Правове забезпечення безпеки життєдіяльності в туризмі.

Завдання: представтенавчальний матеріал у вигляді таблиці «Законодавчі основи забезпечення безпеки в туризмі».

В міру інтенсифікації взаємодії людини з усіма компонентами навко­лишнього середовища усе більшого значення набувають правові фактори забезпечення безпеки життєдіяльності. Надання безпеки передбачає цілий комплекс заходів у рамках національно­го законодавства, що гарантують безпеку пересування туристів територією держави, їх перебування, збереження їх здоров'я, життя і майна.

Головним законодавчим актом держави, що визначає основні гарантії і права громадян на безпеку, є Конституція України. Прийнято Конститу­цію Верховною Радою 28 червня 1996 р (поточна редакція - Тлумачення від 12.04.2012). Конституція, Основний Закон, - це фундамент законодавства, що ре­гулює взаємини громадян між собою і з державою. Конституція встанов­лює межу і характер державного регулювання у всіх сферах суспільного розвитку, взаємини держави з людиною.

Положення Конституції є первинними. Всі інші правові акти повинні їй відповідати. Відзначимо ті її положення, що прямо пов'язані з забезпеченням без­печної життєдіяльності.

Людина, її життя і здоров'я, честь і достоїнство, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Встановлення і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3).

Забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави (ст. 16).

Важливе місце в Конституції України займає другий розділ – «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», у якому сформульовані норми всіх аспектів життєдіяльності. Зокрема:

- Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути насильно позбавлений життя. Обов'язок держави – захищати життя людини. Кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних зазіхань (ст.27).

- Кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом (ст.43).

- Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення компенсації у випадку повної, часткової або тим­часової втрати працездатності, утрати годувальника, безробіття з обставин, що не залежать від них, а також у старості (ст. 46).

- Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля і на відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди (ст.50).

Конституція України передбачає «забезпечення прав громадян на відпочи­нок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я».

Розвитком і конкретизацією основних положень Конституції є зако­ни, кодекси, інші нормативні документи.

Питання безпеки у сфері туризму регулюються нормами як загального, так і спеціального законодавства, що спираються на положення Конституції. Так, загальне законодавство складається із блоку законодавчих актів, що відносяться як до туризму, так і до інших галузей економіки. До спеціального законодавства належать нормативно-правові акти, що безпосередньо регулюють туристську діяльність. Сюди відносяться перш за все відповідні закони (наприклад, в Україні – Закон «Про внесення змін до закону України «Про туризм»).

Загальне законодавство визначає основні права громадян, в тому числі й туристів, на безпеку.

Серед них найважливішими законами є такі, що регулюють питання безпеки:

1. Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Прийнятий Верховною Радою 19 листопада 1992 р. (Редакція від 01.08.2012)

У законі:

а) говориться, що держава і суспільство відповідальні перед нинішнім і майбутнім поколінням за стан здоров'я і генофонд України, за поліпшення умов при навчанні, у побугі і під час відпочинку населення, своєчасне надан­ня медичної допомоги;

б) викладені права громадян на охорону здоров'я.

Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я» доповнений Законом «Про за­безпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. (Редакція від 19.04.2012) і Законом «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню СНІД та соціальний захист населення» від 3 березня 1998 р.

2. Закон «Про охорону праці» прийнятий Верховною Радою 14 жовтня 1992 р. (Редакція від 25.06.2011)

У ньому розглядаються основні положення конституційного права кож­ного громадянина на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, викладена відповідальність керівників підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності, у питаннях безпеки, гігієни праці і робітничого середовища і встановлений єдиний порядок організації охорони праці на Ук­раїні. Викладено основні принципи державної політики в області охорони праці.

3. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» прийнятий Верхов­ною Радою 25 червня 1991 р. (Редакція від 13.06.2012).

У ньому розглянуто заходи, задачі, принципи і механізм забезпечення ефективного природокористування, охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки. Закон також розглядає права й обов'язки громадян України на безпечний для проживання і здоров'я стан навколишньо­го середовища.

4. Закон «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» при­йнятий Верховною Радою 14 січня 1998 р. (Редакція від 19.06.2009).

У Законі викладено права громадян України на захист від впливу іоні­зуючих випромінювань, а також визначені напрямки на забезпечення захисту життя, здоров'я і майна людей від шкідливого впливу іонізуючих випроміню­вань, заподіяних практичній діяльності, а також у випадку радіаційних аварій або при проведенні рятувальних робіт.

5. Закон «Про цивільну оборону» прийнятий Верховною Радою 3 лютого 1993 р. (Редакція від 20.06.2007).

У Законі викладено права громадян на захист життя і здоров'я від нас­лідків аварій, катастроф, пожеж і стихійних лих. Вказані завдання цивільної оборони України, визначено сили цивільної оборони, шляхи і способи її фі­нансування, а також викладено питання міжнародного співробітництва Укра­їни у сфері цивільної оборони.

У травні 1994 р. за №299 Кабінетом Міністрів України затверджено «Положення про цивільну оборону» (Редакція від 26.07.2001). У Положенні зафіксовано завдання циві­льної оборони і заходи для його виконання, викладено систему цивільної обо­рони й організацію її діяльності, визначено повноваження й обов'язки посадо­вих осіб з питань цивільної оборони, визначено матеріальне і фінансове за­безпечення, а також технічне і транспортне забезпечення ЦО.

6. Закон «Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» прийнято Верховною Радою 8 червня 2000 р. (Редакція від 17.10.2008).

Цей Закон визначає організаційні і правові основи захисту громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, що перебувають на те­риторії України, захисту об'єктів виробничого і соціального значення, навколишнього середовища від надзвичайних ситуапій техногенного і природного характеру.

7. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» прийнято 16 березня 2000 р. (Редакція від 13.06.2012).

Цей закон установлює, що надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у випадку стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і волі громадян, конституційного по­рядку при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу жит­тю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади або зміни конституційного порядку України шляхом насильства.

Метою надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстанов­ки, відновлення конституційних прав і волі громадян, а також прав юри­дичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого і регіонального самоврядування й інших інститутів ци­вільного суспільства.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у випадку стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і волі громадян, конституційного по­рядку при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу жит­тю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади або зміни конституційного порядку України шляхом насильства.

Метою надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстанов­ки, відновлення конституційних прав і волі громадян, а також прав юри­дичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого і регіонального самоврядування й інших інститутів ци­вільного суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише при наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якого іншими способами є неможливим.

8. У Законі України «Про захист прав споживачів» (№ 1024-XII від 12 травня 1991 р., Тлумачення від 10.11.2011), який регулює відносини між споживачами товарів і послуг, зокрема туристичних послуг, і виробни­ками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановле­но права споживачів та визначено механізм реалізації державного захисту їх прав.

Спеціальне законодавство визначає основні вимоги щодо забезпечення безпеки в туризмі. На даний час правову основу туристичної діяльності, захисту прав і інтере­сів туристів складає Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм».

9. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» прийнято 18 листопада 2003 р. У Законі передбачена безпека туризму, захист прав і законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'­єднань, прав і законних інтересів власників або користувачів земельних діля­нок, будівель і споруд, збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини і навколишнього середовища, врахування державних і суспільних інтересів при плануванні і забудові територій, створення сприятливих умов для розвитку туристичної індустрії, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.

Закон визначає відносини між ви­робником і споживачем туристичних послуг, перераховує основні права і обов'язки продавця і покупця, передбачені договором. Закон регламентує від­повідальність продавця за достовірність інформації про туристичну послугу та її якість. Також цей Закон передбачає стандартизацію туристичної діяльності, сертифікацію туристичних послуг, ліцензування туроператорської діяльності, забез­печуючи цим захист прав і інтересів туристів.

В ст. 13 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» зазначається, що безпека в галузі туризму – це сукупність факторів, які характеризують соціальний, економіч­ний, правовий і інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави в галузі туризму.

До спеціального законодавства також відносяться положення про здійснення туристської діяльності, ліцензування, нормативно-технічні документи по стандартизації й сертифікації, правила надання готельних послуг та інше. Однією з головних завдань цих правових документів виступає забезпечення надання якісних та безпечних послуг.