Ізраїль перехрестя трьох релігій світу. Розвиток сакрального туризму

Як не дивно, але саме релігійний туризм вважається однією з найдавніших форм подорожей. Тисячі істинно віруючих людей здавна вважали для себе обов’язковим відвідати місця, священні для їхньої релігії. Багато прагнули доторкнутися до реліквій заради зцілення себе або своїх близьких.
На сучасному етапі нітрохи не менш популярною стала ще одна мета подібних подорожей – проста цікавість. Хто відмовиться від можливості побачити місця, в яких колись творилася історія, пройти по стежках, де ступали ноги великих пророків, насолодитися величчю древніх стін.

Паломницький туризм в Ізраїлі приваблює сотні тисяч віруючих. Тут зосереджені реліквії трьох великих релігій: християнства, мусульманства і іудаїзму. Навіть люди, далекі від будь-якої віри, чули про Єрусалим, Віфлеємі, Назареті, знають, що таке Храм Гробу Господнього або Стіна плачу. Тому не варто дивуватися тим натовпам, які наповнюють вулиці стародавніх міст не тільки в свята, а й у будні.

Християнський релігійний туризм найбільш затребуваний в такі знакові дати, як Різдво Христове і Великдень. Звичайні тури, які пропонуються різними операторами, розраховані на десять днів. Це оптимальна кількість часу для того, щоб відвідати священні об’єкти, відчути себе часткою історії. Однак ніхто не забороняє відправитися в подорож самостійно. Релігійний туризм в Ізраїлі – одна з найістотніших статей доходів країни, тому паломників чекають завжди і скрізь їм раді.

Всі туристи прагнуть відвідати Єрусалим, Віфлеєм, гору Синай, Назарет. Це головні точки для будь-якого паломника. Шлях Христа – один з найпопулярніших туристичних маршрутів. Він зачіпає місця, пов’язані з останніми днями життя Ісуса. Тут можна пройти по дорозі, по якій схопленого пророка вели на суд до первосвященика, і по Віа Долороза, або Скорботного шляху. Саме по ньому йшов Син Божий на Голгофу, щоб прийняти мученицьку смерть і тим самим спокутувати людські гріхи.

На Голгофі і навколо неї з часом виникло 40 будівель, серед яких найвідомішими вважаються Храм Гробу Господнього та Храм Воскресіння. Тут же, так чи інакше, відзначені всі місця, пов’язані зі стратою Христа: хто де стояв, йшов, молився і т.п.

Православні паломники, які приїжджають до Ізраїлю саме доторкнутися до колиски віри, а не просто побачити священні місця, прагнуть зупинитися на нічліг в колись спеціально для цього побудованому Горненському монастирі.

Зберігає ізраїльська земля і безліч мусульманських святинь. Одне з місць паломництва – мечеть «Золотий купол». За своєю суттю «Золотий купол» мечеттю не є, оскільки в ньому не здійснюються молитви. За переказами, монументальна будівля була зведена, щоб відзначити місце, де знаходиться «наріжний камінь Землі». Сам «наріжний камінь» являє собою величезний уламок скелі, який утворився від удару блискавки в момент вознесіння пророка Мухаммеда.

Ще одна не менш знаменита мечеть – «Аль-Акса». Споруджена в VIII столітті, вона пережила безліч набігів і катаклізмів. Тим не менш, вони тільки зміцнили її і привернули увагу тисяч паломників. У наші дні це величезний будинок, що вражає своєю величчю. Його покриває грандіозний чорний купол, а підземні приміщення також славляться своїми розмірами.

Слід зазначити, що, незважаючи на повсюдне присутність християнських і мусульманських святинь, історія Ізраїлю таки більше пов’язана з євреями і іудаїзмом. Проте охочих заглиблюватися в цю тему вкрай мало. Релігійний туризм також не дуже розрахований на розкриття подібних історичних фактів. У цьому немає нічого дивного, тому що відсутність попиту викликає відсутність пропозиції. Проте, ні для кого не буде зайвим побувати на Храмовій горі, побродити по місту Давида, побувати в печері Праотців і в старовинному місті Цфата. Тільки так можна повністю розкрити для себе красу і неповторність Святої Землі.

Туризм в Ізраїлі буде цікавий не тільки істинно віруючим. Тут організовується безліч так званих світських турів, призначених для тих, хто просто бажає насолодитися історичними місцями і красою цієї загадкової країни.

Ізраїль, перш за все, – країна з багатою історією, культурою та, особливо цікавими для туристів, паломницькими місцями, що є ключовими при плануванні екскурсійних турів. Найбільша їх кількість сконцентрована в самому місті Єрусалим – світовому центрі трьох релігій – християнства, ісламу та іудаїзму. Подорожуючи Єрусалимом, паломники відвідують місця, пов’язані з останніми днями земного життя Іісуса Христа. Вони бувають у Гефсиманському саду, де після зрадницького поцілунку Іуди був схоплений Іісус, приходять на гору Сіон, де Господь здійснив з учнями останню трапезу і встановив таїнство Євхаристії. Проте найголовнішим паломницьким маршрутом міста є «Віа Долороза» – Скорботний шлях, по якому Спаситель під тяготою хреста йшов на Голгофу. Найбільшою святинею усього християнського світу є Храм Гробу Господнього (Голгофа, Камінь помазання, Кувуклія та інші святині храму). В місті міста також знаходяться: Маслична Гора, Церква Вознесіння з її каплицею; Гефсиманський сад (Храм Страстей Господніх – «Церква Усіх Націй», Гробниця Божої Матері); гора Сіон та інші святині.

На території Ізраїлю спостерігається значна концентрація паломницьких об’єктів. Зокрема найбільшими паломницькими центрами на території країни є: Віфлеєм – історичне місто «царя Давида», де народився Іісус Христос. Тут знаходяться основні релігійні святині – Церква Різдва Христового, де розміщується Печера Різдва Молочний грот, – в ньому переховувалась свята сім’я від переслідувань царя Ірода під час мандрівки до Єгипту. Поле Пастушків – легендарне місце, де Архангел Гавриїл сповістив радісну звістку людям про народження Іісуса; Назарет – третє за значимістю після Єрусалиму та Віфлеєму місто, де Архангел Гавриїл сповістив Діву Марію про народження Богомладенця (Церква Благовіщення, Церква Архангела Гавриїла – джерело Благовіщення); Канна Галілейська (Церква Першого чуда Христового – перетворення води на вино); Табха – невелике поселення в долині біля озера Генісарет, місто семи джерел, де відбулося чудо насичення 5-ма хлібами і 2-ма рибами п’яти тисяч осіб (церква Примноження Хлібів); Табха – відома церквою Св. Петра, де, за повір’ями, Іісус Христос явився втретє після свого воскресіння; Тверія – біблійне місто на берегах Галілейського моря. Саме тут відбулось одне із чудес, пов’язаних із життям Іісуса Христа – ходіння по воді (церква св. Петра, храм Дванадцяти апостолів); Хеврон – місто, в якому знаходиться Печера Махпела (або Печера Патріархів), де поховані Авраам, Ісаак, Яков разом із своїми дружинами – Сарою, Ревеккою та Лією; Капернаум – за переказами – місце народження апостолів Андрея, Іоана, Петра та Якова. Також його часто називають містом Іісуса Христа, оскільки саме тут він проживав, коли покинув Назарет та творив багато чудес. До сьогоднішніх днів збереглись: дім апостола Петра, давня Синагога, де проповідував Ісус, грецька церква Собору Дванадцяти Апостолів. Біля Капернаума височіє гора, яку весь світ знає як гору Блаженств, саме тут Ісус виголосив свою проповідь, кожен рядок якої починався зі слова «блаженні»; Тель-Авів (Яффо) – місто, де праведний Ной побудував свій ковчег та врятувався від великого Потопу (Церква Петра; гробниця праведної Тавіфи); Кесарія – давнє місто, побудоване Іродом; Хайфа – місто на схилах гори Кармель, де переховувався Ілля Пророк; Ейн Карем – місце народження Іоанна Хрестителя, невеличке містечко, що знаходиться біля Єрусалиму (Джерело Марії, Горненський православний жіночий монастир, Церква Зустрічі Діви Марія та її родички – праведної Єлизавети); гора Фавор, де преобразився Спаситель перед Своїми хресними стражданнями; гора Спокус, де Христос постився сорок днів; річка Йордан, де хрестився Господь та багато інших християнських святинь.

Таким чином, сакральних об’єктів на території Ізраїлю є досить багато. Тому державі необхідно концентрувати увагу на питаннях налагодження сервісу та якісного обслуговування туристів, включаючи релігійних. Як свідчать фахівці, за останні три роки кількість туристів і паломників, які вирушають до Ізраїлю, зросла на 25 % [4]. Проте на цей процес впливає динаміка політичної стабільності в регіоні, яка часто буває небезпечною. Не зважаючи на це, країна витратила чимало коштів на розвиток інфраструктури та забезпечення безпеки пересування туристів. Ізраїльське Міністерство туризму тільки в цьому році планує витратити понад 35 млн на оновлення та створення нових маршрутів, а також посилити підготовку гідів і безпеку паломників. За оцінками експертів, у перші шість місяців 2014 р. Ізраїль відвідали майже 1,5 млн осіб [3].

Туристична привабливість Ізраїлю зростає з кожним роком, включаючи українських паломників. Тільки в 2010 р. Ізраїль, за оцінками фахівців, відвідали 2,7 млн туристів [4]. У першому півріччі 2011 р. український туристичний потік склав понад 40 тис. осіб, що на 41 % більше, ніж за аналогічний період попереднього року, що було пов’язано з ратифікацією двостороннього договору про безвізовий режим між Ізраїлем і Україною, який набрав чинності з 09.02.2011 р. З відміною візового режиму між нашими країнами дуже популярними стали групові екскурсійні та паломницькі тури. Причому ріст в’їздного туризму, на думку експертів, буде постійно зростати. За результатами соціологічних опитувань, понад 25 тис. іноземних туристів, яке проводило Міністерство туризму Ізраїлю у 2009 р., щодо їх туристичної мети – 23 % їх кількості відповіли, що приїхало до Ізраїлю з метою відпочинку, 8 % – для огляду визначних пам’яток, а 27 % – це паломники [10]. Як свідчать опрацьовані дані, 48 % туристів відвідало Ізраїль вперше, а 52 % – вдруге. Половина з тих, хто приїхали вдруге, були в Ізраїлі протягом останніх двох років. Навіть ті, хто вирушає до Ізраїлю не як прочани, вважають за необхідне відвідати найбільш відомі для віруючих місця. Тобто, паломницька частка туристів є високою, що потребує від держави та її структур значної уваги щодо забезпечення їх безпеки на її території. Адже не секрет, що у політичному плані Ізраїль залишається нестабільною територією з багатьма невирішеними конфліктами, а інколи – і військовими діями. Подорожуючи Святою Землею, мандрівники переживають євангельські події на тих місцях, де вони відбувалися, слухають слова Христа там, де вони були сказані. Припасти до Гробу Господнього, Голгофи, із трепетом ступити на Хресний шлях, помолитися у Гефсиманському саду, Сіонській світлиці, на горі Фавор, у містах Назарет і Віфлеєм, зануритися у священні води Йордану і Гінесаретського озера – давнє прагнення кожного християнина [1].

Плануючи паломницький тур, кожен працівник туристичної сфери повинен бути ознайомлений із специфікою організації такого виду туризму і не допускати неповаги до представників інших релігій, а також шанобливо ставитися до їх вірувань і відправи богослужінь. Окрім того, багато знань потребує і система налагодження харчування та проживання згідно установлених релігійних правил та традицій. Тому фахівцям у галузі паломницького туризму потрібно докладати максимум зусиль, щоб забезпечити умови перебування паломників на території своєї країни. Згідно міжнародних норм, паломник має право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцеві звичаї і правила перебування в готелі та інших громадських місцях [12]. Наприклад, у великих міжнародних аеропортах є спеціальне приміщення для відправлення релігійних обрядів, що обслуговується як мінімум представниками трьох конфесій. Будь-які відвідування святих місць, храмів, інших культових об’єктів і споруд, що знаходяться під опікою діючої конфесії, в їх володінні, включені в програму туру, має узгоджуватися з керівництвом цієї релігійної общини, встановлюватися порядок відвідання святинь паломниками, щоб не заважати звершенню богослужінь та обрядів. Як правило, монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідання туристами, а общини, що володіють ними, охоче пускають туристів зі стягуванням платні за відвідування. Вони встановлюють певне правило для відвідувачів, зокрема, щодо одягу, порядку проходження, проведення фотозйомки, надання власного екскурсовода. Отже, слід заздалегідь ознайомитися із звичаями всіх конфесій та общин щодо відвідання монастирів та інших святих місць, до яких пролягають паломницькі маршрути.

Організація паломницьких турів потребує врахування відмінностей цілей паломництва і звичайних туристичних поїздок. Звідси випливають особливості розміщення та харчування паломників, специфіка екскурсійного маршруту, вибору об’єктів показу, змісту і форми подачі самої паломницької екскурсії. Якщо для групи культурно-пізнавального туру розміщення в готелі з великою кількістю розважальних закладів та скромне харчування в ресторані або кафе в дні посту може бути неістотним при оцінці якості туру, то для паломника цей факт може бути негативним. Ізраїль має добре розвинуту систему готельно-ресторанного бізнесу, проте паломники часто є невибагливими до побутових умов перебування і потребують здешевлення туристичних паломницьких поїздок за рахунок проживання, харчування та транспортного переміщення. Організатори паломницьких турів повинні враховувати специфіку подібних поїздок і відповідним чином планувати час, розумно поєднуючи екскурсію та участь паломників у богослужінні. У той же час, вже на стадії комплектування групи слід враховувати інтереси людей, інформувати їх про специфіку туру, ризикуючи, в іншому випадку, створити в одній туристичній групі конфлікт людей, які приїхали в одне місце, але які мають різні цілі [11].

Розходження цілей обумовлює відмінність вибору і використання методичних прийомів показу і розповіді, стилю спілкування з групою, використання спеціальної лексики тощо. Часто невиправдано вважається, що паломництво переслідує лише релігійні цілі, повністю виключаючи загальну інформацію та екскурсії. При організації паломницьких турів слід враховувати інтелектуальні та вікові особливості, емоційний стан учасників поїздки, можливі збіги паломницького туру з днями релігійних свят. Важливе, а іноді й визначальне значення для організації релігійно-пізнавального туризму має взаємодія з релігійними структурами щодо їх організації та допомоги проведення [7]. Міністерство туризму Ізраїлю має великий штат гідів-перекладачів щодо обслуговування паломницьких турів. Воно повинно враховувати основні паломницькі інтереси подорожуючих і працювати з урахуванням побажань духовних мандрівників, у питаннях самого змісту екскурсій та часу перебування в основних святинях, враховуючи режим роботи сакральних об’єктів і можливості транспортного забезпечення доставки паломників. Ізраїль має розгалужену транспортну систему – загальна довжина залізниць становить 890 км, а автошляхів – понад 14 тис. км [8]. Авіалінії зв’язують Ізраїль з багатьма країнами світу. В Ізраїлі знаходяться три аеропорти міжнародного значення, а також декілька внутрішніх, що забезпечують потреби у перельотах всередині країни. Більшість авіаперевозок здійснюється через аеропорт ім. Бен-Гуріона в Лоді (Тель-Авів). Аеропорт м. Ейлат посідає друге місце за пасажирообігом, оскільки це місто – курортний центр країни, що розташований на Червоному морі. Невелика кількість міжнародних рейсів здійснюється із аеропорту м. Хайфа. Активного розвитку останнім часом набирають ізраїльські залізничні дороги, що пронизують усі регіони країни. Залізничний вид транспорту набагато швидший, слідує чітко за графіком та комфортніший, проте основним недоліком його є невелика кількість зупинок та віддаленість їх від центру міста. Автобусне сполучення в країні поділяється на міжміське та міське, яке на даний момент займає основне місце серед громадського транспорту. Весь автобусний транспорт, за виключенням міського, у м. Хайфа та Ейлат не ходить у суботу, тобто рух його припиняється в п’ятницю вдень та відновлюється пізно ввечері у суботу. На допомогу автобусам, на особливо завантажених ділянках, курсують маршрутні таксі, які мають схожі маршрути та їздять довше, а також і в суботу. Найпопулярнішими видом транспорту серед туристів є, звичайно, таксі, котре працює на більшості території країни під час суботи і свят. Іноземні паломники дістаються до країни переважно авіаційним транспортом, а також морським. Головні морські порти – Хайфа, Ашдод і Ейлат (на Червоному морі). Вони можуть також переміщатися на автомобільних видах транспорту з території сусідніх держав – Єгипту, Йорданії, Сирії тощо. Проте основним видом паломницького транспорту внутрі держави є комфортабельні автобуси.

Не дивлячись на позитивні сторони організації паломництва в Ізраїлі, є ціла низка проблем суто політичного характеру. Зокрема, у зв’язку із постійною політичною напругою та підвищеними заходами безпеки, поліцейськими активно практикуються перевірки особистих речей громадян при вході у торговельні центри, організації, банки та у місцях скупчення людей. Туристам і паломникам необхідно чітко виконувати вимоги представників правоохоронних органів Ізраїлю, а також служб безпеки в аеропортах, установах та інших громадських місцях країни, включаючи масові паломницькі центри та зібрання під час богослужінь та ін. Необхідною вимогою владних структур є завжди мати при собі паспорт. Не зважаючи на той факт, що рівень терористичної загрози в Ізраїлі останнім часом значно знизився, паломникам рекомендується, по-можливості, утриматися від відвідання заходів з масовим скупченням людей. Також, не рекомендується відвідання міст країни, які знаходяться у безпосередній близькості від Сектору Газа і можуть бути підданими ракетним обстрілам з його території. Деякі представники християнських конфесій вважають, що паломництво до Святої Землі потрібно заохочувати і стимулювати, оскільки воно підтримує місцеві християнські спільноти, а також паломники можуть зробити важливий вклад у вирішення постійно триваючого ізраїльсько-палестинського конфлікту [1].

У підсумку можна констатувати, що перспективи розвитку паломницького туризму в Ізраїлі є очевидними, оскільки поїздки такого роду можуть зацікавити широке коло осіб. Влада Ізраїлю розглядає паломництво як важливий елемент прибутків для держави. Експерти з питань розвитку паломництва бачать в ньому ефективний спосіб підтримати християн Святої Землі як в духовному значенні, так і в матеріальному. Переважно толерантно і схвально ставляться до християнських паломників представники усіх інших етнорелігійних спільнот на Святій Землі – араби і євреї, мусульмани та іудеї, оскільки в них бачать своєрідні «мости миру» між палестинцями та ізраїльтянами [5].

Таким чином, Ізраїль є потужним християнським паломницьким центром глобального значення, який концентрує на своїй території найвідоміші релігійні святині і притягує до себе великі потоки релігійних туристів із різних регіонів світу. Вплив паломницького туризму на економіку країни є досить значним і стимулює розвиток, у першу чергу самих релігійних центрів, а також сприяє міжкультурному діалогу і збереженню миру в регіоні.