Тема № 23: форми співучасті у злочині за чинним кк України

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття форми співучасті та критерії поділення співучасті у вчиненні злочину на форми.

2. Поняття співучасті без попередньої змови, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

3. Поняття співучасті за попередньою змовою, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

4. Поняття вчинення злочину організованою групою осіб, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

5. Поняття вчинення злочину злочинною організацією, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

6. Відмінність організованої групи від злочинної організації та від інших суміжних понять.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Розгляд цієї теми потрібно розпочинати з ознайомлення класифікацій форм співучасті за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, існуючих в науці кримінального права та закріпленої на законодавчому рівні згідно зі ст. 28 КК України, їх співвідношення. Слід відобразити значення класифікації форм співучасті для правильної кваліфікації вчиненого співучасниками злочину та для призначення покарання.

Слід мати на увазі, що співучасть у злочині у формі групи осіб має місце коли у вчиненні злочину приймали участь декілька (дві або більше осіб) виконавців, які діяли без попередньої змови. Потребує аналізу можливість співучасті без попередньої змови осіб, які не є співвиконавцями та її правове значення.

При характеристиці суб'єктивних ознак групи осіб слід вказати на можливість наявності у співвиконавців прямого чи непрямого умислу, можливості наявності у них різних мотивів.

Викладаючи питання про кримінальну відповідальність групи осіб слід зазначити, що дії співвиконавців кваліфікуються за певною статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, співвиконавцям ставиться у провину весь злочин (хоча б співвиконавець і виконав лише частину дій, що утворюють об'єктивну сторону вчиненого спільно злочину), їх дії кваліфікуються без посилання на ст. 27 КК України, треба також сформулювати власне ставлення до цього становища.

Розглядаючи чергове питання даної теми потрібно проаналізувати відмінність спільної діяльності, спрямованої на вчинення злочину як без розподілу функцій, так і з розподілом функцій між співучасниками. Слід висвітлити складну конструкцію вчинюваних співучасниками з розподілом ролей суспільно небезпечних дій та її відмінність від діяльності співучасників, функціональні ролі яких не розподілено.

Слід мати на увазі, що співучасть у формі попередньої змови групи осіб має місце коли у вчиненні злочину приймали участь декілька (дві або більше) осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення. Потребує роз’яснення вказівка законодавця на участь у злочині саме декількох осіб, її відмінність від прямої вказівки на двох або більше осіб. Необхідно відзначити, що на відміну від позиції ряду науковців, законодавець визначає дану форму співучасті незалежно від виконуваної ролі кожним із співучасників злочину. А тому група осіб за попередньою змовою є в випадку як співвиконавства так і з розподілом ролей. Доцільно визначити своє ставлення до даної проблеми. Слід відзначити значення виділення співучасті у формі попередньої змови групи осіб для врахування ступеня суспільної небезпечності кожного співучасника, суспільної небезпечності вчиненого співучасниками. Характеризуючи суб'єктивні ознаки співучасті за попередньою змовою групою осіб слід вказати на можливість наявності у різних співучасників прямого чи непрямого умислу, можливості наявності у них різних мотивів.

Викладаючи питання про кримінальну відповідальність співучасників при такій формі співучасті як попередня змова групи осіб слід зазначити, що дії співучасників кваліфікуються за певною статтею чи частиною статті Особливої частини КК України з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК України, співучасникам ставиться у провину злочин, вчинення якого охоплювалось їх умислом з урахуванням виконання ролі організатора, підмовника, посібника чи співвиконавця.

При розгляді наступного питання слід приділити увагу відображенню підвищеної суспільної небезпечності злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, формулювання інституту співучасті утворює підставу кримінальної відповідальності для осіб, що були співучасниками злочину і брали безпосередньої участі у вчиненні діянь, що складають об'єктивну сторону певного складу злочину, дає змогу врахувати суспільну небезпечність окремих співучасників при призначенні покарання.

Розгляд наступного питання теми потрібно розпочинати з ознайомлення з виробленою наукою кримінального права класифікацією форм співучасті за об’єктивними та суб'єктивними ознаками та закріпленої на законодавчому рівні згідно зі ст. 28 КК України, співвідношення наукових та законодавчого визначення організованої групи. Особливу увагу слід приділити стійкості суб'єктивних зв'язків, що є критерієм класифікації форм співучасті за суб'єктивними ознаками. Слід відобразити значення класифікації форм співучасті для правильної кваліфікації вчиненого співучасниками злочину та для призначення покарання.

Слід передусім вивчити точки зору вчених щодо визначення поняття організованої групи, її співвідношення з іншими формами співучасті, різне трактування поняття організованої групи в аспекті кримінального права та в кримінологічному аспекті. Слід приділити особливу увагу розкриттю такої ознаки організованої групи як стійкість, розкрити це поняття з урахуванням думок, висловлених вченими, розглянути поняття організованої групи, що дається у судовій практиці. Необхідно окремо зупинитись на ознаках, що характеризують стійкість організованої групи та випливають із змісту ч. 3 ст. 28 КК України: наявність трьох і більше суб’єктів злочину, об’єднання для вчинення декількох злочинів, єдиний план злочинної діяльності, відомий усім учасникам групи, розподіл функцій учасників групи, спрямований на досягнення плану. Слід також оцінити висловлювані вченими пропозиції щодо вдосконалення законодавчого визначення поняття організованої групи, з урахуванням пропозицій вчених - кримінологів.

Необхідно приділити увагу факторам, що розкривають суспільну небезпеку організованої групи, розглянути такий критерій визнання групи організованою, як спільне неодноразове вчинення злочинів. Слід також проаналізувати такі ознаки організованої групи, як наявність розробленого плану злочинної діяльності, вираженої ієрархічної структури злочинного об’єднання, розподіл ролей, обов’язковість наявності організатора, прикриття своєї діяльності як власними силами, так і за допомогою сторонніх осіб, в тому числі і за допомогою підкупу посадових осіб, вербування нових членів, наявність загальних правил поведінки, наявність загального грошового фонду злочинного об’єднання та інші ознаки, що виділяються в кримінологічній та кримінально-правовій науці.

Розглядаючи наступне питання цієї теми слід співставити підстави кримінальної відповідальності учасників організованої групи з підставами кримінальної відповідальності співучасників взагалі та загальною підставою настання кримінальної відповідальності, закріпленою в ч.1 ст.2 КК України, чітко визначити співвідношення цих підстав. Окремо необхідно зупинитися на правилах кваліфікації дії організатора організованої групи (ч. 1 ст. 30 КК України).

Висвітлюючи питання про кримінально-правове значення вчинення злочину організованою групою осіб слід спочатку дати характеристику цій обставині в якості такої, що обтяжує відповідальність, а також проаналізувати ті кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади злочинів, що містять ознаки вчинення організованою групою.

Розглядаючи друге питання необхідно звернути увагу, що кримінальне законодавство України вперше в її історії дає визначення злочину, що вчинений злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК України). Перш ніж розпочати аналіз конкретних ознак злочинної організації, необхідно відмітити, що ряд науковців не виділяють злочинну організацію як окремі форму співучасті, вважаючи цілком достатнім наявність в КК України визначення злочину, вчиненого організованою групою осіб. Вивчивши рекомендовану літератури до цієї теми, слід висловити власну думку з цієї теми. Аналізуючи ознаки злочинної організації, потрібно, перш за все, розкрити ознаки, що безпосередньо випливають із змісту кримінального закону (ч. 4 ст. 28 КК України), та далі, зупинитися на ознаках, якими наділяють злочинну організацію окремі вчені-криміналісти.

Розкриваючи питання про відповідальність співучасників необхідно з’ясувати значення цієї форми співучасті для кримінальної відповідальності співучасників. Автору, перш за все, слід звернути увагу, що створення злочинної організації за кримінальним правом України утворює самостійний склад злочину (ч. 1 ст. 255 КК України). Слід також звернути увагу на правила кваліфікації дій організатора злочинної організації та її учасників, що закріплені в ст. 30 КК України.

При висвітленні наступного питання слід співставити законодавче визначення організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК України) та злочинної організації (ч. 4 ст. 28 КК України) та звернути увагу на ознаки, за якими законодавець намагався розмежувати ці дві форми співучасті. Зокрема, потрібно розкрити зміст ознаки “ієрархічність”, як обов’язково притаманній злочинній організації. Далі, необхідно проаналізувати цілі для яких створюється злочинна організація і які безпосередньо випливають із змісту ч. 4 ст. 28 КК України.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 23:

1. Альошин Д.П. Форми співучасті у новому Кримінальному кодексі України: проблеми реалізації правових норм / Д. П. Альошин // Право і безпека. – 2002. - № 1. – С. 15-20.

2. Альошин Д.П., Орлов П.І. Поняття організованої злочинної групи в новому Кримінальному кодексі України: теоретичний аналіз / Д. П. Альошин, П. І. Орлов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Спецвипуск. – С. 99-105.

3. Багрій-Шахматов Л.В. Співвідношення організованої злочинності і тероризму / Л. В. Багрій-Шахматов // Актуальні проблеми держави і права / Одеська національна юридична академія. – 2000. – Вип. 8. – С. 33-34.

4. Гошовська О.О. Злочинна організація як форма співучасті / О. О. Гошовська // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1998. – Вип. 9. – С. 387-391.

5. Гуторова Н.А. Совершение преступления организованно группой как форма соучастия по уголовному праву Украины / Н. А. Гуторова // Зб. наук. праць Харк. Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Вип. 2. – Х.: Харк. Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні, 2001. – С. 31-48.

6. Деметува Л.Н. Иерархичность как необходимый признак преступной организации / Л. Н. Деметува // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – Вип. 55. – С. 201-204.

7. Долженков О.Ф.Ознаки і різновиди організованих злочинних структур О. Ф. Долженков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 3. – С. 12-19.

8. Єфремов С. Організовані злочинні угрупування в теорії вітчизняного кримінального права / С. Єфремов // Вісник прокуратури. – 2001. - № 3. – С. 28-34.

9. Єфремов С. Різновиди організованих злочинних угруповань / С. Єфремов // Вісник прокуратури. – 2003. № 8. – С. 53-58.

10. Єфремов С. Форми участі в організованій злочинній діяльності / С. Єфремов // Вісник прокуратури. – 2003. № 4. – С. 53-58.

11. Єфремов С. Криміналізація організованої злочинної діяльності у чинному Кримінальному кодексі України / С. Єфремов // Право України. – 2003. -№ 9. – С. 95-99.

12. Жаровська Г.П. Форми співучасті у кримінальному праві України: проблеми диференціації / Г. П. Жаровська // Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федькевича. Серія: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 125. – С. 96-101.

13. Закалюк А.П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення А. П. Закалюк // Боротьба з орг. злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. - № 4. – С. 20-28.

14. Кривоченко Л.М. Проблема уголовно-правового содержания организованной преступности / Л. М. Кривоченко // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. Збірник праць дослідників Проекту «А» науково-дослідної програми АПрН України та НІЮ США. – Х.: НЮАУ, 2002. – С. 106-144.

15. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.- практ. посібник / Г. В. Новицький. – К.: Вища школа, 2001.

16. Стадник С.В. Проблеми визначення поняття злочинної організації / С. В. Стадник // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 194-202.

17. Усатий Г.О. Можливості кримінально-правового компромісу у боротьбі з орг. Злочинністю / Г. О. Усатий // Зб. наук. праць Харк. Центру вивчення організованої злочинності. – Вип. 4. – Х., 2002. – С. 189-213.

18. Шапченко С.Д. Деякі питання тлумачення та застосування статті 28 Кримінального кодексу України / С. Д. Шапченко // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 3. – С. 116-124.

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23.12.2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».