Основні поняття безпеки життєдіяльності в туризмі.

Завдання: складіть тези до навчального матеріалу.

Проблема захисту людини від небезпек виникла з появою на землі людства. Первісним людям загрожувала небезпека природних явищ, дикі тварини та інші організми. Тому наші предки не просто поклонялися рослинам, звірам, птахам, сонцю, вітрові, воді й іншим явищам, а застосовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки самі природні небезпеки являли головну загрозу існуванню.

Згодом творцем небезпек стала сама людина, яка шукала способи захисту від цих небезпек. Тим часом безперервно змінювалися природні умови, змінювався клімат, з'являлися нові представники біологічного світу. Тому процес еволюції людини став процесом забезпечення власної безпеки в умовах, що склалися. Людина, створюючи власне середовище перебування, не встигала пристосовуватися до нових умов, та забезпечувати свій захист. Так відбувається і в даний час, коли людина більш за все страждає від небезпек, створених нею. Наприклад, величезна кіль­кість людей отримує інвалідність, хворіють, гинуть у дорожньо-транспортних пригодах, на виробництві.

Отже, можна виділити три групи небезпек, що оточують людину: 1 група – природні небезпеки; 2 група – дії інших лю­дей (війни, збройні конфлікти, убивства, грабежі, терористичні й інші ак­ти насильства супроводжували і, на жаль, зараз супроводжують розвиток суспільства), 3 трупа – об'єкти господарсь­кої діяльності (ОГД), що створені людиною і привели до появи антропо­генного фактора. Ці небезпеки пов'язані з бажанням глибше пізнати само­го себе і навколишній світ, створити матеріальні блага і, як не парадокса­льно, приводять до появи ще більших небезпек.

Розглядаючи питання появи небезпек на території нашої держави, потрібно звернути увагу на той факт, що економіка України розвивалася десятиліттями без урахування об'єктивної потреби й інтересів її народу, без належної оцінки екологічної можливості окремих регіонів. Сьогодні­шня структура економіки не відповідає потребам людини, не забезпечує нормальних умов життя. Висока матеріалоємність і енергоємність вироб­ництва привели до безконтрольного видобутку корисних копалин, їх пере­робки і спалюванню. Це породило появу відвалів порожньої породи, золи, шлаків, шкідливих викидів у воду й атмосферу. На сьогоднішній день на­громадження відходів різних галузей промисловості на території нашої держави перевищує 17 млн. тонн.

Усе це посилене ще й радіоактивним зараженням території в резуль­таті найбільшої на планеті техногенної катастрофи – аварії на Чорнобиль­ській АЕС, що у підсумку привело до появи величезних територій, непри­датних для проживання людей. Такий стан негативно позначається на економіці нашої держави, роботі промислових об'єктів і, як свідчить ста­тистика, рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в Україні пе­ревищує аналогічні показники розвинутих країн.

Отже, з метою забезпе­чення безпеки у виробничому і невиробничому середовищі проблема захисту людини від негативних фак­торів виділилася в окремий науковий напрям, названий безпекою життєдіяльності.

В структурі цієї системи знань обґрунтоване місце займає вивчення безпеки життєдіяльності у сфері туризму. Це обумовлено тим, що життя сучасної людини, яка здійснює туристичну подорож, відпочиває чи споживає послуги туристичних підприємств, евентуально пов'язане з небезпе­ками. У сфері туризму (на транспорті, в готельно-курортних комплексах, в навколишньому середовищі) завжди відбуваються події, які спричиняють або можуть спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини і навіть можуть ста­ти причиною її смерті. Тому життя без небезпек неможливе. Безпека – це сис­тема заходів щодо захисту від небезпек, а також можливість управління небез­пеками, уміння попереджати і запобігати небезпечним ситуаціям.

Поняття «безпека» тісно пов'язане з різними видами втрат, з можливими шкідливими наслідками і аваріями. Основний вид втрат – втрата здоров'я, життя і матеріального майна персоналу та туристів. Звичайно, значущі також інші види збитку – економічні втрати від руйнування технічних систем і спо­руд, збитки від втрати важковідновлюваних джерел енергопостачання, втрати від забруднення територій, водних систем, лісів. Не менш важлива і екологічна шкода – незворотні зміни в екосистемах, втрати цінних видів живої приро­ди внаслідок недбалого поводження з природою, організації сафарі-туризму тощо.

Безпека туристичних послуг – це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна туристів і оточуючого природного середовища за звичних умов їх виробництва і споживання.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це система знань, спрямованих на забезпе­чення безпеки у виробничому і невиробничому середовищі з урахуванням впливу людини на життєве середовище.

Життєве середовище – середовище навколо людини, обумовлене в да­ний момент сукупністю факторів (фізичних, хімічних, біологічних, соціаль­них), здатних прямо або непрямо, негайно або віддалено впливати на діяль­ність людини, її здоров'я і потомство.

Виробниче середовище – це сукупність факторів, що впливають на лю­дину в процесі трудової діяльності.

Побутове (невиробниче) середовище – це вся сума факторів, що впливають на людину в побуті.

Основні положення комплексної наукової дисципліни «Безпека життєдіяльності» базуються на тому, що діяльність людини потенційно небезпечна; небезпеки, реалізовую­чись у просторі і в часі, завдають шкоди людині, що виявляється в нервових потрясіннях, хворобах, травмах, інвалідних і летальних випадках тощо; захист від небезпеки – актуальна гуманна і соціально-економічна проблема держав­ної значущості. БЖД вирішує проблеми ідентифікації (розпізнавання) небез­пек (вид, просторові і часові координати, величина, можлива шкода, вірогід­ність тощо); профілактики (на основі зіставлення витрат і зиску); дії в умовах надзвичайних ситуацій (у зв'язку із залишковим ризиком частина небезпек мо­же реалізуватися з певною вірогідністю).

Дисципліна «Безпека життєдіяльності» передбачає процес пізнання склад­них зв'язків людського організму і середовища перебування. Дія людини на довкілля, (згідно законів фізики), викликає у відповідь протидію всіх її компо­нентів. Організм людини безболісно переносить ті чи інші дії доти, поки вони не перевищують межі адаптації.

БЖД розглядає:

- безпеку в побутовому середовищі;

- безпеку у виробничій сфері (охорона праці);

- безпеку життєдіяльності в міському середовищі (селітебній зоні);

- безпеку в навколишньому природному середовищі;

- надзвичайні ситуації мирного і військового часу.

БЖД в туристичній індустрії – невід'ємна частина і загальна освітня скла­дова підготовки всебічно розвиненого професіонала туристичної сфери, саме тому ця дисципліна повинна вивчатися і засвоюватися студентами всіх тури­стичних спеціальностей вузів. Стосовно туристичних спеціальностей особлива увага при вивченні надається системі законодавчих актів, організаційних, інженерно-технічних, соціально-економічних, гігієнічних і лікувально-профі­лактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини. Мета дисципліни – теоретична і практична підготов­ка студентів до забезпечення здорових і безпечних умов життєдіяльності ту­ристів, безпечних умов праці тощо. Завдання дисципліни – навчити майбут­ніх фахівців туристичної галузі застосовувати перераховані заходи, а також до­сягнення сучасної науки і передової практики для профілактики травматизму.

Фахівці туризму повинні уміти управляти заходами безпеки життєдіяльнос­ті в туристичній індустрії, тобто організовано впливати на систему «людина-середовище».

Управляти БЖД – значить свідомо переводити об'єкт з небезпечного стану в менш небезпечний або безпечний при дотриманні умов економічної і техніч­ної доцільності на основі порівняння витрат і одержаного зиску. В управлінні важливий системний підхід, що полягає в урахуванні необхідності і достатності числа компонентів, якими визначається безпека. Управління БЖД включає аналіз і оцінку стану об'єкта, прогнозування і планування заходів, організацію, тобто безпосереднє формування керованої і керуючої систем, контроль за ходом орга­нізації управління, визначення ефективності заходу, стимулювання роботи.

При виборі засобів управління БЖД виділяють світоглядний, фізіологічний, психологічний, соціальний, виховний, ергономічний, екологічний, медичний, технічний, організаційно-оперативний, правовий і економічний аспекти. Від­повідно до перерахованих аспектів існує гама засобів управління БЖД, до яких відносяться навчання туристів, виховання культури безпечної поведінки, інші види психологічної дії на суб'єкти управління, професійна освіта і відбір фа­хівців туризму, раціоналізація режимів праці і відпочинку, технічні та органі­заційні засоби колективного захисту (ЗКЗ), засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), система пільг і компенсацій тощо.

БЖД – це більш універсальна дисципліна, ніж охорона праці або цивільна оборона, оскільки вони розглядають лише окремі випадки безпеки в конкрет­них ситуаціях. Охорона праці цікавиться людиною, яка знаходиться в умовах виробництва, цивільна оборона — в надзвичайних ситуаціях, а безпека життє­діяльності — у всіх життєвих обставинах.