.
11. Малков В.П. Совокупность преступлений (вопросы квалификации и назначения наказания) / В. П. Малков. – Казань, 1974.
12. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву / В. П. Малков. – Казань, 1982.
13. Никифоров А.С. Совокупность преступлений / А. С. Никифоров. – М., 1965.
14. Созанський Т. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів / Т. Созанський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 2 (15). – С.167-171.
15. Шевченко Е.В. Преступления, квалифицируемые по последствиям как самостоятельный вид единого преступления / Е. В. Шевченко // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 44. – С. 151-157.

Нормативний матеріал

1. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7.