Для США є характерною ліберальна модель економіки розвинутих країн.

Особливості ліберальної моделі тісно пов’язані з регульованим ринком. Його передумовою є перевага приватної власності над державним сектором і переважання приватних (підприємницьких) рішень у сфері виробництва, інвестування, використання людського капіталу, розподілу та збуту продукції. Держава (урядові структури) відіграє активну роль у макро- і мікроекономічних процесах, у певних випадках діючи через національні й місцеві органи влади. Вона регулює приватний сектор, пропорції та напрями його розвитку через законодавство або адміністративними заходами з метою сприяння конкуренції, протидії монополізму, пом’якшення провалів ринку та для захисту інтересів певних соціальних груп. Така модель господарської практики особливо притаманна США останніх десятиліть. Для неї характерні низький рівень об’єднання найманих робітників, децентралізована структура профспілкового руху, укладення трудових угод на рівні підприємств, малорозвинена політика зайнятості, децентралізовані переговори щодо заробітної плати тощо. США є членом НАФТА.

Сучасна ринкова економіка США є не стихійною, а регульованою державою.

У США механізм державного регулювання пройшов декілька етапів. На початку 70-х років у режимі жорсткого адміністративного регулювання перебувало багато галузей економіки США. Основними причинами введення жо­рсткого регулювання галузей економіки були обмеження монополії і обмеження конкуренції. В арсеналі елементів державного регулювання ринку США важливе місце зайняло державне програмування економіки, яке охопило розробку як загаль­нонаціональних, так і регіональних програм.

У 80-і роки США відмовились від традиційної системи регулювання, яка грун­тувалась на кейнсіанській моделі і замінили її системою, ос­нованою на проведені політики монетаризму і економічної теорії «пропозиції». Держава регулює відносини сторін, за­безпечує їх свободу, стимулює чесну ділову активність і ка­рає тих, хто ігнорує право та інтереси суб'єктів ринку. В умовах сучасної ринкової економіки, яка характеризу­ється наявністю великої кількості не тільки малих і середніх підприємств, але й монополізованих комплексів, ринкове саморегулювання доповнюється і формується в механізм ці­леспрямованого макроекономічного регулювання.

При цьому зусилля держави концентруються на недопу­щенні монополізму, контролі за реалізацією антимонополь­ного законодавства, стимулюванні передових технологій.

В практиці державного регулювання економіки США широко використовується система державних замовлень (атомна, аерокосмічна промисловість, електро­технічна)

Важливе місце в регулюванні ринку США відводиться фіскальній політиці. Суть їїполягає у встановленні держав­ного оподаткування і державних витрат з таким розрахун­ком, щоб вони допомагали гасити коливання економічного циклу, сприяли, високому рівню зайнятості, обмежували ін­фляцію або пом'якшували дефляцію (застій).

Таким чином, пряме і непряме (опосередковане) втручан­ня держави в економічне життя США грунтується на систе­мі теоретично обгрунтованих і перевірених господарською практикою методів і важелів, які є універсальними.

 

 

роль канади у світових господарських зв"язках структура промислового та сільськогосподарського експорту

Канада — це індустріальна країна з розвинутим сільським господарством, яка дає близько 2 % світового промислового виробництва (12—13-е місце). Для Канади характерним є сировинний напрямок економіки, яка орієнтується на зовнішній ринок. Аграрний сектор орієнтований на експорт пшениці й продукції тваринництва. Величезні запаси лісових ресурсів дають можливість розвивати деревообробну та целюлозно-паперову промисловість, продукція якої має експортне значення. Промисловість в цілому посідає провідне місце в структурі галузей матеріального виробництва і дає майже 3/4 усього експорту країни.

 

Експортна орієнтація економіки Канади робить її залежною від зовнішньої торгівлі (доходи від експорту складають 1/5 ВВП країни). Особливо вона інтегрована з економікою США.

Промисловість

Галузі спеціалізації промисловості — лісова, енергетична, гірничовидобувна, кольорова металургія.

ПЕК країни працює на власних паливно-енергетичних ресурсах. Канада видобуває близько 100 млн т вугілля, 80 млн т нафти і 100 млрд м3 газу. Частину газу та нафти вона постачає до США, але у той же час імпортує нафту з Нігерії для східних регіонів. Канада має добре розвинену електроенергетику, яка виробляє понад 540 млрд кВт • год (це шосте місце у світі). Основа енергетики Канади — ГЕС, які виробляють 60 % енергії, 23 % — ТЕС, які працюють на вугіллі та мазуті і 17 % дають АЕС. Найбільшими споживачами електроенергії в Канаді є такі енергоємні галузі, як кольорова металургія та целюлозно-паперова промисловість. Частина електроенергії по ЛЕП безпосередньо передається до електромережі США.

Металургія Канади представлена чорною і кольоровою металургією. Чорна металургія забезпечує потреби національної економіки в металі. Розвинута кольорова металургія, яка працює здебільшого на власній сировині (лише алюмінієва промисловість працює на імпортній сировині з Центральної Америки). Держава має майже повний галузевий набір виплавки кольорових металів. Зокрема, на власній сировині в Канаді базується мідеплавильна промисловість (за виплавкою міді країна посідає одне з перших місць у світі). Поєднання дешевої енергії ГЕС і наявність великих запасів прісної води сприяли розвитку потужної алюмінієвої промисловості на імпортованих бокситах з Ямайки. За виробництвом алюмінію Канада також посідає одне з провідних місць у світі. Крім того, тут розвинута свинцево-цинкова, титанова, нікелева промисловість. Канада є експортером багатьох кольорових металів на світовий ринок.

Потужна металургійна база країни є важливою передумовою для розвитку тут багатогалузевого машинобудування, яке дає 1/4 вартості промислової продукції і.понад 40 % експортного потенціалу Канади. Головна галузь — транспортне машинобудування, яке тяжіє до машинобудівних центрів США. Високорозвинутим є автомобільне (понад 2 млн автомашин), сільськогосподарське та енергетичне машинобудування, яке розміщене у Торонто, Монреалі, Гамільтоні, Вїнсорі, Оттаві, Галіфаксі, Ванкувері.

Канада має розвинуту нафтопереробну і хімічну галузі промисловості, які відіграють важливу роль у формуванні експортного потенціалу. Гірничо-хімічна галузь представлена, перш за все, видобутком калійних солей. Важливе місце належить основній або неорганічній хімії, яка спеціалізується на виробництві мінеральних добрив (калійних, азотних, фосфорних) — третє місце після США та Китаю. Важливу роль у структурі промисловості відіграє органічна хімія, яка охоплює виробництво пластмас (дев'яте місце у світі), синтетичного каучуку, хімічних волокон. Основними центрами є: Сарнія, Монреаль, Торонто та ін.

За заготівлею деревини Канада посідає п'яте місце, а за виробництвом пиломатеріалів і паперу — третє місце у світі. В експорті пиломатеріалів і паперу Канада — світовий лідер. Найбільші підприємства деревообробної та целюлозно-паперової промисловості розміщені у лісовому поясі країни (на заході).

Легка і харчова промисловість Канади орієнтуються на споживача і їх розміщення збігається з розселенням населення. Товарами легкої промисловості Канада забезпечує свої потреби тільки на 50 %.

Сільське господарство

У Канаді добре розвинуте сільське господарство (дає 9 % ВВП). У його галузевій структурі при добре розвинутому рослинництві дещо переважає тваринництво.

Рослинництво характеризується високими зборами продовольчого зерна, зростанням ролі фуражних і кормових культур (ячменю, кукурудзи). Канада посідає шосте місце у світі за збором зернових.

Головними сільськогосподарськими районами залишаються степові провінції, які спеціалізуються на зерновому господарстві, м'ясному скотарстві, м'ясо-вовняному вівчарстві. У провінціях південного сходу переважає виробництво картоплі, молочне тваринництво.

Канада здійснює вилов тріски в Атлантичному океані, у Тихому — лосося, в озерах — окуня.

.

Канада сильно інтегрована у загальносвітові господарські зв'язки. Її частка у світовому експорті складає майже 4%. Найбільшим торговим партнером є США (більш як 70% канадського експорту). Канада, своєю чергою, є найбільшим імпортером американських товарів і послуг (до 20% американського експорту надходить до Канади). Загальний обсяг прямих інвестицій США в канадську економіку склав 1990 р. 71 млрд. доларів. Водночас понад 72% прямих закордонних інвестицій Канади розміщено у США. Товарооборот Канади 1993 р. склав 259 млрд. доларів США, в тому числі експорт — 134 млрд., імпорт — 125. На світовий ринок сировини і напівфабрикатів Канада вивозить майже 80% всієї продукції добувної промисловості. Експортними галузями стали гірничодобувна промисловість, кольорова металургія, енергетика, лісова й целюлозно-паперова промисловість та зернове господарство. їх продукція становить 3/5 вартості канадського експорту.

Приблизно 25% промислової й сільськогосподарської продукції держави надходить на експорт. Перш за все, це продукція гірничовидобувної і паперової промисловості, кольорової металургії і сільського господарства.

У структурі імпорту переважають готові промислові вироби, вугілля, нафта, цитрусові, устаткування для деяких галузей промисловості. У Канаді розвинута промисловість туризму, яка поповнює державний бюджет більше ніж на 6 млрд дол. США щорічно.

Близько 87 % канадського експорту припадає на торгівлю з США. Іншими торговими партнерами Канади є Японія, Велика Британія, Німеччина.