Права і обов’язки у сфері безпеки життєдіяльності туриста.

Завдання: представте навчальний матеріал у вигляді таблиці «Права та обов’язки сторін туристичної діяльності».

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. Згідно Закону місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності. Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання.

Туристичні підприємства мають не тільки забезпечити високий рівень та якість обслуговування туристів, але й подбати про їх безпеку.

Підприємство або заклад сфери туризму повинні мати комплект діючих нормативних документів по забезпеченню безпеки туристів у туристичних готелях, базах, кемпінгах, закладах харчування, при використанні транспортних засобів і керуватись ними у своїй діяльності.

Туроператор повинен мати ліцензію на здійснення туристичної діяльності за-для забезпечення вимог безпеки життя і здоров'я туристів, збереження їх майна.

Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони навколишнього середовища і охорони культурної спадщини, а також вживати заходи щодо забезпечення мі­німізації або припинення шкідливого впливу на навколишнє та соціально-куль­турне середовище і компенсувати вчинені їм при цьому збитки.

Туристські підприємства, як основні елементи системи туризму, зобов'язані в першу чергу піклуватися про безпеку своїх клієнтів. Акцентуючи увагу на забезпечення заходів безпеки туристичним підприємством, слід сказати про те, що більшість з них здійснюється на стадії організації. Вибираючи партнерів, місце призначення, плануючи побудову маршруту, засоби транспорту і інші елементи туру, туристичне підприємство не повинне забувати про забезпечен­ня особистої безпеки і збереження майна туристів. Абсолютно недопустимим є розробка турів до місць ведення бойових дій або прилеглих до них районів, в країни, де відчутно розвинена діяльність терористичних організацій, в місця, де існує небезпека захворювання гострими епідемічними захворюваннями або введений медичний карантин.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» з метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:

1) інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхід­ність виконання загальнообов'язкових вимог і запобіжних або попереджували них заходів (медичних щеплень тощо). Інформація, що необхідна для туристів з метою охорони їх життя та здоров'я, надається заздалегідь, до початку відпочинку та в процесі обслуговування. Якщо для безпечного споживання туристичних послуг необхідно дотриму­ватися спеціальних правил, їх виробник зобов'язаний розробити такі правила і довести їх до відома туристів.

Якщо туристична поїздка передбачає великі фізичні навантаження, слід бу­дувати програму з урахуванням її регулювання адекватно можливостям учас­ників. В окремих випадках необхідно надати висновок лікаря, що дозволяє здійснення туристичної подорожі, яка вимагає значних фізичних навантажень. Це, зокрема, відноситься до вагітних жінок, для яких не рекомендується або взагалі не дозволяється участь у турах або переїзд в транспорті. Також є обме­ження для осіб старшого віку. Наприклад, велика частина страхових компаній не страхує осіб старших 70 років.

Під час організації поїздок в держави, де існує небезпека захворювання епі­демічними хворобами, туристичне підприємство повинне дотримуватися вста­новленого порядку вакцинації (щеплень) з видачею відповідних медичних сер­тифікатів. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) розробила «Вимоги до свідоцтва про щеплення при поїздці за кордон», які є практичним керів­ництвом для туристичних підприємств і самих туристів. ВООЗ випускає також «Епідеміологічний щорічник» і рекомендації, покликані зменшити можливість розповсюдження небезпечних інфекцій, зокрема через туризм. До числа каран­тинних захворювань міжнародної значущості відносяться: чума, віспа, холера, жовта лихоманка. Існують певні медико-санітарні правила, що дозволяють уникнути небезпечних інфекційних захворювань у дорозі. Ці правила повинні в обов'язковому порядку видаватися у вигляді інформаційного листка клієн­там до початку подорожі.

2) створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо. Туристська компанія, створюючи нову туристичну послугу, повинна подати документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на її відповідність вимогам щодо безпеки життя, здоров'я і майна туристів, а також оточуючого природного середовища.

Контроль безпеки обслуговування туристів здійснюється за допомогою таких методів як візуальне спостереження, соціологічні дослідження, аналітичні методи та методи з використанням засобів вимірювання. Контроль здійснюється на початку сезону – при перевірці готовності підприємства та траси до експлуатації, а також у ході поточних перевірок органами державного нагляду у відповідності з їх компетенцією. Туристське спорядження та інвентар, що застосовується при обслуговуванні туристів, повинні відповідати вимогам, що визначені діючою нормативною документацією на це спорядження.

3) забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо).

4) забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного cyпроводу, справним транспортом, спеціальним спорядженням й інвентарем. При виборі транспортних засобів туристична компанія повинна забезпечити безпеку транспортування туристів, надаючи для цього технічно справний транспорт, кваліфікованих водіїв, а у разі пересування колоною, забезпечити її супровід дорожньою поліцією. При організації групових турів дуже часто забезпечується супровід групи представником туристичного підприємства. Його завдання в основному зводяться до забезпечення повноти виконання передбаченої програми. Разом з тим наявність супроводжуючого або представника туристичного підприємства в групі повинне розглядатися як дотримання вимог безпеки.

5) забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків з наданням першої медичної допомоги. Для ряду спеціалізованих турів, перш за все в активному туризмі, підприєм­ство зобов'язане забезпечити належний контроль за станом здоров'я туристів. До таких турів відносяться альпінізм, спуски гірськими річками, екстремаль­ний туризм, туристичні походи тощо. Певні медико-санітарні правила, що дозволяють уникнути небезпечних інфекційних захворювань у дорозі, повинні в обов’язковому порядку видаватися у вигляді інформаційного листка клієнтам до початку подорожі.

6) забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраждали під час подорожі, транспортування постраждалих. На кожному підприємстві або закладі сфери туризму повинні бути розроблені та затверджені плани дій персоналу в надзвичайних ситуаціях з урахуванням взаємодії з місцевими органами управління, які беруть участь у рятувальних роботах. Керівник підприємства або закладу сфери туризму несе відповідальність за підготовленість персоналу до дій у надзвичайних ситуаціях.

Надання необхідної допомоги туристам, які опинилися в надзвичайній си­туації в межах території України, здійснюється спеціалізованими державними, комунальними і приватними службами, а також рятувальними командами, які працюють відповідно до законодавства. Туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами. Пошуково-рятувальна служба повинна мати повну взаємодію з органами охорони здоров'я, зв'язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби. Організація рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів визначаються Кабінетом Міністрів України.

7) оперативно інформувати органи місцевої влади і відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зник­лих осіб.

Держава забезпечує захист законних прав й інтересів іноземних туристів від­повідно до законодавства і міжнародних договорів України.

До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація про:

- основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення;

- медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці;

- туроператора (турагента), його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

- розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

До початку надання туристичних послуг споживачуза його вимогою повинна бути надана інформація:

- про загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг (за його наявності);

- програма туристичного обслуговування;

- характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, у тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а також інша обов'язкова інформація, передбачена кодексами і правилами перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування);

- характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування, а також інша обов'язкова інформація, передбачена Законом, іншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування);

- про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну та епідеміологічну обстановку;

- про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там;

- про види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки;

- про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок зустрічей і проводів, супроводу туристів;

- про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування, його тривалість;

- відомості про мінімальну кількість туристів у групі, терміни інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться через недобір групи;

- відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати;

- про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати;

- про місце перебування організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття претензій туристів, а також про адреси і телефони українських дипломатичних установ у країні тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної поїздки.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці в межах своїх повноважень повинні вживати заходи, направлені на:

- забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на без­печне для життя і здоров'я, навколишнє середовище при здійсненні туристич­них подорожей, захист громадян України за її межами.

У разі відсутності нормативних документів, що містять обов'язкові вимоги до туристичної послуги, споживання якої може завдати шкоди життю та здо­ров'ю туриста, довкіллю, а також майну туриста, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити розробку та реалізацію цих туристичних послуг.

- забезпечення особистої безпеки туристів, збереження їх майна, не зав­дання шкоди навколишньому середовищу.

- інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці ту­ристів у країні (місці) тимчасового перебування.

Вико­навча влада у сфері туризму має надавати інформацію туроператорам, турагентам і туристам про загрозу безпеки туристів у країні або місці тимчасового перебування. Поширювати ці відомості повинні засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких виступають державні органи.

- надання необхідної допомоги туристам, які опинилися в надзвичайній ситуації;

- забезпечення туристам можливості безперешкодного отримання: медич­ної, правової і інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;

- заборона використання туризму з метою незаконної міграції, сексуаль­ної, трудової і інших видів експлуатації громадян;

- охорону туристичних ресурсів України, встановлення допустимих меж навантажень на об'єкти культурної спадщини і навколишнього середовища;

- забезпечення безпеки об'єктів туристичного відвідування з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій тощо.

Адміністрація туристичних центрів зобов'язана забезпечити у своїй діяль­ності заходи безпеки туристів і відпочиваючих, що знаходяться в цих центрах. Заходи безпеки повинні бути передбачені на випадок виникнення пожежі, сти­хійних лих, масових захворювань і бути достатніми, щоб запобігти або звести до мінімуму результати виникнення таких небезпек, аж до екстреної евакуації туристів. Туристські центри повинні мати систему внутрішньої безпеки, що запобігає посяганню на життя, здоров'я і майно туристів. Крім цього адмініст­рація туристичних центрів повинна інформувати туристів про порядок їх дій у разі виникнення небезпеки.

Діяльність місцевих органів влади направлена на забезпечення на­лежної безпеки туристів, що знаходяться в регіоні. Здебільшого, за винятком особливих випадків, заходи безпеки, що вживаються на рівні місцевих органів влади, полягають у координації діяльності відповідних служб (поліції, медич­ної допомоги, пожежної служби тощо). В заходах щодо забезпечення належної безпеки туристів також беруть участь відповідні туристичні організації цих ре­гіонів, інформуючи туристів, сприяючи їм у врегулюванні збитку, заподіяного посяганням на їх життя, здоров'я або майно.

Обов'язки туриста. Під час здійснення подорожі, включаючи транзит, турист зобов'язаний:

- не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування;

- виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила;

- поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місця) перебування;

- зберігати навколишнє середовище, дбайливо відноситися до пам'ятників природи, істо­рії і культури в країні (місці) тимчасового перебування.

Поведінка туристів не повинна ображати релігійні традиції і відчуття вірую­чих. Це особливо важливо при відвідуванні ісламських країн, культових об'єк­тів – де обмеження відносно жінок дещо жорсткіші.

- дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг;

- надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту;

- до­тримуватися під час подорожі правил особистої безпеки;

- відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

Права туристів зазначені в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» і Законі Украї­ни «Про захист прав споживачів»:

- право на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності;

- право на необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища. Якщо турист придбав у фірми путівку, остання повинна надати інформацію про кра­їну (місце перебування) і несе відповідальність за її повноту і достовірність. Необхідна інформація повинна бути включена в договір. Найчастіше туристу на додаток до договору видаються пам'ятки, брошури, інструкції, що містять основні відомості про правила поведінки, особливі вимоги безпеки в певних місцях, номери телефонів і адреси служб, куди турист може звернутися за на­данням йому допомоги в тій або іншій критичній ситуації. У випадку виїзного туризму, клієнту повинні роз'яснюватися правила проходження прикордонно­го і митного контролю, особливості ввезення і вивезення певних речей.

Право туристів на інформацію про туристичну послугу закріплено у статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», де сказано, що споживач має право на отримання необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про туристичні послуги, що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Щодо туристичних послуг, які підлягають обов'язковій сертифікації, турис­там повинна надаватися інформація про їх сертифікацію.

Якщо надання недостовірної, неповної або невчасної інформації про тури­стичну послугу та її виробника спричинило:

1) придбання туристичних послуг, які не мають потрібних властивостей, – споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування нанесених йо­му збитків;

2) неможливість споживання придбаних туристичних послуг – споживач має право вимагати надання в розумно короткий, але не більше місяця, термін належної інформації. Якщо інформація в обумовлений термін не буде надана,
турист має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

- право на інформацію про наявність ліцензії у суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством;

- право на отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору;

- отримання туристичних послуг, передбачених договором;

- особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна;

- одержання відповідної медичної допомоги;

- право на відшкодування збитків і компенсацію моральної шкоди у разі невиконання умов договору про надання туристичних послуг туроператором або турагентом. Відшкодування збитків, заподіяних ту­ристу порушенням договору, проводиться за загальними правилами, передба­ченими цивільним законодавством. Збитки, завдані споживачу туристичною послугою, придбаною в результаті недобросовісної реклами, підлягає відшкодуванню винуватою особою в пов­ному обсязі.

Розглядаючи вимоги туриста про відшкодування збитків, нанесених недос­товірною або неповною інформацією про туристичну послугу, або недобросо­вісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у туриста немає спеціальних знань про властивості і характеристику туристичних послуг, які він придбав.

Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди признається за кожним потерпілим туристом незалежно від того, знаходився він чи не знаходився в договірних відносинах з виробником туристичних послуг.

Туристська компанія несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здо­ров'ю або майну туриста у зв'язку з використанням матеріалів, устаткування, приладів, інструментів і інших засобів, необхідних для виробництва туристич­них послуг.

- право на сприяння органів влади (орга­нів місцевого самоврядування) країни (місця) тимчасового перебування в от­риманні правової та інших видів невідкладної допомоги. Можливість його реа­лізації тісно пов'язана із станом законності, відношенням до прав людини і громадянина в країні перебування, а також з участю держави, громадянином якої є турист, і приймаючої держави в міжнародних угодах, що гарантують права туриста.

Ще одним напрямом по забезпеченню належної безпеки в туризмі на націо­нальному рівні є захист власних громадян, що вирушають у туристичні подо­рожі за кордон. Реалізація цього напряму здійснюється прийняттям відповід­них правових актів, що гарантують громадянам своєї країни захист як на націо­нальній території, так і за її межами. Крім правових актів до цього напрямку необхідно віднести міжнародні угоди про правовий і інший захист громадян, що передбачають ухвалення сторонами взаємних гарантій щодо забезпечення безпеки громадян сторін на своїх національних територіях. І, нарешті, у винят­кових випадках держави можуть застосовувати спеціальні сили і засоби для порятунку або евакуації своїх громадян за кордоном. Звичайно застосування таких сил пов'язане з протидією терористичним організаціям, що захопили і утримують у заручниках іноземних громадян, або у випадках крупних катаст­роф, воєн і природних катаклізмів (наприклад здійснення такого роду діяль­ності покладено на МНС).

Отже, у відповідності із ст. 3. Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі, які знаходяться на території України, під час придбання, замовлення або споживання туристичних послуг мають право на: державний захист своїх прав, належну якість туристичних послуг, торгово­го та інших видів обслуговування, безпеку туристичних послуг, необхідну, до­ступну, достовірну і своєчасну інформацію про туристичні послуги, їх кіль­кість, якість, асортимент, а також про їх створювача, відшкодування збитків тощо.

??? Питання для самоконтролю:

1. Що вивчає наука «БЖД»?

2. В чому полягає значення безпеки життєдіяльності у сфері туризму?

3. Назвіть нормативно-правові акти, що відносяться до загального законодавства з питань безпеки в туризмі.

4. Що таке спеціальне законодавство з питань забезпечення безпеки у сфері туризму?

5. Які права та обов’язки туриста проголошує Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм»?

6. Яку інформацію обов’язково має надати туристові туроператор / турагент до початку туристської подорожі?

Резюме:

1. Проблема захисту людини від небезпек виникла з появою на землі людства. Можна виділити три групи небезпек, що оточують людину: 1 група – природні небезпеки; 2 група – дії інших лю­дей (війни, збройні конфлікти, убивства, грабежі, терористичні й інші ак­ти насильства супроводжували і, на жаль, зараз супроводжують розвиток суспільства), 3 трупа – об'єкти господарсь­кої діяльності (ОГД), що створені людиною і привели до появи антропо­генного фактора. Безпека туристичних послуг – це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна туристів і оточуючого природного середовища за звичних умов їх виробництва і споживання.

2. Головним законодавчим актом держави, що визначає основні гарантії і права громадян на безпеку, є Конституція України. Прийнято Конститу­цію Верховною Радою 28 червня 1996 р. Конституція, Основний Закон, - це фундамент законодавства, що ре­гулює взаємини громадян між собою і з державою. Загальне законодавство визначає основні права громадян, в тому числі й туристів, на безпеку: Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Закон «Про за­безпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення», Закон «Про охорону праці», Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» тощо. Спеціальне законодавство визначає основні вимоги щодо забезпечення безпеки в туризмі. На даний час правову основу туристичної діяльності, захисту прав і інтере­сів туристів складає Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм».

3. Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» із метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати: інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхід­ність виконання загальнообов'язкових вимог і запобіжних або попереджували них заходів (медичних щеплень тощо); створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо); забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного cyпроводу, справним транспортом, спеціальним спорядженням й інвентарем. забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків з наданням першої медичної допомоги тощо.

 

Розділ 1.2. Тема: «Організаційні питання забезпечення безпеки у сфері туризму в Україні»

Зміст:

1. Система управління безпекою життєдіяльності в Україні.

2. Система державної безпеки в Україні.

3. Державні інструменти забезпечення безпеки туристів.

Ключові поняття: об’єкт управління БЖД, Система управління безпекою життєдіяльності, міліція, Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, ліцензія, сертифікація, стандартизація.

Цілі та завдання розділу:

· розглянути структуру системи управління безпекою життєдіяльності в Україні;

· ознайомитися із системою державної безпеки в Україні;

· отримати уявлення про державні інструменти забезпечення безпеки туристів;