Тема № 14: суб’єктивна сторона складу злочину: поняття, ознаки

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття суб’єктивної сторони складу злочину, її ознаки та кримінально-правове значення.

2. Вина – обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу злочину.

3. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Перш ніж приступити до написання роботи рекомендується ознайомитися і проаналізувати ч. 2 ст. 2 КК України і ст.ст. 24, 25 КК. Далі слід дати поняття вини. При цьому рекомендується звернути увагу на проблему, яка обговорюється в кримінально-правовій літературі про ототожнення поняття вини та суб’єктивної сторони. Не можна забувати про те, що вина виступає і як ознака злочину, і як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу злочину. Уявляється, що якраз з цього боку і необхідно розглядати це питання, враховуючи що вина є не тільки психологічним поняттям, а і соціально-політичним.

При розкритті другого питання рекомендується розглянути елементи вини. Розглядаючи ступінь вини, слід звернути увагу на питання відображення вини. Деякі автори висловлюють думку про те, що вина відображається в санкції статті, інші ж - у вироку. Аналізуючи форми вини слід звернути увагу на питання про інтелектуальний та вольовий критерії. В літературі йде обговорення того, що необхідно також добавити до двох перших ще один - емоційний. Доцільно, також, проілюструвати практичними прикладами розглянуті положення Загальної, тобто проаналізувати вину в декільках складах злочинів і визначити її інтелектуальний і вольовий моменти.

Особливе місце серед проблем, які слід розглянути при написанні цієї роботи, займає проблема суб’єктивного ставлення в вину, яку слід проаналізувати. Також рекомендується дати порівняльну характеристику суб’єктивного та об’єктивного ставлення в вину.

Висвітлюючи питання щодо визначення мотиву злочину необхідно продемонструвати знання нормативної бази, наукової і учбової літератури з цього приводу. Автор має обґрунтувати те визначення яке він сприймає або пропонує. Далі, досліджуючи види мотивів злочину, спочатку слід перерахувати усі мотиви, вказівка на які є в Особливій частині КК, після чого їх згрупувати. Класифікацію мотивів злочинів можна, також, відобразити схематично.

Характеризуючи наступну факультативну ознаку суб’єктивної сторони злочину, якою є мета злочину, автору необхідно застосувати аналогічний підхід – використовуючи положення кримінального права навести визначення мети злочину, з’ясувати її ознаки і місце в системі ознак складу злочину. При цьому не можна забувати, що між мотивом та метою існує тісний зв’язок, але є і певні відмінності, на які і потрібно звернути увагу.

Завершуючи розгляд теми, рекомендується приділити увагу кримінально-правовому значенню мотиву та мети злочину. З'ясувати, яку саме роль вони відіграють при криміналізації суспільно небезпечних діянь, при кваліфікації злочинів, диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання.

Роботу слід завершити загальним висновком.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 14:

1. Беньківський В.О. Деякі теоретичні питання вини / В. О. Беньківський // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 7. – С. 392-396.
2. Борисов В.І. Необережність і її види: Текст лекції / В. І. Борисов. – Х., 1991.
3. Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник / Р. В. Вереша. – К.: Атака, 2005.
4. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность / П. А. Волков. – Казань, 1965.
5. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія / П. А. Воробей. – К.: Вид-во НАВСУ, 1997.
6. Гримайло В. Подвійна форма вини за новим Кримінальним кодексом України / В. Гримайло // Юридичний вісник України. – 2001. - № 34, 25-31 серпня. – С. 7.
7. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж, 1974.
8. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – М.: Юрид. лит-ра, 1972.
9. Квашис В.Е. Преступная неосторожность: социально-правовые и криминологические проблемы / В. Е. Квашис. – Владивосток, 1986.
10. Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Конспект лекцій / В. А. Ломако. – Х., 1991.
11. Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность / В. Г. Макашвили. – М.: Госюриздат, 1958.
12. Нерсесян В.А. Ответственность за неосторожные преступления / В. А. Нерсесян. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.
13. Подильчак О.Н. Уголовно-правовое и психологическое понятие мотива преступления / О. Н. Подильчак // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Основа, 2001. – Вип. 47. – С. 142-146.
14. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – К.: Наук. думка, 1992.
15. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве / А. И. Рарог. – М.: РИО ВЮЗИ, 1980.
16. Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений / А. И. Рарог. – М., 2001.
17. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А. И. Рарог. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.
18. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину / А. В. Савченко. – К.: Атіка, 2002.
19. Ситковская О.Д. Аффект: криминально-психологическое исследование / О. Д. Ситковская. – М., 2001.
20. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления С. А. Тарарухин. – К., 1977.
21. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве / Б. С. Утевский. – М.: Госюриздат, 1950.
22. Хавронюк М. Злочини зі складною виною у Кримінальному кодексі України / М. Хавронюк // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 3. – С. 9-17.
23. Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение / В. А. Якушин. – Казань, 1988.
24. Якушин В.А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве / В. А. Якушин. – Тольятти: ТолПИ, 1998.

Тема № 15: Вина у кримінальному праві. Форми вини у кримінальному праві: умисел, необережність, подвійна (змішана)

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття вини в кримінальному праві та її місце в системі ознак складу злочину. Сутність, зміст, характер і ступінь вини.

2. Поняття суб’єктивного ставлення в провину. Кримінально-правове значення вини.

3. Форми вини (законодавчі та теоретичні).

4. Поняття умислу в кримінальному праві, його види та значення. Характеристика інтелектуального і вольового моментів прямого та непрямого умислу. Спеціальні види умислу.

5. Поняття необережності у кримінальному праві, її види та значення. Характеристика інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості та злочинної самовпевненості.

6. Відмінність окремих видів умислу і необережності.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Перш ніж приступити до написання роботи рекомендується ознайомитися і проаналізувати ч. 2 ст. 2 КК України і ст.ст. 24, 25 КК України. Далі слід дати поняття вини. При цьому рекомендується звернути увагу на проблему, яка обговорюється в кримінально-правовій літературі про ототожнення поняття вини та суб’єктивної сторони. Не можна забувати про те, що вина виступає і як ознака злочину, і як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу злочину. Уявляється, що якраз з цього боку і необхідно розглядати це питання, враховуючи що вина є не тільки психологічним поняттям, а і соціально-політичним.

При розкритті питання щодо змісту вини рекомендується розглянути елементи вини. Розглядаючи ступінь вини, слід звернути увагу на питання відображення вини. Деякі автори висловлюють думку про те, що вина відображається в санкції статті, інші ж - у вироку. Аналізуючи форми вини слід звернути увагу на питання про інтелектуальний та вольовий критерії. В літературі йде обговорення того, що необхідно також добавити до двох перших ще один - емоційний. Доцільно, також, проілюструвати практичними прикладами розглянуті положення Загальної, тобто проаналізувати вину в декільках складах злочинів і визначити її інтелектуальний і вольовий моменти.

Особливе місце серед проблем, які слід розглянути при написанні цієї роботи, займає проблема суб’єктивного ставлення в вину, яку слід проаналізувати. Також рекомендується дати порівняльну характеристику суб’єктивного та об’єктивного ставлення в вину.

У третьому питанні треба розкрити сутність форм вини та їх види.

Приступаючи до розгляду четвертого питання слід ознайомитись зі ст. 24 КК України. Після цього, виходячи з положень статті та своїх знань рекомендується дати визначення самого умислу та його видів: прямого та непрямого. Потім рекомендується вказати на їх спільні та відмінні риси. Завершуючи відповідь на перше питання, слід зробити висновок про значення умислу у кримінальному праві.

Далі рекомендується перейти до розгляду інтелектуального та вольового моментів прямого умислу, розкриваючи їх зміст, використовуючи при цьому матеріали судової практики. При аналізі інтелектуального моменту слід звернути увагу на те, що усвідомлюється винним при вчиненні злочину і на характер передбачення ним наслідків, що настали в результаті діяння. При розгляді вольового моменту прямого умислу рекомендується звернути увагу на те, що розуміється під бажанням настання суспільно небезпечних наслідків і в яких випадках можна говорити про наявність такого бажання.

В кінці відповіді на це питання рекомендується акцентувати увагу на проблемі змісту прямого умислу у злочинах з формальним складом. При цьому слід враховувати, що об’єктивна сторона злочину з формальним складом не включає в себе суспільно небезпечних наслідків, а це означає, що психічне відношення до них не входить у зміст умислу.

Особливу увагу рекомендується звернути на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію злочинів і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючи відмінності і особливості.

Далі слід перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів. При цьому рекомендується розглянути особливості інтелектуального моменту в характері передбачення, вказавши на відмінність інтелектуального моменту прямого умислу.

Рекомендується також розглянути проблему непрямого умислу в злочинах з формальним складом. В теорії кримінального права панує точка зору, що злочин з формальним складом може бути вчинено тільки з прямим умислом. Також слід приділити увагу можливості існування непрямого умислу у готуванні та замаху на злочин, у злочинах вчинених у співучасті. Треба проаналізувати це положення.

На завершення рекомендується провести розмежування непрямого умислу з прямим та із злочинною самовпевненістю. Це питання має важливе значення, оскільки непрямий умисел тісно межує із злочинною самовпевненістю.

Теорія ж кримінального права крім прямого та непрямого умислу виділяє й інші види умислу. Це види умислу в залежності від часу виникнення та в залежності від визначеності наслідків.

В першому випадку виділяють умисел, що винник раптово та його різновидність - афектований, а також умисел, що обдуманий заздалегідь. В другому випадку визначений та невизначений умисли (конкретизований та неконкретизований). Далі слід дати їм характеристику і визначити їх кримінально-правове значення (який умисел найбільш небезпечний, а який виступає як обставина, що пом’якшує вину). Необхідно розглянути також види невизначеного умислу: простий та альтернативний, описати їх особливості.

На завершення треба дати оцінку впливу спеціальних видів умислу на визначення кримінальної відповідальності та призначення покарання. Особливу увагу слід приділити проблемним питанням кваліфікації злочинів, вчинених з невизначеним умислом. Характеристику видів умислу обов'язково слід підкріплювати практичними прикладами.

Наступне питання присвячене необережній формі вини. Виходячи з того, що необережна форма вини поділяється на злочинну самовпевненність та злочинну недбалість треба проаналізувати і описати зміст цих видів необережності. Особливість інтелектуального моменту самовпевненості полягає в характері передбачення настання суспільно небезпечних наслідків діяння. Існують різні точки зору з цього приводу (одна з них полягає в тому, що винний передбачає тільки абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків: «у іншої особи - так, але тільки не в мене»). Вольову ознаку найчастыше розкривають наступним чином: особа розраховує на певні обставини, за допомогою яких можна запобігти настанню цих наслідків.

На закінчення потрібно визначити відмінність злочинної самовпевненості від злочинної недбалості та непрямого умислу за допомогою інтелектуального та вольового критеріїв. Теоретичні положення доцільно проілюструвати конкретними практичними прикладами.

Слід дати поняття злочинної недбалості. Після чого необхідно перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості, вказуючи на особливості та розкриваючи їх зміст.

Далі рекомендується розглянути та проаналізувати проблему об’єктивного та суб’єктивного критеріїв вольового моменту злочинної недбалості. Об’єктивний критерій означає обов'язок конкретної особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків, при здійсненні нею дій, які потребують додержання певних заходів обережності.. В західноєвропейській літературі цей критерій називається критерієм «середньої людини». Суб’єктивний критерій полягає у наявності фактичної можливості передбачити зазначені у законі наслідки. Його потрібно розглядати відносно конкретної людини, що має певні індивідуальні якості.

При розгляді питання про казус слід пам’ятати, що він характеризується відсутністю об’єктивного та суб’єктивного критеріїв, або одного з них. В літературі ця проблема обговорюється і існує точка зору, що якщо особа хоча і передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але не могла їм запобігти в силу невідповідності своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальної ситуації чи нервово-психологічним перенавантаженням, то кримінальна відповідальність не настає. Це правило розвиває принцип суб’єктивного ставлення в вину.

Слід також проаналізувати точку зору про те, що необережні злочини це завжди злочини з матеріальним складом та висловити свою думку з приводу цього.

Наприкінці роботи слід розглянути форми та види вини та визначитись з кримінально-правовим значенням вини.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 15:

1. Беньківський В.О. Деякі теоретичні питання вини / В. О. Беньківський // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 7. – С. 392-396.
2. Борисов В.І. Необережність і її види: Текст лекції / В. І. Борисов. – Х., 1991.
3. Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник / Р. В. Вереша. – К.: Атака, 2005.
4. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность / Б. С. Волков. – Казань, 1965.
5. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія / П. А. Воробей. – К.: Вид-во НАВСУ, 1997.
6. Гримайло В. Подвійна форма вини за новим Кримінальним кодексом України / В. Гримайло // Юридичний вісник України. – 2001. - № 34, 25-31 серпня. – С. 7.
7. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж, 1974.
8. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – М.: Юрид. лит-ра, 1972.
9. Квашис В.Е. Преступная неосторожность: социально-правовые и криминологические проблемы В. Е. Квашис. – Владивосток, 1986.
10. Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Конспект лекцій / В. А. Ломако. – Х., 1991.
11. Лунеев В.В. Субъективное вменение / В. В. Лунеев. – М.: Спартак, 2000.
12. Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность / В. Г. Макашвили. – М.: Госюриздат, 1958.
13. Нерсесян В.А. Ответственность за неосторожные преступления / В. А. Нерсесян. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.
14. Прохоренко А.Г. До питання про складну (подвійну) форму вини / А. Г. Прохоренко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіон. наук. конф. – Л., 1995. – С. 105-106.
15. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – К.: Наук. думка, 1992.
16. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве / А. И. Рарог. – М.: РИО ВЮЗИ, 1980.
17. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А. И. Рарог. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.
18. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве / Б. С. Утевский. – М.: Госюриздат, 1950.
19. Хавронюк М. Злочини зі складною виною у Кримінальному кодексі України / М. Хавронюк // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 3. – С. 9-17.
20. Якушин В.А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве / В. А. Якушин. – Тольятти: ТолПИ, 1998.