Загальні відомості про регіон північна та центральна азія

Північна та Центральна Азія сформувалася у самостійний регіон в 90-х роках 20століття внаслідок розпаду СРСР. Регіон охоплює 6 країн: Казахстан, Киргизстан, Росія (азіатська частина), Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Вони мають спільну пострадянську економічну спадщину, подібну політичну ситуацію, що іноді загострюється до збройних конфліктів, соціальні проблеми.

Північна і Центральна Азія розташована на перехресті важливих торгівельних шляхів євразійського значення. Територія має вихід до трьох водних басейнів (Північний Льодовитий і Тихий океан, Арало-Каспійський басейн).

Центральна Азія багата на природні, дешеві трудові ресурси. Вона є величезним ринком збуту продукції всіх галузей.

Природні умови. Здебільшого відносно сприятливі, але подекуди і несприятливі для життя населення. Більшість азіатської частини Росії (2/3) – це райони Крайньої Півночі й вічної мерзлоти.У Центральній Азії величезні райони займають пустелі і напівпустелі, малопридатні для життя і господарювання.

Територія регіону здебільшого підвищена. Гірські масиви займають ¾ її. Найбільші гірські ділянки оточують схід і південь регіону. Найвисокогірнішим масивом регіону є Памір (найвища точка пік Комунізму, 7495м). Багато територій перебувають у стані вічної мерзлоти. У горах Середньої Азії зареєстровано понад 7000 льодовиків загальною площею майже 20 тис. км2.

Рівнини розташовані переважно в долинах рік і поблизу морських берегів. Західносибірська низовина є однією з найбільших низинних рівнин земної кулі. Її площа сягає 3 млн км2. У південній частині багато впадин, на місці яких іноді утворюються великі озера. Середня частина рівнини розчленована повільноплинними річками, багата на стоячі води. Цим зумовлені велика заболоченість і наявність торфу. Болота вкривають приблизно 25% території низовини. У південній частині регіону розташована велика Туранська рівнина.

Кліматичні умови різноманітні, що зумовлено широтною поясністю. Клімат азіатської частини Росії суворий, континентальний. Зима тривала, літо порівняно коротке. Опади переважно випадають влітку. У Середній Азії особливо контрастним є температура дня і ночі, літа і зими, що властиво континентальному типу клімату.

Північ регіону має широку гідрографічну мережу, яка належить переважно до річкових систем Обі, Іртишу, Єнісею, Ангари, Лени, Амуру, Яни.

У Сибіру є десятки тисяч озер. Тут розташоване озеро Байкал, об'єм води в якому – 23 тис. км3 (майже 1/5 світових запасів прісної води). Байкал є найглибшим континентальним водоймищем земної поверхні. Це природна лабораторія, де можна вивчати закони еволюції водних організмів, формування прісноводної фауни.

Природні ресурси. Багатство регіону – різноманітні мінеральні ресурси, представлені кам'яним вугіллям у Росії (Кузбас, Південно-Якутський басейн, Ленський і Тунгуський басейни), бурим вугіллям у Росії (Кансько-Ачинський басейн у східному Сибіру), нафтою (південні райони Західного Сибіру, північ Сахаліну, п-ів Мангишлак у Казахстані, туркменське узбережжя Каспію), газом (північ Західного Сибіру і Сахаліну в Росії, родовище Газлі в Узбекистані, східні райони Туркменістану).

Регіон багатий на рудні корисні копалини: залізна руда, марганець, хром, мідь, нікель, олово, золото ртуть.

У Середній Азії обмеженість запасів води зумовила створення широкої мережі іригаційних споруд, за допомогою яких здійснюється регулювання водостоку. З метою зрошення споруджено більше 30 великих водоймищ (об'ємом 100 млн м2 кожне) і багато магістральних зрошувальних каналів, у тому числі Чуйський, Північний, Великий Ферганський, Аму-Бухарський, Каршунський, Гісарський. Унікальний Каракумський канал (завдовжки 1200 км) побудований у 1954 р. і простягається через південну частину Каракумів.

Ліси азіатської частини Росії складаються переважно із хвойних порід – сосни, ялиці, кедра, на півдні поширені береза й інші листяні породи. Лісовкрита площа становить 70% площі району. В лісах Сибіру і Далекого Сходу мешкають 150 видів промислових тварин, у тому числі такі цінні, як соболь, горностай, білка, промислові птахи, ростуть різноманітні лікарські рослини, горіхи, гриби, ягоди. У Казахстані багато лісів (9 млн га).

Далекосхідний морський басейн багатий на рибу (до 20 видів: сардина-івасі, скумбрія, лососеві, сайра, оселедець, терпуг) і морепродукти, з яких інтенсивно використовуються краби, креветки, кальмари, морський гребінець, морська капуста та ін.

Розвиток господарства країн регіону зумовлений величезним природно-ресурсним потенціалом – одним із найбільших у світі.

Населення. У регіоні проживає 86,8 млн осіб: максимальна кількість – в азіатській частині Росії (31,7 млн), мінімальна – у Киргизстані (4,6 млн).

Мусульманська частина регіону й азіатська частина Росії дуже відрізняється за демографічними показниками. Для азіатської частини Росії демографічна ситуація малосприятлива внаслідок низького природного приросту і значної міграції населення. У Середній Азії традиційно природний приріст населення досить високий (близько 30%).

Статево-віковий склад населення характеризується такими показниками: до 14 років – 36%, осіб віком 15 – 64 роки – 58%, осіб старшого віку – 6 %. Жінки чисельно переважають над чоловіками (52 та 49%).

Транспорт

Більшість вантажів і пасажирів припадає на залізничний транспорт. Основу залізничної мережі становлять чотири магістралі: Туркестано-Сибірська (Семипалатинськ — ст. Лугова, завдовжки 1452 км, побудована у 1927-1931 рр.). Транссибірська (Челябінськ — Омськ — Іркутськ — Хабаровськ — Владивосток, завдовжки майже 7,3 тис. км, побудована у 1891-1916 рр.), Південно-сибірська (Мєждуреченськ — Абакан — Тайшет), Байкало-Амурська (Усть-Кут — Тинда — Совєтська Гавань, завдовжки 4300 км, побудована у 1974-1984 рр.). Від них відходить багато відгалужень, які забезпечують зв'язок із магістралями важливих господарських районів. Залізницями перевозять нафтопродукти, лісоматеріали, вугілля, мінеральні добрива, машини та устаткування, промислові та продовольчі товари. Надто завантаженою є Транссибірська магістраль, особливо у Західному Сибіру (інтенсивність руху і обсяг вантажів набагато перевищують найвищі світові показники).

У південних районах Сибіру і по всій Середній Азії відіграють велику роль у перевезеннях на короткі та середні відстані автомобільні дороги. Важливими транспортними артеріями є автомобільні шляхи («тракти») на півдні Росії: Усинський тракт (зв'язує Кизил і Абакан), Тункинський (від станції Култук у Монголію), Якутський тощо.

Значну роль в обслуговуванні глибинних районів Далекого Сходу і Сибіру відіграє річковий транспорт. У короткий літній період в Сибіру як судноплавні шляхи використовують ріки Обсько-Іртиського, Ленського, Єнісейського, Амурського, Ангарського басейнів. Вони істотно доповнюють залізничний транспорт. Навігація на ріках триває від 120 до 200 днів. Найбільші порти — у Новосибірську, Барнаулі, Якутську, Тюмені та ін.

Морський транспорт на Далекому Сході є важливим чинником не тільки в експортно-імпортних, а й у | внутрішніх економічних зв'язках. Наприклад, поромні | переправи перевозять залізничні потяги з о. Сахалін на ' материк, переправа Туркменбаші — Баку здійснює перевезення бавовни, нафти, зерна, води. Великі портові комплекси діють у Владивостоці, Находці, Совєтській Гавані, Ваніно, Магадані, Анадирі, Петропавловську-Камчатському. Вони пов'язані між собою регулярними вантажопасажирськими лініями.

Підвищується значення авіаційного транспорту, особливо в місцевих авіаперевезеннях. У деяких районах — це єдиний регулярний вид зв'язку. В регіоні функціонує до 40 аеропортів із постійними рейсами. Майже всі значні населені пункти, в тому числі в гірських і тайгових районах, пов'язані регулярними авіарейсами з обласними центрами.

У системі транспортного сполучення регіону важлива роль належить трубопровідному транспорту. Мережа нафто- і газопроводів прокладена із Сибіру і Середньої Азії в європейські країни. Триває створення Каспійського трубопровідного консорціуму за участю компаній «Лукойл», «Роснафта», «Транснафта» (Росія), «Побілойл», «Шеврон» (США), «Аджип» (Італія) і «Бритіш газ» (Велика Британія).

На території Казахстану діє космічний комплекс «Байконур», який Росія взяла в орендуна 20 років.

Для сухопутних сполучень у північних районах використовують оленів і собак, у Середній Азії зберегли своє значення гужові та в'ючні перевезення.

Зовнішньоекономічні зв'язки

 

Країни регіону активно здійснюють, хоч і різною мірою, зовнішньоекономічну діяльність. З районів азіатської частини Росії вивозять різноманітну продукцію. В експорті Західного Сибіру помітну роль відіграють хлібні та нафтові вантажі, машини й устаткування, в імпорті — вугілля Кузбасу, мінерально-будівельні матеріали, сільськогосподарські машини, металовироби. Зі Східного Сибіру експортують здебільшого вугілля, ліс, руди чорних і кольорових металів, завозять переважно нафтові вантажі, мінеральні, будівельні матеріали. В експорті Далекого Сходу переважають лісові вантажі, концентрати кольорових металів, риба й папір.

Експорт країн Середньої Азії та Казахстану становить понад 15,3 млрд дол. Головні його статті:

— Казахстан — кам'яне вугілля, хроміти, чорні та кольорові метали, зерно, шкіра, вовна;

— Киргизстан — кольорові метали, електротехнічні вироби, цукор-пісок;

— Таджикистан — бавовна, продукція сільськогосподарського виробництва;

— Туркменістан — природнийгаз, вовна, бавовна, сухофрукти, овчина;

— Узбекистан — фрукти, виноград, баштанні культури, мінеральні добрива, цемент, овчина, бавовна і бавовняні тканини, кольорові метали тощо.

Імпортують продукції на 12,5 млрд дол., переважно ліс і лісоматеріали, цукор, масло, чай, зерно та ін.

Україна у значних обсягах експортує свої товари в Росію, Туркменістан та Узбекистан; найбільше імпортує їх із Росії, Туркменістану, Казахстану.

Рекреація і туризм. У країнах регіону останнім часом значна увага приділяється розвитку туризму, для якого вони мають сприятливі передумови: рекреаційні можливості гірських систем Тянь-Шаню, Алтаю, озер Байкалу, Каспію, Балхашу. У середньоазіатських країнах багато пам”яток минулих епох: у Самарканді – мечеті XIV-XV ст., мавзолей Тамерлана (XV ст.), у Бухарі – декілька унікальних мечетей IX ст. Багаті на екзотичні природні ландшафти Таймир, Алтай, Камчатка, Курильські острови.

Відомими є такі курортні зони, як Медео з чудовим спортивним комплексом, Кокчетав (Казахстан), о. Байкал (Росія), о. Іссик-Куль (Киргизстан), туристичні центри – Ташкент, Самарканд, Бухара (Узбекистан).

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 22 об'єкти:

· Росія (17) в азіатській частині – вулкани Камчатки, озеро Байкал, Сіхоте-Алінь;

· Туркменістан (1) – історична місцевість давнього Мерву;

· Узбекистан (4) – комплекс Ічан-Кала в Хіві, історичні центри Бухари, Шахрізабса та Самарканда.

Розвитку туризму в регіоні перешкоджають національно-етнічні конфлікти в окремих країнах (зокрема в Таджикистані).

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ КРАЇН ПІВНІЧНОЇ І ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

У країнах регіону останнім часом значна увага приділяється розвитку туризму, для якого вони мають сприятливі передумови: рекреаційні можливості гірських систем Тянь-Шаню, Алтаю, озер Байкалу, Каспію, Балхашу. У Середньоазіатських країнах багато пам'яток минулих епох: у Самарканді (найстаріше місто Середньої Азії) — мечеті XIV—XV ст., мавзолей Та мерлана (XV ст.), у Бухарі — декілька унікальних мечетей IX ст. Багаті на екзотичні природні ландшафти Таймир, Алтай, Камчатка, Курильські острови.

Відомими є такі курортні зони, як Медео з чудовим спортивним комплексом, Кокчетав (Казахстан), о. Байкал (Росія), о. Іссик-Куль (Киргизстан), туристичні центри — Ташкент, Самарканд, Бухара (Узбекистан).

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 22 об'єкти:

— Росія (17) в азіатській частині — вулкани Камчатки, озеро Байкал, Сіхоте-Алінь та ін.;

— Туркменістан (1) — історична місцевість давнього Мерву;

— Узбекистан (4) — комплекс Ічан-Кала в Хіві, історичні центри Бухари, Шахрізабса та Самарканда.