Тема № 25: одиничний злочин, як головна складова множинності

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та ознаки множинності злочинів.

2. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів.

3. Прості одиничні злочини.

4. Ускладненні одиничні злочини:

· триваючі;

· продовжувані;

· складенні;

· злочини, які кваліфікуються за додатковими об’єктивними або суб’єктивними ознаками.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з`ясування того, чи здійснено особою одиничний злочин, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних злочинів. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми “Поняття і види одиничних злочинів” має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Перше питання теми передбачає проведення детальної характеристики соціальної і юридичної сутності одиничного злочину. Роботу над ним слід розпочати з вироблення поняття одиничного злочину. Оскільки в теорії сучасного кримінального права немає єдності в розумінні ознак одиничного злочину, то, враховуючи різні точки зору з цієї проблеми, які відображено в науковій літературі, необхідно виявити основні ознаки, властиві одиничному злочину й розкрити їх зміст. Вирішивши це завдання, слід сформулювати поняття одиничного злочину та охарактеризувати його з точки зору співвідношення його юридичної форми та матеріального змісту. Оскільки питання про одиничні злочини виникає у зв'язку із проблематикою множинності, то слід розкрити їх роль як структурного елементу множинності злочинів, визначити при цьому, що саме має значення для констатації у вчиненому множинності злочинів: кількість вчинених дій чи кількість реалізованих складів злочину.

Продовжуючи роботу над першим питанням, потрібно коротко торкнутися тих підстав, з яких законодавець визнає певні види людської поведінки (вчинок, вчинки) самостійним, одиничним злочином, відобразити причини, з яких властивості таких вчинків лягли в основу конструкції норм Особливої частини КК України.

Відповідь на друге питання плану потребує ретельного аналізу юридичних ознак простого одиничного злочину. У роботі необхідно особливу увагу приділити особливостям його юридичної конструкції, яка дає можливість відокремлювати його від ускладнених одиничних злочинів.

Приступаючи до опрацювання третього розділу роботи, необхідно взяти до уваги, що відокремлення ускладнених одиничних злочинів у самостійний вид злочинів грунтується, окрім загальної юридичної конструкції одиничного злочину, на наявності певних додаткових, специфічних ознак. Тому робота над цим питанням передусім повинна бути спрямована на виявлення цих ознак.

У курсовій роботі рекомендується виходити з розповсюдженої в сучасній науці кримінального права тричленної класифікації ускладнених одиничних злочинів (триваючі, продовжувані, складні). Тому слід з’ясувати, які ознаки покладено в основу такої класифікації. Окрім того, на підставі вивчення спеціальної літератури потрібно висловити свою думку про можливість виділення як окремих видів ускладнених одиничних злочинів так звані злочини з двома діями, злочини, які кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків, злочини, у основі яких лежать альтернативні дії.

Характеризуючи триваючі й продовжувані злочини необхідно визначити їх поняття, проаналізувати юридичну конструкцію, дійти висновків про їх спільні та відмінні риси. Рекомендується розглянути точки зору, які існують з питання про особливості структури продовжуваних злочинів, оцінити обґрунтованість висловлених у науковій літературі думок про тотожність між продовжуваними та повторюваними злочинами.

Розглядаючи складні (складені) злочини, обов’язково слід виявити причини, з яких законодавець об’єднав діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, у один склад злочину, проаналізувати два основних види складних злочинів (так звані враховану законом реальну сукупність та враховану законом ідеальну сукупність). Необхідно дійти висновків з питання про співвідношення між суспільною небезпечністю складного злочину в цілому та суспільною небезпечністю окремих злочинних дій, що входять до нього.

Опрацьовуючи четверте питання плану потрібно, зокрема, проаналізувати висловлені в літературі думки про можливість відокремлення одиничних злочинів від множинності злочинів лише за окремими елементами складу злочину (наприклад, тільки за об’єктивною стороною). Приймаючи до уваги різноманіття юридичних конструкцій одиничного злочину, необхідно дійти висновків про реальність подібних тверджень. Також слід визначити, яке практичне значення має відмежування одиничних злочинів від множинності злочинів.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 25:

1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украину / М. И. Бажанов. – Х.: Право, 2000.
2. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость) / Ю. А. Красиков. – М., 1988.
3. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву / Г. Г. Криволапов. – М., 1974.
4. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву / В. П. Малков. – Казань, 1982.
5. Шевченко Е.В. Преступления, квалифицируемые по последствиям как самостоятельный вид единого преступления / Е. В. Шевченко // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 44. – С. 151-157.

 

Нормативний матеріал

1. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7.

 

Тема № 26: Обставини, що виключають злочинність діяння: кримінально-правова характеристика та види

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння та їх ознаки.

2. Класифікація обставин, що виключають суспільну небезпеку та протиправність діяння.

3. Значення обставин, що виключають злочинність діяння для кримінального права України.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Перед написанням курсової роботи за даною темою необхідно уважно ознайомитись з Конституцією України (ст.ст. 3, 8, 27, 55, 68), Кримінальним кодексом України (ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 13, 17 – 25, 36 – 43, 115, 118, 119, 124), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 “Про судову практику у справах про необхідну оборону” рекомендованою учбовою, науковою літературою і, з’ясувати, навіщо законодавець створив правові норми, які утворюють інститут обставин, що виключають злочинність діяння, і чому розмістив їх саме у Кримінальному кодексі України; яке системно-правове значення це має.

Викладаючи історію обставин, що виключають злочинність діяння необхідно звернути увагу на те, що вони складають один з найстаріших інститутів кримінального права, і, мали своє відображення ще в першій пам’ятці національного писаного права – “Руський Правді”. В подальшому, автору необхідно простежити збільшення кількості обставин, що передбачалися безпосередньо в кримінальному законодавстві і виявити тенденції змін відповідних норм.

В наступному питанні необхідно висвітлити місце інституту “Обставин, що виключають злочинність діяння” в системі Загальної частини кримінального права і в системі національного права взагалі, його функції і значення.

У другому питанні автор має детально проаналізувати склад інституту “Обставин, що виключають злочинність діяння” і провести класифікацію окремих обставин за різними підставами, у тому числі за правовою природою. Доцільним є складання схем, що ілюструють позицію автора курсової роботи.

Висновок мають скласти результати синтезу з’ясованого матеріалу зокрема визначення правового інституту “Обставин, що виключають злочинність діяння” й окремих його складових; оцінка відповідності чинного законодавства потребам регуляції суспільних відносин у цій сфері; окреслення можливих шляхів удосконалення тексту відповідних кримінально-правових норм.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 26:

1. Андрушко П.П. Виконання професійних та службових функцій як обставина, що виключає суспільну небезпечність чи протиправність діяння / П. П. Андрушко // Проблеми правознавства. – К.: Либідь. – 1991. – Вип. 52. – С. 74-81.

2. Анчукова М.В. Об’єктивні ознаки діяння, пов’язаного з ризиком / М. В. Анчукова // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К. – 2002. – Вип. 18. – С. 304-309.

3. Анчукова М.В. Виправданий ризик, як обставина, що виключає злочинність діяння / М. В. Анчукова // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – Спецвипуск у 2-х частинах. – Ч. 1. – 2002. – С. 57-60.

4. Багрий-Шахматов Л.В., Подкорытова Л.Н. О соотношении задержания преступника с крайней необходимостью / Л. В. Багрий-Шахматов, Л. Н. Подкорытова // Актуальні проблеми держави і права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1998. – Вип. 5. – С. 179-186.

5. Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника / Ю. В. Баулин. –Харьков, 1986.

6. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Ю. В. Баулин. – Харьков, 1991.

7. Баулин Ю.В. Основания необходимой обороны / Ю. В. Баулин // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – 1992. – Вип. 26. – С. 26-31.

8. Баулин Ю.В. Необходимая оборона и уголовный закон / Ю. В. Баулин // Права людини в Україні. – Х., 1995. – Спецвипуск. - № 3.

9. Бушуев Г.В. Социальная и уголовно-правовая оценка причинения вреда преступнику при задержании / Г. В. Бушуев. – Горький, 1976.

10. Диденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании / В. П. Диденко. – К.: КВШ МВД СССР, 1984.

11. Домахин С.А. Крайняя необходимость по советскому уголовному праву / С. А. Домахин. – Москва, 1985.

12. Дячук С.І. Юридична природа виконання наказу / С. І. Дячук // Право України. – 1999. - № 4. – С. 61-65.

13. Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві: Основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства / С. І. Дячук. – К.: Атіка, 2001.

14. Заднепровский А. Право человека на самозащиту / А. Заднепровский // Юридическая практика. – 1997. - № 8 (42), апр.. – С. 1, 8.

15. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости / В. Н. Козак. – Изд-во Саратовского ун-та, 1981.

16. Козак В.Н. Право граждан на необходимую оборону / В. Н. Козак. Саратов.1972.

17. Лемешко О.М. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину / О. М. Лемешко О.М. // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 3 (22). – С. 217-222.

18. Омар Мухамед Мусса Измаил. Пути усовершенствования института уголовного права Украины «Обстоятельства, которые исключают преступность деяния» // Тези доповідей і наукових повідомлень наук.-практ. конф. «Проблеми і перспективи розвитку і реалізації законодавства України». – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – С. 165-168.

19. Орехов В.В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния / В. В. Орехов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.

20. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость / Н. Н. Паше-Озерский. – Москва,1962.

21. Подкорытова Л.Н. Понятие обстоятельств которые исключают преступность (общественную опасность и противоправность) деяний / Л. Н. Подкорытова // Весы Фемиды. 1998. - № 3. – С. 20-23.

22. Подкорытова Л.Н. Основания и условия причинения вреда преступнику при задержании / Л. Н. Подкорытова // Весы Фемиды. – 1999. - № 1. – С. 23-26.

23. Подоляк А.М. Про деякі питання необхідної оборони / А. М. Подоляк // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 1999. – Вип. 4. – С. 262-265.

24. Притула В. Поняття перевищення меж необхідної оборони за Кримінальни кодексом України 2001 р. / В. Притула // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіон. наук.-практ. конф. – Л.: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2002. – С. 265-268.

25. Сидоров Б.В. Уголовно-правовые гарантии правомерного, социально полезного поведения / Б. В. Сидоров. – Казань, 1992.

26. Слуцкий И.И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность / И. И. Слуцкий. – Л., 1956.

27. Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны / И. С. Тишкевич. – Москва, 1969.

28. Харитонов С.О. Підстави правомірного застосування працівниками міліції вогнепальної зброї / С. О. Харитонов // Вісник Університету внутрішніх справ. – Х., 2000. – Вип. 10. – С. 39-44.

29. Ющик О.І. Діяння, пов’язане з ризиком / О. І. Ющик // Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 121. – С. 112-114.

30. Ющик О.І. Умови правомірності діяння, пов’язаного з ризиком / О. І. Ющик // Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – Вип. 154. – С. 107-111.

31. Якубович М.И. Вопросы теории и практики необходимой обороны / М. И. Якубович. – Москва, 1961.

 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

 

Тема № 27: Необхідна оборона, як обставина, що виключає злочинність діяння

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння та їх ознаки.

2. Необхідна оборона: поняття та ознаки.

3. Підстави виникнення права на необхідну оборону.

4. Умови правомірності необхідної оборони.

5. Уявна оборона.

6. Перевищення меж необхідної оборони. Питання відповідальності за перевищення меж необхідної оборони.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Перед написанням курсової роботи з теми “Необхідна оборона, її визначення та ознаки” необхідно уважно ознайомитись з Конституцією України (ст.ст. 3, 8, 27, 55, 68), Кримінальним кодексом України (ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 13, 17 – 25, 36-43, 115, 118, 119, 124), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 “Про судову практику у справах про необхідну оборону” рекомендованою учбовою, науковою літературою і, з’ясувати, навіщо законодавець створив правові норми, які утворюють інститут обставин, що виключають злочинність діяння, і чому розмістив їх саме у Кримінальному кодексі України; яке системно-правове значення це має.

У вступі необхідно викласти своє бачення необхідної оборони, як явища соціальної дійсності, позитивні і негативні наслідки існування відповідної дозвільної кримінально-правової норми. Також мають бути продемонстровані знання конституційних засад визнання правомірним заподіяння шкоди в стані необхідної оборони. Після цього автор повинен окреслити коло питань, що пропонується до розгляду і мотивувати обрання методу дослідження (як правило це формально-догматичний метод). Обсяг вступу дві – три сторінки.

Головну частину роботи потрібно розпочати з викладення законодавчого визначення такої обставини, що виключає злочинність діяння як “необхідна оборона”. Потім обґрунтувати необхідність окремого розгляду ознак, що характеризують підстави виникнення відповідного стану, а також ознак, що характеризують правомірність заподіяння шкоди у такому станові (або, якщо автор вважає за доцільне, окремий розгляд об’єктивних і суб’єктивних ознак, або провести інше групування ознак, з відповідною зміною плану).

У третьому питанні автор має визначити, що підставою виникнення стану “необхідної оборони” є необхідність негайного попередження чи припинення суспільно небезпечного посягання, визначити ознаки суспільно небезпечного посягання, як підстави необхідної оборони, і розкрити зміст таких ознак як “наявність”, “дійсність”, “реальність” як властивостей цієї підстави.

В наступному питанні, характеризуючи ознаки правомірності заподіяння шкоди при “необхідній обороні”, автору, перш за все, необхідно з’ясувати сутність дій, що названі законодавцем як “необхідна оборона”. Потім перейти до характеристики мети заподіяння шкоди у відповідному стані, а також розкрити зміст ознак “своєчасності” і “домірності”.

У п’ятому питанні необхідно викласти своє бачення уявної оборони як явища соціальної дійсності, позитивні і негативні наслідки існування відповідної дозвільної кримінально-правової норми. Також мають бути продемонстровані знання конституційних засад визнання правомірним заподіяння шкоди в стані уявної оборони. Після цього автор повинен окреслити коло питань, що пропонується до розгляду і мотивувати обрання методу дослідження (як правило це формально-догматичний метод).

Основну частину питання треба присвятити викладенню законодавчого визначення такої обставини, що виключає злочинність діяння як “уявна оборона”. Потім обґрунтувати необхідність окремого розгляду ознак, що характеризують підстави виникнення відповідного стану, а також ознак, що характеризують правомірність заподіяння шкоди у такому стані (або, якщо автор вважає за доцільне, окремий розгляд об’єктивних і суб’єктивних ознак, або провести інше групування ознак, з відповідною зміною плану).

В цьому ж питанні автор має визначити, що підставою виникнення стану “уявної оборони” є необхідність негайного відвернення чи припинення суспільно небезпечного посягання, яке помилково припускається; визначити її ознаки, і розкрити їх зміст. Також, характеризуючи ознаки правомірності заподіяння шкоди при “уявній обороні”, автору, перш за все, необхідно з’ясувати сутність дій, що названі законодавцем як “уявна оборона”. При цьому особливу увагу необхідно приділити особливостям усвідомлення особою, що вчинює захисні дії, реальності суспільно небезпечного посягання. Потім слід перейти до характеристики мети заподіяння шкоди у відповідному стані, а також розкрити зміст ознак “своєчасності” і “домірності”.

Певну частину викладеного матеріалу необхідно присвятити проведенню відмежування “уявної оборони” від такої обставини, що виключає злочинність діяння як “необхідна оборона”. Особливу увагу належить звернути на різницю в підставах, що обумовлюють соціальну корисність заподіяння шкоди у відповідних станах, а також на різницю в змісті ознак “своєчасності” і “домірності”.

З’ясування зазначених питань має дозволити автору зробити висновок про необхідність введення в кримінальне законодавство “уявної оборони” як окремої обставини, що виключає злочинність діяння, вказати недоліки законодавчої конструкції і визначити можливі шляхи для їх усунення.

В останньому питанні курсової роботи, необхідно присвятити дослідженню такого ексцесу необхідної оборони як перевищення меж необхідної оборони. Необхідно вказати які ознаки “необхідної оборони” мають бути встановленими для констатації перевищення меж необхідної оборони, і в чому полягає порушення ознаки “домірності”. Потребує дослідження питання яким чином суб’єктивні процеси впливають на визнання наявності перевищення меж необхідної оборони.

З’ясування зазначених питань має дозволити автору зробити висновок про необхідність введення в кримінальне законодавство “Необхідної оборони” як окремої обставини, що виключає злочинність діяння, вказати недоліки законодавчої конструкції і намітити можливі шляхи для їх усунення.

 

Рекомендований перелік літератури до теми № 27:

1. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Ю. В. Баулин. – Харьков, 1991.

2. Баулин Ю.В. Основания необходимой обороны / Ю. В. Баулин // Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – 1992. – Вип. 26. – С. 26-31.

3. Баулин Ю.В. Необходимая оборона и уголовный закон / Ю. В. Баулин // Права людини в Україні. – Х., 1995. – Спецвипуск. - № 3.

4. Заднепровский А. Право человека на самозащиту / А. Заднепровский // Юридическая практика. – 1997. - № 8 (42), апр.. – С. 1, 8.

5. Козак В.Н. Право граждан на необходимую оборону / В. Н. Козак. – Саратов,1972.

6. Орехов В.В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния В. В. Орехов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.

7. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость / Н. Н. Паше-Озерский. – Москва,1962.

8. Подоляк А.М. Про деякі питання необхідної оборони / А. М. Подоляк // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 1999. – Вип. 4. – С. 262-265.

9. Притула В. Поняття перевищення меж необхідної оборони за Кримінальни кодексом України 2001 р. / В. Притула // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіон. наук.-практ. конф. – Л.: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2002. – С. 265-268.

10. Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны / И. С. Тишкевич. – Москва, 1969.

11. Якубович М.И. Вопросы теории и практики необходимой обороны / М. И. Якубович. – Москва, 1961.

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 р.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

 

Тема № 28: Крайня необхідність, як обставина, що виключає злочинність діяння

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння та їх ознаки.

2. Крайня необхідність: поняття та ознаки.

3. Підстави виникнення права на крайню необхідність.

4. Умови правомірної крайньої необхідності.

5. Вирішення питання відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності.

Висновки.

Методичні вказівки:

Перед написанням курсової роботи з теми “Крайня необхідність, її визначення та ознаки” необхідно уважно ознайомитись з Конституцією України (ст.ст. 3, 8, 27, 55, 68), Кримінальним кодексом України (ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 13, 17 – 25, 36 – 43, 115, 118, 119, 124, 367), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 “Про судову практику у справах про необхідну оборону” рекомендованою учбовою, науковою літературою і, з’ясувати, навіщо законодавець створив правові норми, які утворюють інститут обставин, що виключають злочинність діяння, і чому розмістив їх саме у Кримінальному кодексі України; яке системно-правове значення це має.

У вступі необхідно викласти своє бачення крайньої необхідності як явища соціальної дійсності, позитивні і негативні наслідки існування відповідної дозвільної кримінально-правової норми. Також мають бути продемонстровані знання конституційних засад визнання правомірним заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності. Після цього автор повинен окреслити коло питань, що пропонується до розгляду і мотивувати обрання методу дослідження (як правило це формально-догматичний метод). Обсяг вступу дві – три сторінки.

Головну частину роботи потрібно розпочати з викладення законодавчого визначення такої обставини, що виключає злочинність діяння як “Крайня необхідність”. Потім обґрунтувати необхідність окремого розгляду ознак, що характеризують підстави виникнення відповідного стану, а також ознак, що характеризують правомірність заподіяння шкоди у такому станові (або, якщо автор вважає за доцільне, окремий розгляд об’єктивних і суб’єктивних ознак, або провести інше групування ознак, з відповідною зміною плану).

В цьому ж пиатнні автор має визначити, що підставою виникнення стану “Крайньої необхідності” є необхідність усунення небезпеки, визначити її ознаки, і розкрити зміст таких ознак як “наявність”, “дійсність”, “реальність”.

В наступному питанні, характеризуючи ознаки правомірності заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності, автору, перш за все, необхідно з’ясувати сутність дій, що названі законодавцем як "Крайня необхідність“, а також обов’язковість відсутності можливості усунення підстави іншим шляхом. Потім перейти до характеристики мети заподіяння шкоди у відповідному стані, а також розкрити зміст ознак “своєчасності” і “домірності”.

Четверте питання курсової роботи, необхідно присвятити проведенню відмежування “Крайньої необхідності” від такої обставини, що виключає злочинність діяння як “необхідна оборона”. Особливу увагу належить звернути на різницю в підставах, що обумовлюють соціальну корисність заподіяння шкоди у відповідних станах, а також на різницю в змісті ознак “своєчасності” і “домірності”.

З’ясування зазначених питань має дозволити автору зробити висновок про необхідність введення в кримінальне законодавство “Крайньої необхідності” як окремої обставини, що виключає злочинність діяння, вказати недоліки законодавчої конструкції і з'ясувати можливі шляхи для їх усунення.

Рекомендований перелік літератури до теми № 28:

1. Багрий-Шахматов Л.В., Подкорытова Л.Н. О соотношении задержания преступника с крайней необходимостью / Л. В. Багрий-Шахматов, Л. Н. Подкорытова // Актуальні проблеми держави і права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1998. – Вип. 5. – С. 179-186.

2. Домахин С.А. Крайняя необходимость по советскому уголовному праву / С. А. Домахин. – Москва, 1985.

3. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости / В. Н. Козак. – Изд-во Саратовского ун-та, 1981.

4. Орехов В.В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния / В. В. Орехов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.

5. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость / Н. Н. Паше-Озерский. – Москва,1962.