Загальна характеристика україни

 

\

Україна – держава, розташована в центральній частині Європи, одна з найбільших на континенті. Її площа становить 603,7 тис. кв. км. За територією та населенням Україну можна порівняти з Францією. Її сусіди: Білорусь, Росія, Угорщина, Румунія, Молдова, Польща та Словаччина. На півдні країна омивається Чорним і Азовським морями. Через води Чорного моря межує з Туреччиною, Болгарією та Грузією.

Населення України становить близько 48,4 млн жителів, у тому числі міське – 68 %, сільське – 32%. Середня густота населення – 81 житель на 1 кв. км. У країні, окрім українців, проживають представники більше 110 етнічних груп. Українці – 73% населення, росіян – 22%. Євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, греки та інші становять 5%. Українську мову вважають рідною 66%, російську – 31% населення.

Україна - багатоконфесійна держава. Здавна традиційним релігійним вченням є православ’я. На релігійне життя країни впливають три православні церковні інституції, греко-католицька та римо-католицька церкви. Протестанти, іудеї та мусульмани становлять 5% від загальної кількості віруючих.

На політичній карті світу Україна як демократична правова держава з’явилась у 1991 році. Державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу і судову. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Основним Законом визначається та гарантується місцеве самоврядування.

Україна - президентсько-парламентська республікою. Єдиним органом законодавчої влади є парламент – Верховна Рада України, конституційний склад якої – чотириста п’ятдесят народних депутатів. Президент наділяється повноваженнями глави держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, громадянських прав і свобод.

Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою.

Судову владу в Україні здійснюють виключно суди. Конституційний суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

До складу України входять 24 адміністративні області, Автономна Республіка Крим та два міста республіканського підпорядкування – Київ і Севастополь. Найбільші міста держави – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів. Найбільші за площею області України – Одеська (33,3 тис. кв. км), Дніпропетровська та Чернігівська (по 31,9 тис. кв. км), за кількістю населення – Донецька (4,8 млн. жителів), Дніпропетровська (3,6 млн. жителів) і Харківська (2,9 млн. жителів). Найменшими є відповідно Чернівецька (8,1 тис. кв. км), Закарпатська (12,8 тис. кв. км), Тернопільська (13,8 тис. кв. км), Івано-Франківська (13,9 тис. кв. км) за площею і Чернівецька (0,9 млн. жителів), Волинська і Тернопільська (1,1 млн. жителів) – за населенням.

Більшість областей України мають вихід до її державних кордонів. Повністю внутрішніми є тільки п’ять областей – Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська і Дніпропетровська. П’ять областей мають вихід до морів – Чорного та Азовського.

Столиця України Київ – одне з найстаріших міст Європи та світу. Його історія налічує щонайменше півтори тисячі років. Київ був свідком багатьох бурхливих подій, з ним пов’язане виникнення давньоруської держави – Київської Русі. Місто було її політичним і культурним центром, саме тут було закладено основи державотворення, тут був створений перший давньоруський кодекс законів “Руська Правда”. Про Київ писали в давніх літописах, візантійських хроніках, про нього розповідали давньоруські билини, скандинавські саги, твори європейських та східних авторів.

Переважна частина території України (95%) – рівнинна. Гірські області - Українські Карпати та Кримські гори, розташовані на окраїнах держави. Найвища точка країни - вершина Говерла у Карпатах (2 061 м).

За запасами природних ресурсів Україна посідає провідне місце в Європі, зокрема перше місце за кількістю орних земель, за запасами залізної й марганцевої руд, сірки, кам’яного вугілля, калійної і кам’яної солей та інших корисних копалин.

Земельні ресурси. Забезпеченість України сільськогосподарськими угіддями дуже висока і становить близько 1,2 га на одного жителя. Площа орних земель на кінець 2001 року становила 32 537,1 тис. га, пасовищ – 5 517,0 тис. га. У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель.

Українські чорноземи унікальні. Вони сформувалися під степовою рослинністю в умовах клімату, який, на відміну від степів Євразії, найбільш м’який та вологий, що зумовлено впливом Атлантики і південних морів. Чорноземи поширені в лісостеповій та степовій фізико-географічних зонах України. В структурі ґрунтового покриву України площа чорноземів становить 74 млн га, з яких 57% - це сільськогосподарські угіддя (42 млн га) і 68% ріллі (32 млн га). За своїм фізичним, хімічним, агрохімічним та мінералогічним складом серед ґрунтоутворювальних порід український чорнозем - найкращий.

Водні ресурси. України складаються з місцевого стоку і транзиту. Загальний обсяг річкового стоку становить 210 куб. км. Основна його маса припадає на Дніпро – 53,5 куб. км, Дністер – 8,7 куб. км, Сіверський Донець – 5 куб. км, Південний Буг – 3,4 куб. км. Усього на території України - понад 73 тис. річок, з яких найбільш багатоводним є Дунай. В середньому водозабезпечення одного жителя країни водою місцевого стоку становить 1 000 куб. м. Майже 11 куб. км акумулюють 3 тис. озер; 80 водосховищ і 20 тис. ставків мають запас води 24 куб. км.

Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 куб. км, і зосереджені вони в основному на півночі й заході. Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, зосереджені в 84 родовищах, з них 35 експлуатуються. Берегова лінія України становить майже 2 тис. км. Чорне і Азовське моря багаті на рибу і мають велике господарське значення. Загалом споживання свіжої води у 2001 році становило близько 12 млрд куб. м.

Площа лісового фонду України становить майже 11 млн тис. га, лісопокрита площа в середньому становить 14%. Три чверті лісових площ мають високопродуктивний деревостан. На хвойні ліси припадає 54% запасів деревини, в тому числі на сосну, що найбільш поширена на Поліссі – 35%. Майже 40% запасів деревини – твердолистяні породи (дуб, бук, граб). Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя.

Мінеральні ресурси. Україна – держава з унікальним мінерально-сировинним потенціалом. На її території зосереджено 5% мінеральних ресурсів світу. 95 видів сировини, зосередженої в корисних копалинах, мають промислове значення. Україна має можливість забезпечити себе та експортувати такі важливі види корисних копалин і продуктів їхньої переробки як залізо, марганець, титан, цирконій, графіт, каолін, сірка самородна, глина бентонітова та вогнетривка, сіль кухонна, сіль калійна, декоративно-облицювальне каміння. Є можливість створення власної надійної бази за такими нетрадиційними для України видами мінеральної сировини, як золото, срібло, мідь, свинець, цинк, рідкоземельні метали.

За оцінками вітчизняних та закордонних фахівців, вугільні родовища Донбасу та Львівсько-Волинського басейну містять метан в обсязі до декількох трильйонів кубометрів. Вирішення завдання добування газу з вугільних родовищ можливе лише за умови активної співпраці з іноземними компаніями, з використанням сучасних технологій та інвестицій.

У межах Українського щита розташована одна з найбільших у світі каолінових провінцій, де виявлено близько 150 каолінових об’єктів. 22 родовища первинного та лужного каоліну розробляються і використовуються в паперовій, фарфоро-фаянсовій, чорній металургії та інших галузях промисловості. Родовища каоліну повністю забезпечують потреби України. Близько 70% його експортується в країни ближнього та далекого зарубіжжя.

На території України виявлено родовища та прояви більше 40 різновидів кольорового каміння. Найбільш відомі родовища розташовані в Житомирській області. Тут видобувається кварц, у тому числі його ювелірні різновиди – топаз, берил, опал, сидерит, флюорит, “тигрове око” та інші.

Дніпровсько-Донецька западина забезпечує понад 80% всього видобутку вуглеводнів на Україні. Тут створено чималий фонд нафтогазоперспективних об’єктів для поставки пошукового буріння на нафту та газ.

Майже в усіх областях України є рекреаційні ресурси, серед яких домінують санаторно-курортні. Відомий на весь світ своїми санаторно-курортними умовами Південь України (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Донецька області й Автономна Республіка Крим). Треба зазначити, що, крім кліматичних ресурсів, Південний берег Криму багатий на ресурси грязей для організації лікувальних закладів.

Важливим за рекреаційними ресурсами є район Карпат, що вирізняється добрими умовами для організації як літнього, так і зимового відпочинку. Широко відомі своїми цілющими мінеральними водами Прикарпаття та Полтавська область.

Електроенергетика. Сучасне електроенергетичне господарство України за потужністю не поступається, а за багатьма показниками перевищує характеристики аналогічних господарств розвинутих країн Європи. До енергетичного комплексу входять 42 теплові електростанції, 8 великих гідроелектростанцій та 4 атомних електростанції. Загальна потужність електростанцій України – 52,8 млн кВт. У країні експлуатується більше мільйона кілометрів ліній електропередачі всіх класів напруг. Україна має уніфіковану високовольтну мережу, підключену до міжнародних мереж.

Паливна промисловість. Загалом, видобуток палива в Україні зростав до 1997 року. Однак останніми роками його абсолютні обсяги стали знижуватись. Це пояснюється, головним чином, погіршенням гірничо-геологічних умов видобутку вугілля у Донбасі, нестабільністю роботи галузей паливної промисловості, несприятливою соціально-економічною ситуацією, важким фінансовим становищем країни в цілому.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам’яного вугілля є Донецький басейн. Вугілля тут видобувається шахтним способом, приблизно половина шахт – із коксівним вугіллям. Видобуток вугілля (разом з бурим) у 2001 році становив 83,9 млн т.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти можуть бути вищими. При потребі 40-45 млн т нафти на рік у країні в 2001 році добуто 3,7 млн т. У зв’язку з певним вичерпанням нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного й Азовського морів. Тут на одній з ділянок відкрито 12 промислових родовищ нафти і газу із загальними запасами 219 млн т нафтового еквівалента.

Газова промисловість – наймолодша галузь паливної промисловості, що сформувалась у повоєнні роки. Приблизно 4/5 природного газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер, тому актуальним завданням є будівництво газосховищ. Найбільше з газових родовищ – Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів газу в Україні. Геологорозвідники виявляють нові родовища, в тому числі в Луганській області та у підводних надрах Чорного моря.

Сучасний гірничо-металургійний комплекс України - це більше 400 підприємств і організацій. Усі вони сконцентровані здебільшого у Донбасі та Придніпров’ї. За виробництвом продукції чорної металургії Україна посідає п'яте місце у світі після Японії, США, Китаю і Росії, при цьому випереджаючи такі високорозвинені країни, як Німеччина, Італія, Франція. Металургійний комплекс України займає видне місце серед країн СНД. Галузь має великий експортний потенціал, на сьогодні експортується 87% виробленої продукції. Підприємства галузі поставляють на світовий ринок залізну руду, феросплави, чавун, прокатні заготовки, ряд видів прокату (труби, лист, арматуру, осі, рейки, сорт і ін.).

Машинобудування та металообробка

Автомобілебудівна галузь налічує 70 підприємств та організацій, в яких середньорічна кількість працюючих 47 тис. осіб, а також 9 проектних, науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро. Вона спеціалізується на виробництві легкових і вантажних автомобілів, автобусів і тролейбусів, автонавантажувачів і електронавантажувачів, мото- і велотехніки, запасних частин та комплектуючих вузлів до автомобільної техніки. Автомобілебудівні підприємства розміщені майже в усіх регіонах України.

Сьогодні суднобудівна галузь України являє собою науково-виробничий комплекс, до якого входять 59 підприємств, у тому числі 11 суднобудівних заводів, 13 підприємств суднового машинобудування і приладобудування та 21 науково-дослідний інститут і конструкторські бюро. Суднове машинобудування в Україні представляють сім спеціалізованих підприємств, серед яких слід відзначити підприємства світового рівня: науково-виробниче підприємство “Машпроект”, котре виконує розроблення і дослідне виробництво газотурбінних установок, виробниче об’єднання “Зоря” – виробник серійних моделей газотурбінних установок. Потенціал морського приладобудування створюють двадцять спеціалізованих підприємств.

Сьогодні до космічної галузі України входить понад 30 промислових підприємств, конструкторських бюро та науково-дослідних інститутів. Галузь стала однією з ключових у національній економіці. Вона забезпечує розроблення й виробництво продукції космічного призначення та цивільної продукції з використанням космічних технологій. Вітчизняні технології, аналогів яким немає у світі, дозволяють космічним підприємствам створювати конкурентоспроможну продукцію.

Авіабудування. Україна має необхідний науково-технічний потенціал для створення і виробництва конкурентоспроможної авіаційної техніки та входить до сімки світових провідних країн-виробників. Авіабудівна галузь має всі головні інфраструктури для забезпечення повного циклу створення літаючих апаратів - від проектних розробок авіаційних двигунів до серійного виробництва літаків.

Верстатобудівна галузь. Галузь спеціалізується на виробництві металорізальних, шліфувальних та деревообробних верстатів, ковальсько-пресового устаткування, ріжучого інструменту, обладнання для переробки пластмас, ливарних установок.

Енергетичне машинобудування – перспективна галузь, яка має змогу задовольнити потреби вітчизняної енергетики, а також збільшити поставки енергетичного обладнання на експорт завдяки його великому експортному потенціалу та високому техніко-економічному рівню.

Приладобудівна промисловість України являє собою важливу підгалузь машинобудування. Підгалузь - експортоспроможна. За виробництвом таких видів продукції як потужні трансформатори‚ промислові електровози‚ волоконно-оптичні‚ судові та автомобільні кабелі‚ залізничні й авіаційні ваги‚ системи керування газоперекачувальними комплексами‚ електронні мікроскопи і мас-спектрометри‚ аналізатори газів Україна перебуває у монопольному становищі серед країн СНД.

У структурі промислового виробництва України питома вага хімічної промисловості становить 7%, при цьому 70% продукції поставляється на експорт. Хімічний комплекс в цілому нараховує понад 250 промислових підприємств та об'єднань, з яких майже 100 - справжні велетні індустрії. Підприємства хімічної промисловості розташовані, головним чином, у Східній Україні, зокрема в Донбасі. Підприємства хімічного комплексу України виробляють сотні найменувань продукції, яка використовується в усіх сферах суспільного життя: мінеральні добрива, синтетичні смоли і пластмаси, хімічні волокна і нитки, кінофотоматеріали, шини і гумотехнічні вироби, лакофарбові матеріали.

Легка промисловість України являє собою багатогалузевий комплекс з високим рівнем внутрішньої кооперації. Охоплює 25 підгалузей та секторів, більше 4,4 тис. виробничих підприємств, середньорічна кількість персоналу в галузі становить 225 тисяч осіб. Найвища концентрація об'єктів галузі - у Києві, Львівській, Харківській, Донецькій, Дніпропетровській областях. Основні підгалузі: текстильна, шкіряна, швейна, трикотажна, взуттєва, текстильно-галантерейна, фурнітурна, шкіргалантерейна, хутрова, виробництво іграшок та інші.

Індустрія харчових продуктів налічує понад 7,3 тисячі підприємств різної форми власності. У загальній структурі харчової промисловості особливе місце посідає виробництво соняшникової олії та цукру. Переробка насіння соняшника в Україні забезпечує виробництво харчової олії на душу населення в обсязі, що у півтора разу перевищує фактичне споживання. Це дозволяє активно експортувати готовий продукт. В Україні працюють понад 190 цукрових заводів, у 2001 році було вироблено майже 2 млн т цукру. Найбільше розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській і Тернопільській областях. Основними принципами розвитку харчової промисловості визначено такі: ринкова орієнтація, техніко-технологічне оновлення матеріально-технічної бази, підвищення ефективності виробництва.

Підприємства лісової і деревопереробної промисловості розташовані на території всіх областей України, в містах Києві та Севастополі. Промисловий потенціал галузі дозволяє повністю задовольняти потреби внутрішнього ринку в продукції лісопиляння, плитних матеріалах, меблях та інших видах продукції з деревини, а також створює можливості експорту. Основні споживачі: країни СНД, держави Балтії, Німеччина, Бельгія, Польща, Великобританія, Італія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Іспанія, США та інші країни.

Будівельний комплекс України характеризується постійним розвитком. Його складовими є організації та підприємства з виробництва будівельних матеріалів. Будівельні організації країни здійснюють весь комплекс робіт від проектування об’єктів до введення їх в експлуатацію. В галузі виробництва будівельних матеріалів підприємства розподіляються в шести основних підгалузях промисловості: скляній, керамічній і неметалорудній, стінових і в’яжучих матеріалів, полімерних, покрівельних, теплоізоляційних, сантехнічних, нерудних матеріалів.

У сільському господарстві кожний четвертий працює у виробничій сфері, тут виробляється майже третя частина національного доходу. Більше половини вартості виготовленої продукції сільське господарство реалізує у вигляді сировини, майже п’ята частина спрямовується безпосередньо у фонд споживання, тобто використовується як продовольство.

Рослинництво. Україна володіє запасами продуктивних угідь (41,8 млн га), які приблизно в чотири рази перевищують її теперішні внутрішні потреби.

Характерною особливістю структури сільськогосподарських угідь є висока питома вага ріллі (майже 80%). Агрокліматичні ресурси дають змогу вирощувати на території України всі культури помірного поясу. Зернові культури займають останніми роками більше 50% посівних площ. Основними хлібними зерновими культурами є озимі пшениця й жито, круп’яними – просо, гречка і рис, зернофуражними – ячмінь, кукурудза й овес, зернобобовими – горох. Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Частка технічних культур становить 14% посівних площ.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Скотарство в усіх природнокліматичних зонах України є провідною галуззю і має молочно-м’ясну спеціалізацію. Свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсивного землеробства, промислової переробки сільськогосподарської сировини. Птахівництво – найбільш механізована та автоматизована галузь тваринництва, де активно використовуються промислові технології. Вівчарству належить допоміжна роль, до останнього часу йому приділяли недостатню увагу, незважаючи на його перспективність. Не втрачає свого значення і така галузь як конярство.

Транспорт. Географічне розташування України, через територію якої проходять головні трансєвропейські коридори, створює вигідні транспортні передумови як на північно-південному, так і на східно-західному напрямах.

Автомобільний транспорт здійснює до 95% внутрішніх перевезень. Загалом парк підгалузі нараховує 45 тис. вантажних автомобілів, 29 тис. автобусів, 4 тис. легкових автомобілів. Мережа автошляхів України вельми розгалужена. Загальна довжина шляхів становить 169,5 км, з яких 97% - з покриттям. На сьогодні налагоджено стосунки в міжнародному автомобільному сполученні з 43 країнами. Мережа міжнародного автобусного сполучення складається з 170 маршрутів.

Залізничний транспорт. Залізнична мережа поділена на 6 залізниць, до яких входять 1 593 станції, 373 локомотивних і вагонних депо, дистанцій колії сигналізації і зв’язку. Загальна довжина залізничної мережі становить 22,3 тис. км. Рухомий склад охоплює: вантажних вагонів - 198 тис., пасажирських вагонів - 10 тис., локомотивів – 5 600, дизель- та електропоїздів – 4 200. Ремонт рухомого складу залізничного транспорту та виробництво спеціалізованого обладнання здійснюється на 38 заводах галузі. Міжнародне залізничне сполучення Україна має з 15 країнами.

Повітряний транспорт. Всі аспекти цивільної авіації охоплює Управління цивільної авіації. В рамках цієї структури співіснують управління аеропортів, повітряного транспорту та Українські авіалінії. Сектор не отримує ніяких державних субсидій. Парк державних авіакомпаній нараховує 1 053 літаки. Загальна довжина авіатрас сягає 250 тис. км. Згідно з міжурядовими угодами про повітряне сполучення українські авіакомпанії виконують регулярні рейси до 36 країн світу.

Внутрішній водний транспорт та порти. Річковий транспорт забезпечує шлях від Чорного моря до півдня Білорусі. Річкова навігація охоплює майже всі регіони країни і має перспективи майбутнього зростання. Суднохідний річковий шлях в цілому становить 2,4 тис. км. Україна має велику кількість портів на Чорному морі, найважливішим з яких є Одеса, в якому зосереджено значну частку морської торгівлі України.

Туризм. Особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного й туристично-рекреаційного потенціалу України створюють усі можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів. За даними Держкомкордону протягом 2001 р. Україну з метою туризму відвідало 9,2 млн іноземців.

Найпопулярнішими туристичними регіонами є Крим, Причорномор'я, Придністров'я, Поділля і Волинь, міста Київ, Одеса, Львів. Ці осередки значних природних, історичних та культурних ресурсів найперспективніші для організації туристичної діяльності.

Особливу гордість країни становить її природно-заповідний фонд, що налічує близько 6 тис. об'єктів загальною площею 980 тис. га, з яких найвизначніші - Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк, Шацький національний парк, Синевірський національний парк, заповідник Асканія нова.

В Україні 200 тис. пам’яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо-паркового мистецтва, археології, а також 378 музеїв. Створено сім національних історико-культурних заповідників. Найціннішими є пам'ятки епохи Київської Русі (ІХ - ХІІ ст.) - 80% пам’яток цього періоду зосереджено саме на території України, з яких найвизначніші - Києво-Печерська лавра та Софійський собор - внесено до регістрів ЮНЕСКО.

Успіх у розвитку туризму, рентабельність туристичної діяльності залежить також від стану навколишнього середовища. З цієї точки зору туризм можна розглядати як модель екологічно зорієнтованої галузі економіки.

Майбутнє українського туризму пов’язане з його екологічною орієнтацією. Україна відкрита для міжнародного співробітництва. Саме така робота сприятиме становленню її як одного з європейських центрів екологічно зорієнтованого сталого туризму.

ТУРИЗМ В УКРАЇНІ

Україна розташована у південно-східній частині Європи. Її територія із заходу на схід має протяжність 1316 км, із півночі на південь - 893 км. Площа країни становить 603,7 тис. км², кількість населення складає 46,1 млн осіб. За цими кількісними характеристиками Україна посідає провідні позиції в Європі.

Геотуристичне положення України характеризується кількома головними особливостями:

- розташування у зоні дії сезонно комфортних і субкомфортних погодно-кліматичних умов;
- вихід до узбережжя Чорного й Азовського морів;
для території характерне ландшафтне різноманіття і густа річкова й озерна мережа;
- багатовікова історія і культура, перебування у зоні взаємодії католицизму, православ'я та ісламу;
- розташування у безпосередній близькості від ємного туристичного ринку Росії, населення якої є традиційним споживачем українських туристичних послуг.

Україна володіє значними природними туристичними ресурсами: сприятливими кліматотерапевтичними умовами, привабливими рівнинними, гірськими й аквальними (морськими та річковими) ландшафтами, багатою флорою і фауною. На їх основі створено національні природні парки, дендропарки, заповідники та заказники. Лікувально-оздоровчі ресурси країни - мінеральні і радонові води, лікувальні грязі, ропа лиманів, бішофіт, озокерит - належать до унікальних у світовому масштабі.

Для клімату нашої країни, у цілому сприятливого для господарювання і комфортного для життя людей, притаманна чітка сезонність. Пік туристичної активності припадає на літні місяці. Головний туристичний сезон із комфортним погодно-кліматичним режимом у країні триває близько 100 днів, але пляжно-купальний період, коли температура води перевищує +18° С, дещо менший і складає 60-70 днів. Зимовий туристичний сезон, якому притаманне поєднання мінусових температур і достатньо потужного і тривалого снігового покриву, чітко виражений у Карпатах та на Поліссі і складає близько 45 днів.

Рис. 2.17. Пересічна температура прибережних вод у районі окремих курортів Кримського півострову

На території України знаходиться особлива кліматична область - Південний берег Криму, де від кліматичних ресурсів значною мірою залежить інтенсивність і потужність туристичних потоків. Період із комфортним погодно-кліматичним режимом у межах Південного берегу значно довший, ніж у цілому по країні і складає близько 150 днів. Тривалішою є і пляжно-купальна фаза - 90-95 днів (рис. 2. 17). Саме кліматичні особливості Криму в поєднанні з гірськими ландшафтами та морським узбережжям перетворили півострів на головний рекреаційно-туристичний район України.

Загальна площа земель, придатних для рекреаційного і туристичного використання, складає майже 16 % від території країни.

Важливим ресурсом туристично-рекреаційної діяльності є ліси. Ними вкрито 14 % території України. Найбільші лісові масиви зосереджені в Карпатах, де лісистість досягає 40 %, у Кримських горах, де вона перевищує 30 % та на півночі країни - більше 25 %. На хвойні породи, відомі своїми лікувально-оздоровчими фітонцидними властивостями, припадає більше половини загальних запасів деревини. Основними районами поширення хвойних порід є Полісся та Карпати. За оцінками фахівців рекреаційне значення мають лише 10 % лісів державного лісового фонду.

На території України виявлено близько 500 джерел мінеральних вод різного рівня мінералізації. Найбільш поширеними є вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні) мінеральні води. Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для потреб близько 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найбільш потужні запаси мінеральних вод приурочені до надр Українських Карпат (Трускавець, Свалява, Поляна Квасова, Моршин та ін.), Українського кристалічного щита (Хмільних, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород).

У гірських та передгірських районах Українських Карпат є значні запаси вуглекислих вод, на базі яких працює ряд курортів, наприклад Свалява. Гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні, натрієво-кальцієві води з цінними лікувальними властивостями стали основою розвитку санаторно-курортного господарства в Трускавці та Східниці. У Моршині активно використовуються сульфатно-хлорні, натрієво-магнієво-кальцієві води.

Головне багатство курорту Миргород - хлоридно-натрієві і хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві мінеральні води, які за складом і якістю близькі до тих, що на увесь світ прославили німецький Ба-ден-Баден.

Родовища бішофіту - мінералу з унікальними лікувальними властивостями - зустрічаються лише у кількох місцях на планеті: затока Кара-Богаз-Гол, Мертве море (Ізраїль), Росія та Україна (Полтавська і Чернігівська обл.). Бішофіт широко застосовується у лікуванні багатьох захворювань опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної систем, а також в якості адаптогенного, антистресового та седативного засобу. В Україні лише 1 % від загального обсягу видобутку бішофіту використовується для лікувально-оздоровчих потреб, все інше - для технічних цілей (одержання магнію і його сполук, виробництво магнезіального цементу та ін.).

Промислові родовища озокериту або гірського воску - Бориславське, Трускавецьке, Дзвиняцьке та Старунське, знаходяться в Передкарпатті у надрах Львівської та Івано-Франківської областей і є найбільшими у світі. Озокерит - цінний різновид бальнеологічних ресурсів, який має протизапальні й обезболюючі властивості і використовується для оздоровлення і лікування теплом при артритах, артрозах, хронічних радикулітах, контрактурах, хронічних виразках тощо.

Ландшафтні ресурси є одними із головних серед природних туристичних ресурсів нашої держави. Українські ландшафти мають риси перехідності між мозаїчними західноєвропейськими й одноманітними східноєвропейськими, що формує достатню пейзажну різноманітність, яка найбільше цінується при виборі місць для відпочинку. Унікальними в цьому відношенні є два регіони: Українські Карпати та Крим. Карпати мають надзвичайно потужні ландшафтні ресурси, придатні для організації гірського зимового та літнього туризму. Кримські приморські ландшафти не поступаються кращим взірцям європейських пляжно-курортних місцевостей.

Атрактивними ландшафтами багатий Кримський півострів (Димерджі із "Долиною привидів", вулканічний масив Карадаг, Великий і Малий Кримські каньйони), Поділля з унікальними і найдовшими в Європі карстовими печерами та мальовничими каньйонами, Карпати, де кожен куточок є рідкісним і незабутнім, Полісся - край озерних, річкових і лісових ландшафтів.

На території Україні діє 4 біосферні заповідники загальною площею понад 240 тис. га, що становить 0,4 % території держави, 16 природних заповідників, площа яких складає 0,3 % від загальнодержавної та 29 національних парків, частка яких у площі країни досягає 2 % (рис. 2. 18). У недалекому майбутньому ці показники планується довести відповідно до 0,5, 0,4 та 3,7 % за рахунок створення нових об'єктів природно-заповідного фонду, що сприятиме розвиткові екологічного туризму.

У цілому, високі показники природного ресурсного туристичного потенціалу притаманні західним областям України, Автономній Республіці Крим, Одеській і Київській області.

Україна належить до країн із потужними суспільно-історичними туристичними ресурсами. Численні унікальні пам'ятки архітектури, археології, мистецтва формують неповторну ауру історичної і культурної значимості нашої держави, що є додатковим позитивним чинником розвитку туризму в Україні.

Культурно-історичні пам'ятки є вагомою складовою туристично-рекреаційного потенціалу України. Туристів приваблюють залишки античних міст Північного Причорномор'я (Ольвія, Херсонес, Пантікапей), мегаліти (Кам'яна Могила на Запоріжжі), архітектура епохи Київської Русі, унікальні культові споруди (Софія Київська, Почаївська і Святогірська лаври, Спаській та Борисо-Глібський собори в Чернігові, собор Святого Юра у Львові та багато інших), замкові, палацові і парково-палацові комплекси (Паланок на Закарпатті, Ластів'яче Гніздо, Бахчисарай, Лівадійський і Воронцовський палаци у Криму, Сокиринці і Качанівка на Чернігівщині), фортифікаційні споруди (Білгород-Дністровська, Судацька, Хотинська, Кам'янець-Подільська фортеці), численні музеї з унікальними експонатами.

На весь світ відомий специфічний напрямок архітектури - українське бароко. Прикладами є Колегіум, Катерининська церква та будинок Якова Лизогуба в Чернігові, Миколаївський собор у Ніжині. Витворами людських рук є шедеври садово-паркового мистецтва, серед яких чільне місце посідають Софіївка й Олександрія та дендрологічні парки, наприклад Тростянець.

Із Україною пов'язане життя і діяльність багатьох відомих діячів світової культури і науки. Просте перерахування імен займе не одну сотню аркушів друкованого тексту. Лише із Ніжином, невеликим містом у Чернігівській області, пов'язані долі Р. Ракушки-Романовського, І. Мазепи, М. Гоголя, Н. Кукольника, О. Пушкіна, Т. Шевченка, Є. Гребінки, М. Заньковецької, М. Бернеса, С. Корольова, Ю. Лисянського, М. Самокиша, Я. Батюка, О. Богомольця та багатьох інших неординарних особистостей, що лишили помітний слід в історії та культурі України й людства.

На основі суспільних ресурсів у нашій країні створено низку історико-культурних заповідників, кожен з яких є унікальною комплексною культурологічною пам'яткою, здатною привабити туристів.

Територіальне розміщення заповідників та інших пам'яток історії та культури дозволяє виділити на території України три просторові рекреаційно-туристичні осередки, які сформувалися на основі суспільно-історичних ресурсів: західний, північно-центральний і південний. У межах кожного з них реальним і доцільним є створення кільцевих чи радіальних екскурсійно-туристичних маршрутів державного значення, пролонгованість яких на внутрішньому і зовнішньому ринку принесе економічний ефект.

Організаційними центрами західного осередку є Львів і Кам'янець-Подільський - міста із потужним суспільно-історичним рекреаційно-туристичним потенціалом і розвинутою інфраструктурою. Західне екскурсійно-туристичне кільце включає такі історико-культурні заповідники: "Львів", "Олеський замок", "Поле Берестецької битви", "Збараж", "Давній Галич", "Кам'янець".
Потужні ресурси північно-центрального регіону, із організаційними центрами Київ і Чернігів, дозволяють пропонувати різні спеціалізовані культурно-історичні тури з високим ступенем атракції: "Гетьманські столиці", "Історія Київської Русі", "Шляхами Шевченка", "Шляхами Гоголя" та інші.
У південних регіонах України найвища концентрація суспільно-історичних туристичних ресурсів притаманна Кримському півострову. Це створює передумови для організації на його території екскурсійно-туристичних маршрутів міжнародного значення, які включатимуть історико-культурні заповідники "Бахчисарай", "Херсонес Таврійський", "Алупка", "Судак".
Але тільки наявності суспільно-історичних ресурсів, якими б привабливими вони не були, сьогодні замало. Сучасна туристична індустрія використовує пам'ятки історії та культури як підґрунтя для організації виставок, фестивалів і різноманітних шоу, в яких задіяні як професійні виконавці, так і самі туристи. Практично безмежними можливостями для організації різноманітних заходів на історичні теми володіє і наша держава. Не одну тисячу глядачів зі Швеції, Росії й інших країн Європи могло б привабити театралізоване дійство "Полтавська битва", безсумнівний інтерес викликала б масова постановка "Чорної Ради" або театралізований штурм Судацької фортец