Безпека туристів на автотранспорті

Завдання: на основі навчального матеріалу складіть конспект.

Автомобільний транспорт — вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів автомобілями безрейковими шляхами. Заходи щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів на автомобільному транспорті включають низку вимог безпеки руху до:

- водія, що перевозить туристів, і туриста-водія, який подорожує на своєму автомобілі або користується системою прокату автотранспорту;

- туриста-пішохода, що здійснює прогулянки туристичним центром;

- перевізника (транспортувальника) – власника транспортного засобу;

- туриста-пасажира, що знаходиться у салоні автомобільного транспорту.

Вимоги до водія автотранспорту. Сьогодні автомобільні дороги – обличчя будь-якої розвиненої країни, важливий елемент економіки країни. Всі дороги в туристичних центрах і містах оснащені розвиненою системою дорожніх знаків і інформаційних покажчиків, що полегшують рух по автомагістралях. Дорожні знаки та вказівки стандартизовані національними і міжнародними правилами дорожнього руху за розмірами, формою та символікою. У туристичних центрах і розвинених країнах на трасах звичайно застосовуються міжнародні дорожні знаки і написи. Проте слід враховувати, що при значній спільності національних систем дорожнього руху дорожні знаки мають відмінності, які турист повинен знати і дотримувати. Якщо місцева (державна) мова має шрифт, істотно відмінний від латиниці, то всі написи дублюються на місцевій мові і в латиниці.

В розвинених країнах будуються швидкісні дороги, уздовж яких є численні станції обслуговування автомашин і мотелі, магазини і пункти харчування, спеціальні майданчики для відпочинку. Дороги обладнані телефонним зв’язком для оперативного виклику служби правопорядку або ремонтної служби. На автострадах заборонена зупинка і стоянка транспорту, за винятком вимушеної. Для планованої зупинки передбачаються спеціальні (іноді платні) стоянки, обладнані туалетами, пунктами харчування тощо. На великих автострадах організується дорожня служба допомоги автомобілістам. В кожній країні існує спеціальна служба дорожньої автоінспекції (ДАІ), яка стежить за дотриманням правил дорожнього руху, дотриманням ліміту швидкості, а для вантажівок і автобусів – ліміту безперервної їзди одного водія, а також виїжджає на місце ДТП.

Травматизм при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) – одне з найбільш частих лих людства. Досвід всіх країн показує, що найкращим заходом захисту від ДТП є дотримання правил безпечного руху. Для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП є декілька обов’язкових правил:

- за будь-яких обставин не залишати потерпілого без допомоги (залишення в небезпеці – злочин, який карається кримінально);

- негайно повідомити по подію в ДАІ (це необов’язково, якщо в ДТП немає жертв, а у водіїв немає претензій один до одного);

- зберегти всі сліди події;

- свідок наїзду або аварії, при якій водій сховався, повинен запам’ятати і тут же записати номер, марку, колір і будь-які прикмети машини і водія, і надавши допомогу потерпілим, передати відомості в ДАІ.

Закон України «Про дорожній рух» визначає права, обов’язки і відповідальність учасників дорожнього руху (суб’єктів).

Учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автодоріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху; отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції всієї необхідної для безпечного пересування інформації.

Учасники дорожнього руху зобов’язані: знати і неухильно дотримувати вимог правил дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Обов’язки водія транспортного засобу. Водій повинен: не допускати випадків керування транспортним засобом (ТЗ) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, у хворобливому, втомленому стані, під впливом лікарських препаратів, не передавати керування транспортним засобом особі, що перебуває у такому ж стані; перевірити перед виїздом технічний стан ТЗ та стежити за ним у дорозі; своєчасно подавати ТЗ на державний технічний огляд; під час руху на автомобілі бути пристебнутим ременями безпеки, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі; надавати переважне право для проїзду із включеними синіми або червоними маячками та спеціальними звуковими сигналами; надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі).

Транспортний засіб повинен супроводжуватися документами такими як, технічний паспорт (водійські права) або інший документ, що засвідчує приналежність ТЗ і права власності. Такі документи видаються офіційними органами і є необхідним документом для пред’явлення на кордоні при в’їзді до іншої країни або на вимогу органів правопорядку. У деяких країнах можуть бути необхідні міжнародні транспортні документи. До складу обов’язкових документів в багатьох країнах входить страховий поліс. Страхуванню підлягає ТЗ, водій, пасажири і їх багаж, відповідальність за позовом третіх осіб. Під час поїздки до іншої крани автотуристу доцільно запастися нотаріально завіреними перекладами своїх транспортних документів на місцеву мову.

Вимоги до туриста-пішохода. Дорожні знаки і покажчики відносяться до всіх учасників дорожнього руху, у тому числі і пішоходів. Туристів, що прибувають до інших країн, слід ознайомити з системою і правилами дорожнього руху. Цей захід входить обов’язковим елементом в обсяг інструктажу туристів перед поїздкою і в її процесі. Для туристів практично у всіх програмах турів передбачається вільний час – пішохідні прогулянки туристичним центром або використання місцевого транспорту. Достатнє знання правил дорожнього руху і їх дотримання – необхідна і важлива умова забезпечення безпеки туристів.

Права і обов’язки пішохода. Пішохід має право:на пріоритетне перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах; вимагати від державних і місцевих органів влади створення необхідних умов для зберігання безпеки руху. Пішохід зобов’язаний: рухатися по тротуарах, а якщо тротуару немає, йти лицем до рухомого транспорту – тоді не тільки водій побачить пішохода, а й пішохід – водія; керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється; не зупинятися на проїзній частині; не виходити на проїзну частину із-за нерухомого ТЗ, що обмежує видимість.

Вимоги до перевізника (транспортувальника). Основним обов’язком транспортувальника є виконання умов транспортування. Автобус повинен бути поданий під посадку пасажирів точно в указаний час і в належному стані, що відповідає договору. Якщо транспортування не відбулося з незалежних від перевізника причин, то він зобов’язаний по можливості оперативно сповістити пасажирів або туристичну фірму, сплатити вартість документально підтверджених витрат пасажирів на поїздку до початкового пункту автобусної поїздки або туру. Транспортувальник несе відповідальність за збиток, пов'язаний із смертю, тілесними ушкодженнями пасажирів, а також повною або частковою втратою багажу і його пошкодженням в результаті події, що пов’язана з перевезенням. Транспортувальник звільняється від цієї відповідальності, якщо збиток виник з вини пасажира або причиною події сталися обставини, яких перевізник не міг уникнути.

Вимоги до туриста-пасажира. Права та обов’язки пасажира. Пасажир має право на: безпечне перевезення себе і багажу; відшкодування заподіяних збитків; своєчасну і точну інформацію про умови і порядок руху.

Певних вимог обов’язково повинні дотримуватись туристи чи екскурсанти. Тому вони під час здійснення транспортної подорожі чи екскурсії пасажири зобов’язані:

1. Вчасно прибувати на місце початку подорожі чи екскурсії;

2. Здійснювати посадку в транспортний засіб лише із спеціального майданчика, а в разі його відсутності – з тротуару чи узбіччя;

3. Здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху ТЗ;

4. Виконувати вимоги водія та керівника групи (екскурсовода, гіда-перекладача), пов’язані з організацією обслуговування на маршруті, а саме:

- під час руху на автомобілі бути пристебнутим ременями безпеки, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі;

- не ходити по салону транспортного засобу під час руху;

- не курити та не вживати спиртні напої;

- не відволікати водія під час руху своїми діями чи розмовами;

- не викидати через вікна різні предмети (залишки їжі, сміття тощо);

- не провозити в салоні вогненебезпечні, отруйливі, вибухонебезпечні, їдкі речовини та зброю;

- підтримувати в салоні чистоту та порядок, берегти обладнання транспортного засобу;

- дотримуватись тиші під час подачі екскурсійних матеріалів і шляхової інформації;

- інформувати водія через керівника туристичної групи щодо поміченої технічної несправності транспортного засобу;

- не приводити в дію механізм для відкривання дверей автобусу (крім необхідності запобігання нещасних випадків);

- не використовувати салон автобуса для ночівлі;

- не вимагати зупинки або зміни маршруту автобуса, що не передбачені паспортом і схемою туристично-екскурсійного маршруту, за виключенням випадків, які пов’язані зі станом здоров’я туристів.

За пошкодження внутрішнього обладнання та стекол автобусів, викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей автобусів, паління в автобусах, перевезення в автобусах небезпечних речовин або предметів винні притягуються до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства.

Автобусні тури є відносно молодим видом туризму. Початок його розвитку можна віднести до 70-х рр. ХХ ст. Нині автобусні подорожі – це один з самих дешевих видів туризму в Європі.

Використання автобусів для екскурсій пов’язане з необхідністю узгодження маршрутів із службою дорожнього руху, оскільки зазвичай в місцях туристичного інтересу заборонена стоянка автотранспорту, а для екскурсійних автобусів робиться виключення. Слід погоджувати порядок виходу/входу туристів з/в автобус, оскільки саме в цей момент найбільш часто трапляються випадки травм і наїздів на них інших ТЗ.

У всіх туристичних автобусах число пасажирів регламентоване, пасажир не може стояти, він обов’язково повинен займати окреме крісло, місця мають бути пронумеровані. Організатори, що допустили перебір пасажирів, зобов’язані вирішити питання заміною автобуса на машину більшої місткості або узяти для цих туристів таксі. З іншого боку в поїздці автобусом є свої незручності: не всі люди переносять закачування, а сидіння в кріслі тривалий час – стомлює. Пасажирам під час тривалих переїздів рекомендується звільнитися від черевиків і надіти м’які тапочки. Раз на три-чотири години доцільно робити зупинки на 10-20 хвилин, які краще всього планувати з екскурсіями, перервами для організованого харчування. Якщо програмою туру передбачена ночівля в салоні автобуса (у кріслі, то рекомендується) туристам узяти з собою невелику подушку під голову і легкий плед або ковдру. Щоб тіло не німіло варто виконувати спеціальні комплекси вправ для розминки.

Їзда на автобусах автострадами містить у собі певну небезпеку. Досить часто трапляються тяжкі автомобільні аварії. На сьогодні автомобільний транспорт залишається найбільш аварійним порівняно з іншими засобами пересування і транспортування.

Технічний стан транспорту. Технічний стан автобусів чітко регламентується нормами, інструкціями і правилами, в тому числі міжнародними, якщо здійснюються міжнародні транспортування.

Відповідно до вимог "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" (затверджені постановою КМУ 18.02.1997 р. № 176) власники транспортних засобів повинні надати замовникам транспорт, який відповідає вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, має відповідний сертифікат, є в належному технічному і санітарному стані та укомплектований відповідно до вимог чинних Правил дорожнього руху. Перевізник (власник транспорту) та водій повинні мати знання щодо організації транспортних послуг в обсязі, визначеному Мінтрансом. Обов’язковою умовою є наявність у водія подорожнього листа з відміткою особи, що відповідає за технічний стан та відміткою щодо проходження водієм передрейсового медичного огляду.

Особливі вимоги висуваються до міцності скла автобусу, наявності аварійних люків для екстреного аварійного виходу пасажирів. У автобусах на доступних місцях повинні бути попереджувальні написи і спеціальний молоток для розбивання скла під час аварії для забезпечення виходу пасажирів. Водій повинен бути відгороджений від пасажирського салону перегородкою. Кожний автобус має бути оснащений аптечкою, вогнегасником. Водій і супроводжуючий повинні мати стільникові телефони. У салоні система опалювання і кондиціювання повітря повинна стійко підтримувати мікроклімат в межах 22-24° С. Корпус салону автобуса повинен бути забезпечений шумозахистом, особливо в ділянці розташування двигуна. Згідно з нормами, під час заправки паливом на автозаправній станції туристи повинні вийти з автобуса.

Автобуси забезпечуються тахографами, на яких відображається швидкісний режим і час руху. Через встановлений проміжок часу водії зобов’язані відпочивати. Поліція перевіряє прилади і штрафує порушників правил руху, якщо таке з’ясовується. Спеціальні автобуси, що слідують на далекі відстані, повинні бути обладнані гардеробом для верхнього одягу, туалетом, сміттєвими бачками, кухнею з холодильником, кріслами, що розкладаються в спальні місця, іноді – спеціальним спальним місцем для водія. Проте практика показує, що краще ночувати в придорожніх мотелях або міських готелях.

На дальніх рейсах автобус зазвичай обслуговують два водії. Супроводжуючий регулярно по телефону сповіщає фірму про хід руху і колізії, пов’язані з поломками машини або надзвичайними обставинами. За традицією водій повинен мати належну кількість грошей для можливого ремонту. Під час перевезення організованих груп туристів у водія повинен бути поіменний список туристів. Обслуговуючи туристичні групи, водій автобуса не має права підсадки пасажирів або сторонніх осіб по ходу руху туристичного маршруту. У разі недотримання правил транспортування і створення небезпеки для інших пасажирів даний пасажир може бути знятий з рейса і висаджений на найближчій зупинці без права вимоги повернення йому оплати.

Часто пасажири автобусів стають об’єктами для терористів і грабіжників, оскільки вони зазвичай везуть з собою гроші і речі. У деяких країнах і туристичних центрах, наприклад в Ізраїлі, Бразилії та ряді інших, практикується обов’язків супровід туристичних автобусів озброєної охорони.