Захист населення в умовах НС

Завдання: законспектуйте навчальний матеріал.

Одним з найважливіших завдань збереження життя і здоров'я людей, заощадження матеріальних цінностей і охорони навколишнього середовища в надзвичайних ситуаціях є захист населення і територій. Аварії, катастрофи, стихійні лиха й інші небезпечні ситуації призводять до утворення зон хімічного, ядерного, бактеріологічного зараження, що у свою чергу уражають людей і тварин, заражають територію і навколишнє середовище, а також об’єкти, спорудження, майно, транспорт і все те, що створено природою, руками і розумом людини радіоактивними, хімічними, бактеріологічними і сильнодіючими отруйними речовинами. В останні роки стихійні лиха трапляються частіше (землетруси, повені, зсуви, урагани, смерчі, штормові вітри, сніжні лавини, сніжні замети, торф'яні, лісові, степові пожежі) також ведуть до руйнувань, загибелі населення, утрати матеріальних цінностей.

Щоб захистити населення, тварин, територію і навколишнє середовище в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру, а також в особливий період, наша держава прийняла ряд заходів, видавши Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру».

Основні заходи щодо захисту населеня в надзвичайних ситуація плануються та здійснюються зав­часно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підго­товки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних за­собів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації на­селення із зон підвищеного ризику.

Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації ро­біт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Дер­жавні комісії з надзвичайних ситуацій – ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готов­ності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реаліза­цією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з лік­відації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

До основних засобів захисту населення в надзвичайних ситуаціях відносяться:

а) у мирний час:

- оповіщення населення про НС;

- заходи протирадіаційного і протихімічного захисту;

- укриття в захисних спорудженнях;

- використання засобів індивідуального захисту;

- проведення евакуаційних заходів.

б) у воєнний час:

- своєчасне оповіщення про НС;

- укриття населення в захисних спорудженнях;

- розосередження в заміській зоні робітників та службовців підприємств і організацій, що продовжують свою трудову діяльність на підприємстві у воєнний час, а також евакуація населення;

- забезпечення всього населення засобами індивідуального захисту.

До основних заходів щодо захисту населення і території в умовах НС техногенного і природного характеру відносяться:

- інформація й оповіщення;

- інженерний захист;

- медичний захист;

- біологічний захист;

- радіаційний і хімічний захист;

- укриття в захисних спорудженнях;

- використання засобів індивідуального і медичного захисту;

- проведення евакуаційних заходів.

Інформація й оповіщення в НС

Центральні і місцеві органи виконавчої влади зобов’язані оповіщувати населення через засови масової інформації, надавати правдиву інформацію про стан справ із захисту населення від НС техногенного і природного характеру, про виникнення НС, методи і способи захисту населення від них, заходи щодо забезпечення безпеки.

Шляхи і засоби оповіщення в НС

Оповіщення про загрозу і порядок дій в умовах НС досягається шляхом використання:

- державних і територіальних автоматичних систем центрального оповіщення населення;

- систем оповіщення на об’єктах господарювання;

- централізованої державної і окремої ситеми зв’язку, радіо- і телеоповіщення, радіотрансляційних станцій і інших технічних засобів передачі інформації (сирени електричні, транспортні засоби, сигнальні засоби оповіщення).

Оповіщення «Увага всім» здійснюється через пункти цправління цивільної оборони.

Порядок дій населення в НС:

1. При одержанні інформації про аварію на хімічно небезпечному об’єкті або на атомній електростанції необхідно за герметизувати приміщення, продукти, воду; виключити електроенергію, газ, воду; взяти документи, гроші, необхідні речі, запас продуктів харчування, води, засобів особистої гігієни, і далі діяти відповідно до вказівок управління з надзвичайних ситуацій (НС) міста;

2. При одержанні інформації про можливий ураган або землетрус, необхідно відключити електроенергію, газ, воду, щильно закрити вікна і двері, закріпити майно на балконі, забити слухові вікна на горищі і спуститися на нижній поверх, у підвал або сховище;

3. При одержанні інформації про загрозу хімічного зараження необхідно надягти протигазі засоби захисту шкіри (плащ або пальто, гумові або шкіряні чоботи, рукавички), загерметизувати приміщення, продукти, воду, узяти документи, гроші, необхідні речі, запас продуктів, води, відключити електроенергію, газ, воду і далі діяти відповідно до вказівок управління з НС міста (області).

Інженерний захист включає:

- раціональне розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їхньої діяльності;

- впровадження заходів безаварійної роботи об’єктів підвищеної небезпеки;

- створення комплексних схем захисту населених пунктів і об’єктів господарської діяльності від небезпечних природних явищ (наприклад, «бар’єр» Темзи (Лондоні, Велика Британія) проти приливної повіні з гирла річки; резервуар для заповнення водою (Токіо, Японія) під час тайфуну); «ТорреМайор» будівля (Мехіко, Мексика) проти землетрусів);

- заходи санітарного захисту території.

Медичний захист населення включає:

- розробку необхідної кількості лікувальних установ для лікування людей в умовах НС;

- повсякденне (повсюдне) проведення санітарно-епідемічних заходів;

- контроль якості продуктів харчування і води;

- контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

- повсюдне створення і підготовка фахівців медичних формувань, а також медико-санітарне навчання населення;

- нагромадження медичних засобів захисту, медичного і спеціального майна і техніки.

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим у період НС створюється Державна служба медичних катастроф як основний вид державної аварійно- рятувальної служби.

Біологічний захист передбачає: своєчасне виконання колективного й індивідуального засобів захисту; дотримання режимів карантину й обсервації; необхідність знезаражування людей, тварин тощо; своєчасна локалізація зони біологічного зараження.

Радіаційний і хімічний захист містить у собі:

- заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

- організації і здійснення дозиметричного і хімічного контролю (підтримка у готовності приладів дозиметричного і хімічного контролю);

- розробки типових режимів радіаційного захисту (для працюючого персоналу – порядок роботи і застосування засобів захисту в зонах радіоактивного зараження);

- забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту (нагромадження і підтримка готовності цих засобів);

- організацію і поведення спеціальної санітарної обробки (використання об’єктів побутової служби і транспортних засобів для проведення санобробки людей, їхнього одягу, взуття, майна і транспорту);

- використання засобів колективного захисту (сховищ) для захисту населення.

Укриття населення в захисних спорудженнях проводиться з метою захисту населення від наслідків аварій (катастроф) і стихійних лих, а також від вражаючих факторів зброї масового ураження (ЗМУ) і впливу вторинних вражаючих факторів ядерного вибуху.

Засоби індивідуального і медичного захисту мають утримуватися у готовності: медичні засоби, протигази, респіратори, проти пилові тканинні маски, захисні дитячі камери.

Евакуаційні заходи. Під евакуацією розуміється організоване вивезення транспортом і виведення пішим порядком населення з небезпеч­них зон в заміську зону з розміщенням їх для проживання. Евакуація організується за Постановою Кабінету Міністрів України. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі ор­ганізаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація підрозділяється на три види:

1. Завчасна евакуація проводиться протягом 3-5 діб з використанням міського транспорту;

2. Загальна евакуація завершується через 16 годин після її оголошення і проводиться з використанням всіх видів транспорту, а також пішим порядком.

3. Прискорена евакуація проводиться за рішеннм місцевих органів влади протягом 5-6 годин.

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, – за територіальним принци­пом через домоуправління, ЖЕО, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з бать­ками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізнич­ний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використову­ється для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями.

Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які роз­ташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішо­го руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок евакуації населення сповіщається по мережі спові­щення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти доку­менти, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуацій­ний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуа­ційні пункти, які вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуго­вування прибулого населення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає макси­мальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення райо­нів проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщен­ня евакуйованих громадян, готуються (за необхідності) колективні засоби за­хисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівницт­во, пристосування Існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйо­ваного населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і ме­дичного обслуговування. Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необ­хідності здійснюється службою торгівлі і харчування цивільної оборони райо­ну, який прийняв евакуйованих. Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезени­ми з собою. В разі їх відсутності харчування здійснюється через мережу гро­мадського харчування або в сім'ях, в яких вони підселені.

Ліквідація наслідків НС

Завдання: на основі навчального матеріалу складіть тези.

Внаслідок НС можуть виник­нути руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих бу­динках, інших непередбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи порятунку людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошко­джень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою порятун­ку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення по­шкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних ро­біт. При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як своє­часне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; своє­часне ведення розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; без­перервне проведення РіНР до їх повного завершення; чітке та оперативне уп­равління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їхньої діяльності.

Рятувальні роботи включають:

- розвідку маршрутів просування формувань, визначення обсягу і рівня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямки поширення зараженої хмари або пожежі;

- локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

- пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

- розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

- подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляцій­ною системою;

- надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лі­карських установ;

- виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

- санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продоволь­ства, води, фуражу;

- соціально-психологічна реабілітація населення.

Інші невідкладні роботи включають:

- прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у зава­лах та в зонах ураження;

- локалізацію аварій на газових, електричних, водопровідних мережах з метою забезпечен­ня умов для проведення рятувальних робіт;

- укріплення чи руйнування конструкцій будівель та споруд, які загрожу­ють обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

- ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв'язку та ко­мунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших не­відкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку по­вторних НС;

- пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та інших вибухонебезпечних предметів.

??? Питання для самоконтролю:

1. Що таке надзвичайна ситуація?
2. За якими ознаками класифікують надзвичайні ситуації?
3. Охаратеризуйте структуру Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру.
4. Яким чином здійснюється захист населення в умовах надзвичайної ситуації?
5. Назвіть основні засоби захисту населення в умовах надзвичайної ситуації.
6. Розкрийте сутність рятувальних робіт, що проводяться під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Резюме:

1. Надзвичайна ситуація (НС) – це обстановка на певній території, що скла­лася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихій­ного або інших лих, які можуть спричинити або спричинили собою людські жертви, збиток здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, значні матеріальні втрати і порушення умов життєдіяльності людей. НС можна класифікувати таким чином: за причиною виникнення: навмисні і ненавмисні; за природою виникнення: техногенні, природні, екологічні, біологічні, ан­тропогенні, соціальні і комбіновані; за швидкістю розвитку: вибухові – раптові (землетруси, вибухи, транс­портні аварії); швидкоплинні (пожежі, аварії з викидами газоподібних речо­вин); плавні (паводки, виверження вулканів, засухи, епідемії, забруднення грунту і вод); за масштабами розповсюдження наслідків: локальні, місцеві, територі­альні, регіональні, державні і трансграничні; за можливістю запобігання НС: неминучі (природні) і яким можна запо­бігти (техногенні, соціальні).

2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реаліза­ція комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулюван­ня безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостере­жень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшен­ня її можливих наслідків. Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в Україні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

3. До основних засобів захисту населення в надзвичайних ситуаціях відносяться у мирний час: оповіщення населення про НС; заходи протирадіаційного і протихімічного захисту; укриття в захисних спорудженнях; використання засобів індивідуального захисту; проведення евакуаційних заходів. У воєнний час: своєчасне оповіщення про НС; укриття населення в захисних спорудженнях; розосередження в заміській зоні робітників та службовців підприємств і організацій, що продовжують свою трудову діяльність на підприємстві у воєнний час, а також евакуація населення; забезпечення всього населення засобами індивідуального захисту.

4. Внаслідок НС можуть виник­нути руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою порятун­ку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення по­шкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних ро­біт. При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як своє­часне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; своє­часне ведення розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; без­перервне проведення РіНР до їх повного завершення; чітке та оперативне уп­равління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їхньої діяльності.

Практичне заняття № 1

Тема: «Види надзвичайних ситуацій (НС)»

Мета: теоретична підготов­ка студентів до забезпечення здорових і безпечних умов життєдіяльності туристів, формування вмінь та навичок управління заходами безпеки життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій, розвиток мислення студентів.

Основні поняття: природні НС (стихійні лиха), землетрус, зсув, селі, снігова лавина, повінь, цунамі, ураган, смерч, ожеледь, туман, град, блискавка, завірюха, поземок, мікроорганізми, бактерії, віруси, гриби, кліщовий енцефаліт, хижаки, екологічні НС (лиха), техногенні НС, аварія, катастрофа, пожежа, вибух, шахрайство, розбій, заручництво, наркоманія, конфлікт, війна, тероризм, епідемія, соціальні хвороби.

План заняття:

1. НС природного характеру:

а) літосферні стихійні лиха

б) гідросферні стихійні лиха

в) атмосферні небезпеки

г) космічні небезпеки

4. НС біологічного характеру

5. НС екологічного характеру

6. НС техногенного характеру

7. НС природно-техногенного характеру

8. НС соціального характеру

9. НС природно-соціального характеру

Завдання за планом заняття:

Розробіть рекомендації щодо поведінки туриста під час надзвичайної ситуації.

Методичні рекомендації до виконання завдань:

Рекомендації слід розробити за різними видами НС згідно плану практичного заняття (9 видів НС). Вказуючи вид надзвичайної ситуації, оберіть конкретне стихійне лихо (наприклад, НС природного характеру, літосферне стихійне лихо, землетрус). Слід навести рекомендації щодо поведінки під час НС, розкривши всі можливі стихійні лиха.

Питання для самоконтролю:

1. Які бувають передвісники землетрусів, цунамі, виверження вулкана?

2. Як можна впливати на небезпечні космічні об’єкти?

3. Які бувають біологічні небезпеки для життєдіяльності в туристичній індустрії?

4. Перелічіть екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення.

5. Що таке евакуація і за яких умов вона проводиться?

Обов’язкова література:

1. Козинець В.М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: Навчальний посібник / В.М. Козинець. – К.: Кондор, 2006. – 567 с. – с. 37-101.

2. Безпека життєдіяльності / Касьянов М.А. (Розділ I), Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М. (Розділ II), Друзь О.М., Тищенко Ю.А. (Розділ III). Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр. Нац ун-ту ім.. В. Даля, 2006. – 284 с.

– 98-110.

Додаткова література:

1. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп / І.І. Дуднікова. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2007. – 268 с.
2. Алексеев В.С. Безопасность жизнедеятельности в вопросах и ответах: учеб. пособие / В.С. Алексеев, Е.О. Мурадова, И.С. Давыдова. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 208 с.