Міжнародний досвід з питань розробки заходів безпеки міжнародного туризму

Завдання: складіть тези до навчального матеріалу.

Міжнародний досвід відносно розробки заходів безпеки туризму досліджується і узагальнюється СОТ.

Усесвітня туристська організація (СОТ) проводить міжнародні конференції і зустрічі, за результатами яких приймаються міжнародні правові документи: декларації, конвенції, кодекси, хартії і ін.

Хартія туризму, яка була прийнята на VI сесії Генеральної асамблеї СОТ в 1985 р., закликає забезпечити безпеку туристів і їх майна за допомогою превентивних заходів і засобів захисту. Обов'язки учасників туристичного процесу, у тому числі і відносно забезпечення безпеки, викладені в прийнятому СОТ в 1999 р. Глобальному етичному кодексі туризму.

Гаагська Міжпарламентська конференція з туризму 1989 р. в своїй декларації констатувала: «Безпека, захист туристів і пошана їх гідності є неодмінною умовою розвитку туризму». У декларації відмічено: «Всім урядам слід постаратися забезпечити світ і безпеку на національному, регіональному і міжнародному рівнях, що є важливою передумовою розвитку внутрішнього і міжнародного туризму».

Це може бути досягнуто шляхом:

- розробки і впровадження в дію норм безпеки для подорожей і туристич­них перебувань;

- інформування і підвищення освіченості громадськості;

- створення інституційних рамок для вирішення проблем, пов'язаних з безпекою туристів, і. зокрема, в екстремальних ситуаціях;

- міжнародної співпраці на двосторонньому, регіональному, субрегіональному, міжрегіональному і світовому рівнях».

Конференція рекомендувала звернути особливу увагу на захист туристів від терористичних актів і в цілому від злочинних дій, а також на їх права як споживачів, охорону здоров'я, збереження і захист довкілля.

У рекомендаціях Гаагській конференції присутні наступні пункти:

- законодавство в області безпеки і захисту туристів, туристських пам'яток і об'єктів повинне розроблятися і застосовуватися в ув'язці зі всіма іншими законодавчими заходами, направленими на усунення насильства і злочинності, з одного боку, а також на захист і збереження довкілля, особливо в районі туристських пам'яток - з іншою;

- у кожній державі має бути призначений спеціалізований центральний орган, якому доручалися б питання просування і втілення в життя як складова частина національної політики в області безпеки і захисту туристів, відповідних превентивних заходів особливо в районі туристських пам'яток і в разі епідемій і загрози проведення терористичних актів, а також серйозних і систематичних злочинів проти туристів і їх майна;

- мають бути прийняті всі необхідні заходи по забезпеченню базового страхування туристів на випадок основних рисок, з якими вони стикаються (хвороба, крадіжка);

- для того, щоб сприяти проведенню в життя своєї політики в області безпеки і захисту туристів, держави в рамках своїх політичних і адміністративних систем повинні розвивати ефективну співпрацю, з одного боку, з компетентними органами на всіх рівнях і, з іншого боку, туристськими і готельними асоціаціями, туристськими агентствами, авіакомпаніями і в цілому з будь-якою організацією або органом, які можуть виявитися зацікавленими у вирішенні питань, пов'язаних з безпекою і захистом туристів;

- поважно, аби приймалися законодавчі, регулюючі і оперативні заходи по забезпеченню того, аби інфраструктура місць туристського призначення була здатна прийняти і розмістити натовпи туристів, що епізодично виникають під час сезону, з врахуванням супутніх негативних наслідків для довкілля і санітарії у сфері громадського харчування. Коли вважається за необхідне вживання заходів по охороні здоров'я, а також поважно максимально обмежити їх негативну дію на туристів;

- для спрощення і прискорення позасудового дозволу суперечок, що виникають між туристами і турфірмами, має бути створений відповідний орган, наприклад, служба захисту споживачів або інший посередник із скарг, які мали б загальні або спеціальні повноваження і в яких могли б звертатися туристи з метою вирішення їх суперечок, ці прохання повинні максимально швидко розглядатися;

- туристам, на особу або майно яких були здійснені серйозні посягання, як мінімум мають бути надані наступні конкретні права:

а) право туриста сповістити свою сім'ю, використовуючи при цьому найбільш швидкі засоби зв'язку;

б) право туриста на здобуття у разі потреби невідкладної і належної медичної допомоги, переважно в рамках національної системи соціального страхування;

в) право без необхідності внесення якої-небудь застави, потрібної від іноземців, почати судову справу в національному суді проти осіб, що зробили посягання, і отримати з цією метою необхідну юридичну допомогу;

- повинні прийматися всі необхідні заходи, аби сприяти:

а) швидкій репатріації в країну, звідки прибув постраждалий турист;

б) повернення викраденій і згодом знайденій власності в країну, звідки прибув турист;

- держава і приватний сектор повинні:

а) поширювати інформацію як серед працівників сфери туризму, так і громадськості, з тим аби підняти рівень обізнаності по питаннях безпеки і захисту туристів;

б) заохочувати всіма необхідними засобами підготовку представників різних професій, прямо або що побічно відповідають за безпеку і захист туристів;

- приймаюча держава і держава, звідки прибув турист, повинні активно співробітничати на двосторонній основі, використовуючи всі необхідні засоби для забезпечення захисту і безпеки туристів;

- в разі серйозних посягань на туристів, особливо при терористичних актах, що приймає державу повинно надати в розпорядження інших держав всю необхідну інформацію про обставини, в яких стався вищезазначений акт.

При Виконавчій Пораді СОТ в 1994 р. був створений Комітет за якістю туристського обслуговування, який безпосередньо відповідальний за розробку питань безпеки туризму, зменшення рисок при подорожах і захисту туристів. У тому ж році СОТ провела обстеження 73 країн світу на тему «Безпека і захист мандрівних, туристів, туристичних обєктів».

9-11 червня 1995 р. в шведському місті Естерсунде за ініціативою СОТ був проведена 1-я Міжнародна конференція з безпеки туризму і зменшення рисок при подорожах. В ході конференції і її підсумковому документі було відмічено, що "безпека туризму і зменшення рисок при подорожах стосується надзвичайно широкого спектру питань. У них мають бути включені проблеми нещасних випадків, захворювань, інфекційних хвороб і епідемій, тероризму, військових ускладнень і конфліктів, піратства, криміногенної обстановки і злочинності, поширення наркотиків, радіоактивного і іншого зараження місцевості, проституції, вандалізму і будь-яких форм насильства, комплексного розгляду всіляких рисок, що відносяться до туристів, місцевих жителів, турфірмам і індустрії туризму в цілому".

Також було вказано, що "обов'язки по забезпеченню безпеки туризму і зменшенню рисок при подорожах покладаються перш за все на державні органи і національні туристські адміністрації, які у свою чергу повинні забезпечити відповідний рівень взаємодії і координації роботи зі всіма учасниками туристського процесу". Чітко просліджувалася думка, що в даній сфері основа успіху полягає саме в постійній взаємодії туристського сектора, готелів і турфірм з відповідними службами і державними структурами".

Безпеку туристів, їх благополуччя, а також підтримку високої якості обслу­говування в місцях туристичного призначення не можна розглядати у відриві від інших суспільних або національних інтересів приймаючої країни і навко­лишнього середовища в цілому. При розробці і впровадженні в дію норм без­пеки для сфери туризму і захисту туристів інтереси тих, хто відвідує і приймає, повинні бути взаємно гармонізовані.

Безпека туристів і захист в сфері туризму пов'язані з великою кількістю правил і постанов, які повинні виконуватися не лише туристичною адміністра­цією, але і цілим рядом інших адміністративних органів, що працюють у різ­них економічних і соціальних секторах (фінанси, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, розвиток територій, енергетика, зайнятість тощо), і перш за все в приватному.

Таким чином, питання гарантування безпеки в туризмі можна розглядати за наступними напрямами:

- особиста безпека туристів і їх майна, забезпечення якої є найважливішим завданням національного розвитку туризму і міжнародної співпраці;

- безпека навколишнього середовища в місцях масового перебування ту­ристів, безпека туристичних об'єктів;

- безпека національних інтересів приймаючих держав.

Безпека за всіма вказаними напрямами є найважливішою турботою і першо­черговим завданням всіх структур, залучених до туристичної діяльності. Тому слід сказати про те, що забезпечення безпеки в туризмі здійснюється на різних рівнях, включаючи: туристичні підприємства; адміністрації туристичних цент­рів; місцеву владу; національні органи по туризму і центральні органи влади держав; міжнародні організації і міждержавні органи. Кожен з цих рівнів по­винен зробити свій внесок в гарантування безпеки туризму.

Національні органи туризму різних держав при розробці і здійсненні полі­тики у цій сфері повинні виходити з того, що країна перебування туристів є гарантом їх особистої безпеки і збереження майна. Забезпечення цих гарантій є одним з першочергових заходів у розвитку туризму в державі. Реалізація цих гарантій здійснюється шляхом прийняття відповідних законодавчих або нор­мативних актів, що регулюють і координують діяльність у цьому напрямку всіх зацікавлених відомств, всього суспільства. Крім законодавчого або норма­тивного регулювання в деяких державах існують спеціальні підрозділи тури­стичної поліції, яка забезпечує безпеку перебування туристів у цих країнах. Висновки обстеження засвідчили: в 71% країн об'єкти і визначні пам'ятки, від­відувані туристами, забезпечувалися охороною з боку спеціальної поліції або служби безпеки. До її функцій входить допомога туристам у вирішенні їхніх проблем, охорона пам'ятників культури, оточуючого середовища, боротьба з наркотиками, надання інформації туристам і охорона місцевих етнічних груп. Співробітники поліції мають знати іноземні мови, проходити підготовку з спеціальних туристичних дисциплін, підтримувати регулярний зв'язок з тури­стичними відомствами, фірмами і звичайною поліцією.

Безпека туризму має бути заснована на ретельно продуманій, цілеспрямованій і комплексній системі заходів в цілях створення таких умов, при яких будь-який випадок з туристом свідомо не міг би статися. Безпеку туризму можна підрозділити на ряд рівнів, починаючи з безпеки засобів розміщення і транспорту, готельних і рекреаційних комплексів, туристських центрів, а також країни в цілому. При цьому заходи безпеки, що вводяться, не повинні завдавати збитку інтересам, ущемлювати права і свободи як самих туристів, так і місцевих жителів.

Прикладом такої діяльності може служити мексиканська програма безпеки туризму. У квітні 1996 р. під керівництвом Міністерства туризму Мексики і Радого з розвитку туризму столичної мерії в Мехіко була проведена конференція з вироблення державної програми безпеки туризму.

Учасники конференції призвали негайно розробити єдину комплексну програму по забезпеченню безпеки іноземних туристів, починаючи з моменту пересічення ними державного кордону, якщо не з моменту оформлення в'їзних віз.

Програма безпеки туризму включає наступні заходи:

- створення інформаційних пунктів в місцях в'їзду іноземних туристів в аеропортах, морських терміналах і інших пограничних пунктах для надання ним консультаційною і іншій допомозі. Частина цієї роботи буде покладена на посольства Мексики в країнах світу, звідки йде основний потік туристів, що прибувають;

- видання під егідою міністерства туризму державних інформаційних матеріалів по Мексиці, соціально-культурним і національним особливостям її населення. У цих публікаціях будуть названі місця підвищеної криміногенної обстановки у ряді туристських центрів, дані огляди практики дій місцевих злочинних елементів відносно іноземців;

- прийняття законодавчих і інших нормативних актів по посилюванню заходів покарання за обман туристів водіями таксі, службовцями готелів, ресторанів, магазинів і інших підприємств обслуговування;

- створення "туристської поліції" - єдиного центру інформації і мобільної поліцейської служби м. Мехіко по наданню терміновій допомозі туристам. При в'їзді до країни кожному туристові вручаються координати і телефони цього центру (персонал центру вільно володіє шістьма іноземними мовами (англійським, французьким, німецьким, італійським, шведським і японським)).

До основних заходів також віднесена необхідність підвищення вимог по надійності і безпеці автотранспорту, використовуваного місцевими турфирмами, а також збереження майна туристів в готелях.

Створення подібних програм забезпечення безпеки туризму характерний для багатьох країн. У США був створений Радий з посилення безпеки повітряних перевезень, який розробив наступні заходи по посиленню безпеки повітряних перевезень:

- поліції було дано завдання термінове ввести особливу перевірку аеропортів, що служать, мають доступ в "зони безпеки" повітряних терміналів, на предмет кримінального минулого, поточних правопорушень і виявлення негативної поведінки;

- авіакомпаніям самим ретельним чином оформляти і вивіряти списки пасажирів, що вилітають, на міжнародних рейсах. В разі катастрофи літака авіакомпанія зобов'язана годину опісля після перших повідомлень про той, що стався представити повний список постраждалих пасажирів в розпорядження відповідних служб США. Перелік повинен включати настановні дані кожного пасажира, номер паспорта, назву країни, що його видала, а також дані і телефони кого-небудь з родичів або друзів пасажира на випадок "надзвичайних випадків". Одночасно розробляється система швидкого сповіщення родичів пасажирів, що постраждали на внутрішніх авіалініях США;

- у всіх аеропортах США ввести єдину комп'ютерну систему виявленні і ідентифікації можливих терористів. Як вважають фахівці, система дозволить в реальному масштабі часу з потоку туристів виділяти "найцікавіших" з оперативної точки зору осіб, чия поведінка або маршрут пересування по містах і країнах дадуть підставу підозрювати їх в причетності до організації терористичних актів, і негайно формувати на них досьє для узяття в ретельнішу розробку з підключенням сил і засобів ФБР;

- у 50 аеропортах США встановити новітнє устаткування для виявлення вибухових пристроїв (вартість кожного комплекту більше 1 млн. дол.);

Вважають, що заходи, що приймаються в США, дістануть схвалення в європейських країнах, що дозволить в перспективі створити майже глобальну систему боротьби з міжнародним тероризмом. Після подій 11 вересня 2001 р. в США система безпеки буде повністю змінена.

Безпека міжнародного туризму спирається на основні принципи забезпечення безпеки життєдіяльності населення, прийняті і затверджені на міжнародних конференціях з безпеки і співпраці.