Загальні відомості про африканський регіон

Загальні відомості. Загальна кількість країн, розташованих в Африці, — 53 (площею 30 251 тис. км², з населенням 812 млн осіб). Найбільша за площею країна — Судан (2,5 млн км2), найбільша за кількістю населення країна — Нігерія (130 млн осіб), найменша за площею та кількістю населення країна — Сейшельські Острови (455 км2; 80 тис. осіб). Країни Африки належать до типу країн, що розвиваються. Практично всі вони в минулому були європейськими колоніями і постачали рабів, золото, діаманти, іншу мінеральну сировину, слонову кістку. На початку XX ст. почався визвольний рух.

До Другої світової війни на політичній карті Африки було тільки 4 незалежні держави — Ефіопія, Ліберія, Єгипет та номінально Південно-Африканський Союз (сучасна Південноафриканська Республіка). І лише Ц1992 р. остання колоніальна держава Африки — Намібія здобула незалежність. Тривала колоніальна залежність призвела до крайньої економічної відсталості країн. Політична нестабільність характерна для багатьох з них і сьогодні. Слаборозвинуті африканські держави перебувають під економічним і політичним впливом розвинутих країн. Деякі африканські острови є володіннями неафриканських держав: острови Мадейра - автономія Португалії, острів Св. Єлени — володіння Великої Британії, острів Реюньйон — департамент Франції. У 1963 р. було створено Організацію африканської єдності, до якої входить 51 країна Африки; 45 країн Африки є асоційованими членами ЄС. Рівень життя африканського населення, 75 % якого проживають у селах, надзвичайно низький. У багатьох країнах залишаються нерозв'язаними міжетнічні питання, а це призводить до військових конфліктів, що набули виглядуі довготривалих громадянських воєн (Ангола, Мозамбік, Сомалі, Бурунді, Судащ Руанда, Ліберія).

Форми правління і державний устрій. Країни Африки мають різні форми правління. Більшість з них — республіки (Алжир, Єгипет, Туніс, Судан та ін.), деякі — монархії (Марокко, Лесото, Свазіленд). За формою державного устрою є унітарні країни, яких більшість (Намібія, Мозамбік, Маврикій, Мадагаскар, Габон та ін.), і федерації (Нігерія, Коморські Острови і ПАР).

Географічне положення. Материк Африка майже посередині перетинається екватором і простягається по обидва боки від нього до субтропічних широт обох півкуль. На заході його омивають води Атлантичного океану, на півдні та сході — Індійського, на сході — Червоного моря, на півночі — Середземного. На континенті розрізняють такі регіони: Північна, Західна, Центральна, Східна та Південна Африка.

Природні умови і ресурси. Африка має достатній природно-економічний потенціал. Більшу частину її території (90 %) займають плато і плоскогір'я, незначну (10%) — гори (Атлас, Капські, Драконові) і Ефіопське нагір 'я, що сприяє господарській діяльності. Пустелі (Сахара, Наміб, Калахарі) займають 28 % площі, савани 40 %, екваторіальні ліси — 12%. Ліси мають значні запаси деревини, які становлять 18% загальносвітових запасів. Материк лежить у субтропічних, тропічних, субекваторіальних та екваторіальщя му кліматичних поясах. Африка багата на корисні копалини,хоча зосереджені вони по країнах регіонів дуже нерівномірно. Промислове значення мають запаси нафти і природного газу (Лівія, Алжир, Нігерія), залізної руди (Мавританія, Ліберія, Єгипет, ПАР), уранових і марганцевих руд (Нігер, Габон, ПАР), бокситів (Гвінея, Камерун), мідних руд (Республіка Конго, Замбія).

 

Населення. Африка належить до другого типу відтворення населення. Приріст населення дуже високий — у середньому 2,7 % за рік. Більшість країн не проводять демографічної політики, що призвело до демографічного вибуху. Із середини 50-х років до кінця XX ст. кількість населення зросла на 500 млн осіб, незважаючи на найбільший у світі показник смертності. Оскільки частина територій материка, яку займають пустелі, сухі савани та екваторіальні ліси, є непридатною для проживання, населення розміщується дуже нерівномірно. Скупчення спостерігаються там, де є сприятливі умови для розвитку сільського господарства і промисловості. Середня густота населення — приблизно 30 осіб на 1 км2. Населення Африки складається з представників різних рас, серед яких переважає негроїдна. Характерною особливістю цього регіону є велика кількість різноманітних етносів і народностей. Наприкінці XX ст. прискорився процес урбанізації. Понад 20 міст Африки мають населення понад 1 млн (це переважно столиці держав). Для Африки властива псевдоурбанізація. У містах є багато бідних кварталів і нетрів. їх мешканці колишні селяни, які в пошуках роботи штучно збільшують кількість міського населення. Африканці сповідують різні релігії: є мусульмани, християни, буддисти, іудеї, а також прихильники специфічних, язичницьких племінних вірувань.

Господарство. Країни Африки — слаборозвинуті в економічному відношенні. Їх частка в загальному світовому товаровиробництві становить лише 1,5%; 32 країни мають надзвичайно низький рівень економічного розвитку (наприклад, Cьєрра-Леоне, Еритрея). Проте окремі країни на півночі й крайньому півдні Африки мають досить високі економічні показники. Це Єгипет, Туніс, Алжир, Лівія, Марокко, ПАР. Більшість країн Африки за структурою господарства належать до аграрних і частково — до аграрно-індустріальних країн. їх економічний розвиток характеризується нестабільністю та кризовими явищами.

Видобувна промисловість має високі показники розвитку завдяки іноземним інвестиціям. У цій галузі переважають розробки родовищ золота, дорогоцінного каміння, кобальту, хромітів, ванадію, урану (Республіка Конго, Ботсвана, Нігерія, Лівія). Унікальною коморою сировинних ресурсів є надра ПАР. Ця держава посідає пріоритетні місця на світовому ринку з видобутку золота, платини, марганцю, хромітів, алмазів, уранової руди.

Паливно-енергетичний комплекс базується на власній і довізній сировині. Розвідані родовища нафти задовольняють власні потреби континенту, і майже 20% сировини експортується. Родовища газу розташовані нерівномірно. Значні їх запаси зосереджені в Алжирі, Лівії, Нігерії та Марокко. Вугілля в основному видобувають у ПАР. Країни Африки мають значні гідроенергоресурси, але розміщені вони дуже нерівномірно. ГЕС працюють на великих річках (Ніл, Конго, Нігер, Замбезі). Основна частина електроенергії виробляється на ТЕС. У Африці традиційно як паливну сировину використовують деревину рослин (баобабів, евкаліптів, пальм, ліан). Показники загальної кількості споживання електроенергії в країнах Африки є найнижчими у світі.

Чорна металургія зосереджена в країнах Північної Африки та Нігерії і представлена поодинокими підприємствами з виробництва сталі низької якості.

Кольорова металургія, що розвивається на власних ресурсах, досягла світового рівня, особливо виробництво міді та алюмінію. Країни спеціалізуються на видобутку і збагаченні інших руд кольорових металів, які становлять значну частину експорту.

 

Хімічна промисловість тяжіє до джерел сировини. Вона представлена нафтопереробними підприємствами та виробництвом мінеральних добрив.

Сучасне машинобудування практично не розвивається.

Провідними галузями в господарстві багатьох країн є харчова (в основному виробництво різних рослинних олій) та легка. Достатньо розвинута текстильна галузь. Її продукція становить майже 22 % загальної вартості промислової продукції. Текстильні підприємства є в кожній державі.

В Африці розвинуті деревообробна та целюлозно-паперова галузі.

Сільське господарство країн Африки постачає на світовий ринок багато видів рослинної сировини: олії, какао, арахісу, прянощів, тропічних фруктів тощо. Аграрний сектор характеризується низьким рівнем розвитку, хоча за структурою господарства більшість країн Африки належить до аграрних, і 50 % експорту в них припадають на частку сільськогосподарської продукції. Незважаючи на те, що 12% усіх оброблюваних земель світу припадають на Африку, континент неспроможний задовольнити свої потреби в продуктах харчування. Темпи зростання виробництва сільськогосподарської продукції не встигають за темпами зростання кількості населення, тому недоїдання і навіть голод — звичайні явища для багатьох країн континенту. Для Африки властивим є так зване ризиковане землеробство, коли сільськогосподарські роботи проводять без упевненості в одержанні бажаних результатів. Причиною цього є природні екстремальні умови.

Продуктивність сільського господарства є надзвичайно низькою, це зумовлюється невисоким рівнем технічної забезпеченості (на більшості території використовується лише ручна праця), потребою в меліоративних заходах (ґрунти недостатньо зволоча жені або навпаки пересичені вологою), відсутністю кваліфікованих спеціалістів (агрономів, селекціонерів, ветеринарів). Рослинництво спеціалізується на вирощуванні какао, сизалю, бавовни, чаю, кави, бобових культур, олійних пальм, арахісу. Серед зернових переважають кукурудза, просо, сорго.

Для Африки притаманна монокультурність: на певній території упродовж багатьох десятків, навіть сотень років вирощують одну й ту саму культуру. Наприклад, у Гані вирощують какао, в Ефіопії — каву, у Сенегалі — арахіс. Це призводить до негативних наслідків, а саме: до згубного впливу на навколішнє середовище, повної залежності від природи, а збуту пройдукції — від світового ринку, до погіршення економічного стану країни. У пустелях, напівпустелях і частково у саванах тваринництво розвинуто краще, ніж рослинництво. Переважає розведення кіз, овець, великої рогатої худоби, верблюдів. Значна частина тваринників — кочівники. Продуктивність тваринництва також є дуже низькою, оскільки умови утримання тварий — незадовільні, кормова база — недостатня, селекційна робота не проводиться, рівень ветеринарного обслуговування низький, залежність від погодно-кліматичних умов — велика. Тому країни Африки, які посідають провідне місце у світі за кількістю поголів'я худоби, неспроможні задовольнити власні потреби в м'ясо-молочній продукції. Рибальство розвинуто добре в країнах, які мають вихід до моря, але продукція майже не експортується, за винятком продукції рибоконсервних заводів.

Країни Африки мають малорозвинутий транспорт. Густота транспортної мережі — найнижча у світі. Сучасне транспортне будівництво на континенті гальмується як з природних, так і з економіко-політичних причин. Регіони мають дуже мало шляхів із твердим покриттям, з них 90 % припадають на країни крайньої півночі і крайнього півдня. Надзвичайно низькою є забезпеченість автомобільним парком. Міждержавну роль відіграють лише залізниці Південної Африки. Річковий транспорт слаборозвинутий через пороги та водоспади на річках, проте найбільші річки — Конго, Ніл, Нігер — мають допоміжні системи в обхід порогів. Морський транспорт забезпечує зовнішньоекономічні зв'язки країн регіонів. Морський флот Африки є дуже великим, а Ліберія посідає 2-ге місце в світі, після Панами, за кількістю суден. Та весь ліберійський флот належить західним судовласникам, які фрахтують його кораблі. Столиці майже всіх держав мають аеропорти. Трубопровідний транспорт найбільш розвинутий у Північній Африці. Традиційно велику роль відіграє гужовий транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Африка експортує нафту, алмази, іншу мінеральну сировину. В експорті продуктів сільського господарства переважають какао, кава, банани, кукурудза, рибні консерви. Головні зовнішньоторігівельні партнери — розвинуті держави Європи, США, Японія. Імпортують країни Африки обладнання, машини, паливо, промислову сировину, продукти харчування. Більшість країн континенту підтримують з нашою державою постійні торговельно-економічні та науково-технічні зв'язки. У цілому торговельне сальдо України з країнами Африки — позитивне. Основними торговими партнерами України є Єгипет, Ліберія, Гвінея, Марокко, Кот-д'Івуар.

 

РЕКРЕАЦІЯ І ТУРИЗМ АФРИКИ

Швидко розвивається рекреація в Африці. На першому місці серед видів рекреаційної діяльності знаходиться туризм. Туристів приваблює розмаїття флори та фауни, можливість пополювати в оточенні дикої природи. В Африці — перш за все у Кенії, Танзанії, Замбії — є багато національних парків та заповідників. Історичні пам'ятки Північної Африки приваблюють туристів, для яких важливе сполучення відпочинку з пізнавальною діяльністю.

Південна Африка - країна, що протягом останніх років спромоглася увійти до числа найпривабливіших туристичних центрів світу. Імпульсом розвитку туризму в Південній Африці стала політична реформа 1994 року - скасування в країні системи апартеїду.

Нині країна є лідером на туристичному ринку Африканського континенту. Туристично-рекреаційна галузь Південної Африки швидко розвивається та приносить щорічно понад 10 % до ВНП.

2. Розвиток індустрії туризму та рекреації

Щорічно індустрія туризму Південної Африки приносить до державної скарбниці понад 4 млрд, рандів прибутку, створює додаткові робочі місця, стимулює економічний розвиток, залучає до бюджету багато валюти, сприяє розвитку інфраструктури, зміцнює дружбу між народами, підвищує престиж країни і добробут людей.

• Сфера гостинності. Людей, які ніколи не були в Африці, цікавить, який тут рівень готельного обслуговування. Що стосується Південної Африки, то гості країни можуть бути певні, що тут їм запропонують такий рівень, який задовольнить найпримхливішого туриста.

У Південній Африці свої послуги туристам пропонують понад 6 500 закладів розміщення.

Велика кількість найбільших світових готельних ланцюгів мають свої готелі у Південній Африці (наприклад, Hilton, Hyatt, Sheraton, Inter Continental, Radisson, Relais and Holiday Inn). Крім того, кілька готелів є власністю груп „Провідні готелі світу" та „Чарівні готелі".

У Південній Африці турист може отримати широкий вибір готельних послуг на будь-який смак і для будь-якого гаманця. Тут можна зупинитись у розкішних готелях як у центрі міста, так і десь у зоні відпочинку. До послу туристів спальні апартаменти та люкси, цілодобове обслуговування у номері, широкий вибір ресторанів, кафе і барів, басейнів інших послуг.

Можна відпочити і скромніше, але за цінами значно нижчими, ніж середньоєвропейські.

Туристи можуть зупинитесь у комфортному гест-хаусі, стилізованому котеджі або сільській хатині у мальовничій місцевості. Гест-хаус являє собою переоснащений звичайний будинок, садибу або спеціально побудований засіб розміщення для прийому туристів. Гості можуть розміститися або на повністю ізольованій території, або ділити з господарем будівлі. Сільська хатина - великий гест-хаус, зазвичай розташований у тихому природному середовищі, біля природного заповідника, лісу або озера. Такий вид розміщення пропонує всі готельні послуги, включаючи харчування. Котеджі або фермерські будиночки розташовані на територіях ферм; деякі з них оснащені для самообслуговування, а в інших пропонується повне обслуговування.

Деякі гест-хауси і табори для туристів можуть прийняти лише невелику кількість гостей, однак якість послуг від цього не постраждає, навіть навпаки, обслуговуючий персонал ставитиметься до гостя з персональною увагою.

Лоджії - засоби розміщення туристів, що розташовані в природному оточенні і класифікуються в залежності від досвіду роботи та пропозиції різних ігор, зокрема батальних. Лоджії вирізняються персональним підходом до кожного гостя.

„Бед-енд-брекфест". Велика кількість приватних будинків пропонують дешеве та комфортне розміщення в усіх туристичних центрах Південної Африки. Туристи мають унікальну можливість поконтактувати з місцевими жителями, що радо зустрінуть їх після довгого, насиченого екскурсіями дня та запропонують затишний притулок та домашні страви.

За останні декілька років у країні виросла справжня індустрія приватних гест-хаусів і гуртожитків для туристів, де місця можна завчасно зарезервувати через централізовані турагенства[6, c. 217-218].

У природних заповідниках туристам пропонують охайне і комфортабельне житло у туристичному таборі як з усім набором послуг, так і з самообслуговуванням. У гостей країни є також унікальна можливість зупинитись у справжньому африканському селі і пожити в оточенні тубільців, що дасть їм змогу ближче познайомитись з місцевою культурою і традиціями.

Туристи, які прибувають до країни з діловою метою, можуть зупинитись у спеціально обладнаних бізнес-апартаментах або будинках, що розташовані переважно в комерційних центрах та доступні для корпоративної оренди.

Житла із самообслуговуванням мають високі стандарти і, як правило, вони розташовані поблизу ресторанів і кафе. Будинки, котеджі, шале, бунгало, квартири, апартаменти, вілли, будинки-човни, намети або інші засоби розміщення пропонуються гостям, Що обирають самообслуговування. По всій країні, включаючи природні заповідники, розміщені понад 800 кемпінгів з комфортабельними туристичними караван-вагончиками для невибагливих туристів.

Один із відомих готельних ланцюгів STOCKS пропонує Юристам варіанти таймшера на п'яти курортах Південної Африки -Національний парк Піланенсберг, Порт Елізабет, Південне Драконове Узбережжя, Хезів'ю та Вайлдернес. Можливе придбання таймшеру або користування послугами по обміну. До послуг туристів є як окремі комфортабельні котеджі, так і номери у великих готелях.

У Південній Африці гостинність перетворилась на справжнє мистецтво робити людям приємно, щоб вони почували себе як вдома, де б вони не були.

• Транспортні послуги. Авіалінії, залізниці, екскурсійні автобуси, автомобілі напрокат дозволяють туристам комфортабельно подорожувати країною з порту прибуття до будь-якого пункту призначення.

Понад 60 міжнародних авіаліній, включаючи Південно-Африканську авіакомпанію SAA, зв'язують країну регулярними рейсами з іншими країнами світу, а до будь-якого куточка країни можна дістатися внутрішніми авіакомпаніями або залізницею.

• Система підготовки кадрів є важливою складовою структури індустрії туризму та рекреації. Розвиток людських туристичних ресурсів розглядається як одна з основ розвитку нової відповідальної культури туризму в Південній Африці[2, c. 121-123].

Державна влада повністю підтримала ідею запровадження у школах таких предметів як „Подорожі і туризм" та „Основи гостинності". У 2000 р. „Подорожі і туризм" було введено в усіх школах, що бажали вивчати предмет.

Важливий внесок щодо освіти кадрів робить організація ТНЕТА (Туризм Гостинність

Одним із основних завдань туристичної політики держави є створення нових робочих місць.

Південну Африку розглядають як країну, де можна отримати якісну освіту і диплом світового зразка. Все більше іноземних громадян закінчують у вузах країни аспірантуру з інформаційних і телекомунікаційних технологій, бухгалтерського обліку, менеджменту та сучасного бізнесу. Таким чином, можна твердити, що в Південній Африці потенційним для розвитку є освітній туризм.

У Південній Африці все більше набувають популярності так звані маршрути „силіконові сафарі", які передбачають можливість поєднання відпочинку з пластичною операцією для тих, хто цього потребує. Для цього в країні існують прекрасні сучасні можливості, лікарні та найдосвідченіші хірурги-косметологи, причому і вартість таких послуг є нижчою, ніж, наприклад, у США або деінде в Європі. Пакет з відповідними пропозиціями можна купити на аукціоні Netcare. Окрім пластичної операції пакет також передбачає відпочинок і реабілітацію на одному з престижних курортів країни[4, c. 324-327].

Висновки

Розвитком туризму та рекреації у Африці опікуються такі урядові установи як Міністерство з туризму, Відділ справ з навколишнього середовища та туризму, Відділ торгівлі та індустрії та ін.

За останні роки намітилась тенденція поєднання зусиль як Урядового, так і громадського і приватного секторів, спрямованих на те, щоб країна найближчим часом посіла гідне місце серед світових лідерів туризму. Координація цих зусиль проводиться через Раду по Туризму, державні установи всіх дев'яти провінцій і найбільших міст країни. Спільними зусиллями була розроблена низка програм підтримки туризму: кампанія „Південна Африка запрошує", „Сонячне коло", „Туристичний бізнес" та ін.

З метою популяризації Південної Африки, а також усього південноафриканського регіону на міжнародному ринку туризму в країні щороку проводиться найбільша в Африці міжнародна туристична виставка-салон ІNDABA.

Незважаючи на всі існуючі переваги, зовсім недавно Південна Африка ще не була здатна зрозуміти свій повний потенціал у галузі туризму.

Нині туризм Південної Африки набуває шаленої конкурентоспроможності. Проте вона спирається, скоріше, не на природні ресурси, а більше управляється наукою, технологією, інформацією. Це і надалі визначатиме конкурентоздатність країни а туристичному ринку.