Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. Госюриздат.; М. - 1963. – 380 с.

Ярмыш H.H. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). -X.: Право.- 2003. - 512 с.

 

Тема 9.Суб’єкт злочину

Методичні рекомендації. При вивченні цієї теми необхідно засвоїти наступні питання: поняття суб’єкта злочину у кримінальному праві та його види; ознаки, що характеризують суб’єкта злочину, як елемент складу злочину (особа фізична, осудна, яка досягла певного віку); спеціальний суб’єкт злочину; службова особа; поняття неосудності та її критерії, формула неосудності; відповідальність особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними; обмежена осудність, її значення; кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, та її обґрунтування. Окремого аналізу потребує гостра дискусія, що триває в сучасних правових умовах, щодо можливості визнання юридичних осіб суб’єктами злочину та перспектив втілення такого інституту у вітчизняне кримінальне законодавство.

Під час аналізу поняття неосудності слід звернути увагу на зміст ознак медичного (біологічного) та юридичного (психологічного) критеріїв неосудності; співвідношення цих критеріїв; наслідки визнання особи неосудною; відмежування неосудності та обмеженої осудності.

Для засвоєння цієї теми слід додатково ознайомитися з положеннями Закону України від 22 лютого 2000 року «Про психіатричну допомогу», Закону України від 7 квітня 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції», та постанов Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7 «Про судову практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» та від 15 травня 2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».

 

Практичне заняття (2 год.)

 

З а в д а н н я

58. Рябін був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення хуліганства. Під час досудового слідства встановлено, що він раніше був визнаний неосудним і неодноразово проходив лікування у психіатричних установах.

Чи є наявні відомості достатніми для визнання Рябіна неосудним? Які критерії неосудності?

 

59. Пятенко була обвинувачена у вчиненні крадіжки золотого ланцюжка. До постановлення вироку вона захворіла на психічну хворобу, яка позбавила її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Суд, враховуючи положення ч.3 ст. 19 КК України звільнив Пятенко від покарання і призначив їй примусове лікування в порядку ст. 96 КК України.

Чи є обґрунтованим рішення суду? Які правові наслідки застосування ч.3 ст. 19 КК України?

 

60. Суд визнав Булкіна обмежено осудним і на цій підставі постановив кримінальну справу закрити та застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Чи можна визнати рішення суду правильним? Чи підлягає кримінальній відповідальності особа визнана обмежено осудною? Проведіть відмежування обмеженої осудності і неосудності.

 

61. П’ятнадцятирічний Рожко під час бійки з однокласником завдав йому удар указкою у шию, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого той помер. Виходячи з висновку судово-психіатричної експертизи, Рожко страждав на легку розумову відсталість і не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними під час вчинення інкримінованого йому злочину. Суд визнав Рожко обмежено осудним і посилаючись на ч.2 ст. 20 КК України врахував це при призначенні покарання як обставину, що обтяжує покарання.

Чи можна визнати рішення суду правильним? Як враховується обмежена осудність особи при призначенні їй покарання?

62. В парку культури та відпочинку було затримано Карягіна, який в ресторані затіяв сварку, лаявся, побив посуд. Потім Карягін розбив дзеркало, перекинув кілька стільців. При наближенні працівників міліції Вус намагався втекти, але його було затримано. Доставлений у відділ міліції Карягіна заявив, що був п’яний і нічого не пам’ятає. Медичним освідченням було встановлено, що Вус перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння.

Як за чинним законодавством вирішується питання про відповідальність за злочин, вчинений у стані сп’яніння? Чи виключає стан сильного сп’яніння осудність особи? Як обґрунтовується в теорії питання кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані фізіологічного сп’яніння? Чи підлягає Карягін кримінальній відповідальності?

63. Було встановлено, що о 18 годині 30 хвилин 15 травня 2015 р. Тютін вчинив вбивство з хуліганських мотивів. Слідчим було встановлено, що Тютін народився 15 травня 2001 р. о 11 годині 05 хвилин.

Чи може Тютін підлягати кримінальній відповідальності за вчинене вбивство? З якого віку настає кримінальна відповідальність за кримінальним правом? Коли особа вважається такою, що досягла віку кримінальної відповідальності? Як встановлюється вік особи при відсутності документальних даних?

64. Токар Санін підробив довіреність на отримання заробітної плати від імені працівників всього цеху, де він працював. За цією довіреністю він отримав в касі підприємства 140000 гривень. Всі працівники цеху залишились без заробітної плати, внаслідок чого більшість з них потрапила в тяжкий матеріальний стан. Саніна затримали через два дні, але гроші повернути не вдалося, тому що він повністю їх витратив.

Саніна було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366 КК виходячи з того, що його діяння спричинило тяжкі наслідки. Адвокат Саніна заперечував проти цього, мотивуючи це тим, що Санін не є службовою особою, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 366 КК. Слідчий в обвинувальному висновку пояснив, що вказівки на спеціального суб’єкта в ч. 2 ст. 366 КК немає, тому суб’єктом злочину, зазначеного в цій частині статті може бути будь-яка особа.

Як потрібно вирішити в даному випадку питання про суб’єкта злочину, що передбачений в ч. 2 ст. 366 КК?

65. Сонькін, Петров і 15-річний Шляпкін визнані винними вчиненні опору працівникові правоохоронного органу, за що їх було засуджено за ч. 3 ст. 342 КК України. Адвокат Шляпкіна звернувся зі скаргою до апеляційного суду з приводу скасування вироку припинення справи у відношенні свого підзахисного як такого, що не досяг 16-річного віку на час вчинення злочину і на цих підставах не може підлягати відповідальності за опір працівникові правоохоронного органу. Апеляційний суд, розглянувши справу, залишив вирок без змін, а скаргу адвоката – без задоволення, тому що Шляпкін спричинив працівникові правоохоронного органу тілесні ушкодження середньої тяжкості, за які кримінальна відповідальність настає з 14-річного віку.

За які злочини особа підлягає кримінальній відповідальності по досягненні 14-річного віку? Чи підлягає Шляпкін кримінальній відповідальності за ч. 3 ст. 342 КК України? Чи можна притягнути його до відповідальності за умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження працівникові правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків (ч. 2 ст. 345 КК України)?

 

66. У п’ятнадцятирічному віці Борзов вступив у злочинну організацію і в її складі взяв участь у кількох нападах на інкасаторів, під час яких двох з них було вбито і викрадено грошей на суму, яка становить особливо великий розмір. Борзова було засуджено за ч. 1 ст. 255 КК.

Чи може Борзов бути суб’єктом цього злочину?

 

67. Хрякін, який знаходився у стані наркотичного голодування, розбив вікно аптеки, проник у приміщення та намагався заволодіти ліками, які містять наркотичні речовини, але був затриманий.

Чи є Хрякін суб’єктом злочину?Які ознаки суб’єкта злочину у кримінальному праві?

 

68. Драч у стані сильного душевного хвилювання, спричиненого систематичним знущанням з боку Шпака, вбив його. Через це сам захворів на психічну хворобу, яка позбавила його можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними. Після одужання Драча притягли до кримінальної відповідальності. Через три роки з дня вчинення злочину суд виніс вирок, яким засудив його до одного року позбавлення волі. Адвокат оскаржив вирок у зв’язку з порушенням вимог кримінального закону, вимагаючи звільнення Драча від кримінальної відповідальності.

Як слід вирішити справу?

 

69. Гуськова обвинувачено в тому, що він вбив свою сусідку по квартирі Квітко. На досудовому слідстві Гуськов не заперечував факту вбивства, але заявив, що не може відповідати за свої дії, тому що хворий на хронічний психічний розлад захворювання – епілепсію. Судово-психіатричною експертизою було встановлено, що Гуськов дійсно страждає епілепсією, але під час вбивства не перебував в стані епілептичного припадку.

Чи можна визнати Гуськова неосудним? Які критерії неосудності?

 

70. Цимбаля було притягнуто до кримінальної відповідальності за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень Горбаню. Після вчинення вбивства Матвієнко захворів на шизофренію. За висновком судово-психіатричної експертизи Цимбаль не міг постати перед судом і потребував застосування примусових заходів медичного характеру. У зв’язку з цим суд звільнив його від кримінальної відповідальності за вбивство і застосував до нього примусове лікування в порядку ст. 96 КК України.

Ознайомившись зі статтями 19 та 96 КК України, вирішіть, чи вірне рішення прийняв суд? Аргументуйте власну відповідь.

 

Список додаткової літератури

Бурдін В.М. Осудність та неосудність (кримінально-правове дослідження): монографія. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. – 780 с.

Внукова Ю.А. Неосудність та обмежена осудність як кримінально-правові категорії // Академія адвокатури України. Вісник Академії адвокатури України. - 2014. - № 1(29). - С. 139-147

Грищук В.К., Пасєка О.Ф. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: порівняльно-правове дослідження: монографія. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013. - 248 с.

Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві України: Монографія. – Харків: Майдан, 2007. - 240 с.

Лень В.В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві: Моно­граф. / Передм. д.ю.н., проф. Ю.М. Антоняна. - Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. - 180 с.

Мирошниченко Н.М. Вікова осудність неповнолітніх у кримінально-правовій доктрині України: автореферат дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче; Національний університет «Одеська юридична академія». - Одеса, 2013. - 20 с.

Назаренко Г.В. Невменяемость: Уголовно-релевантные психические состояния.-СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002.-207 с.

Павлов В.Г. Субъект преступления в уголовном праве (Историко-правовое исследование).-СПб.: Санкт-Петербургская юридическая академия, «Издательский Торговый Дом Герда», 1999.-118 с.

Первомайский В.Б. Невменяемость. - Киев: Компьютерно-издательский центр (КВІЦ), 2000.-320 с.

Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). - Харьков: Украинская юридическая академия, 1992.- 83 с.

Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Х.: Вища школа, 1989.-104 с.

Энциклопедия уголовного права. Т. 4. Состав преступления. – Издание проф. Малинина. – СПб ГКА, СПб., 2005.- 797 с.