Безпека життєдіяльності в закритому приміщенні

Завдання: законспектуйте навчальний матеріал.

Ви сидите розслаблені в кріслі, в кінотеатрі або на концерті, і раптом відбувається НП. Той самий зовнішній фактор: пожежа, вибух, збройна агресія групи терористів або просто крики про пожежу, вибух або агресію.

Люди в залі спочатку оторопіли, потім зрушилися, качнувся убік виходів, закричали. Задні, боячись виявитися далі усіх від рятівних дверей і ближче усіх до небезпеки (яку найчастіше навіть і не бачать), натиснули на передніх. Передні уперлися в стіни, утворилася тиснява.

Ви, звичайно, розгублені і перелякані – занадто швидким був перехід від розслабленості до загрози. Дуже хочеться підхопитися і побігти разом із усіма, не важливо куди, але звідси.

І тут ви не праві. Дуже важливо, куди. І надто важливо, коли.

Якщо ви надумали тікати, то намагайтеся бути першими, поки ще проходи вільні, поки ще основна маса людей вибирається з рядів крісел, поки вони ще не перетворилися ів натовп і пам’ятають про норми загальнолюдської моралі, не пустили у хід лікті і кулаки. Потім ця мораль буде зім’ята, роздавлена і розтоптана тисячами ніг.

Головне ваше завдання – не виявитися в приливній хвилі, що набрала міць.

Якщо ви не встигли потрапити в перші ряди людей, що біжать, і якщо явна небезпека не проглядається, постарайтеся перечекати поки схлине основний потік, що рятується. Зрозуміло, важко не піддатися загальній паніці. Як же так – усі біжать. А ви чогось чекаєте. І все-таки спробуйте нейтралізувати свій страх.

У величезному числі випадків штовханина маси людей у вузьких проходах буває багато небезпечніше самої загрози, що викликала паніку. Тільки в одному випадку має сенс піддавати своє життя небезпеці, кидаючись у панікуючи юрбу, − при швидкому поширенні пожежі. Перед кидком позбудьтеся від усіх, здатних заподіяти біль вам і оточуючим, - колючих, ріжучих, скляних і просто об”ємних, виступаючих з кишень, предметів. Скільки завгодно випадків, коли потерпілі були порізані власними ключами або ножицями, що висунулися з косметички. Уявіть на секунду, що стане з вашими ребрами, якщо в них, з величезною силою, вдавити ваш же товстий блокнот або гаманець. Рівномірний тиск кістки витримають, а от точковий – не завжди. А якщо між тими ж ребрами в тіло увійде гостра, як кинджал, кулькова авторучка? Таким чином, кидайте речі, у крайньому випадку, запам’ятаєте, де їх залишили, потім, коли усе завершиться, повернетеся, знайдете.

Зніміть окуляри, якщо не хочете, щоб вам вдавили їх в очі. Зніміть сережки – їх усе рівно вирвуть в загальній тисняві. Позбудьтеся від громіздких, довгих, занадто вільних, що чіпляються деталей одягу. Обов’язково зніміть із шиї краватки, шарфи, декоративні хусточки, ланцюжки, намиста, натільні, на міцному ланцюжку, хрестики. Такі предмети вашого гардеробу в натовпі стають смертельно небезпечними. Досить зачепитися ними за який-небудь нерухомий предмет або людину, щоб вони зіграли роль миттєво стягуючого горло зашморгу. Навряд чи ви зумієте висмикнути із спресованої маси людей руки, щоб послабити тиск петлі. Тим більше не зможете загальмувати рух натовпу, щоб зняти шарф із випадкового цвяха на стіні.

«Намертво» зав’яжіть шнурки взуття. Про це, кидаючись на приступ дверей, звичайно всі забувають. Так, не на бантик – в’яжіть мертві вузли. Якщо хтось у масі людей наступить вам на шнурок, що розпустився, ви можете упасти, а це гарантована смерть. І звичайно, скиньте заплічні сумки.

У натовп теж слід входити з розумом. Загальновідомо, що саме найнебезпечніше місце у натовпі, що випливає з будинку, через вузькі двері, - скраю. Людей, що опинилися там, іноді просто, в буквальному смислі слова, розмазують по стінах і косяках дверей. Будь-який виступ, розетка, вимикач, випадковий шуруп або цвях можуть порізати людину, що протискується уздовж стіни, не гірше бандитського ножа. Тому основне завдання людини, що вливається в натовп, - якнайдалі опинитись від її краю. Це можна зробити, або повернувши трохи назад, де вона більш розріджена, щоб потрапити в один з центральних струменів, або – «йти по головах». На жаль, яка не без моральна ця порада, з погляду фізичного виживання вона є вірною. Найбільш вільний простір у спресованому натовпі, природно, угорі. А люди в натовпі бувають настільки здавлені, настільки притерті один до одного, що по них, по їх плечах і головах можна йти, як по бруківці, у повний ріст. І цьому є підтверджуючі приклади.

Топтати каблуками чужі верхівки не закликаємо, а от «прилягти» на натовп – радимо. Для цього треба заплигнути на країні ряди і по-пластунськи або перекочуючись повзти до місця, що ви облюбували, а там вже угвинчуватися в масу людей. А якщо не вийде, то так і плисти на чужих головах далі. Єдине, чого не обіцяємо – це що вас не будуть тривожити знизу ударами, поштовхами або щипками. Але це перетерпіти можна, це не так смертельно, як розтирання по стінах. Особливо цей прийом можна порекомендувати у випадках, коли у вас на руках малолітня дитина. Втягати її в натовп – значить піддавати її життя смертельній небезпеці. Дитячі ребра не здатні витримати такого навантаження, як дорослі, і при сильних поштовхах можуть зламатися, що в умовах загальної здавленості веде до зминання не захищених кістяком легень і неможливості зробити наступний вдих. Настільки ж небезпечно дитині через її малий ріст опинитися внизу, у натовпі, де, може бути, трохи вільніше, але дуже легко потрапити під каблуки тисяч ніг. Найбільш безпечне місце – над головами. Відомі випадки, коли матері просто кидали своїх дітей поверх натовпу і тим сами рятували їх від смерті. Іноді батьки саджають дитину на плечі й у такому положенні вливаються в людський потік.

У натовпі, який поступово ущільнюється, коли шлях наверх закритий, батьки повинні спробувати, повернувшись лицем до лиця, і упершись один у одного зігнутими в ліктях і притиснутими до корпуса руками, помістити дитину між собою. Руки, тай усе тіло треба прагнути використовувати так, щоб, прийнявши тиск людей на себе, утворити відносно безпечну нішу для своєї дитини. Не обхоплювати треба дитя, фактично позбавляючи тим самим можливості використовувати придавлені до його тіла руки, а виставляти руки вперед, заклинюючи їх між людьми, що стоять позаду і попереду. Кістки в подовжній осі набагато міцніші, чим у поперечній. Цим і треба користуватися.

Встигайте зробити всі підготовчі дії: захистити дітей, зайняти найбільш безпечне положення, позбутися небезпечних речей заздалегідь. Нехай початкова розрідженість людського потоку не обманює вас. В міру наближення до вихідних дверей тиск (через ефект лійки) буде наростати. І коли ви спохватитеся, буде пізно, ваші руки будуть намертво притиснуті до тіла. Усе, що ви можете почати для свого порятунку в натовпі, ви повинні почати до її «пресування».

Якщо ви опинилися в перших рядах людей, що тікають, постарайтеся, поки юрба не прибула, розкрити другу, якщо вона замкнена, стулку дверей. Потім це буде зробити складніше.

І все-таки кращий спосіб уникнути можливої загибелі в натовпі – не попадати в нього. Для цього не полінуйтеся, знаходячись у кінотеатрі, Палаці спорту або на стадіоні, заздалегідь намітити шляхи можливого відходу. Вас не змушують вивчати схеми аварійної евакуації, що вивішуються звичайно на видних місцях, на стінах, але хоча б зверніть увагу на шляху на двері, над якими висить табличка «Запасний вихід» або горить пофарбований у червоний колір плафон.

Відмічено, що більшість людей у випадку небезпеки намагаються вибратися тим же шляхом, що прийшли. У результаті у вхідних дверях утвориться тиснява, у той час як підходи до запасних досить вільні.

Це і є одне із головних правил виживання – заходячи кудись, подумай, як ти будеш звідси вибиратися. Воно напряму стосується як альпіністів, що штурмують високий пік, так і простих смертних, що на пару годин прийшли у кінотеатр подивитися новий фільм. Правила виживання не залежать від місця дії.

У більш «м’яких» випадках неорганізованих товкучок, що можуть утворитися в місцях масового скупчення людей: на концертах, циркових виставах, спортивних і тому подібних заходах – з метою безпеки, особливо якщо ви з дітьми, варто уникати просторів біля сцени., де фанати від мистецтва можуть улаштувати стихійну тисняву, підходів до гардеробів, куди навперегін, один за одним направляються після вистави натовпи глядачів, вхідних дверей, близьких зупинок міського транспорту. Краще вийти на вулицю і сісти в автобус трохи пізніше, але цілому, ніж у перших рядах, але з зіпсованим настроєм і зовнішнім виглядом.