Загальні відомості про регіон південно-західна азія

Географічне положення. Південно-Західна Азія знаходиться на перехресті важливих світових міжконтинентальних шляхів (морських, повітряних і сухопутних), які з'єднують країни Європи з країнами Африки, Південної і Південно-Східної Азії, Австралії і Океанії.

Важливими ланками морських шляхів сполучення в цьому субрегіоні є Суецький канал, протоки Босфор і Дарданелли. Біля узбережжя субрегіону прокладені важливі міжнародні морські комунікації: з Чорного моря через протоку Босфор і Дарданелли — в Середземне море і далі через Суецький канал і Червоне море — в Індійський океан.

Вузловою проблемою субрегіону є арабо-ізраїльський конфлікт, пов'язаний з окупацією Ізраїлем арабських територій — західного берегу ріки Йордан (5,5 тис. км²) і сектора Газа

До складу регіону входять 19 країн: Азербайджан, Афганістан, Бахрейн, Вірменія, Грузія, Ємен, Ізраїль, Ірак, Іран, Йорданія, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина. На них припадає до 17 % території Азії та майже половина її держав. Займає він півострів Мала Азія, Вірменське та Іранське нагір'я, частково Великий та малий Кавказ, Месопотамію, Палестину, Аравійський півострів і острів Кіпр.

Країни регіону мають давню історію і такі особливості:

· розташування на стику трьох частин світу: Азії, Європи й Африки, межування з країнами регіонів Південна та Південно-Східна Європа, Північна Африка, Північна та Центральна і Південна Азія;

· більша частина території регіону омивається морями: Середземним, Чорним, Червоним і Каспійським морем-озером, а також Перською затокою Аравійського моря. За доступністю суші з моря регіон поступається тільки Європі;

· наявність найдавніших центрів цивілізації, де ще 10 тис. років тому існували землеробство і скотарство, 6 тис. років тому – іригація і приблизно тоді ж зародилася металургія (виплавка міді). На території регіону виникли найдавніші рабовласницькі державні утворення: Давньовавилонське царство у Месопотамії, Елам у Західному Ірані, Хетська держава в Малій Азії, фінікійські міста -держави у Леванті, Маїн та Саба у південно-західній частині Аравії, Урарту на Вірменському нагір'ї, де розвивалися художні ремесла, література, наука. Створений фінікійцями алфавіт започаткував писемність багатьох народів, у тому числі європейських;

· давні традиції політичної інтеграції країн регіону. Протягом сторіч вони входили до складу могутніх державних утворень (арабські халіфати, Османська імперія). Дотепер живі ідеї єдиної арабської держави;

· належність більшості країн до ядра ісламського світу. Іслам виник тут на початку VII ст. У західній частині сучасної Саудівської Аравії і поширився насамперед у країнах регіону. Нині головні центри, найбільші святині ісламу розташовані саме тут. Крім ісламу, регіон є батьківщиною християнства та іудаїзму;

· політична напруженість у регіоні, який є найбільшим світовим імпортером зброї. За кількістю національних конфліктів і осередків напруженості він не має собі рівних у світі. Вже півстоліття триває конфлікт між євреями Ізраїлю та арабами Палестини. Невирішеною залишається курдська проблема. Греко-турецькі суперечки розділили на двоє Кіпр. “Гарячими точками” залишаються Ліван і Афганістан.

Усередині регіону виділяють декілька субрегіонів: Близький Схід, Середній Схід, Закавказзя, Середземноморське узбережжя Азії (Сирія, Ліван).

Природні умови. Різноманітними є природні ландшафти Південно-Західної Азії, де переважають випалені сонцем пустелі, напівпустелі та гірські системи.

Для регіону характерна значна гористість альпійського віку, висока сейсмічність, свідченням чого є землетруси у Вірменії, Туреччині, Ірані тощо. Найбільші гірські системи регіону – Кавказькі гори, Іранське (найбільше у світі за площею 2,7 млн км2) й Анатолійське нагір'я. Вершини деяких із них досягають понад 5000 м висоти (Ельбрус – 5642 м, Дихтау – 5203 м, Казбек – 5033 м). Загальна площа льодовиків Великого Кавказу – 1426 км2.

Найбільша низовина регіону – Месопотамська, що розташована у долинах річок Тигр та Євфрат і є одним із великих зрошуваних оазисів світу.

Регіон розташований у субтропічному і тропічному поясах. Клімат дуже жаркий і сухий. У центрі й на півдні Аравійського півострова температури сягають +55 С. Лише на узбережжях Чорного і Середземного морів розташована зона твердолистяних лісів, а в Туреччині, Грузії, Азербайджані та Ірані є невеличкі ділянки вологих субтропіків.

Гідромережа порівняно густа у горах, дуже розріджена на рівнинах. На озера багаті переважно гірські території Кавказу, Малоазіатського нагір'я, де розташовані тектонічні озера Севан, Ріца (перебуває під охороною, а також національний парк навколо нього), Ван, Туз, Урмія. Особливо виділяється Мертве море (безстічне озеро) – найсолоніше водоймище суходолу на земній кулі.

У регіоні зосереджені одні з найбільших пустель світу: Руб-ель-Халі, Великий і Малий Нефуд, Сирійська пустеля, Деште-Лут, Деште-Кевір. Усі пустелі вкриті величезними барханами.

Природні ресурси. Регіон багатий на мінеральні ресурси. Головне багатство - нафта і газ. Запаси нафти складають 60% світових, газу – 30%. Регіон багатий на інші корисні копалини, що використовуються переважно для місцевих потреб: фосфорити, мідь, золото, сірка, кам'яна сіль, калійна сіль, хром, горючі сланці.

Водні ресурси дуже обмежені. Традиційна східна культура виробила чисельні прийоми раціонального водоспоживання. Близький Схід – батьківщина іригації й більшості гігієнічних навичок, засвоєних від арабів європейцями. Через гостру нестачу прісної води у країнах Аравійського півострова налагоджене опріснення морських вод (до 30 заводів в ОАЕ, Саудівській Аравії, Кувейті). Світовою популярністю користуються теплі мінеральні джерела Памуккале в Туреччині, мінеральні води Грузії (Боржомі, Цхалтубо).

 

Регіон бідний на лісові ресурси. Середня лісистість – 9%. У деяких країнах цілком відсутня лісова рослинність (Бахрейн, Кувейт, Йорданія, Афганістан, ОАЕ). Багата гірська флора характерна для Грузії (40% території), Кіпру (30%), Туреччини (26%), Ірану (10%).

Населення

Чисельність населення. У південно-західноазіатських країнах мешкають понад 254 млн осіб. Більше 80 % населення проживає у Туреччині, Ірані, Іраку, Афганістані, Саудівській Аравії. Максимальна чисельність його в Ірані (67,3 млн осіб), мінімальна — у Катарі (0,55 млн осіб).

Демографічні особливості. Вплив ісламу на життя більшості країн позначився і на демографічних показниках: простежується швидке зростання населення, «демографічний вибух».

Расовий склад. Переважна більшість населення регіону належить до південної расової групи великої європеоїдної раси. Виділяється значною пігментацією шкіри, темним, переважно чорнявим хвилястим волоссям, темними (карими та чорними) очима.

Етнічний склад. Дуже строкатий і представлений кількома мовними сім'ями: семіто-хамітська сім'я (арабське населення регіону, євреї Ізраїлю); алтайська сім'я (турки, азербайджанці, турки-кіпріоти); картвельська сім'я (грузини) та індоєвропейська сім'я (іранська група — перси, курди, белуджі, пуштуни; вірменська група — вірмени; грецька група — греки-кіпріоти).

Транспорт

 

Інтенсивного розвитку сучасні види транспорту набули з початком активного нафтодобування в багатьох країнах регіону.

Залізнична мережа загальною протяжністю 26 689 км зосереджена у північно-західній частині, в прибережних районах Середземномор'я, Туреччині, Ірані, Грузії, Азербайджані. Через територію багатьох країн проходить Транс'євразійська магістраль Берлін — Белград — Стамбул — Басра. У 1958 р. була відкрита залізнична поромна переправа через Босфор (Сіркелі—Хайдар) завдовжки 2 км, через яку здійснюється сполучення регіону з країнами Європи. Бахрейн, Ємен, Кіпр, ОАЕ, Оман, східна частина Саудівської Аравії залізниць не мають, в Афганістані побудовано всього 24,5 км колії.

У зовнішніх і внутрішніх перевезеннях важливу роль відіграє автотранспорт. Загальна протяжність автомобільних шляхів — до 400 тис. км, найбільші автостради прокладено в усі центри цивілізації і райони видобутку нафти. Автопарк регіону становить 11,9 млн пасажирських і 4,5 млн вантажних машин. Через територію регіону прокладено Трансаравійське шосе.

Важливе значення має морський транспорт. В усіх країнах останніми десятиріччями побудовано сучасні порти і доки, де обслуговують нафтові танкери, пасажирські лайнери і судна. Найбільший у регіоні флот — на Кіпрі («країна зручного прапору»), нараховує 2753 суден вантажопідйомністю 22,5 млн бр.-реєстр, т. Власні флоти мають Туреччина (5,3 млн бр.-реєстр, т), Іран (3,2 млн бр.-реєстр, т), Ірак (танкерний флот загальним тоннажем 2,1 млн бр.-реєстр, т), Кувейт (1,9 млн бр.-реєстр. т), Бахрейн (річний вантажообіг — 1,5 млн т), «Саудівська національна компанія морських перевезень» має 21 судно для транспортування нафтопродуктів. Через регіон проходять два важливі міжнародні морські шляхи: із Середземного моря в Індійський океан Суецьким каналом і з Чорного в Середземне море протоками Босфор і Дарданелли. В еміраті Дубай (ОАЕ) знаходиться найбільший у світі сухий док, розрахований на ремонт танкерів тоннажністю до 1 млн т. Судноремонтні доки є у Бахрейні та Катарі.

Два мости побудовано через стратегічну для Туреччини і всього регіону протоку Босфор, проектується підводний тунель під нею.

Країнам Південно-Західної Азії належить вагоме місце в системі міжнародних повітряних сполучень.

Над територією регіону проходять найважливіші повітряні траси, які з'єднують Європу з Південною і Східною Азією та Австралією. Останніми роками в деяких країнах створено національні авіакомпанії: найбільша на Близькому Сході «Сауді Арабієн Ер-лайнз» (Саудівська Аравія), «Ель-Аль» (Ізраїль), «Сирієн Араб Ейрлайнз» (Сирія), «Кувейт ейруейз компані» (Кувейт), «Алія» (Йорданія). Функціонує 121 аеропорт із постійними рейсами; з-поміж них багато аеропортів міжнародного значення: у Баку, Єревані, Тель-Авіві, Багдаді, Стамбулі, Ізмірі тощо.

Регіон є одним із провідних у світі за потужністю і протяжністю трубопроводів. Біля Суецького каналу побудовано проміжний нафтопровід від Суеца до Александрії. Велетенські танкери доставляють нафту в Суецький порт, а з порту Александрія її транспортують звичайними танкерами.

У деяких країнах (Ізраїль, ОАЕ, Бахрейн, Кувейт та ін.) створена високорозвинута система міжнародних телекомунікацій.

Нині більшість країн регіону вкладає значні кошти у вдосконалення транспортної інфраструктури, особливо у розвиток морського, трубопровідного та авіаційного транспорту. Внутрішній транспорт (передусім залізничний і автомобільний) розвинутий недостатньо. У пустельних і напівпустельних районах ще й досі активно використовують гужовий транспорт (верблюдів).

Зовнішньоекономічні зв'язки

 

Зовнішня торгівля орієнтована здебільшого на розвинуті країни. Експортні товари (на 298 млрд дол.) постачають переважно у СЩА, Японію, країни Західної Європи. Основною експортною продукцією в країнах Аравійського півострова і Перської затоки є нафта й нафтопродукти. Держави регіону вивозять:

— Азербайджан — нафту, газ, бавовну, фрукти, чай;

— Вірменія — електро- і радіотехнічні вироби, мідь, вино-коньячну продукцію;

— Грузія — марганцеву руду, вантажні автомобілі, чай, лавровий лист, цитрусові, вино-коньячні вироби;

— Афганістан — опіум, сухофрукти, бавовник, килими, каракуль;

— Бахрейн — нафту і нафтопродукти, алюміній;

— Ізраїль — оброблені діаманти, цитрусові, хімікати, мінеральні добрива, фруктовісоки та консерви, програмне забезпечення;

— Йорданія — фосфорити, цемент, сільськогосподарську продукцію, добрива;

— Ірак — нафту, фініки, вовну, шкіряну сировину;

— Іран — нафту, килими, залізо, шкіряну сировину, сухофрукти;

— Ємен — нафту, рибу, шкіру, каву, фрукти, овочі, тютюн;

— Кіпр — цитрусові, продукцію виноградарства і легкої промисловості, цемент;

— Кувейт — нафту, хімічні добрива;

— Ліван — цитрусові, цемент, хімікати,шкіру, овочі, табак, маслини;

— ОАЕ — нафту, в*ялену рибу, перли, тютюн, шкіряну сировину;

— Саудівська Аравія — нафту, нафтопродукти, овочі, курячі яйця, м'ясо птиці;

— Сирія — нафту, бавовну, ячмінь, фрукти й овочі, шкіряну сировину, живих овець;

— Туреччина — продукцію легкої (текстиль, шкіряна сировина) і харчової промисловості (сухофрукти, чай, горіх-фундук, тютюн), метали, транспортне обладнання, хімічні товари;

— Катар — нафту,нафтопродукти, хімічні добрива,сталь;

— Оман — нафту, рибу, текстиль, метали.

В імпорті (227 млрд дол.) переважають автомобілі, устаткування, продовольчі товари, будівельні та лісоматеріали. Ізраїль ввозить необроблені алмази; Кіпр і Туреччина — нафтопродукти, Кувейт — легкові автомобілі; ОАЕ — предмети повсякденного вжитку, Іран — пшеницю, рис, цукор; Саудівська Аравія — всі види промислових товарів. Ізраїль, Іран, Ірак, ОАЕ, Саудівська Аравія й Туреччина є найбільшими у світі покупцями сучасної військової техніки і зброї.

Україна експортує найбільше товарів у Туреччину, Сирію, Грузію, Ліван, Іран, імпортуючи їх з Туреччини, Ізраїлю, Азербайджану.

 

ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ

 

Країни регіону мають сприятливі передумови для розвитку рекреаційної галузі економіки. У більшості з них є унікальні природні умови — гірські ландшафти і цілющі джерела, курорти узбережжя Чорного, Середземного. й Червоного морів; історичні та культурні пам'ятки трьохтисячолітньої історії (археологічні розкопки, печерні буддійські монастирі в Афганістані, релігійні пам'ятки — мінарети, мечеті, мавзолеї середньовіччя). Цікаві для туристів екзотичний спосіб життя в оазисах, горах, а також сучасна екзотика багатих «золотих князівств» Перської затоки.

Основні центри туризму: Єреван (сховище давніх рукописів Матенадаран), Ечміадзін у Вірменії; прибережна чорноморська смуга Гагра — Сухумі — Поті — Батумі в Грузії; Єрусалим, Хайфа в Ізраїлі; Егейське і Середземне узбережжя Туреччини, Стамбул, Ізмір, Анталія, руїни Трої, Ефеса і Мілета тощо.

Регіон — найбільший у світі центр паломництва. В Ізраїлі розташовані 8 святих місць іудеїв (Єрусалим, Сафад, Хеврон тощо), 11 — християн (Віфлеєм, Єрусалим, Назарет, береги Галілейського (Тіверіадського) озера, Наблус, гори Табор і Кармел та ін.), мусульман — Єрусалим і Хеврон. В Іраку мусульманськими релігійними центрами є Неджеф, Кербела, Багдад, а в Ірані — Мешхед і Кум. У Саудівській Аравії знаходяться святі місця всіх мусульман — Мекка і Медина. Мекка, де народився Мухаммед, є найсвятішим місцем для 1 млрд мусульман світу. Тут розташовані головна мечеть Харам («Божий будинок»), храм Кааба («Куб») і чорний камінь («Кибла»). Щорічне паломництво («хадж») здійснюють 4,5 млн осіб (відповідно до квот кожної мусульманської країни).

У списку ЮНЕСКО — 47 об'єктів, серед яких:

— в Азербайджан(1) — історичний центр Баку;

— в Афганістан (1) — мінарети та археологічні пам’ятки Джама;

— у Вірменії (3) — монастирський комплекс Ахпат (X ст.), собори й церкви Ечміадзіна тощо;

— У Грузії (3) — Верхня Сванетія, місто-музей Мцхета, Гелатський монастир;

— в Ємені (3) — історичний центр Сани, м. Забід (столиця Х ст.), м. Шибам із фортечними мурами;

— в Ізраїлі (2) — Єрусалим, історичний центр Акре;

— в Іраку (1) — Хатра (парфянське місто І—II ст. н.е.);

— в Ірані (3) — Персеполіс — столиця Ірану часів Ахеменідів, площа Майдане-Імам в Ісфахані тощо;

— в Йорданії (2) — руїни м. Петра (столиця Набатейського царства, IV ст. до н.е.), Кусейр-Амра (замок Омейядів, VIII ст.);

— на Кіпрі (3) — історичні пам'ятки Пафоса і церкви Троодоса тощо;

— у Лівані (5) — стародавні Біблос і Тір, храмовий комплекс Баальбека (І—III ст.), замок Анджар (VII ст.) тощо;

— в Омані (6) — форт Бахла, археологічні пам'ятки Бата, Ель-Кхутма, Ель-Айна, заповідник Орікс тощо;

— у Сирії (4) — старі райони Дамаска, Халеба і Басри, руїни Пальміри (II—III ст. н.е.);

— у Туреччині (10) — історична зона Стамбула, національний парк Каппадокії, мечеть Дівригі, столиця хетів Хаттушаш, археологічні пам'ятки Немрутдаг і Ксантос-Летун, гарячі джерела Хіераполіс-Памуккале, м. Сафранболу тощо.

Для багатьох країн регіону туризм став важливим джерелом валютних надходжень (Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн тощо). Іноземних туристів приваблюють унікальні природні умови і чудова туристична інфраструктура (готелі, кемпінги, мотелі, різноманітна система розваг та ін.). Однак основним фактором, що стримує потік іноземних туристів, є нестабільний політичний та економічний стан в деяких країнах регіону (Ізраїль, Грузія, Ємен, Афганістан, Ірак), що негативно позначається на розвитку не тільки рекреаційної сфери, а й економіки загалом.