Тема № 11: суб’єкт злочину: поняття, ознаки, види

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Законодавче визначення та ознаки суб’єкта злочину.

2. Фізичність, як ознака суб’єкта злочину.

3. Вік кримінальної відповідальності, як ознака суб’єкта злочину.

4. Осудність, як ознака суб’єкта злочину.

5. Спеціальний суб’єкт злочину та його види.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Починати висвітлення теми потрібно із законодавчого визначення суб’єкта злочину, що міститься у ст. 18 КК України. Розкриваючи дане питання треба звернутися як до історичного аналізу визначення суб’єкта злочину так і до системного аналізу цього визначення. Також, в цьому питанні треба розглянути ознаки суб’єкта злочину. необхідно зауважити, що ознаки суб’єкта злочину витікають із самого визначення поняття суб’єкта злочину, а це: фізичність особи, її осудність та відповідний вік кримінальної відповідальності.

У другому питанні теми треба розкрити першу ознаку суб’єкта злочину – фізичність особи. Є логічним та зрозумілим постулат про те, що злочинне діяння може бути вчинено лише людиною, тобто особою, що має розум та свідомість. І хоча чинним законодавством передбачена відповідальність юридичних осіб (лише за корупційні діяння) покаранню підлягає лише особа фізична – людина. Це також пов’язано з принципом індивідуалізаціїї відповідальності та покарання.

Висвітлюючи питання про поняття осудності та неосудності необхідно вказати, які визначення осудності та неосудності пропонуються вченими, яке співвідношення цих понять. Потрібно відмітити, що осудність є обов’язковою ознакою такого елементу складу злочину, як суб’єкт злочину. Разом з тим, визначення поняття осудності та неосудності, у стислому вигляді, містяться в ст. 19 діючого КК України і мають своє вираження в можливості або неможливості особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідно звернутися до поняття особи в соціально-біологічному аспекті. Зупинитися на проблемі свободи волевиявлення особи, вивчити та проаналізувати точки зору щодо даної проблеми таких авторів, як Б.С. Волков, О.І. Санталов, І.Д. Шаргородський, І.С. Лєйкіна, Г.В. Мальцева, П.С. Дагель, Б.С. Маньковський, О.О. Піонтковський, І.А. Кудрявцева, Г.В. Назаренко. Деякі автори визнають спірним чи є питання про осудність та неосудність кримінально-правовим або медико-психологічним. Слід висловити свою суб’єктивну думку щодо цієї проблеми та обґрунтувати її. Завершуючи перше питання теми, доцільно показати значення осудності та неосудності як передумов встановлення вини та кримінальної відповідальності особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки складу злочину, вказати співвідношення цих понять.

Розгляд питання про спеціального суб’єкта необхідно розпочати з визначення загального суб’єкта злочину згідно з діючим законодавством (ч. 2 ст 18 КК України). Далі необхідно вказати поняття спеціального суб’єкта злочину. Таке поняття можна знайти у роботах Б.В. Здравомислова, Н.С. Лейкіної, В.В. Сташиса, В.С. Орлова, О.О. Піонтковського. Відповідаючи на це питання потрібно показати відмінності спеціального суб’єкта від загального шляхом перерахування додаткових ознак, які характеризують спеціального суб’єкта злочину. Перелічення у загальному вигляді додаткових ознак під час відповіді на перше питання недостатньо, необхідно також розкрити їх зміст, при цьому правильним було б розкрити значення цих ознак для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Необхідно детально зупинитися на питанні, чому осудність і вік кримінальної відповідальності, тобто юридичні ознаки, які відносяться до характеристик загального суб’єкта і закріплені в законі, винесені за межі диспозицій статей Особливої частини КК, а юридичні ознаки спеціального суб’єкта закріплені в них. Автор також повинен виразити свою думку про доцільність розподілу спеціальних суб’єктів на такі категорії: спеціальні суб’єкти, конкретні суб’єкти та спеціально-конкретні суб’єкти. Далі потрібно охарактеризувати позитивні та негативні ознаки спеціального суб’єкта, а також зупинитися на комбінованій негативно-позитивній ознаці. Необхідно звернути увагу на те, що законодавець, вводячи до закону ознаки спеціального суб’єкта злочину, визначає, що даний злочин може вчинити не будь-яка особа, а лише та, яка має додаткові ознаки. На завершення висвітлення даного питання необхідно зупинитися на проблемі особи злочинця і спеціального суб’єкта злочину, а саме на співвідношенні цих двох понять.

Приступаючи до характеристики видів спеціальних суб’єктів злочину необхідно вивчити точки зору таких вчених, як Н.С.Лєйкіна, Н.П.Грабовська, І.К.Рашковська, Л.Оримбаєв, Г.Н.Борзенков. Необхідно звернути увагу на особливості видової класифікації кожного автора. Зробити аналіз доцільності такої класифікації в науковій літературі. Не зовсім вивченим залишається питання про учасників злочинної групи, чи можуть вони бути спеціальним суб’єктом злочину.

Під час характеристики спеціального суб’єкта в системі елементів складу злочину необхідно показати його вплив на систему елементів складу злочину, тобто розкрити співвідношення спеціального суб’єкта і елементів складу злочину.

І нарешті, слід з'ясувати значення спеціального суб’єкта злочину для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Загальні питання про поняття, ознаки, види спеціальних суб’єктів є базою для кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом. Слід відзначити, що загальні питання та питання кваліфікації становлять собою частини єдиного цілого – вчення про спеціальний суб’єкт злочину. В цьому питанні необхідно розкрити проблеми пов’язані із співучастю у злочинах зі спеціальним суб’єктом, конкуренції норм зі спеціальним суб’єктом тощо.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 11:

1. Беро М.П. История развития понятия невменяемости: Учебно-методическое пособие / М. П. Беро / Донецк: УкрНТЭК. - 2001.

2. Бурдін В. Проблеми визначення кримінально значимої періодизації віку особи / В. Бурдін // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 417-423.

3. Гончар Т.О. Правова природа обмеженої осудності / Т. О. Гончар // Правова держава. – 2002. - № 4. – С. 48-51.

4. Зайцев А.В. К вопросу о формуле ограниченной вменяемости / А. В. Зайцев // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Основа, 2002. – Вип. 57. – С. 156-162.

5. Зайцев А.В. К вопросу об аномальном аффекте в уголовном праве / А. В. Зайцев // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Основа, 2001. – Вип. 48. – С. 196-201.

6. Зайцев О.В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності / А. В. Зайцев // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2002. – Вип. 20. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – С. 395-399.

7. Каргатан Н. Визначення суб’єкта злочину / Н. Каргатан // Вісник прокуратури. – 2000. - № 3. – С. 41-42.

8. Лазюк В.В. Зменшена осудність: за і проти / В. В. Лазюк // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 1. – С. 90-95.

9. Лень В.В. Деякі питання кримінально-правової характеристики осудності / В. В. Лень // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 146-149.

10. Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекцій / В. А. Ломако. – Х., 1993.

11. Магарін М.С. Кримінальна відповідальність неповнолітніх за новим кримінальним законодавством України / М. С. Магарін // Правова держава. – 2002. – № 4. – С. 87-91.

12. Магарін М.С., Бараненко Д.В. Суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України / М. С. Магарін, Д. В. Бараненко. – О.: Астропринт, 2001.

13. Михайлова В.А. К вопросу о возрасте уголовной ответственности / В. А. Михайлова // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 1. – С. 73-83.

14. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р. И. Михеев. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983.

15. Назаренко Г.Н. Невменяемость: уголовно-релевантные психические состояния / Г. Н. Назаренко. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.

16. Новиков Д.В. Деякі проблеми кримінальної відповідальності осіб з психічними розладами, які не виключають осудності / Д. В. Новиков // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1998. – Вип. 2. – С. 100-106.

17. Орлов В.С. Субъект преступления / В. С. Орлов. – М., 1958.

18. Орловська Н.А. До питання про «спеціальну осудність» / Н. А. Орловська // Актуальні проблеми держави і права / Одеська національна юридична академія. – О.: Юрид. літ-ра. – 2001. – Вип. 11. – С. 465-472.

19. Павлов В.Г. Субъект преступления / В. Г. Павлов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.

20. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк): Учебное пособие / В. С. Трахтеров. – Х., 1992.

21. Устименко В.В. Специальный субъект преступления / В. В. Устименко. – Х.: Вища школа, 1989.

Нормативний матеріал