Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Завдання: на основі навчального матеріалу складіть конспект.

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуа­цій, – запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адек­ватні ситуації, що склалася.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реаліза­ція комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулюван­ня безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостере­жень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшен­ня її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в Україні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного і природного ха­рактеру (ЄДС НС) включає в себе центральні та місцеві ор­гани виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за за­безпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення ро­боти із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного по­ходження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і дов­кілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДС НС є забезпечення реалізації державної по­літики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Структура ЄДС НС. ЄДС НС складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональ­ний, місцевий та об'єктовий. Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими цен­тральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із за­побіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДС НС має координуючі та постійні органи управління що­до розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, си­ли і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючі органи ЄДС НС:

Загальнодержавний рівень – державна комісія з питань техногенно-еко­логічної безпеки та надзвичайних ситуацій; національна рада з питань безпеч­ної життєдіяльності населення.

Регіональний рівень – комісії Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністра­цій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

3. Місцевий рівень – комісії районних державних адміністрацій і виконав­чих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

4. Об'єктовий рівень – комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єкта.

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, ци­вільної оборони та з надзвичайних ситуацій:

- на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- на регіональному рівні – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповнова­жені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій;

- на місцевому рівні – районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захис­ту населення;

- на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До системи повсякденного управління ЄДС НС входять оснащені необхідни­ми засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

- центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служ­би уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного за­хисту населення усіх рівнів;

- диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДС НС входять відповідні сили і засоби функціо­нальних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) ряту­вальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.

Військові і спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі – сили постійної готовності – СПГ).

СПГ згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагуван­ня у разі виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповід­них центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує терміно­вого проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних ро­біт, Президент України може залучати до виконання цих робіт у порядку, ви­значеному Законом України «Про надзвичайний стан», спеціально підготовле­ні сили і засоби Міноборони.

На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медич­них, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізо­вані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпра­цюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СПГ.

У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням надзвичайним ситуаціям і реагуванням на них, можуть брати участь також добровільні громадські об'єд­нання за наявності у представників цих об'єднань відповідного рівня підготов­ки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджува­ти з територіальними органами та уповноваженими з питань надзвичайних си­туацій та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівницт­вом.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозу­ється або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДС НС:

- режим повсякденної діяльності – при нормальній виробничо-промисло­вій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогео­логічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

- режим підвищеної готовності при істотному погіршенні виробничо-про­мислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

- режим діяльності у надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виник­нення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

- режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану».

Завдання ЄДС НСреалізовувати наступні заходи:

1) у режимі повсякденної діяльності:

- ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обста­новкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;

- розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту на­селення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого фун­кціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спад­щини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

- вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкова­них їм сил;

- організація навчання населення методів і користування засобами захис­ту, правильних дій у цих ситуаціях;

- створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресур­сів для ліквідації надзвичайних ситуацій, здійснення цільових видів страху­вання;

- оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її на­слідків;

2) у режимі підвищеної готовності:

- здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і до­датково:

- формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обста­новки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

- посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єк­тах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення над­звичайної ситуації та її масштабів;

- розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

- приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залу­чення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення у разі необхіднос­ті в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;

- проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної си­туації;

- апровадження цілодобового чергування членів державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації);

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

- здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосередньо­го керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДСЗР;

- організація захисту населення і територій;

- переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної си­туації;

- організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичай­ної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;

- визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

- організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

- здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що заз­нала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єк­тах і прилеглій до них території;

- інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи у відпо­відності з Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану». Надзвичайний стан по всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвер­дженню Верховною Радою України.

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може про­водитись цільова мобілізація. У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання не­відкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучення неповнолітніх, а також ва­гітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здо­ров'я.

Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення. З метою кількісного визначення та приведення у порівнюваний вигляд абсолютно різних надзвичайних ситуацій було створе­но класифікаційні картки надзвичайних ситуацій, які зібрано у Класифікаторі надзвичайних ситуацій в Україні. Цей класифікатор призначається для вико­ристання органами виконавчої влади та органами управління всіх рівнів діючої в Україні ЄДС НС. Для спрощення машинної обробки інформації класифікатор визначає оригінальний код кожної надзвичайної ситуації, що складається з 5 цифр, які вказують на клас, групу і вид надзвичайної ситуації, та однієї літе­ри, яка вказує на рівень надзвичайної ситуації

У процесі визначення рівня надзвичайної ситуації (НС) послідовно розгля­даються три групи факторів; територіальне поширення; розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат; класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Встановлення факту віднесення аварійної події до рангу НС, визначення ви­ду та рівня НС проводиться у такій послідовності.

При настанні аварійної події оперативний черговий персонал об'єкта спові­щає про неї постійний орган управління місцевого рівня ЄДС НС, а також від­повідний, за підпорядкуванням, галузевий орган управління місцевого або ре­гіонального чи загальнодержавного рівня.

Постійні органи повсякденного управління місцевого рівня ЄДС НС та ви­щевказані галузеві органи здійснюють першу оцінку аварійної події на її від­повідність вимогам віднесення до рангу НС.

З цією метою виконується цільовий пошук необхідної класифікаційної картки, а вже в ній – схожої конкретної ознаки. У разі збігу або значної схо­жості аварійної події хоч з однією з наведених у картці конкретних ознак про­вадиться зіставлення числових критеріїв цієї ознаки з реальною межею, яка досягнута аварійною подією. При перевищенні хоч одного з критеріїв аварійна подія заноситься до журналу НС і про це негайно сповіщаються орган повсяк­денного управління регіонального рівня ЄДС НС і регіональна структура галу­зевих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, де також вона реєструється в журналі НС під певним цифровим кодом з додаванням в кінці літери «М» (місцева).

Навіть якщо параметри аварійної події досягли рівня встановленого в кла­сифікаційній картці першого критерію і це відносить НС лише до місцевого рівня, контроль за її розвитком повинні забезпечити, одночасно готуючи до­даткові сили та засоби реагування до направлення в місце події, регіональні органи управління ЄДС НС. Це поширюється і на випадки, коли аварійна подія сталася за межами конкретного об'єкта і тому з самого початку є місцевою. При подальшому погіршенні ситуації і досягненні критеріїв, що визначені у колонці термінового сповіщення, НС переходить до регіонального рівня уп­равління, який повинен взяти на себе відповідальність за своєчасне, повне і адекватне реагування на НС і терміново сповістити про НС органи повсякден­ного управління державного рівня ЄДС НС (оперативно – чергові служби МНС України, галузевих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади). У цей період НС заноситься до журналу НС державного рівня під пев­ним цифровим кодом з доданням в кінці літери «Р» (регіональна). Одночасно змінюється літера в коді у всіх журналах інших рівнів управління. З цього мо­менту контроль за її розвитком повинні забезпечити, одночасно готуючи до­даткові сили та засоби реагування до направлення в місце події, органи управ­ління державного рівня ЄДС НС.

Відповідальність за своєчасне, повне і об'єктивне інформування координа­ційних органів управління державного рівня ЄДС НС покладена Кабінетом Мі­ністрів України на галузеві міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, якими розроблені та узгоджені відповідні класифікаційні картки.

У разі подальшого погіршення ситуації і досягнення критеріїв, що визначені в останньому стовпчику картки, НС переходить до державного рівня управлін­ня, органи якого з цього моменту беруть на себе відповідальність за своєчасне, повне та адекватне реагування на НС. У журналах реєстрації всіх рівнів знову і вже остаточно змінюється літера у визначеному цифровому коді з «Р» на «Д» (державна).

У разі, якщо прояви аварії (катастрофи) можуть бути віднесені до різних галузей або конкретних видів НС, остаточне рішення щодо її класифікації приймає комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних си­туацій на тому рівні, до якого належить ситуація.